Постановление суда № 62469430, 02.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 листопада 2016 року м. Київ К/800/29583/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Міністерства оборони України, Київського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною відмови Міністерства оборони України у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язання Міністерства оборони України здійснити йому нарахування та виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності 2 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності - 21 жовтня 2013 року.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2016 року позов задоволено: визнано неправомірною відмову Міністерства оборони України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності 2 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності - 21 жовтня 2013 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, призначення і виплата якої повинні здійснюватись на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, а тому Міністерство оборони України неправомірно відмовило йому у нарахуванні та виплаті цієї допомоги й відповідно вимоги позивача є обґрунтованими.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначав, що Міністерство оборони України не приймало рішення щодо призначення чи відмову у призначенні (нарахуванні) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, оскільки заява позивача про виплату одноразової грошової допомоги разом з доданими до неї документами, які останній подав до Київського обласного військового комісаріату, були направлені військовим комісаріатом до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для нарахування і виплати цієї допомоги, проте рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 01.04.2016 року №20, ці документи повернуті на доопрацювання до обласного військового комісаріату, так як не містили підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби. Таким чином, звернення позивача до суду з даним адміністративним позов є передчасним. При цьому, дії відповідача щодо направлення документів на доопрацювання позивачем не оскаржувалися.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник