Решение № 86899166, 09.01.2020, Львовский окружной административный суд

Дата принятия
09.01.2020
Номер дела
1.380.2019.005775
Номер документа
86899166
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.005775

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Авдєєнко А.М.,

представника відповідача Сороки Н.Л.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотерструм» до Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотерструм» (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Ветеранів, 13/81) до Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 98), із вимогами:

-визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації №0302-201812202485/2 від 20.08.2019 року про відмову у видачі документа дозвільного характеру;

-визнати протиправною бездіяльність Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, яка полягає у ненаданні висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності ТОВ «Вотерструм» «Будівництво мікро ГЕС потужністю до 200 кВт на території Гірської та Колодрубівської сільських рад Миколаївського району Львівської області»;

-зобов`язати Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації надати висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності ТОВ «Вотерструм» «Будівництво мікро ГЕС потужністю до 200 кВт на території Гірської та Колодрубівської сільських рад Миколаївського району Львівської області» у визначений законом термін.

Ухвалою судді від 08.11.2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали судді представник позивача усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 14.11.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У ході розгляду справи в суді відповідачем було подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, позивачем - письмову відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 26.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до позиції позивача, яка висловлена в позові, інших письмових заявах, що були подані до суду, поясненнях представника, він стверджує, що відповідачем було безпідставно, а відтак, протиправно, відмовлено у видачі документа дозвільного характеру. При цьому, обставини справи вказують на те, що відповідач у даному випадку позбавлений адміністративної дискреції, а єдиним правомірним рішенням, яке він може вчинити, є видача необхідного документа дозвільного характеру.

А саме, позивач зазначає, що ТОВ «Вотерструм» заплановано будівництво мікро ГЕС потужністю до 200 кВт на території Гірської та Колодрубівської сільських рад Миколаївського району Львівської області.

У зв`язку з чим, позивач розпочав процедуру оцінки впливу на довкілля по відповідній плановій діяльності. Зокрема, було оприлюднено повідомлення про плановану діяльність у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля, відповідні оголошення розміщено в місцевих засобах масової інформації. Окрім того, було розміщено повідомлення про початок прийняття зауважень і пропозицій громадськості до планованої діяльності та обсягу досліджень. Також було розроблено звіт з оцінки впливу на довкілля та проведено його громадські обговорення, за результатами якого пропозиції до нього були враховані.

Відтак, позивач звернувся до відповідача як до компетентного органу державної влади за наданням документа дозвільного характеру - висновку з оцінки впливу на довкілля.

Однак, відповідач відмовив у видачі такого документа, при цьому, не керувався вичерпними підставами для такого рішення, що визначені чинним законодавством України. ТОВ «Вотерструм» наголошує на тому, що правових підстав для відмови відповідач не навів, а керувався невідповідними мотивами, стверджуючи про неможливість визначити допустимість чи обґрунтувати недопустимість провадження планової діяльності та визначити екологічні умови її провадження, що є некоректним. Також позивач підкреслює, що відповідачем було формально зазначено про окремі недоліки поданого звіту з оцінки впливу на довкілля, хоча в дійсності їх не існує.

У зв`язку з чим, за твердженням позивача, відповідач діяв усупереч приписам закону. Більше того, на цей час відсутні перешкоди для надання висновку з оцінки впливу на довкілля й суб`єкт владних повноважень, за відсутності законних підстав для відмови в його наданні, зобов`язаний це вчинити, що може бути його єдиним правомірним рішенням.

А тому, ТОВ «Вотерструм» вважає, що оспорювані ним рішення та бездіяльність відповідача є протиправними, а крім того, відповідача слід зобов`язати вчинити дії (прийняти рішення), від чого він протиправно ухиляється.

Відповідно до позиції відповідача, яка ним висловлена у відзиві, інших письмових заявах, що були подані до суду, поясненнях представника, він вважає вимоги позивача безпідставними.

А саме, відповідач зазначає, що представлені дані звіту ТОВ «Вотерструм» з оцінки впливу на довкілля не давали можливість дослідити вплив на довкілля при спорудженні мікро ГЕС потужністю до 200 кВт на території Гірської та Колодрубівської сільських рад Миколаївського району Львівської області.

У зв`язку з чим, відповідачем було надано відмову у видачі документа дозвільного характеру - висновку з оцінки впливу на довкілля.

