Дата принятия
18.12.2019
Номер дела
925/334/19
Номер документа
86999676
Форма судопроизводства
Хозяйственное
Государственный герб Украины

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Черкаси справа № 925/334/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача – Плюваки Ю.А. за самопредставництвом, відповідача – не з`явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного підприємства “Трансагрохім” до товариства з обмеженою відповідальністю “Азот-Сервіс” про стягнення 202183 грн. 80 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство “Трансагрохім” звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Азот-Сервіс” (далі – відповідач) про стягнення, на підставі договору перевезення вантажу № 01/18-03 ПА від 30.03.3018 року, 202183 грн. 80 коп. боргу та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг перевезення вантажів, наданих позивачем згідно договору перевезення вантажу № 01/18-03 ПА від 30.03.3018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/334/19 за правилами загального позовного провадження.

Відповідач в особі представника 05.06.2019 року подав відзив на позов (т. 1 а.с. 168-172), в якому проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості і недоказаності позовних вимог, вказав:

позивач в період з 05.04.2018 року по 02.05.2018 року надав послуги на суму 64119,80 грн., в т.ч. ПДВ 10686,33 грн. згідно доданих до відзиву на позов первинних та податкових документів;

відповідач оплатив позивачу не 60000 грн., а 115500, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 183 від 30.03.2018 року на суму 39000 грн., № 185 від 30.03.2018 року на суму 10000 грн., № 188 від 05.04.2018 року на суму 6500 грн., № 219 від 25.04.2018 року на суму 60000 грн.;

надання послуг на більшу суму, а саме суму зазначену позивачем, а не відповідачем у відзиві на позов, спростовується відсутністю підписів та печатки відповідача на актах надання послуг. Також сам позивач, як платник податку на додану вартість, зареєстрував в системі ЄРПН податкові накладні на отримання доходу за договором № 01/18-003 від 30.03.2018 року на підставі первинних документів, а саме актів виконаних робіт, на суму 64119,80 грн., підписаних обома сторонами, за період, в якості податкових зобов`язань перед відповідачем;

товаро-транспортні накладні, реєстри відстані, акти надання послуг не тільки не погоджені з відповідачем, а і оформленні з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.98 № 128/2568, та не відповідають дійсності.

У відповіді на відзив, поданій 26.06.2019 року, позивач вказав:

додані відповідачем до відзиву на позов платіжні доручення: № 183 від 30.03.2018 року, № 185 від 30.03.2018 року та № 188 від 05.04.2018 року на загальну суму 55500 грн. не стосуються договору № 01/18-03 від 30.03.2018 року, а призначення платежу, зазначені в них, містять помилку, оскільки оплата за зазначеними платіжними дорученнями проводилась 30.03.2018 року і 05.04.2018 року, тобто до початку виконання позивачем договору перевезення вантажу № 01/18-03 ПА від 30.03.3018 року, строк виконання по якому розпочато згідно товарно-транспортних накладних – 04.04.2018 року, а попередня оплата у договорі не передбачена. Зазначені послуги з перевезення аміаку не стосувалися договору, так як в товарно-транспортних накладних, що стосуються даних перевезень, зазначено іншого замовника – ТОВ «Приморський», на відміну від замовника послуг, зазначеного в товарно-транспортних накладних по договору № 01/18-03 від 30.03.2018 року. Отже, посилання відповідача на ці платіжні доручення безпідставне, а твердження щодо оплати 115000 грн., а не 60000 грн. – необґрунтоване;

позивач не реєстрував згідно норм Податкового кодексу України податкові накладні на суми, по яких відповідачем не були підписані Акти надання послуг та не було здійснено оплату в сумі 202183,80 грн.;

акт звірки взаєморозрахунків, доданий відповідачем до відзиву на позов – недостовірний та такий, що складений з порушенням, так як відповідач в односторонньому порядку допустив дописки ручкою в акті, не погодивши з позивачем, а тому даний документ не містить достовірної інформації;

відповідач не надав доказів обґрунтованої відмови у підписанні окремих Актів наданих послуг;

первинними документами, що підтверджують факт здійснення перевезення, є товарно-транспортні накладні, а вартість перевезення зазначена в договорі.

