№ 76723100, 25.09.2018, Львовский апелляционный хозяйственный суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. Справа №914/820/18

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В

секретар судового засідання - Кишенюк Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Поліщук Л.І.-представник;

від відповідача: не з»явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", м. Київ б/н від 26.07.2018

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2018 (суддя Запотічняк О.Д., повний текст складено 10.07.2018, м. Львів)

у справі № 914/820/18

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Відшкодування", м. Львів,

про стягнення 9 600, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Відшкодування" про стягнення 9 600, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.07.2018 у справі №914/820/18 (суддя Запотічняк О.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач провів виплату відповідачу, як належному представнику вигодонабувача, на підставі відповідної заяви. Безпосередньою підставою для такої виплати був страховий акт та розрахунок до нього, які складені саме позивачем, і згідно яких дорожньо-транспортна пригода в результаті якої загинув ОСОБА_3, визнана страховим випадком.

Жодних доказів того, що страховий акт та розрахунок до нього визнані недійсними чи скасовані, позивачем суду не надано, а відтак твердження про те, що правова підстава, яка слугувала для виплати страхового відшкодування відпала, є безпідставними.

З огляду на викладене, застосування до правовідносин, які виникли між сторонами положень ч.1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги про повернення відповідачем коштів отриманих від позивача в якості моральної шкоди для ОСОБА_4, є безпідставним.

Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" подано апеляційну скаргу б/н від 26.07.2018, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити у повному обсязі позовні вимоги, посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, при прийнятті рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що у водія транспортного засобу "Voigabus", державний № НОМЕР_1 ОСОБА_5 не виникло цивільно-правової відповідальності відповідно до закону, оскільки кримінальне провадження відносно нього було закрито за відсутністю в його діях складу злочину. Отже у ТДВ СК «Альфа - Гарант» не виникло цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Скаржник стверджує, що встановлені судом обставини, відповідно до п.5 ст.1187 ЦК України є підставою для звільнення ОСОБА_5 від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної безпеки.

На думку скаржника, досудовим розслідуванням у ході кримінального провадження встановлено та підтверджено слідчими діями та доказами, що містяться в матеріалах справи, що водій ОСОБА_5 у повному обсязі дотримався всіх вимог Правил дорожнього руху України, а його дії не стали причиною виникнення ДТП.

Скаржник вважає, що оскільки вина водія транспортного засобу "Voigabus", державний НОМЕР_1, ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ТДВ СК "Альфа-Гарант", не доведена у встановленому законом порядку, страхове відшкодування було сплачено без встановлення всіх обставин справи, а відтак у відповідності до положень ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 1212 ЦК України відповідні кошти слід стягнути з відповідача, оскільки підстава на якій вони були набуті останнім, відпала.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 07.08.2018 не виконав.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання обов»язковою не визнавалось, розгляд справи відкладався для забезпечення явки представників сторін в судове засідання, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги (ухвали суду надсилались за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань), відтак, відповідач не був позбавлений конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника відповідача.

Позивачем заявлялось клопотання б/н від 26.07.2018 про витребування з Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110000000009 від 06.01.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України відносно ОСОБА_5

Розглянувши заявлене клопотання судова колегія прийшла до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що позивачем у клопотанні не зазначено, які саме документи позивач вважає за потрібне витребувати із матеріалів кримінального провадження, які б мали суттєве значення для вирішення даного спору. Окрім того, в матеріалах справи знаходиться постанова старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУГУ Національної поліції в Київській області від 20.03.2017 про закриття вищезазначеного кримінального провадження. Отже судова колегія не вбачає підстав для витребувати матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110000000009 від 06.01.2017.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення суду без змін з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТДВ СК "Альфа-Гарант" та ТОВ "Спецінтертранс" укладено договір обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АЕ/7954953, згідно якого було забезпечено транспортний засіб "Voigabus", державний № НОМЕР_1 на період з 30.04.2016 по 29.04.2017 (а.с. 13).

Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУГУ Національної поліції в Київській області від 20.03.2017 встановлено, що 06 січня 2017 року водій ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом "Voigabus", державний № НОМЕР_1, рухаючись по а/д Київ-Бишів в напрямку с. Музичі на 20 км автодороги здійснив наїзд на пішохода - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який рухався попутно автобусу по проїзній частині. В наслідок наїзду пішохід загинув на місці ДТП.

Факт смерті ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 19).

Згідно даної постанови, кримінальне провадження №1201711000000000 щодо водія ОСОБА_5 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, було закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину.

20 грудня 2017 року ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування", представник ОСОБА_4 по довіреності, звернулося до ТДВ СК "Альфа-Гарант" із заявою про виплату страхового відшкодування (вих. № 4252 від 15.12.2017) та надало передбачений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перелік документів для виплати на користь відповідача страхового відшкодування. У поданій заяві ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування" просило відшкодувати ОСОБА_4 шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06 січня 2017 року, під час якої загинув його батько ОСОБА_3.

В підтвердження того факту, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3, позивачем долучено до справи копію паспорта громадянина ОСОБА_4 та свідоцтво про його народження (а.с. 16-18).

27 березня 2018 року ТДВ СК "Альфа-Гарант" було складено страховий акт №ЦВ/18/0046 із розрахунком страхового відшкодування до нього, згідно якого визначено розмір страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 в розмірі 9 600,00 грн. моральної шкоди.

Як у акті так і в розрахунку до акту потерпілим виступає ОСОБА_3, а вигодонабувачем ОСОБА_4.

Відповідно до страхового акту та розрахунку до нього, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 9 600,00грн. Кошти було перераховано на рахунок ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування" вказаний у заяві про виплату страхового відшкодування, що підтверджується копією платіжного доручення від 30.03.2018 №ID-104389 (а.с. 29).

Однак, позивач вважає, що, оскільки вина водія транспортного засобу "Voigabus", державний № НОМЕР_1, ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ТДВ СК "Альфа-Гарант", не доведена у встановленому законом порядку, страхове відшкодування було сплачено без встановлення всіх обставин справи, а відтак у відповідності до положень ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 1212 ЦК України відповідні кошти слід стягнути з відповідача, оскільки підстава, на якій вони були набуті останнім, відпала.

Вищенаведене і стало підставою для звернення в судовому порядку ТДВ Страхова компанія «Альфа - Гарант» про стягнення з відповідача 9 600грн. страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик (у випадках, передбачених ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ)) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст.1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, розглянувши заяву відповідача (як представника ОСОБА_4) про виплату страхового відшкодування, визнав смерть ОСОБА_3, яка настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 06 січня 2017 за участю застрахованого транспортного засобу "Voigabus", державний № НОМЕР_1, страховим випадком та добровільно в силу положень ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплатив страхове відшкодування.

Щодо посилання скаржника на те, що таке відшкодування було здійснено безпідставно в силу положень п.1 ст.32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та виплачені ним кошти повинні бути повернені відповідачем у зв'язку з тим, що правова підстава, на якій вони були отримані відпала, судова колегія зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно з статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судова колегія погоджується із позицією суду першої інстанції, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.

Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 ЦК України. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення ст.1212 ЦК України, як і загалом норми глави 83 ЦК України, передбачають необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач провів виплату відповідачу, як належному представнику вигодонабувача, на підставі відповідної заяви. Безпосередньою підставою для такої виплати був страховий акт та розрахунок до нього, які складені саме позивачем, і згідно яких дорожньо-транспортна пригода в результаті якої загинув ОСОБА_3, визнана страховим випадком.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком с уду першої інстанції, що застосування до правовідносин, які виникли між сторонами положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги про повернення відповідачем коштів отриманих від позивача в якості моральної шкоди для ОСОБА_4, є безпідставним.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", м. Київ б/н від 26.07.2018 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.02.2018 у справі № 926/3925/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

4. Справу повернути у Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 27.09.2018.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.

суддя Орищин Г.В.