Решение № 56369178, 09.03.2016, Апелляционный суд Одесской области

Дата принятия
09.03.2016
Номер дела
522/16519/15-ц
Номер документа
56369178
Форма судопроизводства
Гражданское
Государственный герб Украины

Номер провадження: 22-ц/785/260/16

Головуючий у першій інстанції Погрібний С. О.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 березня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блю Марлін Тревел», товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Агенцій «Гарячі Тури» - «Про захист прав споживача, стягнення суми агентської винагороди, відшкодування майнової шкоди та стягнення суми пені, відшкодування моральної шкоди», за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

11.08.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, вимоги по якому у подальшому були уточненні, по якому просила згідно з п. 4.1 договору на туристичне обслуговування стягнути з ТОВ «Блю Марлін Тревел» агентську винагороду в сумі 10930 грн., згідно з п. 5.4. договору на туристичне обслуговування стягнути солідарно з ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі Тури» і ТОВ «ТТВК» матеріальну шкоду в сумі 160 300 грн., згідно з ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», стягнути солідарно з ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі Тури» і ТОВ «ТТВК» пеню у сумі 81753 грн., стягнути солідарно з ТОВ «Блю Марлін Тревел», ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі Тури» і ТОВ «ТТВК» моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилалась на те, що 17.06.2015 року між нею та ТОВ «Блю Марлін Тревел» був укладений договір на туристичне обслуговування. 17.06.2015 року нею було оформлено замовлення на бронювання туристичних послуг на здійснення туру у термін з 08.07.2015 року по 15.07.2015 року у п'ятизірковому готелі «Club Calimera Senna Palace». Зазначені туристичні послуги оплачені нею 17.06.2015 року у розмірі 91 080 грн. Однак, станом на 08.07.2015 року з вини відповідачів вона не отримала замовлених та оплачених туристичних послуг, кошти їй повернуті не були.

Ухвалою районного суду від 10.11.2015 року позов в частині усіх позовних вимог до ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі Тури» про захист прав споживача залишено без розгляду за заявою представника позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник ТОВ «Блю Марілн Тревел» позовні вимоги в частині стягнення 10 930 грн. - за агентські послуги, визнав, в іншій частині позовних вимог - заперечував щодо їхнього задоволення.

Представник ТОВ «ТТВК», ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі Тури» до суду не з'явились, будучи сповіщеними належним чином.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2015 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ТОВ «Блю Марлін Тревел» на користь ОСОБА_2 суму агентської винагороди в розмірі 10 930 грн., стягнуто з ТОВ «ТТВК» на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди суму в розмірі 160 300 грн., суму пені в розмірі 81 753 грн., а також на відшкодування завданої моральної шкоди суму в розмірі 5 000 грн., що разом складає 247 053 грн., стягнуто з ТОВ «ТТВК» в дохід держави суму судового збору в розмірі 2 420,53 грн., стягнуто з ТОВ «ТТВК» на користь ОСОБА_2 на відшкодування сплаченої суми судового збору 243,60 грн., у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

27.11.2015 року ТОВ «ТТВК» подали апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просять рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ТОВ «ТТВК», посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає частково.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 районний суд виходив із доведеності порушеного права позивача з вини ТОВ «ТТВК» на отримання туристичного продукту.

Однак таким висновком районного суду колегія суддів не погоджується, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

17.06.2015 року між позивачкою і ТОВ «БЛЮ МАРЛІН ТРЕВЕЛ» ( м. Одеса) укладено договір на туристичне обслуговування та оформлено замовлення на бронювання туристичних послуг на здійснення двох турів до Туреччини в термін з 08.07.2015 року по 15.07.2015 року у п'ятизірковому готелі «Club Calimera Senna Palace»: на своє ім'я - 2 особи; на ім'я ОСОБА_4 - 3 особи.

Зазначені туристичні послуги оплачені позивачкою 17.06.2015 року у розмірі 91080 грн., згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 4 від 17.06.2015 року.

При укладанні зазначеного договору на туристичне обслуговування ТОВ «БЛЮ МАРЛІН ТРЕВЕЛ» діяло на підставі субагентського договору № 000116 від 1 вересня 2013 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА АГЕНЦІЙ «ГАРЯЧІ ТУРИ» ( м. Київ).

