Дата принятия
18.12.2019
Номер дела
911/2427/19
Номер документа
86716414
Форма судопроизводства
Хозяйственное
Государственный герб Украины

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2427/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

приватного акціонерного товариства «Лантманнен Акса» (08304, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна , буд. 3, ЄДРПОУ 00378537)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6Г, код ЄДРПОУ 35995595)

про стягнення 182089,93 гривень

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бондар В.В.;

Проніна І.Є.;

від відповідача: Волтарніст М.О.;

01.10.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Лантманнен Акса» (далі по тексту – ПрАТ «Лантманнен Акса»/позивач) № 73/010-00 від 01.10.2019 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (далі по тексту – ТОВ «Астерс Груп»/відповідач) заборгованості за договором від 25.09.2017 № 1І036609 у розмірі 182089,93 гривень, з яких: 153293,82 гривень – сума основного боргу, 20901,81 гривень – інфляційні втрати та 7894,30 гривень – 3 % річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору від 25.09.2017 № 1І036609 ним здійснено поставку товару відповідачу, проте останній за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 153293,82 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 20901,81 гривень інфляційних втрат, 7894,30 гривень 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2019 позовну заяву ПрАТ «Лантманнен Акса» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2427/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України – п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

На адресу суду 24.10.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що видаткові накладні, за якими здійснювалась поставка, оформлені в порушення вимог чинного законодавства та не можуть вважатися належними доказами поставки товару, оскільки з тексту видаткових накладних неможливо ідентифікувати та встановити повноваження осіб, які отримали поставлений товар, також не надано документів передбачених пунктом 3.6 договору, а, отже, відповідач має право затримати розрахунки за договором.

Також відповідач заперечує щодо вимог про стягнення з відповідача 20901,81 гривень інфляційних втрат та 7894,30 гривень 3 % річних, та зазначає, що такі нарахування є безпідставними з огляду на те, що нараховані на неіснуючу заборгованість. При цьому відповідач посилається на те, що строк по оплаті отриманого товару є таким що не настав.

До Господарського суду Київської області 29.10.2019 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Також від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві з підстав їх необґрунтованості та недоведеності. Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач вказує на те, що первинні видаткові документи оформлені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити первинного документа, які дають змогу встановити особу, яка приймала участь у господарській операції. Позивач зазначає, що умовами договору не передбачено надання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, а тому твердження відповідача щодо відсутності посилань у первинних документах та відсутності в матеріалах справи довіреностей на отримання товару є хибними.

Також, позивач наголошує не безпідставність посилань відповідача на існування у нього права затримати розрахунки за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2019 клопотання ПрАТ «Лантманнен Акса» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін задоволено та призначено судове засідання на 18.12.2019. Вказаною ухвалою зобов`язано позивача подати до суду детальний обґрунтований розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, окремо викласти письмові пояснення щодо визначених сум (бази нарахування), на які здійснювалось таке нарахування та визначених періодів нарахувань на суми 442186,03 гривень (за період з 24.01.2019 по 03.07.2019) та 332869,44 гривень (за період з 18.04.2019 по 03.07.2019).

На виконання вимог ухвали суду 17.12.2019 позивачем подано письмові пояснення, в яких позивач виклав обґрунтування нарахувань інфляційних втрат та 3% річних.

В судове засідання 18.12.2019 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити стягнувши з відповідача визначену ним у позові заборгованість в розмірі 182089,93 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечень на відповідь на відзив не подано.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2017 між ПрАТ «Лантманнен Акса» (постачальник) та ТОВ «Астерс Груп» (покупець) укладено договір № 1I0336609 (договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів «Фуршет» (пункт 1.1);

- товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні (пункт 3.1);

- пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця (пункт 3.4);

- постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію: - накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку. Одиницею виміру кількості товару вважається одиниця виміру товару для продажу його кінцевому споживачеві в магазинах покупця. Постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних; - товарно-транспортні накладні; - належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; - погоджений з покупцем примірник замовлення (пункт 3.6);

- постачальник зобов`язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту товарів в мережі магазинів «Фуршет» в порядку, встановленому сторонами окремими договорами (пункт 4.1);

- перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (пункт 5.1);

- покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар і специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2 знаків після коми (ціна без ПДВ та з ПДВ) (пункт 7.1);

- оплата за товар здійснюється щосереди в українській національній валюті – гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 45 (сорок п`ять) днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. У випадку якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем (п. 7.9 в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору від 25.03.2017);

- покупець має право затримати розрахунки з постачальником: - у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 договору до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації, за умови, що постачальника e-mail повідомленням проінформували про відсутність документів протягом 2 (двох) робочих днів з дати поставки (пункт 7.10 в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору від 25.03.2017);

- даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 (пункт 10.1).

