Постановление суда № 65905510, 11.04.2017, Киевский апелляционный административный суд

Дата принятия
11.04.2017
Номер дела
826/12506/16
Номер документа
65905510
Форма судопроизводства
Административное
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12506/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Андрієнко Н.А.

За участі представників:

позивача: Нестеренко О.В.;

відповідача: Баталова О-М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.17р. у справі №826/12506/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Сервіс» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.04.16р. №0000694203 та №0000704203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.17р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські відносини позивача з його контрагентом - ТОВ «Селект груп» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник Позивача заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним ГУ ДФС центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову перевірку Позивача з питань правильності та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «А.П.К.Трейд» за січень 2015 року, ТОВ «Селект груп» за вересень - жовтень 2015 року, ТОВ «Аратанія» за грудень 2015 року, за результатами якої складено акт від 11.04.16р. №427/28-1042-30/20058711.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 27.04.16р.:

№0000694203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1 239 585 грн., в т.ч.: за основним платежем - 991 668 грн., штрафні (фінансові) санкції - 247 917 грн.;

№0000207203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 611 377 грн., в т.ч.: за основним платежем - 489 102 грн., штрафні (фінансові) санкції - 122 275 грн.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу про порушення вимог:

п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст. 198, п.201 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 991 668 грн., в т.ч. за вересень 2015 року на суму 651 200 грн., за жовтень 2015 року на суму 340 468 грн.;

п.134.1.1 п.134.1, п.136.1 ст. 136, п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства за 2015 рік на суму 489 102 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що згідно податкової інформації складеної ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.12.15р. за №10193/7/26-56-11-09 відносно ТОВ «Селект груп», основними постачальниками ТОВ «Селект груп» у вересні - жовтні 2015 року були ТОВ «Альфаексім» та ТОВ «Нові енергозберігаючі технології», які за висновком податкового органу здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; посадовим особам не вдалося встановити реалізацію товару на користь ТОВ «Селект груп», до перевірки не надано документів, які підтверджують якість та відповідність товару вимогам законодавства.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції Позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Позивачем та ТОВ «Селект груп» були укладені договори поставки №3-23/09-2015 від 23.09.15р. та №5-20/10-2015 від 20.10.15р., згідно умов яких постачальник зобов'язується протягом строку дії цих договорів постачати та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар відповідно до умов вказаних договорів соняшникову нерафіновану олію українського походження, врожаю 2014 - 2015 років.

На підтвердження виконання вказаних договорів, матеріали справи місять податкові накладні, видаткові накладні від 20.09.15р. №20 та від 30.10.15р. №30; акти прийому-передачі товару №1/09/15 від 30.09.15р. та №1/10/15 від 30.10.15р. Вказані документи відповідають вимогам статті 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання обумовленого договорами товару (містять найменування товару, одиницю виміру та ціну, пункт передачі товару; видаткові накладні містять найменування товару, одиницю виміру та ціну, прізвища осіб, відповідальних за передачу-отримання МТЦ).

Всього ТОВ «Селект груп» реалізовано Позивачу у вересні - жовтні 2015 року олії соняшникової нерафінованої, українського походження, врожаю 2014 - 2015 років на загальну суму 5 950 010 грн., в т.ч. ПДВ - 991 668 грн. у кількості 325 тон.

Згідно п. 3 договорів поставки, постачальник поставляє товар на умовах EXW - ТОВ «Нові енергозберігаючі технології», Миколаївська обл., Братський р-н, с.м.т. Братське, вул. Промислова 4, згідно правил «Інкотермс-2010». Покупець зобов'язаний здійснити вибірку товару у місці поставки.

У свою чергу, між Позивачем (поклажодавець) та ТОВ «Нові енергозберігаючі технології» (зберігач) було укладено договір зберігання №30/09/15-1 від 30.09.15р., за умовами якого поклажодавець зобов'язаний передати олію соняшникову нерафіновану згідно ДСТУ 4492:2005, що вже знаходиться на території комплексу, який належить на праві власності ТОВ «Нові енергозберігаючі технології» та розташований за адресою: АДРЕСА_1, а зберігач зобов'язаний прийняти її на зберігання на умовах визначених між сторонами (а.с. 172 - 176, том І).

На підтвердження виконання умов договору зберігання, матеріали справи містять акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НЕ-0000078 від 31.10.15р та №НЕ-0000087 від 16.11.15р., які розкривають зміст та обсяг наданих послуг, одиницю виміру та ціну, що відповідає вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV.

На підтвердження наявності у ТОВ «Нові енергозберігаючі технології» складських приміщень Позивач надав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 09.08.16р. (а.с.181 - 187, том І).