Відповідач 26.06.2019 року подав заперечення на відповідь на відзив на позов, у яких вважає:

позивач надав у матеріали справи фіктивні товарно-транспортні накладі від 01.05.2018 року без номеру на повернення техніки, які виправлені позивачем, поставлена дата, закреслено аміак і вручну прописано повернення техніки. На ці накладні позивач виготовив акт надання послуг № 16 від 02.05.2018 року. Їх фіктивність підтверджується тим, що отримувачем вантажу є ТОВ «Агрікор Холдинг» за підписом Озеран Н.Л., який є генеральним директором відповідача. Також у всіх товарно-транспортних накладних відповідач фігурує як вантажовідправник, а не замовник (платник). Товарно-транспортні накладні від 29.04.2018 року без номеру мають переадресацію в с. Пологи. Таке місце розвантаження є незрозумілим відповідачу;

товаро-транспортні накладні, подані позивачем до справи дублюються, але кількість товару в них різниться;

відповідачем надані платіжні доручення в підтвердження оплат, які в призначеннях платежу містять посилання на договір, на підставі якого заявлений позов. А позивач, отримавши попередню оплату, здійснив зарахування зі зміною призначення платежу. В підтвердження чого відповідач надає рахунок-фактуру позивача № 1 від 30.03.2018 року;

позивач зареєстрував в системі ЄРПН передоплату за послуги в сумі 115500 грн., яку частково зарахував за власним розумінням та надав відповідачу послуги за договором перевезення вантажу № 01/18-03 ПА від 30.03.3018 року на суму 64119,80 грн., про що свідчать підписані обома сторонами акти надання послуг;

позивач не надав заявки замовника (відповідача) на перевезення;

позивач не надав первинних документів про фактичне виконання послуг;

позивач подав до суду позов за неіснуючими первинними документами.

27.06.2019 року відповідач в особі адвоката подав заяву (т. 1 а.с. 215), у якій просить у випадку відмови у позові, витрати, понесені відповідачем, на правничу допомогу в розмірі 6700 грн. покласти на позивача.

За клопотанням відповідача (т. 1 а.с. 213), ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.06.2019 року (т. 1 а.с. 222-225) було призначено судову економічну експертизу, на період її проведення провадження у справі було зупинене. Супровідним листом від 05.11.2019 (т. 2 а.с. 50) завідувачем Черкаського відділення Київського НДІСЕ ухвалу суду від 27.06.2019 року разом з матеріалами справи повернено суду без виконання внаслідок неоплати відповідачем вартості проведення експертизи. Ухвалою суду від 14.11.2019 року провадження у справі поновлено і призначено до розгляду, 03.12.2019 року ухвалою суду підготовче провадження у справі № 925/334/19 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2019 року.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, не повідомивши причини, хоча належним чином повідомлявся судом про місце, дату та час судового засідання.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з частиною 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позов з підстав і у розмірі, вказаних у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

30.03.2018 року позивач - приватне підприємство “Трансагрохім” , як перевізник, та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “Азот-Сервіс”, як замовник, уклали договір перевезення вантажу № 01/18-03 ПА (далі – Договір, т. 1 а.с. 15-17), за умовами п. 1.1. якого, перевізник зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в строк та згідно з умовами визначеними даним договором (Договір-заявка) та видати його в пункті призначення (пункті розвантаження) уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату.

Сторони погодили істотні умови договору, зокрема:

п. 1.3. – послуги з перевезення вантажу надаються перевізником в період з 5 квітня 2018 р. по 2 травня 2018 р.;

п. 1.5. – перевезення вантажу за цим договором здійснюється на підставі підписаних сторонами замовлень на перевезення. Форма замовлення на перевезення погоджена сторонами в Договорі-заявці до даного договору, який є його невід`ємною частиною. Сторони мають право погоджувати засмолення на перевезення за допомогою електронної пошти та/або факсу з подальшою заміною таких замовлень на оригінали, підписані сторонами;

п. 1.6. – термін доставки вантажу перевізником за цим договором не може перевищувати однієї доби з моменту приймання вантажу до перевезення перевізником;

п. 4.1. – приймання вантажу до перевезення перевізником та видача вантажу вантажоодержувачу здійснюється відповідно до Правил перевезень небезпечних вантажів автомобільним транспортом, що затверджені наказом Міністерства Внутрішніх Справ України № 822 від 27.07.2004 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за № 1040/9639 (ДПОНВ);

п. 5.1. – розрахунки між перевізником і замовником здійснюються в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника;

п. 5.2. – розмір плати за перевезення (вартість послуг) становить 630 грн. 00 коп. за одну тону перевезеного вантажу ( в т.ч. ПДВ 20%). Розмір плати за подачу і уборку транспортного засобу становить 22 грн. за км. (в т.ч. ПДВ 20 %);