Також, між сторонами 25.09.2017 укладено договір про надання рекламних послуг № Р 1І036610, договір про надання логістичних послуг № Л 1І036609, договір про надання послуг № ВЗ 1І036609, та 01.04.2018 укладено договір про надання рекламних послуг № РП 1І036609.

За умовами вказаних договорів відповідач (виконавець) зобов`язався надати позивачу (замовник) за плату рекламні послуги, логістичні послуги та маркетингові послуги, стосовно товарів поставлених позивачем за договором від 25.09.2017 № 1І036609, та сторони домовились, що оплата за наведеними договорами здійснюється, зокрема, шляхом зарахування зустрічних вимог. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами.

Протягом дії договору позивач здійснював поставку товару відповідачу, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, зокрема накладними:

- від 05.12.2018 №7134 на суму 409199,76 гривень;

- від 05.12.2018 №7136 на суму 157901,76 гривень;

- від 26.02.2019 № 1152 на суму 332869,44 гривень.

Позивач зазначає, що в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідачем була здійснена лише часткова оплата вартості поставленого товару згідно наведених накладних, а часткове погашення заборгованості в сумі 21761,65 гривень, здійснено також за рахунок наданих відповідачем маркетингових послуг, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується сума заборгованості в розмірі 153293,82 гривень, що і стало підставою для звернення позивача з розглядуваним позовом до суду.

Позивач доводить, що протягом строку дії договору, за період 2017-2019 років, позивач поставив відповідачу товар на загальну 9789999,00 гривень, за згаданий період відповідачем було здійснено оплат всього на суму 9636705,18 гривень. З огляду на те, що відповідачем оплати за отриманий товар здійснювалась з порушенням строків оплати, встановлених договором, та таким чином, що не погашали суму поставленого товару за кожною видатковою накладною, за якою було здійснено поставку товару, при цьому в призначеннях платежу відповідач вказував «оплата за договором від 25.09.2017 № 1I0336609», тобто як загальна підстава, а не із посиланням на конкретні накладні, позивач здійснював першочергове погашення заборгованості, яка виникла раніше.

Зокрема часткова сплата відповідачем отриманого товару, також підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, з якої вбачається, що відповідачем 05.07.2019 сплачено 600000,00 гривень з призначенням платежу «Оплата за ТНС зг. дог. від 25.09.2017 № 1І036609, яка була врахована позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача, що виникла раніше, керуючись правом наданим ст. 534 Цивільного кодексу України.

Можливість застосування ст. 534 Цивільного кодексу України ставиться в залежність від змісту реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 Цивільного кодексу України застосовуватися не може.

У випадку, якщо стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості, розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України.

Правовою підставою для даного висновку є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (п.3.8), затверджена постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (п.1.2), затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16 підлягає застосуванню до спірних правовідносин у даній справі з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки сторонами в договорі не узгоджено порядку черговості зарахування отриманих позивачем від відповідача грошових коштів за поставлений товар, тому позивач на підставі ст. 534 Цивільного кодексу України правомірно зараховував кошти, що надходили від покупця, як погашення заборгованості за поставлений товар в минулі періоди за договором від 25.09.2017 № 1I0336609, в порядку черговості виникнення заборгованості.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом пунктом 7.9 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється щосереди в українській національній валюті – гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 45 (сорок п`ять) днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. У випадку якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем.

За таких обставин, стягувана сума заборгованості у розмірі 153293,82 гривень утворилася за наслідками неповної оплати товару саме за видатковою накладною від 26.02.2019 № 1152, строк оплати товару, за якою настав 17.04.2019.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі не надав, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару також не надано.