Також, за доводами відповідача, звіт позивача не містить повні дані, передбачені чинним законодавством України, а усунення порушень, що визначені у наданій відмові змінить такий звіт по суті. У зв`язку з чим, за таких умов, його слід буде вважати таким, що не був обговорений та не був опублікований для громадського обговорення.

У зв`язку з чим, відповідач вважає свої дії та рішення правомірними й обґрунтованими.

У судових засіданнях представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача у судових засіданнях позов не визнав, ствердив про його безпідставність, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Вотерструм» заплановано будівництво мікро ГЕС потужністю до 200 кВт на території Гірської та Колодрубівської сільських рад Миколаївського району Львівської області.

У зв`язку з чим, 21.12.2018 року була розпочата процедура оцінки впливу на довкілля, шляхом оприлюднення повідомлення про плановану діяльність у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля (реєстраційний №201812202485/7063).

Окрім того, встановлено, що позивачем було замовлено розроблення звіту з оцінки впливу на довкілля, який виконаний кандидатом сільськогосподарських наук, доцентом кафедри екології та агрономії ЛНТУ ОСОБА_1 (оприлюднено в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля 10.06.2019 року, реєстраційний №201812202485/12191).

Матеріалами справи засвідчується та не заперечується учасниками справи також здійснення оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля планової діяльності з будівництва мікро ГЕС потужністю до 200 кВт на території Гірської та Колодрубівської сільських рад Миколаївського району Львівської області (оприлюднено в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля 10.06.2019 року, реєстраційний №201812202485/12192).

Громадські слухання щодо планової діяльності з будівництва мікро ГЕС було призначено й проведено 03.07.2019 року о 12 год. за адресою: вул.Гірська, 26, с.Липиці, та відповідні зауваження й пропозиції за наслідком слухань ураховані.

Судом встановлено, що в подальшому Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації було здійснено опрацювання матеріалів справи щодо будівництва мікро ГЕС потужністю до 200 кВт на території Гірської та Колодрубівської сільських рад Миколаївського району Львівської області (реєстраційний №201812202485 в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля) та надано ТОВ «Вотерструм» лист від 20.08.2019 року №0302-201812202485/2, яким проінформовано про відмову у видачі документа дозвільного характеру, висновку з оцінки впливу на довкілля по планованій діяльності.

У листі від 20.08.2019 року №0302-201812202485/2 відповідачем вказується, що за представленими даними Звіту з ОВД неможливо визначити допустимість чи обґрунтувати недопустимість провадження планованої діяльність та визначити екологічні умови її провадження. Відповідач зазначає в листі, що наявна інформація та наведені у Звіті з ОВД дані з оцінки впливу планованої діяльності на компоненти довкілля не дають можливості дослідити вплив на довкілля при спорудженні будівництва мікро ГЕС потужністю до 200 кВт на території Гірської та Колодрубівської сільської ради, Миколаївського району Львівської області.

Також, відповідач вказує на невідповідності та зауваження за результатами розгляду документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля, а саме:

1.У звіті з оцінки впливу на довкілля не обґрунтовано можливість пропуску повені, дощових паводків та льодоходу.

2.У звіті про науково-дослідну роботу «Рибогосподарська характеристика ділянки р.Дністер в межах Львівської області» подано видовий склад рибного населення на підставі огляду іхтіологічних даних за 1864-2016 р. Проте, для конкретизації складу іхтіофауни безпосередньо в районі МГЕС необхідне проведення професійних натурних досліджень. За результатами досліджень повинні бути розроблені конкретні рибозахисні заходи, включаючи обґрунтовану конструкцію рибопропускних споруд, зариблення річки окремими цінними видами риб, ведення післяпроектного моніторингу.

3.У звіті з оцінки впливу на довкілля не розроблена система післяпроектного моніторингу впливу на іхтіофауну, які будуть виникати внаслідок реалізації планованої діяльності.

4.У висновках зазначеного звіту вказано про необхідність розробки компенсаційних заходів з мінімізації впливу будівництва і експлуатації МГЕС, зокрема, ефективного рибоходу. Проте у звіті з оцінки впливу на довкілля не розраховано його технічні параметри, для забезпечення його ефективної роботи.

5.У звіті з оцінки впливу на довкілля не розглянуті впливи на іхтіофауну, які будуть виникати внаслідок реалізації планованої діяльності.

6.У звіті з оцінки впливу на довкілля вказано про заплановане періодичне промивання, очищення ділянки бар`єрного рифу. Проте не наведено обґрунтування періодичності промивання водойми.

7.У звіті з оцінки впливу на довкілля, який внесено до реєстру 10.06.2019 року (реєстраційний номер: 201812202485/12191) не завантажена науково-дослідна робота «Рибогосподарська характеристика ділянки р.Дністер в межах Львівської області». Враховуючи вищевказане, існує ймовірність неефективного інформування громадськості у процесі оцінки впливу на довкілля планованої діяльності.

8.У звіті з оцінки впливу на довкілля не проведено гідрогеологічного вивчення місця будівництва мікро ГЕС потужністю до 200 кВт.

Судом також установлено, що позивачем за результатом розгляду листа від 20.08.2019 року №0302-201812202485/2 було скеровано відповідачеві та голові Львівської обласної державної адміністрації звернення від 02.09.2019 року №45, в якому наведено спростування недоліків, які були окреслені Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, вказано на відсутність законних підстав для відмови в наданні висновку з оцінки впливу на довкілля, а також зазначено про необ`єктивний підхід відповідача до розгляду подібних матеріалів і вирішення питання про видачу документа дозвільного характеру.

У подальшому, оцінюючи висновки суб`єкта владних повноважень як помилкові, вважаючи протиправними його рішення та бездіяльність, позивач оскаржив їх до суду за цим позовом.

У зв`язку з чим, аналізуючи спірні правовідносини, доводи й аргументи сторін, суд відзначає наступне.

Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів установлює Закон України «Про оцінку впливу на довкілля».

Відповідно до визначень, наведених у ст.1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Уповноважений територіальний орган - обласні, міські Київська та Севастопольська державні адміністрації (відповідний підрозділ з питань екології та природних ресурсів), орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів.

Уповноважений центральний орган - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Як визначено в ч.1 ст.2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1)підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до ст.ст.5, 6 та 14 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»; 2)проведення громадського обговорення відповідно до ст.ст.7, 8 та 14 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»; 3)аналіз уповноваженим органом відповідно до ст.9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4)надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»; 5)врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до ст.11 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Частиною 1 ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» встановлено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної ч.ч.2 і 3 цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Суд у цьому контексті відзначає, що відповідно до п.4 ч.3 ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включено, зокрема, такі об`єкти енергетичної промисловості як гідроелектростанції на річках незалежно від потужності (що відповідає планованій діяльності позивача з будівництва мікро ГЕС).

В силу ч.4 ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної ч.ч.2 і 3 цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Згідно з ч.6 цієї ж статті, забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об`єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.

Відтак, для провадження планованої ТОВ «Вотерструм» діяльності по будівництву мікро ГЕС потужністю до 200 кВт на території Гірської та Колодрубівської сільських рад Миколаївського району Львівської області, необхідно здійснити процедури оцінки впливу такої діяльності на довкілля.

При цьому, надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля (який повинен ураховувати результати аналізу інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації) є однією з ланок здійснення процедури оцінки впливу на довкілля (як це передбачено ст.2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Питання надання висновку з оцінки впливу на довкілля регламентується ст.9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Так, як визначено в ч.1 цієї статті, уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.ч.3, 4 ст.5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.

Частинами 3-5 цієї ж статті передбачено, що при підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.ч.3, 4 ст.5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», - уповноважений центральний орган розглядає та бере до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля та звіт про громадське обговорення.

В описовій частині висновку з оцінки впливу на довкілля наводиться інформація про: 1)здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля; 2)врахування звіту з оцінки впливу на довкілля; 3)враховані та відхилені зауваження та пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення.

У висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.ч.3, 4 ст.5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», - уповноважений центральний орган: 1)зазначає тип, основні характеристики та місце провадження планованої діяльності; 2)визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності; 3)встановлює умови використання території та природних ресурсів під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; 4)встановлює умови щодо охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності; 5)встановлює умови щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та усунення їх наслідків; 6)встановлює умови щодо зменшення транскордонного впливу планованої діяльності, щодо якої здійснювалася процедура оцінки транскордонного впливу; 7)якщо з оцінки впливу на довкілля випливає необхідність: здійснення компенсаційних заходів - покладає обов`язок із здійснення таких заходів; запобігання, уникнення, зменшення (пом`якшення), усунення, обмеження, а також моніторингу впливу планованої діяльності на довкілля - покладає обов`язок із здійснення відповідних дій; здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на іншій стадії проектування - визначає строки та обґрунтовує вимоги щодо її здійснення; додаткова оцінка впливу на довкілля здійснюється за процедурою, передбаченою цим Законом; здійснення післяпроектного моніторингу - визначає порядок, строки та вимоги до його здійснення.

Якщо з оцінки впливу на довкілля з розглянутих виправданих альтернативних варіантів виявляється екологічно обґрунтованим варіант, відмінний від запропонованого суб`єктом господарювання, за письмовою згодою із суб`єктом господарювання у висновку з оцінки впливу на довкілля зазначається погоджений варіант здійснення планованої діяльності.

Відповідно до ч.ч.6-9 ст.9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», висновок з оцінки впливу на довкілля надається суб`єкту господарювання безоплатно протягом 25 робочих днів з дня завершення громадського обговорення, а в разі здійснення процедури оцінки транскордонного впливу - з дня завершення цієї процедури та затвердження рішення про врахування результатів оцінки транскордонного впливу на довкілля. До висновку з оцінки впливу на довкілля додається звіт про громадське обговорення.

Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених ч.ч.3, 4 ст.5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», - уповноважений центральний орган оприлюднює висновок з оцінки впливу на довкілля протягом трьох робочих днів з дня його прийняття у спосіб та в порядку, визначені ст.4 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», та протягом цього ж строку вносить його до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля.

Висновок з оцінки впливу на довкілля втрачає силу через п`ять років у разі, якщо не було прийнято рішення про провадження планованої діяльності. Якщо до отримання рішення про провадження планованої діяльності внесено зміни до проектної документації чи зміни до законодавства, які вимагають зміни екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля, оцінка впливу на довкілля здійснюється повторно.

Висновок з оцінки впливу на довкілля та інші результати оцінки впливу на довкілля протягом п`яти років з дня прийняття рішення про провадження планованої діяльності можуть бути використані для отримання інших документів дозвільного характеру, передбачених законодавством, за умови що вони не передбачають встановлення (затвердження) змін у діяльності, затвердженій (схваленій) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження.

Окрім того, згідно з ч.10 ст.9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та порядок фінансування оцінки впливу на довкілля затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідний Порядок передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 року №1026.

Зокрема, п.12 Порядку №1026 визначено, що за результатами розгляду документів, поданих суб`єктом господарювання для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля за формою згідно з додатком 5. Відмова у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля або його анулювання здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Згідно з додатком до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», висновок з оцінки впливу на довкілля є документом дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Відтак, суд резюмує, що відповідно до норм Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 року №1026, надання компетентним суб`єктом владних повноважень документу дозвільного характеру - висновку з оцінки впливу на довкілля є його обов`язком, а відмова в його наданні може мати місце виключно з підстав, що передбачені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру.

Як визначено в ч.5 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

-подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

-виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

-негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що зважаючи на те, що іншими законами (зокрема, Законом України «Про оцінку впливу на довкілля») не встановлено інші чи додаткові підстави для відмови у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, виключеними підставами для відмови у наданні такого документа є лише ті, що наведені в ч.5 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». При цьому, відмову з інших мотивів слід вважати протиправною в силу законодавчого припису.

Виходячи з чого, суд наголошує на тому, що в листі від 20.08.2019 року №0302-201812202485/2, яким відповідачем було оформлено відмову у видачі позивачеві висновку з оцінки впливу на довкілля, відсутні будь-які належні підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру, які передбачені ч.5 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». А також і в ході судового розгляду даного спору відповідачем не доведено, що вчинена ним відмова, у частині підстав для її прийняття кореспондує зазначеній нормі закону.

