Дата принятия
13.11.2020
Номер дела
210/4674/20
Номер документа
92872756
Форма судопроизводства
Гражданское
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4674/20

Провадження № 2/210/1885/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" листопада 2020 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Ступак С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гузєв І.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди працівнику внаслідок ушкодження здоров`я.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 - Гузєв І.Г. зазначив, що позивач ОСОБА_1 на Державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», який в подальшому перетворено у Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», ВАТ «МітталСтіл Кривий Ріг» правонаступником яких на сьогоднішній день являється Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг». Зазначив, що позивач в період часу з 10.10.1985 р. по 26.08.1991 р. працював на посаді горнового доменної печі в доменному цеху №1; з 26.08.1991 р. по 01.03.1995 р. працював на посаді машиніста розливних машин в доменному цеху №1;з 01.03.1995 р. по 04.07.1995 р. працював на посаді машиніста розливних машин в доменному цеху №2;з 04.07.1995 р. по 11.07.1997 р. працював на посаді горнового доменної печі в доменному цеху №1;з 11.07.1997 р. по 15.02.1999 р. працював на посаді машиніста розливних машин в доменному цеху №1; з 15.02.1999 р. по 06.09.2000 р. працював на посаді штабелювальника металу в доменному цеху №1. Під час виконання покладених на позивача трудових обов`язків на зазначених робочих місцях,виконував роботи, які характеризуються важкою фізичною працею, вимушеним положенням тіла, частими нахилами корпусу, що перевищують гранично - допустимий рівень.

Зазначив, що внаслідок тривалої дії на організм позивача шкідливих виробничих чинників, позивачем отримано професійне захворювання - «хронічна попереково-крижова полірадікулопатія». Поряд з цим, вказав, що зазначені шкідливі фактори мали місце з вини відповідача, який порушив законодавство в сфері охорони праці - не створив безпечні і нешкідливі умови праці для своїх працівників.

У зв`язку з отриманим професійним захворюванням 25.09.2000 року позивач пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією, за результатами якого йому встановлено втрату працездатності в ступені 60 %, з яких - 35 % вперше по радикулопатії, визначено третю групу інвалідності, встановлено необхідність оздоровлення в профілакторії. В подальшому позивач 09.10.2001 року, 01.10.2003 року, 03.10.2005 року проходив огляди експертних комісій, за результатами яких неодноразово знаходили своє підтвердження вказані висновки щодо стану здоров`я позивача. За результатами огляду медико-соціальною експертною комісією 19.10.2007 року позивачу встановлено безстрокову втрату професійної працездатності в ступені 60%, з яких 30% по радикулопатії (з 2000 року) визначено третю групу інвалідності, встановлено потребу в санаторно-курортному та медикаментозному лікуванні.

Вказав, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в зміні звичного способу життя, необхідності залучення додаткових ресурсів для його організації, неможливості повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, професійні захворювання супроводжується суттєвим порушенням функцій організму, постійними больовими відчуттями.

Зазначив, що вказані негативні явища призводять до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту отримання професійного захворювання та втрати працездатності. Позивач оцінив завдану йому моральну шкоду в сумі 283 380 грн., вважаючи, що дану шкоду слід відшкодувати за рахунок роботодавця, який не виконав покладений на нього законодавством обов`язок по створенню нешкідливих умов праці.

У зв`язку з наявністю професійного захворювання порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями. У зв`язку з чим, просить суд стягнути на його користь 283 380 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Представник Відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Яводчак О.В. подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що підприємство не погоджується з доводами та вимогами Позивача, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те що, в позовній заяві Позивач зазначає, що при укладені трудового договору з ОСОБА_1 , відповідно до ст. 29 КЗпП України йому було роз`яснено його права і обов`язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Тож, представник Відповідача зазначає, що ОСОБА_1 свідомо прийняв запропоновані йому умови праці і усвідомлювала можливість ушкодження його здоров`я та пов`язані з цим наслідки, а тому, представник Відповідача зазначив, що обов`язковими передумовами виникнення правовідносин з відшкодування моральної шкоди є неправомірні дії чи бездіяльність та вина власника або уповноваженого ним органу. ПАТ «АМКР» не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між професійною хворою Позивача і роботою у Відповідача.

Позивач оцінив свої моральні страждання в розмірі, що становить 283 380 грн., що жодним чином не аргументовано та не обґрунтовано, сума завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої стверджує Позивач. Вказана сума позовних вимог абсолютно не відповідає вимогам розумності та справедливості.

У зв`язку з чим, представник Відповідача заперечував проти задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, на які посилається позивач та відповідач, суд прийшов до наступного висновку.

При вирішенні питання про спричинення позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан її здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у її життєвих стосунках.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці виданої на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , останній в період часу з 10.10.1985 року по 26.08.1991 року працював на посаді горнового доменної печі в доменному цеху №1 Криворізькому металургійному комбінаті «Криворіжсталь» імені В.І. Леніна; з 26.08.1991 року по 01.03.1995 року - на посаді машиніста розливних машин в доменному цеху №1 Криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь» імені В.І. Леніна; з 01.03.1995 року по 04.07.1995 року - на посаді машиніста розливних машин в доменному цеху №2 Криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь» імені В.І. Леніна; з 04.07.1995 року по 11.07.1997 року - на посаді горнового доменної печі в доменному цеху №1 Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; з 11.07.1997 року по 15.02.1999 року - на посаді машиніста розливних машин в доменному цеху №1 Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; з 15.02.1999 року по 06.09.2000 року - на посаді штабелювальника металу в доменному цеху №1 ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», з 06.09.2000 року по 07.09.2011 року - на посаді сторожа ВАТ «МітталСтіл Кривий Ріг» правонаступником яких на сьогоднішній день являється Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»(надалі - Відповідач), 07.09.2011 року звільнений за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію. (а.с. 39-46).