п. 5.3. – перевізник зобов`язаний після здійснення кожного перевезення в межах відповідного замовлення на перевезення вантажу повідомляти замовника про це та, на вимогу замовника, надіслати останньому копії товарно-транспортних накладних з відміткою про вручення вантажу вантажоодержувачу (за конкретним перевезенням або за період, на вибір замовника) електронною поштою та/або за допомогою факсу та/або іншим зручним способом;

п. 5.4. – після виконання замовлення на перевезення, перевізник передає замовнику два примірники підписаного зі свого боку Акту наданих послуг, один з яких після підписання замовником підлягає поверненню перевізнику. Разом з Актом наданих послуг перевізник передає замовнику оригінали товарно-транспортних накладних на підтвердження виконання відповідного замовлення на перевезення та рахунки-фактури на оплату послуг з перевезення;

п. 5.5. - оплата наданих перевізником послуг з перевезення проводиться замовником протягом 3 днів після підписання сторонами Акту наданих послуг за відповідним замовленням на перевезення. Термін підписання сторонами Акту наданих послуг складає від 16.04.2018 до 02.05.2018.

Відповідно до п. 7.1., п. 7.2. Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 7.1. цього договору та триває до повного припинення прав та обов`язків сторін, що виникли з нього.

Із товарно-транспортних накладних від 13.04.2018 року, від 14.04.2018 року, 15.04.2018 року, від 16.04.2018 року, від 18.04.2018 року, від 18.04.2018 року, від 19.04.2018 року, від 19.04.2018 року, від 20.04.2018 року, від 20.04.2018 року, від 21.04.2018 року, від 21.04.2018 року, від 24.04.2018 року № 10, від 24.04.2018 року, від 27.04.2018 року, від 27.04.2018 року № 11, від 28.04.2018 року, від 29.04.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.05.2018 року, від 01.05.2018 року (т. 1 а.с. 18-38) вбачається, що позивачем було здійснено перевезення зданих відповідачем вантажів, про що свідчать підписи відповідальної особи вантажовідправника (відповідача) та водія/експедитора позивача.

Із товарно-транспортних накладних: № 15/04-1 від 15.04.2018 року, № 16/04-1 від 16.04.2018 року, № 18/04-3 від 18.04.2018 року, № 18/04-1 від 18.04.2018 року, № 19/04-1 від 19.04.2018 року, №19/04-3 від 19.04.2018 року, № 20/04-1 від 20.04.2018 року, № 20/04-3 від 20.04.2018 року, № 21/04-1 від 21.04.2018 року, № 21/04-2 від 21.04.2018 року, № 21/04-3 від 21.04.2018 року, № 24/04-1 від 24.04.2018 року, № 24/04-3 від 24.04.2018 року, № 24/04-3 від 24.04.2018 року, № 26/04-3 від 26.04.2018 року, № 27/04-1 від 27.04.2018 року, № 27/04-3 від 27.04.2018 року, № 27/04-3 від 27.04.2018 року, № 29/04-3 від 29.04.2018 року, №29/04-4 від 29.04.2018 року, № 29/04-1 від 29.04.2018 року, № 30/04-3 від 30.04.2018 року, № 30/04-2 від 30.04.2018 року (т. 1 а.с. 139-144, 146-162) вбачається, що здані відповідачем позивачу вантажі вручені вантажоодержувачу, що підтверджується підписами відповідальної особи та печаткою вантажоодержувача.

На виконання вимог договору позивач 11.05.2018 року направив на адресу відповідача для підписання відповідні акти надання послуг: № 4 від 16.04.2018 року на суму 16682,40 грн., у тому числі ПДВ 2780,40 грн., № 5 від 16.04.2018 року на суму 24264,60 грн., у тому числі ПДВ 4044,10 грн., № 6 від 18.04.2018 року на суму 23172,80 грн., у тому числі ПДВ 3862,13 грн., № 7 від 02.05.2018 року на суму 16707,60 грн., у тому числі ПДВ 2784,60 грн. № 8 від 02.05.2018 року на суму 16669,80 грн., у тому числі ПДВ 2778,30 грн., № 9 від 02.05.2018 року на суму 18061,00 грн., у тому числі ПДВ 3010,17 грн., № 10 від 02.05.2018 року на суму 23587,20, у тому числі ПДВ 3931,20 грн., № 11 від 02.05.2018 року на суму 23877,00 грн., у тому числі ПДВ 3979,50 грн., № 12 від 02.05.2018 року на суму 24229,80 грн., у тому числі ПДВ 4038,30 грн., № 13 від 02.05.2018 року на суму 55011,40 грн., у тому числі ПДВ 9168,57 грн., № 14 від 02.05.2018 року на суму 5884,20 грн., у тому числі ПДВ 980,70 грн., № 16 від 02.05.2018 року на суму 14036,00 грн., у тому числі ПДВ 2339,33 грн., а всього на суму: 262183,80 грн. ( т. 1 а.с. 39-50), а також акт звіряння взаємних розрахунків за період з 26.03.2018 – 03.05.2018 між сторонами, за даними якого послуги перевезення надані на суму 262183,80 грн., оплата, здійснена відповідачем на суму 60000 грн., борг – 202183,80 грн. (т. 1 а.с. 52, докази відправки – т. 1 а.с. 53-54), відправлення повернулось з довідкою пошти: «за закінченням встановленого строку зберігання» ( т. 1 а.с. 55).