Суд підкреслює, що ані в листі від 20.08.2019 року №0302-201812202485/2, ані в ході судового розгляду справи не наведено й не обґрунтовано факту подання ТОВ «Вотерструм» або неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком, або факту виявлення в документах, поданих позивачем, недостовірних відомостей, або отримання негативного висновку за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Таким чином, відмова відповідача в наданні суб`єкту господарювання необхідного документа дозвільного характеру не ґрунтується на нормі закону, позаяк Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації не доведено існування вичерпних підстав для такої відмови й не обґрунтовано її належними та допустимими доказами.

Відтак, на переконання суду, таке рішення суб`єкта владних повноважень, свідчить про безпідставне застосування ним норм права, без належного регламентування свого розсуду приписами закону. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що необмежена дискреція органів влади є свавіллям і вона повинна регламентуватися певними чіткими законодавчими нормами, зокрема, у рішенні в справі «Маестрі проти Італії» Суд зазначив, що «внутрішнє законодавство … повинно передбачати заходи правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів в права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які зачіпають фундаментальні права, надання органам влади необмеженого розсуду при здійсненні своєї влади суперечило би одному з основних принципів демократичного суспільства, який закріплений у Конвенції, - принципу верховенства права».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, встановлені дійсні обставини справи засвідчують, що відповідач не дотримався такого конституційного припису та прийняв рішення, яке не ґрунтується на нормі закону. Відповідач як суб`єкт владних повноважень відмовив позивачу в наданні документа дозвільного характеру без мотивування такого рішення відповідними виключними підставами, що визначені законом.

Таким чином, обґрунтованим є висновок про те, що рішення Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації про відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, оформлена листом від 20.08.2019 року №0302-201812202485/2, не базується на нормі закону, тому його слід визнати протиправним і скасувати.

Окрім того, за наслідком аналізу наведених вище норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що за конкретних умов і обставин відповідач позбавлений дискреції при вирішенні питання щодо видачі висновку з оцінки впливу на довкілля.

Так, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Водночас, повноваження не є дискреційними, коли існує лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі існування певних чітко визначених законодавством умов, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний вчинити конкретні дії, а в разі, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Указане кореспондує нормі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на ефективний засіб юридичного захисту, тобто такий, що призводить до потрібних результатів і наслідків, дає найбільший ефект.

У рішенні в справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. А в рішенні в справі «Афанасьєв проти України» Суд вказав на те, що засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відтак, зважаючи на недоведення суб`єктом владних повноважень існування тих виключних обставин, які можуть бути перешкодою для видачі документа дозвільного характеру (тобто підставою для відмови в його видачі), останній зобов`язаний надати такий документ, оскільки він не має розсуду щодо вибору поміж кількома правомірними варіантами свого рішення.

Не надавши ж такого документа дозвільного характеру, відповідач допустив протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим, його слід зобов`язати до вчинення відповідного правомірного рішення, що є ефективним заходом захисту прав та інтересів позивача.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у рішенні в справі «Бочаров проти України», рішенні в справі «Федорченко та Лозенко проти України», рішенні в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст.19 Основного Закону та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним й підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з нормами ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У зв`язку з чим, суд покладає обґрунтовані та підтверджені судові витрати на відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотерструм» (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Ветеранів, 13/81; код ЄДРПОУ 41549303) до Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 98; код ЄДРПОУ 38739037) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій задоволити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації від 20.08.2019 року №0302-201812202485/2 про відмову у видачі документа дозвільного характеру.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, яка полягає у ненаданні висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності ТОВ «Вотерструм» «Будівництво мікро ГЕС потужністю до 200 кВт на території Гірської та Колодрубівської сільських рад Миколаївського району Львівської області».

Зобов`язати Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації надати висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності ТОВ «Вотерструм» «Будівництво мікро ГЕС потужністю до 200 кВт на території Гірської та Колодрубівської сільських рад Миколаївського району Львівської області» у визначений законом строк.

Стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (79026, м.Львів, вул. Стрийська, 98; код ЄДРПОУ 38739037) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотерструм» (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Ветеранів, 13/81; код ЄДРПОУ 41549303) витрати по сплаті судового збору у сумі 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 14 січня 2020 року.

Часті запитання

Який тип судового документу № 86899166 ?

Документ № 86899166 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 86899166 ?

Дата ухвалення - 09.01.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 86899166 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 86899166 ?

В Львовский окружной административный суд
Предыдущий документ : 86899165
Следующий документ : 86899167