В перебігу розгляду справи, відповідач не заперечував факту отримання товару згідно видатковою накладною від 26.02.2019 № 1152, яка була оплачена (з урахуванням проведених сторонами взаєморозрахунків) лише частково. Власне як не заперечував він і факту отримання товару по іншим накладним, на які посилався позивач, заборгованість по яких відповідачем повністю погашена.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 153293,82 гривень за видатковою накладною від 26.02.2019 № 1152, тож вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач, у відзиві на позов, посилаючись на ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вказує на те, що подані позивачем видаткові накладні не можуть вважатись належними доказами поставки товару, оскільки за вказаними видатковими накладними неможливо ідентифікувати осіб, які отримали товар, а наявні лише підписи без зазначення посади, а також відсутня печатка боржника. Також позивачем не надано відповідачу супровідної документації, що передбачено пунктом 3.6 договору, в зв`язку з чим відповідач твердить, що у останнього виникає право затримки розрахунків з постачальником в порядку п. 7.10 договору.

Зазначені заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17.

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що вони оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною, а тому приймаються судом у якості належних та допустимих доказів отримання відповідачем товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначено.

Як зазначено у п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, умовами укладеного договору сторони не дійшли обов`язкової згоди щодо надання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, довіреність не є первинним документом і не фіксує факт здійснення господарських операцій, а отже й відсутність довіреності не може свідчити про нереальність операції.

Доводи відповідача щодо відсутності на видаткових накладних печатки підприємства відповідача спростовуються нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», згідно із якою печатка не є обов`язковим реквізитом.

Заперечення відповідача про те, що позивачем не було надано відповідачу документи, визначені у п. 3.6 Договору, суд відхиляє.

Умовами п. 3.6 договору сторони передбачили, що при поставці відповідної партії товару постачальник передає покупцю супровідну документацію, зокрема, накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку. За змістом п. 5.1 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Статтею 666 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано будь-яких доказів відмови від отримання або повернення товару, за наявними у матеріалах справи видатковими накладними, а також не подано доказів звернення із вимогою до позивача надати належним чином оформлені документи визначені п. 3.6 договору, а відсутність супровідної документації не може заперечувати факт здійснення господарської операції, за наявності інших первинних документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Водночас пунктом 7.10 договору передбачено право покупця затримати розрахунки за умови, що останній проінформує постачальника e-mail повідомленням про відсутність документів протягом 2 (двох) робочих днів з дати поставки, при цьому доказів надсилання позивачу такого повідомлення відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, надані позивачем видаткові накладні сприймаються судом у якості належних та допустимих доказів, що підтверджують факт поставки товару, переліченого в цих накладних, що, з огляду на проведені сторонами взаєморозрахунки, зумовлює висновки суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 153293,82 гривень.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7897,30 гривень та 20901,81 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних позивач здійснює наступним чином:

- на залишок заборгованості в розмірі 442186,03 гривень згідно видаткових накладних від 05.12.2019 №№ 7134, 7136 за період з 24.01.2019 по 03.07.2019;

- на заборгованості в розмірі 332869,44 гривень згідно видаткової накладної від 26.02.2019. № 1152 за період з 18.04.2019 по 03.07.2019.

Відповідачем факт існування заборгованості у визначеному позивачем розмірі та у період часу, визначеного позивачем, належними та допустимими доказами не спростовано.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних судом встановлено, що розрахунок 3% річних здійснено арифметично вірно, та у відповідності до вимог закону, відтак вказана вимога підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі 7894,30 гривень.

Перевіряючи розрахунок в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 16164,63 гривень, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» на користь приватного акціонерного товариства «Лантманнен Акса» 153293,82 гривень основного боргу, 7894,30 гривень 3% річних, 16164,63 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2660,30 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Лантманнен Акса» задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6Г, код ЄДРПОУ 35995595) на користь приватного акціонерного товариства «Лантманнен Акса» (08304, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 3, ЄДРПОУ 00378537) 153293,82 гривень основного боргу, 16164,63 гривень інфляційних втрат, 7894,30 гривень 3% річних та 2660,30 гривень судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2019.

Суддя Р.М. Колесник

Часті запитання

Який тип судового документу № 86716414 ?

Документ № 86716414 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 86716414 ?

Дата ухвалення - 18.12.2019

Яка форма судочинства по судовому документу № 86716414 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 86716414 ?

В Хозяйственный суд Киевской области
Предыдущий документ : 86716413
Следующий документ : 86716415