Відповідно до платіжного доручення № 219 від 25.04.2018 року на суму 60000 грн. (т. 1 а.с. 51), відповідач перерахував позивачу за транспортні послуги згідно договору № 01/18-03 від 30.03.2018 року 60000 грн., з них ПДВ 20% - 10000 грн.

Отже, борг становить 202183,80 грн. (262183,80 грн. за ТТН - 60000 грн. оплати).

Під час розгляду справи, відповідачем надані підписані ним акти надання послуг: № 4 від 16.04.2018 року на суму 16682,40 грн., № 5 від 16.04.2018 року на суму 24264,60 грн., № 6 від 18.04.2018 року на суму 23172,80 грн., а всього на суму 64119,80 грн.

Як вбачається з листа ТОВ «Теко Трейд» вих. № 34 від 22.01.2019 року, адресованого позивачу, надіслані позивачем звіти з системи моніторингу Wialon Local (local.overseer.ua) по автомобілях з державними номерами СА2859АХ та СА0176ВІ відповідають дійсності; дані звіти завантажені з їхньої системи моніторингу (а.с. 56). Відповідно до інформації з сайту http://local.overseer.ua (GPS моніторинг OVERSEER) автомобілі позивача перебували у пунктах розвантаження, зазначених у вказаних вище товарно-транспортних накладних у відповідні дати ( т. 1 а.с. 57-134).

З урахуванням викладеного суд вбачає, що спірні зобов`язальні відносини виникли між сторонами із договору перевезення вантажу № 01/18-03 ПА від 30.03.3018 року. Договір є укладеним, виконувався сторонами, вимоги позивача ґрунтуються на правах і обов`язках сторін цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань перевезення і послуг, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір – розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини – розділом IV книги 1 ЦК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України, встановлено, що суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів заявлений у позові борг відповідача, а саме перерахованими товарно-транспортними накладними, адже згідно ст. 307 ГК України, як і відповідно до ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, про те, що надані позивачем послуги за договором не були погоджені з відповідачем спростовуються тим, що на товарно-транспортних накладних під позначкою здав (відповідальна особа вантажовідправника) міститься підпис та печатка відповідача.

Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 26.03.2018-03.05.2018 між сторонами за договором (т. 1 а.с. 181), що наданий відповідачем, хоч і підписаний обома сторонами, суд оцінює як недостовірний доказ, оскільки містить дописи ручкою.

А щодо рахунку позивача на оплату № 1 від 30.03.2018 року, платіжних доручень № 183 від 30.03.2018 року на суму 39000 грн., № 185 від 30.03.2018 року на суму 10000 грн. та № 188 від 05.04.2018 року на суму 6500 грн. ( т. 1 а.с. 210,184-186), наданих відповідачем в підтвердження оплат за договором, на підставі якого заявлений позов, то договір перевезення вантажу № 01/18-03 ПА від 30.03.3018 року попередньої оплати не передбачає, що не спростовано відповідачем.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов`язання щодо порядку розрахунків за надані послуги перевезення, тому позов суд вважає обґрунтованим, доведеним і задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати – сплачений судовий збір у розмірі 3032,77 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Азот-Сервіс», код ЄДРПОУ 41523039, місцезнаходження: 18007, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 118, офіс 413 на користь приватного підприємства «Трансагрохім», код ЄДРПОУ 38089546, місцезнаходження: 18015, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Митницька, 54 – 202183 грн. 80 коп. боргу, 3032 грн. 77 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.01.2020 року.

Суддя В.М. Грачов

Часті запитання

Який тип судового документу № 86999676 ?

Документ № 86999676 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 86999676 ?

Дата ухвалення - 18.12.2019

Яка форма судочинства по судовому документу № 86999676 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 86999676 ?

В Хозяйственный суд Черкасской области
Предыдущий документ : 86999675
Следующий документ : 86999677