Дата принятия
03.02.2021
Номер дела
540/3979/20
Номер документа
94596613
Форма судопроизводства
Административное
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3979/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про зобов`язання зняти арешт та заборони із нежитлових приміщень,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якій просить зобов`язати відповідача зняти усі арешти та заборони із нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.06.2012 р. з прилюдних торгів, які проводилися відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, придбав нежитлові приміщення торгового центру, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Після повного розрахунку отримав акт про реалізацію предмета іпотеки з прилюдних торгів від 09.07.2012 р., а в подальшому - свідоцтво на право власності. З метою продажу цих приміщень звернувся до нотаріуса для оформлення договору купівлі-продажу, від якого дізнався про наявність обтяження щодо майна - постанови про накладення арешту від 25.11.2009 р. слідчого відділу УСБУ в Херсонській області. Таким чином, державний виконавець у 2012 році реалізував майно, на яке був накладений арешт постановою слідчого УСБУ, не вирішивши питання про зняття цього арешту. Відповідно до листа начальника УСБУ в Херсонській області від 28.07.2020 р. на теперішній час УСБУ немає у своєму провадженні кримінальної справи щодо колишнього власника приміщень ОСОБА_2 і немає повноважень для зняття арешту із приміщень. Листом від 19.08.2020 р. начальник відділу примусового виконання рішень відмовив у вирішенні питання про скасування арешту. Таку відмову вважає протиправною, оскільки пунктом 29 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що після реалізації арештованого майна всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно.

Ухвалою від 14.12.2020 р. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений суддею строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 22.12.2020 р. відкрито спрощене провадження у справі, надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

04.01.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що арешт на нерухоме майно накладено постановою слідчого УСБУ в Херсонській області в рамках кримінального провадження, а тому у відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області відсутні повноваження на зняття арешту.

Згідно ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч.2 ст.262 КАС України).

Частиною 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви виходячи з наступного.

Судом встановлено, на виконанні у відділі примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження № 24917930 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6390/10 Суворовського районного суду м.Херсона про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк", яке завершено на підставі п.8 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

При примусовому виконанні рішення суду 09.07.2012 р. було реалізовано ОСОБА_1 іпотечне майно згідно Закону України "Про іпотеку", а саме: нежитлові приміщення торговельного центру загальною площею 213,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт від 09.07.2012 р. про реалізацію предмета іпотеки та видано свідоцтво 11.07.2012 р. приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Сперчуном О.А.

В подальшому позивачу стало відомо про наявність обтяження щодо вказаного майна, а саме постанови про накладення арешту, б/н, 25.11.2009 р., УСБУ в Херсонській області.

З метою зняття арешту, позивач 18.08.2020 р. звернувся із відповідною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Листом від 19.08.2020 р. № 20568 відповідач повідомив, що запис про обтяження № 9290840 внесено на підставі постанови про накладення арешту УСБУ в Херсонській області, а відділ примусового виконання рішень не є обтяжувачем і у відділу немає підстав та повноважень для зняття арешту з майна, накладеного правоохоронними органами, а також проведення реєстраційних дій з вилучення вказаного обтяження. Також позивача проінформовано, що згідно постанови Великої Палати Верховного Суду по справі № 461/233/17-ц зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження, розглядається у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV (який був чинним на час придбання позивачем майна з прилюдних торгів, далі - Закон № 606-ХІV) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Частиною 2 статті 17 Закону № 606-XIV передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частинами 1, 6 статті 52 Закону № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч.8 ст.54 Закону № 606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч.3 ст.57 Закону № 606-XIV постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна (ч.4 ст.57 Закону № 606-XIV).

Приписами ч.1 ст.62 Закону № 606-XIV визначено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (ч.9 ст.62 Закону № 606-XIV).

Згідно підпункту 4.5.14 пункту 4.5 розділу ІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (в редакції, чинній на час реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів) після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після його передачі новому власнику.

Підстави для зняття арешту визначені ст.60 Закону 606-XIV, відповідно до ч.2 якої у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною 3 статті 60 Закону № 606-XIV встановлено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Фактично аналогічні підстави зняття арешту передбачені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача із заявою про зняття арешту).

Зокрема, ч.2 ст.59 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч.3 ст.59 Закону № 1404-VIII).

Згідно ч.4 ст.59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до пункту 29 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах або після його передачі стягувачу.

З аналізу чинних як на момент придбання позивачем нерухомого майна з прилюдних торгів (2012 рік), та і на час звернення позивача із заявою про зняття арешту (2020 рік) правових норм, слідує, що державний виконавець після відкриття виконавчого провадження здійснює заходи примусового виконання, одним з яких є звернення стягнення на майно боржника з подальшим накладення арешту на майно та його реалізацією на прилюдних торгах. Після реалізації арештованого майна всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після його передачі новому власнику.

Крім того, арешт з майна може бути знято державним виконавцем за рішенням суду та за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби за наявності певних обставин.

Всі вищевказані підстави зняття арешту з майна стосуються виключно випадків накладення арешту державним виконавцем в рамках відкритого виконавчого провадження.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 придбав нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження № 24917930 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6390/10, виданого Суворовським районним судом м.Херсона, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" боргу, яке завершено на підставі п.8 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

В той же час обтяження стосовно вказаного майна, яке міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, № 9290840 внесено на підставі постанови про накладення арешту УСБУ в Херсонській області, 25.11.2009 р.

Тобто, арешт на нерухоме майно, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , накладено не державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 24917930, в межах якого ОСОБА_1 реалізовано з прилюдних торгів нерухоме майно, а УСБУ в Херсонській області.

Суд зауважує, що ні державний виконавець, ні начальник відділу державної виконавчої служби не наділені повноваженнями на зняття арешту з майна, яке накладено правоохоронними органами в рамках кримінального провадження.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", дія якого поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, державний виконавець є державним реєстратором у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Враховуючи те, що запис про обтяження № 9290840 внесено на підставі постанови про арешт, б/н, 25.11.2009 р., УСБУ в Херсонській області в рамках досудового розслідування, відповідач не є обтяжувачем, а тому у нього відсутні повноваження на зняття такого обтяження.

Таким чином, суд не вбачає протиправності дій або бездіяльності відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту, накладеного постановою УСБУ в Херсонській області.

Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки до повноважень відповідача не входить зняття арешту з майна, яке накладене правоохоронними органами, а суд не може зобов`язати відповідача вчинити дії, які не входять до його компетенції.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ронкпп НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (73011, м.Херсон, вул.Комкова, 87, корп.2, код ЄДРПОУ 43315529) про зобов`язання зняти арешт та заборони із нежитлових приміщень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

кат. 105000000

Часті запитання

Який тип судового документу № 94596613 ?

Документ № 94596613 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 94596613 ?

Дата ухвалення - 03.02.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 94596613 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 94596613 ?

В Херсонский окружной административный суд
Предыдущий документ : 94596612
Следующий документ : 94596617