Решение № 93788659, 24.12.2020, Окружной административный суд города Киева

Дата принятия
24.12.2020
Номер дела
640/13539/19
Номер документа
93788659
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 грудня 2020 року справа №640/13539/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬСЕРВІС» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ДИЗЕЛЬСЕРВІС»)доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2019 року №0023921404, та №0023911404В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з того, що господарські операції із контрагентами ТОВ «Тайдін», ТОВ «Айронкем» та ТОВ «Брутекс» підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/13539/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 14 травня 2019 року №0023921404 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «ДИЗЕЛЬСЕРВІС» зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на 887 210,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 14 травня 2019 року №0023911404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пункту 57.3 статті 57 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «ДИЗЕЛЬСЕРВІС» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 5 153 654,00 грн., у тому числі за основним платежем на 4 122 923,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 030 731,00 грн.

За результатами розгляду скарги на вказані податкові повідомлення-рішення ДФС України рішенням про результати розгляду скарги від 10 липня 2019 року №31764/6/99-99-11-04-01-25 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 18 квітня 2019 року №416/26-15-14-04-04/30734801 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬСЕРВІС» (код 30734801) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «ТАЙДІН» (код 42071393) за липень 2018 року, ТОВ «Айронкем» (код 42099466) за серпень, вересень 2018 року, ТОВ «БРУТЕКС» (код 42101569) за жовтень, листопад 2018 року (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 122 923,00 грн., в тому числі: за липень 2018 року на загальну суму 164 210,00 грн.; за серпень 2018 року на загальну суму 805 357,00 грн.; за вересень 2018 року на загальну суму 1 012 200,00 грн.; за жовтень 2018 року на загальну суму 555 999,00 грн.; за листопад 2018 року на загальну суму 1 585 157,00 грн.;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 887 210,00 грн., а саме: за липень 2018 року у сумі 887 210,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості товарів, придбаних у ТОВ «Тайдін», ТОВ «Айронкем» та ТОВ «Брутекс», оскільки аналізом інформації, наявної в базах даних ДФС України встановлено відсутність технічної та технологічної можливості здійснення постачання товарів, зокрема, виявлено відсутність основних засобів на балансі підприємства, а також відсутня інформація на підтвердження оренди основних засобів; не підтверджено поставки ТМЦ по ланцюгу постачання; неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної діяльності; наявна інформація, що підтверджує нереальність фінансово-господарської діяльності; відсутні наймані працівники, які б могли навантажувати, розвантажувати, охороняти та реалізовувати товар.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ «Тайдін», ТОВ «Айронкем» та ТОВ «Брутекс»; мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Тайдін» (продавець) укладено договір від 02 липня 2018 року №208, предметом якого є поставка і передача у власність покупцеві товару, згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з видатковими накладними та рахунками-фактури, протягом липня 2018 року ТОВ «Тайдін» поставило позивачу товар (ковш, клин фрикційний, боковина, кільце тощо) та виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані липнем 2018 року на загальну суму 5 257 100,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 051 420,00 грн.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Брутекс» (продавець) укладено договір від 25 вересня 2018 року №0925, предметом якого є поставка і передача у власність покупцеві товару, згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з видатковими накладними та рахунками-фактури, протягом жовтня-листопада 2018 року ТОВ «Брутекс» поставило позивачу товар (боковина, круг) та виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані жовтнем-листопадом 2018 року на загальну суму 10 705 778,10 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 141 155,62 грн.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Айронкем» (продавець) укладено договір від 08 серпня 2018 року №08/08-18, предметом якого є поставка і передача у власність покупцеві товару, згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з видатковими накладними та рахунками-фактури, протягом серпня-вересня 2018 року ТОВ «Айронкем» поставило позивачу товар (боковина, круг) та виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані серпнем-вереснем 2018 року на загальну суму 10 905 343,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 817 557,20 грн.

На підтвердження транспортування товарів, позивач надав в матеріали справи товарно-транспортні накладні.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено виписки по рахунку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу податкового кредиту відповідного періоду не є безумовною підставою його формування у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначає, що метою укладення спірних договорів поставки було створення реальних наслідків у вигляді здійснення господарської діяльності ТОВ «ДИЗЕЛЬСЕРВІС».

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність здійснених господарських операцій, з урахуванням чого неможливо відслідкувати подальший рух товарів; відсутні докази зберігання придбаного товару, оприбуткування товару на складах позивача та його подальшого використання.

В матеріалах справи містяться акти про списання ТМЦ у виробництво, однак суд не має можливості встановити яким чином вказані акти стосуються спірних правовідносин.

Як наслідок, надані позивачем первинні документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції із ТОВ «Тайдін», ТОВ «Айронкем» та ТОВ «Брутекс».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції із вказаними контрагентами носять реальний характер, а придбані товари використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість та завищення від`ємного значення є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Суд враховує, що висновки акта перевірки про наявність відкритих кримінальних проваджень стосовно засновників контрагентів позивача, не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання, в ході перевірки не являється можливим підтвердити факт реального одержання позивачем відповідного обсягу товарів від ТОВ «Тайдін», ТОВ «Айронкем» та ТОВ «Брутекс» є безпідставними, однак, зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов`язаності придбаних послуг із господарською діяльністю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 14 травня 2019 року №0023921404 та №0023911404 документально та нормативно не підтверджуються.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «ДИЗЕЛЬСЕРВІС» не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬСЕРВІС» повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬСЕРВІС» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 2; ідентифікаційний код 3073480140172451);

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко

Часті запитання

Який тип судового документу № 93788659 ?

Документ № 93788659 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 93788659 ?

Дата ухвалення - 24.12.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 93788659 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 93788659 ?

В Окружной административный суд города Киева
Предыдущий документ : 93788658
Следующий документ : 93788660