Також, районний суд зазначив що, відповідно до п.1 зазначеного договору ТОВ «БЛЮ МАРЛІН ТРЕВЕЛ» і ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі Тури» виступають у якості посередників щодо реалізації туристичного продукту туроператора - ТОВ «ТТВК». Однак це ствердження є безпідставним, оскільки в цьому договорі туроператор ТОВ «ТТВК» - не зазначений.

Відповідно до п.4.6 субагентського договору кошти, що були надані позивачем ТОВ «Блю Марлін Тревел» і частину з яких були у подальшому перераховано до ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі Тури» у розмірі 34531 грн. згідно з платіжним дорученням № 286, а 45619 грн. шляхом перерахування готівкою від імені ОСОБА_4 - не є власністю ні турагентства, ні субагенга, а є транзитними коштами і ввірені на тимчасове зберігання до здійснення розрахунків з туроператором, яким є ТОВ «ТТВК», за винятком агентської винагороди субагента, які є власністю субагента.

18.06.2015 року ТОВ «ТТВК» підтвердив отримання заявки ОСОБА_2 на туристичні послуги, які були замовлені у ТОВ «БЛЮ МАРЛІН ТРЕВЕЛ», надіславши відповідні письмові підтвердження за №№ 565611\01, 565608\01 ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі Тури».

30.06.2015 року ТОВ «ТТВК» підтвердив про анулювання заявки на туристичні послуги, які були замовлені позивачкою у ТОВ «БЛЮ МАРЛІН ТРЕВЕЛ», надіславши відповідні письмові підтвердження за №№ 565611/03, 565608\02, копія яких наявна в матеріалах справи.

Станом на 08.07.2015 року ОСОБА_2 замовлених та оплачених туристичних послуг не отримала.

Зазначивши наведені обставини у справі, а також визнання позову у відповідній частині, районний суд вважав за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «БЛЮ МАРЛІН ТРЕВЕЛ» у розмірі 10930 грн., тобто вартості агентської винагороди.

З цим висновком суду погоджується і колегія суддів.

Згідно з п.1.1 договору на туристичне обслуговування від 17.06.2015 року турфірма зобов'язується забезпечити надання туристу комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується на умовах цього договору прийняти та оплатити ці послуги.

Таким чином, з урахуванням п.4.6 субагентського договору, ТОВ «БЛЮ МАРЛІН ТРЕВЕЛ» правомірно отримало частину сплачених коштів від позивачки у сумі 10930,0 гривень - у якості агентської винагороди за надані послуги, які позивачка в подальшому не отримала і які не були повернуті.

У зв'язку з ненаданням туристичних послуг з вини інших суб'єктів туристичної діяльності - відпали правові підстави для набуття цим відповідачем прав на агентську винагороду.

Отже, враховуючи наведені обставини, а також, що у відповідній частині позовні вимоги представник ТОВ «БЛЮ МАРЛІН ТРЕВЕЛ» визнав, районний суд обґрунтовано вважав за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЮ МАРЛІН ТРЕВЕЛ» про стягнення суми у розмірі 10 930,0 гривень.

Також, районний суд, виходячи із положень ч.1, ч.2 ст. 20 Закону України «Про туризм»; п.5.4 договору на туристичне обслуговування від 17.06.2015 року, яким зазначено, що у випадку невиконання належним чином зобов'язань, передбачених цим договором, матеріальна шкода, що спричинена позивачці за цим договором, обмежується розміром подвійної оплати вартості туристичного продукту (туристичних послуг); положень ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», вважав, що саме ТОВ «ТТВК» як туроператор є особою, яка несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору на туристичне обслуговування. На підтвердження вірності своєї позиції, суд послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 3 липня 2013 року у справі № 6-42цс13.

З даними висновками районного суду колегія суддів не погоджується, оскільки ці висновки не відповідають обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та не відповідають наведеної правової позиції Верховного Суду України, яка стосувалась інших обставин, які відмінні від обставин даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА АГЕНЦІЙ «ГАРЯЧІ ТУРИ» 15 травня 2013 року укладено агентський договір № 132-13 по реалізації туристичних продуктів, предметом якого є зобов'язання турагента за винагороду надати туроператору послуги з реалізації турпродукту туристу.

Згідно з п.2.4 цей договір є формою підтвердження повноважень турагента.

За правилами ч.11 ст.20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.