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) № 21 від 22.08.2000 року, причинами виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 є тривала робота, тяжка фізична праця, потужність зовнішньої роботи 900 Вт, частота нахилу корпусу більше 30 разів в зміну, маса піднімання та переміщення вантажу 35-36 кг. Позивачу встановлено діагноз - хронічне професійне захворювання - «хронічна попереко-крижова полірадикулопатія». (а.с.17-19)

У зв`язку із заподіянням шкоди, Позивач 25.09.2000 року, пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де йому було встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 60%, з яких 35% визначено первинно по радикулопатії, встановлено третю групу інвалідності, рекомендовано нагляд у терапевта та оздоровленні в профілакторії, що підтверджується витягом з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії МСЕ-ДНА-01 №143331, виданого на ім`я Позивача. (а.с. 9-10)

09.10.2001 року, Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 60% та встановлено третю групу інвалідності, визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, оздоровленні в профілакторії, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК « Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії МСЕ-ДНА-01 № 254119, виданої на ім`я Позивача. (а.с. 11-12)

01.10.2003 року, Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 60% та встановлено третю групу інвалідності, визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні один раз в два роки, медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії МСЕ-ДНА-01 № 348466, виданої на ім`я Позивача. (а.с.11-12)

03.10.2005 року, Позивач пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 60% та встановлено третю групу інвалідності, визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні один раз в два роки, медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК « Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії ДНА-02 № 05561, виданої на ім`я Позивача. (а.с.13-14)

19.10.2007 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК,де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 60%, з яких 30 % - по радикулопатії (з 2000 року) та встановлено третю групу інвалідності з 01.10.2007 року - безстроково, визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, лікувальній фізичній культурі, виробах медичного призначення, масажі, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії ДНА-02 № 020403, виданої на ім`я Позивача. (а.с.13-14)

Відповідно до висновку про умови та характер праці від 19.10.2007 року Позивачу протипоказана важка фізична праця, вимушена поза, робота в умовах виробничого пилу, переохолодження, що підтверджується довідкою МСЕК серії: МСЕ-ДНА-01 №580548, виданої на ім`я Позивача. (а.с.15-16)

Так, наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими виписними епікризами, з яких вбачається що він проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я, а саме: УКР НДІ ПРОММЕД у період з 22.04.2008 року по 12.05.2008 рік, з 12.07.2011 року по 02.08.2011 рік, з 04.04.2012 року по 13.04.2012 рік, з 12.03.2013 рік по 29.03.2013 рік, з 24.02.2014 року по 13.03.2014 рік, з 13.02.2015 року по 05.03.2015 рік, з 27.01.2016 року по 16.02.2016 рік, з 23.01.2018 року по 06.02.2018 рік, з 15.11.2019 року по 29.11.2019 рік, перебував на лікування з діагнозом: хронічна попереко - крижова полірадикулопатія. (а.с. 21-38).

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

Таким чином, судом встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивач тривалий час працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання втратив професійну працездатність, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, він не може вести нормальне життя.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача за період лікування не покращився. Постійний характер фізичних страждань через постійні болі позивача знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, вперше встановлена висновком ЛТЕК 25.09.2000 року, тобто мала місце до набрання чинності Цивільного кодексу України 01 січня 2004 року, тому суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення Цивільний кодекс Української РСР 1963 року та законодавства, яке було чинним на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності первинно.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 17 Закону України «Про охорону праці» передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Враховуючи зазначені положення законодавства, Відповідач мав створити Позивачу, як і іншим працівникам належні та безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

За правилами ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14,№ 6-188цс14та №6-207цс14.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 00 грн.

Тобто, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди визначений на законодавчому рівні (ст. 440-1 ЦК УРСР) складає 23 615 грн.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Наведені вище докази свідчать, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачу під час виконання ним трудових обов`язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні незручностей у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.

Матеріали справи чітко доводять, що у зв`язку із професійним захворюванням він систематично переносить біль, захворювання призвело до безстрокової втрати позивачем професійної працездатності в ступені 60 %, встановлення третьої групи інвалідності,погіршенні функцій організму, тому суд приходить до висновку, що Позивачу заподіяна моральна шкода.

Суд відхиляє заперечення Відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено факт втрати позивачем працездатності внаслідок професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника Відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що втратив працездатність внаслідок професійного захворювання.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємствах відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 90 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

При цьому, суд наголошує, що відшкодування шкоди полягає у праві особи на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, а тому фактичне позбавлення позивача права на відшкодування моральної шкоди суперечить проголошеному принципу державної політики. Адже ст.4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 900,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.13 Закону України "Про охорону праці», ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 83, 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року,ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, у розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь держави судовий збір 900 (дев`ятсот гривень) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ступак

Часті запитання

Який тип судового документу № 92872756 ?

Документ № 92872756 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 92872756 ?

Дата ухвалення - 13.11.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 92872756 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 92872756 ?

В Дзержинский районный суд города Кривого Рога
Предыдущий документ : 92872754
Следующий документ : 92872758