Решение № 83838394, 19.08.2019, Зимовский районный суд Харьковской области

Дата принятия
19.08.2019
Номер дела
621/1574/18
Номер документа
83838394
Форма судопроизводства
Гражданское
Государственный герб Украины

621/1574/18

2/621/767/19

РІШЕННЯ

іменем України

19 серпня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - Бібіка О.В.

з участю секретаря- Горобець Н.М.

представника позивача - Красило В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2018 від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.09.2010 в розмірі 29868 грн. 27 коп. та судового збору в розмірі 1762 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до договору б/н від 04.09.2010 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 1400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку у будь - який момент змінити кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 умов та правил банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами банку, які також викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30.04.2018 має заборгованість 29868,27 грн., яка складається з наступного: 1116,79 грн. - заборгованість за кредитом; 23352,99 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3500,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 1398,49 грн. - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21.05.2019 задоволено заяву ОСОБА_2 Скасовано заочне рішення, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

20.06.2019 відповідачем ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки банком пред`явлено вимоги поза межами строку позовної давності.

22.07.2019 до канцелярії суду від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь на відзив, в якому на задоволенні позову наполягав.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 30.07.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача Красило В.І. у судовому засіданні підтримав позов з підстав, викладених у ньому. Пояснив, що 04.09.2010 ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно якої отримала кредитну картку «Універсальна», ОСОБА_2 стала клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк». Остання своїм підписом підтвердила, що їй було надано повну інформацію щодо надання банківських послуг. Банк зазначав, що відсутність підпису позичальника в Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що вона не була ознайомлена з ними та про відсутність договірних правовідносин між банком та позичальником. Підпис ОСОБА_2 поставила в анкеті-заяві, яким підтвердила те, що вона погодилася з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Крім того, вказав про те, що відповідачем здійснювалися періодичні платежі, останній платіж ОСОБА_2 здійснила 27.12.2014.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Дійсно, 04.09.2010 вона отримала споживчий кредит на придбання побутової техніки. Однак, як виявилося у подальшому, 04.09.2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та нею був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 1400,00 гри у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Тобто, вона отримала картку № НОМЕР_1 , зі строком дії до червня 2014 року. Під час ознайомлення з відзивом позивача на заяву про перегляд заочного рішення №20190221/1050 від 25.02.2019 року та матеріалами справи вона дізналась, що згідно з п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, строк позовної давності щодо вимоги банка про повернення кредиту, сплати відсоткі в за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, складає 50 років. Вважає, що оскільки збільшення в односторонньому порядку строків позовної давності є порушенням вимог чинного законодавства та умов кредитного договору, позовна заява АТ КБ "Приватбанк" не підлягає задоволенню, так я мають бути застосовані строки позовної давності.

Вислухавши пояснення представника позивача Красило В.І . , дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Як убачається з наявної в матеріалах справи анкети-заяви, 04.09.2010 ОСОБА_2 з метою отримання кредитної картки заповнено та підписано цю анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», в якій відповідач висловив згоду на укладення договору з банком шляхом отримання кредитної картки Універсальна та погодився, що заява, разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 7).

У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 8, 9-32)

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 30 квітня 2018 року становить 29868,27 грн і складається із: заборгованості за кредитом - 1116,79 грн, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 23352,99 грн, заборгованість за пенею та комісією - 3500,00 грн, а також 500 грн - штраф (фіксована частина), та 1398,49 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 5-6)

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 04.09.2010 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Пунктом 1.1.6.2. встановлено, що у тих випадках, коли в односторонньому випадку внести зміни неможливо, банк повідомляє клієнта про внесення змін шляхом використання наступних каналів зв`язку: офіційний сайт банку: www.privatbank.ua, розміщення інформації у відділеннях банку (п. 1.1.6.2.1), підпис необхідних документів безпосередньо у відділенні банку (п. 1.1.6.2.2) (а.с. 19)

Пунктом 1.1.7.12 встановлено строк дії договору дванадцять місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонугється на той же строк (а.с. 20)

Пунктом 1.1.7.31 встановлено, що строк позовної давності стосовно вимог банку по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат банку, становить 50 років (а.с. 22)

З витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» вбачається, що з 01.09.2014 змінено процентну ставку по кредитним картам «Універсальна» та «Універсальна Голд» та 01.04.2015 змінено тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна Голд»: розмір процентної ставки, пені тощо. Повна версія Умов та Правил надання банківських послуг, а також актуальні тарифи розміщені на офіційному сайті Приватбанку https:// privatbank.ua (а.с. 8 зворотній бік)

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка ОСОБА_2 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Тобто, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи та не визнаються відповідачкою і не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04.09.2010 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Крім іншого, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У справі, що переглядається, відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності (а. с. 32-33).

В матеріалах справи міститься копія довідки АТ КБ «Приватбанк» від 25.02.2019 № 30.1.0.0/2 - 20180622/652, з якої вбачається, що ОСОБА_2 згідно кредитного договору № б/н від 04.09.2010 отримала картку № НОМЕР_1 , зі строком дії до останнього дня 06.2014 року (а.с. 127)

Крім того, з наданої позивачем копії графіку погашення кредиту (номер договору HAXREE15180135 від 04.09.2010) вбачається, що ОСОБА_2 повинна була погашати основну суму кредиту та проценти за користування кредитом з 4 по 9 число кожного місяця, починаючи з 04.09.2010, а саме, 04.09.2010, 09.10.2010, 09.11.2010, 09.12.2010, 09.01.2011, 03.02.2011 (а.с. 109, зворотня сторона)

У судовому засіданні представником позивача Красило В.І. визнаний той факт, що останній платіж ОСОБА_2 було здійснено 27.12.2014.

За ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами з 4 до 9 числа кожного місяця, наступного за звітним, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання.

З урахуванням вказаного, встановивши, що ОСОБА_2 останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором від 04.09.2010 здійснила 27.12.2014, тобто з 01.01.2015 у відповідача виникла прострочена заборгованість за кредитом, крім того, строк виконання зобов`язань за цим договором був встановлений до червня 2014 року, що відповідає строку дій картки, а з позовом до суду банк звернувся у червні 2018, тобто з пропуском строку позовної давності, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.09.2010 - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення складено 23.08.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Предыдущий документ : 83838390
Следующий документ : 83847191