Однак, посилаючись на вказану норму закону, районним судом не була врахована та обставина, що ТОВ «МЕРЕЖА АГЕНЦІЙ «ГАРЯЧІ ТУРИ», отримавши кошти за оплату замовленого туристичного продукту (двох турів) в загальній сумі 80150 грн., як турагент, в свою чергу не здійснили перерахування коштів на рахунок туроператора ТОВ «ТТВК», що підтверджується матеріалами справи.

Не надавши відповідну правову оцінку наведеній обставині, не проаналізувавши договір від 17.06.2015 року; субагентський договір від 01.09.2013 року; агентський договір від 15.05.2013 року, районний суд належним чином не встановив, з вини якого саме суб'єкта туристичної діяльності порушені права позивача.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно визначив норми матеріального права, які регулюють правовідносини щодо надання туристичних послуг.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про туризм» суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб'єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Згідно з ч.1.ч.2 ст.20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Колегія суддів вважає, що договір від 17.06.2015 року про надання туристичних послуг ТОВ «БЛЮ МАРЛІН ТРЕВЕЛ» - ОСОБА_2 не відповідає наведеним положенням закону, оскільки в договорі не зазначено, що товариство діє від імені ТОВ «МЕРЕЖА АГЕНЦІЙ «ГАРЯЧІ ТУРИ» та не зазначено туроператора - ТОВ «ТТВК».

Крім того, в договорі, в п. 5.4 безпідставно було вказано про те, що у випадку невиконання з вини тур фірми своїх зобов'язань, передбачених договором, відповідальність турфірми перед туристом за цим договором обмежується розміром подвійної плати вартості туристичного продукту (туристичних послуг).

Положення вказаного пункту були передбачені ст. 20 Закону України «Про туризм» в редакції до 9 лютого 2012 року, яка передбачала право туроператора (турагента) обмежувати свою відповідальність подвійної платної вартості туристичного продукту, та яка була змінена Законом № 4385-У1 від 09.02.2012 року.

За правилами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Однак, в матеріалах справи були безспірні докази того, що ТОВ «ТТВК» не отримали коштів за замовлені позивачем два тури.

Тому, до даних правовідносин слід було застосувати положення ст. 32 Закону України «Про туризм», відповідно до ч.ч. 1 та 2 якого передбачено, що за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Також ч. 1 ст. 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Отже, відповідальною особою за ненадання туристичного продукту позивачу є ТОВ «МЕРЕЖА АГЕНЦІЙ «ГАРЯЧІ ТУРИ».

Згідно із ч. 13 ст. 20 Закону України «Про туризм» права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом.

Агентські відносини регулюються главою 31 Господарського кодексу України, відповідно до частин 1, 2 ст. 297 якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Згідно до п. 3.2.7.агентського договору турагент зобов'язаний оплатити замовлені послуги на підставі рахунків туроператора на його р/р або забезпечити оплату вартості реалізованих туристичних продуктів туроператора шляхом здійснення оплати за дорученням і від імені туриста.

Пунктом 4.1.5 цього договору передбачено право туроператора відмовити турагенту у видачі документів на тур у випадку неповної не несвоєчасної оплати туру, а в п.4.2.4 договору зазначено, що туроператор зобов'язаний нести відповідальність перед туристом, у розмірі, який не перевищує подвійної вартості туристичного продукту (туристичної послуги), за збитки, що виникли з вини туроператора та за наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між завданими збитками та діями туроператора.

Враховуючи наведене, у ТОВ «ТТВК» були правові та фактичні підстави анулювати 30.06.2015 року бронювання двох турів, які замовила позивач.

Отже, приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що у районного суду були відсутні правові підстави та відповідні докази для покладання на ТОВ «ТТВК» матеріальної відповідальності за ненадання позивачу туристичних послуг та стягнення моральної шкоди.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення в частині задоволення позовних ОСОБА_2 до ТОВ «ТТВК» про стягнення матеріальної шкоди, пені, моральної шкоди та судових витрат слід скасувати та у задоволенні позову відмовити з підстав, передбачених п.п.3, 4, ч. 1 ст. 309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2015 року в частині задоволення позовних ОСОБА_2 до ТОВ «ТТВК» про стягнення матеріальної шкоди, пені, моральної шкоди та судових витрат - скасувати.

В скасованій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «ТТВК» - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

09.03.2016 року м. Одеса

Предыдущий документ : 56369173
Следующий документ : 56369183