Як свідчать обставини справи, перевезення товару здійснювалось Позивачем орендованими транспортними засобами, що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами надання послуг з перевезення вантажу, укладених між Позивачем та ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Донхімтранс», актами про виконання послуг, а також товарно-транспортними накладними, які містять обов'язкові реквізити, зокрема: прізвища осіб відповідальних за перевезення; адреси навантаження та розвантаження товару; марки транспортних засобів, кількість та вагу товару тощо. Навантаження товару здійснювалось за адресою зберігання товару, а саме по АДРЕСА_1, що належить ТОВ «Нові енергозберігаючі технології» (а.с.188 - 237, том І).

На підтвердження руху товару Позивач також надав суду договори, укладені з третіми особами на поставку соняшника, який в подальшому був перероблений в олію та поставлений на користь Позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, які підтверджують рух товару від третіх осіб на користь ТОВ «Селект груп».

Обставини справи свідчать про те, що придбаний соняшник поставлявся на склад ТОВ «Нові енергозберігаючі технології», який розташований по АДРЕСА_1 та в подальшому там перероблявся у готовий продукт.

На підтвердження якості придбаного соняшника матеріали справи містять реєстри накладних на прийняття соняшника з визначенням якості за середньодобовим зразком.

Податковим органом не доведено, що Позивач та його контрагент при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Як пояснив Позивач, товар придбавався з метою подальшої його реалізації.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, між Позивачем та ТОВ «А.П.К Трейд» були укладені договори комісії №АРК-ECS-310715 від 31.07.15р. та № АРК-ECS-201015 від 20.10.15р., за умовами яких комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду вчиняти для комітента від свого імені і за рахунок комітента одну або декілька угод з продажу товару за межі митної території України.

На виконання умов вказаних договорів, між ТОВ «А.П.К Трейд» та Winco Trade Limited були укладені контракти №АРК-1 від 23.09.15р. та №АРК-5 від 20.10.15р. на поставку олії соняшникової нерафінованої, українського походження, врожаю 2014 - 2015 років (а.с.14-22, 43-51, том ІІ). На підтвердження поставки олії на користь нерезидента матеріали справи містять митні декларації.

У ході судового розгляду справи у суді першої інстанції, судом було допитано у якості свідків ОСОБА_6, який працював на посаді директора ТОВ «Єврокар Сервіс» у спірний період та ОСОБА_7, який є директором ТОВ «Селект груп».

Так, допитаний у судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що між ТОВ «Єврокар Сервіс» та ТОВ «Селект груп» були укладені договори поставки, оплата проводилась у два етами: передоплата та розрахунок після реалізації товару. Свідок зазначив, що він виїздив два рази за місцем переробки та зберігання товару та бачив, як відбувалась поставка насіння та його переробка в олію, подальша реалізація товару здійснювалась комісіонером ТОВ «А.П.К. Трейд» на користь третіх осіб.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердив товарність господарських операцій та пояснив, що насіння соняшникове підприємство купує у фермерів для переробки. Авто для перевозки товару Товариство не має, а тому перевезення відбувається автоперевізниками, олія зберігається на заводі, який здійснює переробку, до моменту її поставки. Щодо доводів податкового органу про відсутність у Товариства достатньої кількості трудових ресурсів вказав на те, що для здійснення робіт щодо перевезення відвантаження та переробки насіння Товариство укладає договори з відповідними компетентними суб'єктами господарювання.

Показання свідка, серед іншого, є також джерелом доказів в розумінні ст.69 КАС України, тобто фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Покликання апелянта на недобросовісність намірів ТОВ «Селект груп» у здійсненні господарських відносин не заслуговують на увагу, з огляду на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування чи перевірки законності їх створення (заснування), а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Отже, добросовісний платник полдатку не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

У даному випадку, податковим органом не доведено обізнаність Позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням Позивачем даних податкового обліку за наслідками господарських операцій з вказаним контрагентом.

Податковим органом не надано належних доказів й на підтвердження фактичної відсутності у контрагента об'єктивної неможливості здійснення господарських операцій.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягти відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Таким чином, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також не заслуговують на увагу покликання апелянта на податкову інформації складену ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.12.15р. за №10193/7/26-56-11-09 відносно ТОВ «Селект груп», з огляду на те, що обставини щодо господарських операцій саме між позивачем та ТОВ «Селект груп» контролюючим органом у цій інформації не досліджувались та не встановлювались.

За наведених обставин та правових норм колегія, суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.17р. у справі №826/12506/16 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.17р. у справі №826/12506/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 11.04.17р

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Предыдущий документ : 65905484
Следующий документ : 65905512