Решение № 86942257, 16.01.2020, Устиновский районный суд Кировоградской области

Справа №403/580/19

Провадження №2/403/32/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого: Годованець І. А.

при секретарі: Дорошенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Устинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівський районний сектор управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області, державний реєстратор відділу з питань реєстрації Устинівської селищної ради Кіровоградської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання.-

В С Т А Н О В И В :

Позивачем ОСОБА_1 подано до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання. Позовні вимоги мотивуються тим, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала письмову заяву про проведення судового розгляду справи по суті у її відсутність, просить задольнити позовні вимоги до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання. У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про день та час судового розгляду справи по суті повідомлений належним чином, заяви про відкладення, проведення у його відсутність судового засідання чи про причини неявки не подано.

Усудове засідання представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівського районного сектору управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області не з`явився про день та час судового розгляду справи по суті повідомлений належним чином, заяви про відкладення, проведення судового засідання у відсутність представника чи про причини неявки не подано.

Усудове засідання представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор відділу з питань реєстрації Устинівської селищної ради Кіровоградської області не з`явився про день та час судового розгляду справи по суті повідомлений належним чином, заяви про відкладення, проведення судового засідання у його відсутність чи про причини неявки не подано. Усудове засідання представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор відділу з питань реєстрації Устинівської селищної ради Кіровоградської області не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином, подано письмову заяву про проведення судового розгляду справи по суті у відсутність представника.

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (ч.1 ст.2 СК України). Статтею 63, ч.1 ст.70 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно письмових матеріалів справи встановлено, що з вересня 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у не зареєстрованому шлюбі та проживали однією сім`єю.

Під час не зареєстрованого шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 листопада 2009 року, набуто у власність житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

У 2018 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинили сімейні відносини та проживають окремо.

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2018 року позовні вимоги задовольнено у повному обсязі. Припининено право власності ОСОБА_2 на 27/200 частки житлового будинку з господарським будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 27/200 частки житлового будинку з господарським будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . ПрисудитиОСОБА_2 грошову компенсацію замість 27/200 частки житлового будинку з господарським будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 20331 (двадцять тисяч триста тридцять одна) грн. 00 коп. ОСОБА_2 оплатити з рахунку отримувача: 26004053012898; код отримувача: 41916385; банк отримувача: 321842; на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість 27/200 частки у нерухому майні, що становить в сумі 20331 (двадцять тисяч триста тридцять одна) грн. 00 коп.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 12 лютого 2018 року ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожній особі окрім інших прав гарантується право на повагу до її житла, яке охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Статтею 47 Конституція України передбачено, що кожен має право на житло, як одного з природних і невід`ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканність, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ч.1 ст.321 ЦК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України). Частиною 1 ст.383, ст.391 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Права власника житлового будинку чи квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпорядження своїм житлом на власний розсуд.

Згідно довідки Устинівської селищної ради Кіровоградської області за №2132 від 04 листопада 2019 року, ОСОБА_2 зареєстрований з 03 грудня 2009 року жителем за адресою: АДРЕСА_1 , але за цією адресою з січня 2018 року постійно не проживає. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом (ч.4 ст.9 ЖК України). У п.10 Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» за №2 від 12 квітня 1985 року зазначено, що судам, що у справах цієї категорії необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року зазначено, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316-319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР. У зв`язку із цим, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Відповідно до ст.71 ЖК УРСР, за тимчасової відсутності наймача або членів сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців. Статтею 72 ЖК УРСР визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року справа № 490/12384/16-ц). Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У письмовому повідомленні Устинівської селищної ради Кіровоградської області зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований з 03 грудня 2009 року жителем за адресою: АДРЕСА_1 , але за цією адресою з січня 2018 року постійно не проживає.

Фізична особа може мати кілька місць проживання ( ч.6 ст.29 ЦК України). Судом поштову кореспонденцію ОСОБА_2 направлено за зазначеною в позовній заяві адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі статей 71, 72 ЖК УРСР встановлено, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин непроживання такої тривалості. Саме на позивача покладено обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені ст.71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил норм процесуального закону щодо оцінки доказів.

Таким чином на підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 з 3 січня 2018 року залишив житловий будинок за зареєстрованою адресою проживання: АДРЕСА_1 , не повертався до жилого приміщення, яке займав та не переривав строк відсутності. У ОСОБА_2 відсутня поважна причина непроживання у житловому будинку такої тривалості. Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 26 Правил для реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

При встановлених обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, про визнання фізичної особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання підлягають задоволенню. Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. За заявою позивача ОСОБА_1 судові витрати не стягуються (не відшкодовуються) на її користь з другої сторони. Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В : Позовні вимоги задовольнити. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати таким, що втратив право користування на житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зняти з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

За заявою позивача ОСОБА_1 судові витрати не стягуються (не відшкодовуються) на її користь з другої сторони.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя Устинівського районного суду

Кіровоградської області І.А. Годованець