Постановление суда № 42025278, 10.11.2014, Высший административный суд Украины

Дата принятия
10.11.2014
Номер дела
к/9991/485/12-с
Номер документа
42025278
Форма судопроизводства
Административное
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/485/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 р.

у справі №2а-1870/5291/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Технологія»

до Державної податкової інспекції м.Суми

та Головного управління державного казначейства України в Сумській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Технологія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції м.Суми та Головного управління державного казначейства України в Сумській області (далі - відповідачі) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення заборгованості.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.06.2011 р. №0001702306/0/49869 та №0001692306/0/49868, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 433 698,47 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 703, 40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, податкова інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2010 року, про що складено акт від 07.06.2011 р. №3967/23-620/14022407, яким встановлено порушення позивачем вимог п.10.2 ст.10, п.п.4.5.1 п. 4.5 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 22.2) податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року на 53 383,40 грн., за квітень 2010 року на 34 370,03 грн., за травень 2010 року на 28 144,43 грн., за червень 2010 року на 1 778,15 грн., за липень 2010 року на 40 219,59 грн., за серпень 2010 року на 106 499,33 грн., за вересень 2010 року на 115 212,95 грн. та за жовтень 2010 року на 54 090,59 грн.; а також завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2010 року на 53 383,40 грн., за травень 2010 року на 34 370,03 грн., за червень 2010 року на 28 144,43 грн., за липень 2010 року на 1 778,15 грн., за серпень 2010 року на 40 219,59 грн., за вересень 2010 року на 106 499,33 грн., за жовтень 2010 року на 115 212,95 грн. та за листопад 2010 року на 54 090,59 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.06.2011 р. №0001692306/0/49868, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 433 698,47 грн. та №0001702306/0/49869, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 433 698,47 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що право позивача на податковий кредит у січні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2010 року та бюджетне відшкодування податку на додану вартість у лютому, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2010 року у загальній сумі 433 698,47 грн. виникло за результатами господарської діяльності з ЗАТ Фірма «Делькар», ТОВ «ТД «Алкотрейд», ТОВ «Актівфоіл» та ПП ТК «Колор-Юніон».

Відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість по господарським операціям з ЗАТ Фірма «Делькар» та ТОВ «ТД «Алкотрейд» податковий орган аргументує неможливістю проведення зустрічної перевірки вказаних контрагентів у зв'язку з їх ліквідацією; а з ТОВ «Актівфоіл» та ПП «ТК «Колор-Юніон» тим, що вказані підприємства є посередниками і не можливо провести зустрічні перевірки по ланцюгу до виробника.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у спірних періодах та обґрунтованості заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість, виникло у зв'язку із здійсненням позивачем господарських операцій з ЗАТ Фірма «Делькар», ТОВ «ТД «Алкотрейд», ТОВ «Актівфоіл» та ПП ТК «Колор-Юніон».

Виконання позивачем всіх передбачених Законом України «Про податок на додану вартість» умов стосовно отримання відшкодування податку на додану вартість та наявність документального підтвердження розміру податкового кредиту по вказаним контрагентам, встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, зокрема:

- ЗАТ Фірма «Делькар»: сума заявленого до відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 610, 90 грн. була сформована у зв'язку з оплатою позивачем послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню та перевезенню експортного, імпортного чи транзитного вантажу морським, авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом на території України, СНД та інших держав. Факт здійснення вказаної господарської операції по наданню послуг ЗАТ Фірмою «Делькар», яка має відповідні ліцензії і сертифікати, підтверджується договором від 13.01.2010 р. №245/2010/26, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату послуг, податковими накладними, контрактами про реалізацію продукції позивача, по яким надавались транспортно-експедиторські послуги;

- ТОВ «Актівфоіл»: сума заявленого до відшкодування податку на додану вартість у розмірі 137 245,12 грн. була сформована у зв'язку з придбанням позивачем фольги для гарячого та холодного тиснення а також інших поліграфічних матеріалів. Факт здійснення вказаної господарської операції підтверджується договором поставки продукції від 14.09.2009 р. №314, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату продукції, товарно-транспортними накладними, договором перевезення вантажів, виписками про рух товарно-матеріальних цінностей та інше;

- ПП «ТК «Колор-Юніон»: сума заявленого до відшкодування податку на додану вартість у розмірі 264 175,78 грн. була сформована у зв'язку з придбанням позивачем продукції лакофарбової промисловості. Факт здійснення вказаної господарської операції підтверджується договором поставки продукції від 01.01.2008 р. №Х/ТН-10 та додатковими угодами до нього, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату продукції, товарно-транспортними накладними та інше.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту спірних податкових періодів за результатом виконання господарських взаємовідносин з вказаними контрагентами, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стосовно взаємовідносин позивача та ТОВ «ТД «Алкотрейд», а також відображення цієї господарської операції в податковому обліку варто зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору поставки від 03.04.2009 р. №01/03-04/09К позивач зобов'язався поставити ТОВ «Торговий Дім «Алкотрейд» продукцію виробничо-технічного призначення. Так, 23.04.2010 р. позивач отримав попередню оплату по згаданому договору поставки в розмірі 160 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 26 666,67 грн.). Вказана сума податку на додану вартість була включена до податкових зобов'язань позивача у декларації за квітень 2010 року, а ТОВ «ТД «Алкотрейд» була надана податкова накладна. Фактичне ж відвантаження продукції покупцю, як попередньо оплаченої, так і оплачуваної на умовах відстрочення платежу, було здійснене у травні 2010 року, про що свідчать видаткові накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні. Оскільки позивачем сума податку на додану вартість, отриманого від попередньої оплати у квітні 2010 року товару, помилково повторно була включена до податкових зобов'язань при відвантаженні продукції у травні 2010 року, позивач, на виконання п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», здійснив коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та надав ТОВ «ТД «Алкотрейд» відповідний розрахунок коригування.

Так, нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит позивачем був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар (роботи, послуги) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товару (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання або відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) постачальникам.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу заявленої ним до відшкодування суми податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень, наявність правових підстав для їх скасування та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 р. у справі №2а-1870/5291/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

Часті запитання

Який тип судового документу № 42025278 ?

Документ № 42025278 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 42025278 ?

Дата ухвалення - 10.11.2014

Яка форма судочинства по судовому документу № 42025278 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 42025278 ?

В Высший административный суд Украины
Предыдущий документ : 42025276
Следующий документ : 42025280