№ 76831825, 25.09.2018, Апелляционный суд Хмельницкой области

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/6688/17

Провадження № 22-ц/792/601/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання – Кошельник В.М., Дубова М.В., Журбіцький В.О.,

за участю: апелянта – ОСОБА_4,

представника апелянта – ОСОБА_5,

представника відповідача – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/6688/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року (суддя Продан Б.Г.) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – товариство з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр» про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

встановив:

В квітні 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 02 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №286.

Позов мотивовано тим, що 24 грудня 2015 року між ПАТ «ВТБ» та ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» укладено договір про відступлення права грошових зобов’язань за кредитним договором. Також, 24 грудня 2015 року між ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» та ОСОБА_7 укладено договір про відступлення права грошових зобов’язань за кредитним договором. Під кредитним договором розуміються кредитні договори, що укладені між ПАТ «ВТБ ОСОБА_10» та ЗАТ «Октант», ОСОБА_4 Одним із договорів забезпечення кредитного договору є договір застави цінних паперів №15/200-ДЗ-2 від 25.12.2007р., укладений з ОСОБА_11 Зазначив, що 02 грудня 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір _________________

Головуючий в першій інстанції – ОСОБА_10

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія: 20

купівлі-продажу частки в статутному капіталі, за умовами якого продавець зобов?язався в порядку та на умовах визначених у договорі, передати покупцеві корпоративні права ОСОБА_4, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр». Вважає, що даний договір купівлі - продажу не відповідає нормам чинного законодавства, а тому повинен бути визнаний недійсним. Посилається на те, що предметом договору застави цінних паперів №15/200-ДЗ-2 від 25.12.2007р., укладеного між ОСОБА_4 та ВАТ «ВТБ ОСОБА_10», є цінні папери ЗАТ «Октант». Однак, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 відчужено частку в статутному капіталі ТОВ «Октант - центр» без будь-яких правових підстав. ЗАТ «Октант» припинило свою діяльність 06.07.2012 року. Між позивачем та ПАТ «ВТБ ОСОБА_10» не було укладено жодних додаткових договорів про внесення змін до кредитного договору у зв’язку з припиненням ЗАТ «Октант», а тому предмет договору застави фактично припинив своє існування. Ні ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг», ні ОСОБА_7 не набули прав заставодержателя частки в статутному капіталі ТОВ «Октант-центр», а тому відповідач не мав права на її відчуження. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Октант-центр» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів товариства. Під час процедури банкрутства будь-які правочини, зокрема, спрямовані на зміну власника частки в статутному капіталі, відчуження майна товариства, яке перебуває в процедурі банкрутства, заборонені. Тому, правочин щодо відчуження частки в статутному капіталі вчинений в порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Вважає, що договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння частки в статутному капіталі, що належить позивачу. Окрім цього, ОСОБА_7 не є власником частки в статутному капіталі ТОВ «Октант - центр», а тому він не був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності щодо вчинення правочинів, спрямованих на її відчуження.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2017 року до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог ТОВ «Октант - центр».

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що продаж частки у статутному капіталі товариства означає відчуження сукупності корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких, зокрема, право на управління товариством, на отримання частини прибутку від діяльності товариства. Особа, яка придбала частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у встановленому порядку, одночасно отримує право на участь у вказаному товаристві. Оскільки спір виник між учасниками товариства щодо купівлі-продажу часток у статутному фонді цього товариства, що пов'язано з розпорядженням корпоративними правами, тому спір є корпоративним, а отже справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Враховуючи те, що предметом оспорюваного договору купівлі-продажу є частка учасника в статутному фонді ТОВ «Октант-Центр», відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство, вирішення судом спірних правовідносин повинно здійснюватися з врахуванням норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Пред’явлений позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ «Октант - центр», оскільки боргові зобов'язання, за виконання яких поручився ОСОБА_4, виникли між ТОВ «Октант - центр» (боржник) та ПАТ «ВТБ ОСОБА_10» (кредитор). На думку апелянта ОСОБА_7 звернув стягнення на частку в статутному капіталі товариства, однак до моменту державної реєстрації змін до статуту ОСОБА_7 є обмеженим у реалізації набутих ним прав та не мав законного права укладати договір купівлі-продажу корпоративних прав в статутному фонді ТОВ «Октант - центр».

