Постановление суда № 58125992, 01.06.2016, Апелляционный суд Черниговской области

Дата принятия
01.06.2016
Номер дела
751/6317/15-ц
Номер документа
58125992
Форма судопроизводства
Гражданское
Государственный герб Украины

Справа № 751/6317/15-ц Провадження № 22-ц/795/891/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Деркач О.Г. Доповідач - Страшний М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСтрашного М.М.,суддів:Литвиненко І.В., Скрипки А.А., при секретарі:Нечасному О.Л., за участю:відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання права власності відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. Позивач звертає увагу на те, що спірне житлове приміщення було придбане його матір'ю за грошові кошти, які були отримані від продажу квартири в м.Біла Церква, що була приватизована на всю сім'ю, в тому числі і двох неповнолітніх дітей. Після продажу квартири інше житло неповнолітнім дітям придбано не було, а кошти витрачені на придбання спірної квартири, тому він має законне право вимагати визнання за ним права власності на 1\4 частину квартири по АДРЕСА_2.

Позивач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, відповідно до вимог ст.305 ЦПК України апеляційний суд вважає можливим слухати справу у відсутності учасників, що не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_8 на підставі відповідних договорів, які є чинними, є законним власником спірного житлового приміщення, а тому відсутні підстави для позбавлення чи обмеження його в праві власності.

Апеляційний суд погоджується із зазначеним висновком, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Судом встановлено, що на підставі трьох нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 24.12.2002 року, 24.12.2002 року та 30.10.2003 року власником квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_9

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 03 вересня 2014 року, визнано спільною сумісною власністю подружжя нерухоме майно - приміщення магазину непродовольчих товарів у будинку АДРЕСА_2; визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину приміщення магазину непродовольчих товарів у АДРЕСА_2; визнано частково недійсним договір дарування нежитлового приміщення від 19 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, в частині дарування 1/2 частини нежитлового приміщення магазину непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_2; витребувано з володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 1/2 частину нежитлового приміщення магазину непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.39,43).

Судовими рішеннями було визнано статус спірного приміщення як спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_5. Доводи касаційної скарги ОСОБА_7 щодо позбавлення його права власності на частину цієї квартири були відхилені касаційним судом та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року зазначені вище судові рішення були залишені без змін (а.с.54).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, ОСОБА_5 був законним власником 1\2 частини квартири АДРЕСА_1, наявність у ОСОБА_7 права власності на частину цієї квартири встановлено в судовому порядку не було.

Згідно договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 09.07.2015 року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_8 придбав 1\2 частину нежитлового приміщення магазину непродовольчих товарів у власність (а.с.156).

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.37, 160) єдиним власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_8

Відповідно до частин 1, 2, 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач ОСОБА_7 не довів жодними належними та допустимими доказами наявність у нього права власності на частину спірного приміщення квартири, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, а також оцінюючи, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, апеляційний суд вважає законними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, справа судом першої інстанції розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді:

Предыдущий документ : 58125989
Следующий документ : 58125995