Полное досье на каждую компанию Украины

Постановление № 71749790, 18.01.2018, Верховный Суд Украины (действует с 15.12.2017)

Дата принятия
18.01.2018
Номер дела
359/10944/15-ц
Номер документа
71749790
Форма судопроизводства
Гражданское
Государственный герб Украины

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 359/10944/15-ц

провадження № 61-1258св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

представники позивача - Сафір Федір Олегович, Захаров Ян Володимирович, Завертайло Владислав Олегович,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Київської області у складі судді Приходька К. П. від 25 жовтня 2016 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2008 року Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ЗАТ КБ «Приватбанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_5 уклали кредитно-заставний договір № K2S4AN24290063, за умовами якого ЗАТ КБ «Приватбанк» зобов'язалося надати позичальниці кредит у розмірі 10 тис. 830 доларів США 69 центів, а ОСОБА_5 зобов'язалась до 24 квітня 2015 року повернути кредит шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 201 долар США 46 центів та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11,04 % річних.

Забезпечуючи виконання зобов'язання позичальниці за кредитним договором, ЗАТ КБ «Приватбанк» уклав з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 договори поруки, відповідно до умов яких боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність.

ОСОБА_5 свої зобов'язання не виконувала та не погашала заборгованість за кредитом. Тому позичальниця мала заборгованість у розмірі 28 тис. 554 долари США 58 центи станом на 4 березня 2015 року. У зв'язку з викладеним банк просив суд примусово стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 тис. 554 долари США 58 центи.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 липня 2016 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 тис. 269 доларів США 51 цент, що станом на 7 липня 2016 року становило 428 тис. 974 грн 63 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, яке забезпечене договорами поруки, укладеними з ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що строк нею пропущено з поважних причин, оскільки повний текст судового рішення ні вона, ні її представник не отримали. Про те, що рішення набрало законної сили, вона дізналась 6 вересня 2016 року, коли отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 серпня 2016 року за виконавчим листом від 16 серпня 2016 року.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення суду першої інстанції.

Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, вказані ОСОБА_6 були неповажними.

24 жовтня 2016 року на адресу апеляційного суду Київської області надійшла заява про поновлення строків на апеляційне оскарження, в якій ОСОБА_6 посилалась на те, що дійсно її представник ОСОБА_9 був присутній у судовому засіданні 7 липня 2016 року, а також що він повідомив її про результат розгляду справи, але він отримав тільки вступну та резолятивну частину оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Оскільки результат розгляду цієї справи не відповідав очікуваному, то ОСОБА_6 прийняла рішення про припинення співпраці зі своїм представником ОСОБА_9

Також, вона вказала, що з цього приводу в неї погіршилося самопочуття і загальний стан здоров'я, тому 14 липня 2016 року ОСОБА_6 було госпіталізовано з діагнозом ішемічний інсульт. Як наслідок, вона не могла власними силами дістатися до Бориспільського міькрайонного суду Київської області, для отримання повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

При цьому ОСОБА_6 очікувала, що повний текст рішення отримає по пошті, але цього не сталося.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті провадження за її апеляційної скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 липня 2016 року.

Постановляючи ухвалу від 25 жовтня 2016 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що 7 липня 2016 року розгляд цієї справи та ухвалення в ній рішення відбулися за участю представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, про що він повідомив ОСОБА_6При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували припинення представництва ОСОБА_9,а довіреність від 8 жовтня 2015 року, якою ОСОБА_6 уповноважила представляти її інтереси ОСОБА_9, видана ще на двох осіб, а саме - ОСОБА_10 та ОСОБА_11

У листопаді 2016 року ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року, а справу передати до цього суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона досі не отримала повного тексту рішення суду першої інстанції, а, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що її було госпіталізовано.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 73 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, встановив, що 7 липня 2016 року розгляд цієї справи відбувся за участю представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, що підтверджується журналом судового засідання від 7 липня 2016 року. Того ж дня Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив оскаржуване рішення.

Крім того, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 повідомив її про ухвалення вказаного рішення, а в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували відмову ОСОБА_6 від представництва ОСОБА_9

До того ж, довіреність від 8 жовтня 2015 року, якою ОСОБА_6 уповноважила представляти її інтереси ОСОБА_9, який був присутній у судовому засіданні 7 липня 2016 року, видана ще на двох осіб, а саме - ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Зважаючи на викладене, встановивши, що обставини, на які посилається ОСОБА_6 як на підставу пропуску строку апеляційного оскарження, не є поважними, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_6 у відкритті провадження за її апеляційної скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 липня 2016 року.

Отже, доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість ухвали апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, судове рішення, які просить скасувати ОСОБА_12, ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення .

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк

Предыдущий документ : 71749789
Следующий документ : 71749799