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_6, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні. Вважає, що суд першої інстанції вірно визначився з юрисдикцією спору. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, позивачем не заявлено вимог щодо вирішення питань, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності ТОВ «Октант-центр», томуданий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Твердження позивача про те, що договір застави припинився не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки усі права і обов’язки ЗАТ «Октант» перейшли до ТОВ «Октант - центр», а тому акції, які належали ОСОБА_4, перетворилися в частку в ТОВ «Октант - центр». У зв’язку з тим, що позивач не повідомив ПАТ «ВТБ ОСОБА_10» про здійснення перетворення ЗАТ «Октант» в ТОВ «Октант - центр» та його акції перетворюються в частку в статутному капіталі, реєстрація змін в предмет обтяження не була обов’язкова в силу ст.13 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Тому, у ОСОБА_7 як особи, до якої перейшло право вимоги до ОСОБА_4, були правові підстави для звернення стягнення на частку позивача в статутному капіталі ТОВ «Октант - центр» шляхом її продажу.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про дату, час і місце слухання справи, у судове засідання не з’явилися.

Заслухавши учасників справи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ЗАТ «Октант» було перетворено у ТОВ «Октант - центр», а тому акції, які належали позивачу у ЗАТ «Октант» перетворилися у частку в майні ТОВ «Октант-центр». Оскільки позивач не повідомив ПАТ «ВТБ ОСОБА_10» про те, що здійснюється перетворення ЗАТ «Октант» в ТОВ «Октант - центр» і акції перетворюються в частку в статутному капіталі, реєстрація змін в предметі обтяження не була обов’язковою для обтяжувача. Тому, у ОСОБА_7 як особи, до якої перейшло право вимоги до позивача, були правові підстави для звернення стягнення на частку ОСОБА_4 в статутному капіталі ТОВ «Октант - центр» шляхом її продажу.

ОСОБА_10, погодитися з таким висновком суду в повній мірі не можно.

Встановлено, що 24 грудня 2015 року між ПАТ «ВТБ» та ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» укладено договір про відступлення права грошових зобов?язань за кредитними договорами, що укладені між ПАТ «ВТБ ОСОБА_10» та Закритим акціонерним товариством «Октант», ОСОБА_4

Також, 24 грудня 2015 року між ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» та ОСОБА_7 укладено договір про відступлення права грошових зобов?язань за кредитними договорами, що укладені між ПАТ «ВТБ ОСОБА_10» та Закритим акціонерним товариством «Октант», ОСОБА_4

З метою забезпечень зобов’язань по кредитному договору між ПАТ «ВТБ ОСОБА_10» та ОСОБА_4 укладено договір застави цінних паперів №15/2007-ДЗ-2 від 25.12.2009р., відповідно до якого предметом застави є цінні папери з наступними характеристиками: прості іменні акції ЗАТ «Октант», кількістю 20741 штука, загальною номінальною вартістю цінних паперів 20741грн.

06 липня 2012 року ЗАТ «Октант» було перетворено в ТОВ «Октант - центр».

Відповідно до п.2.2 Статуту ТОВ «Октант - центр» товариство є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Октант».

02 грудня 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі, за умовами якого продавець зобов?язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати покупцеві корпоративні права ОСОБА_4, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Октант - центр», а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити названі корпоративні права.

Відповідно до п.1.3 зазначеного договору купівлі-продажу розмір частки продавця у статутному капіталі товариства становить 20741грн., що складає 70% статутного капіталу ТОВ «Октант-Центр».

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При визначенні юрисдикційності спору слід враховувати, що критеріями розмежування цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства), по-друге, однією із сторін у спорі є, як правило, фізична особа.

Тобто критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Октант-Центр».

Частиною 15 статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-XII передбачено, що з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом.

Предметом оспорюваного договору купівлі - продажу є корпоративні права засновника ТОВ «Октант - центр», відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство, тому вирішення судом спірних правовідносин повинно здійснюватися з врахуванням норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов’язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Системний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 908/560/16.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки розгляд справи повинен проводитися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Вказані вище обставини судом першої інстанції враховано не було, а тому рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року слід скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 374, 377, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – товариство з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр» про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2018 року.

Судді Т.В. Спірідонова

ОСОБА_2

ОСОБА_3