№ 40071721, 04.08.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року м. ЛуцькСправа № 803/1051/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, cудді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Зуєва А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, підприємець, ФОП ОСОБА_3) звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ, інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року №0007491702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 21 по 25 червня 2013 року працівниками Луцької ОДПІ була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка за результатом якої складений акт від 27 червня 2013 року №3459/17.2/НОМЕР_1, в якому податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій проведених з ТзОВ «Медео-Захід».

На підставі висновків відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року №0007491702 яким нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18 000,00 грн та штрафні санкції у розмірі 4 500,00 грн.

Позивач не погоджується з доводами інспекції та зазначає, що господарські операції були проведені у повному обсязі, що підтверджується відповідною податковою та видатковою накладною. З наведених підстав просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року №0007491702.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Додатково пояснив, що контролюючим органом проводилася невиїзна перевірка і жодних первинних документів від підприємця не витребовувалися та не досліджувалося. Договір на поставу з ТзОВ «Медео-Захід» був укладений усно, що допускається чинним законодавством. Надати суду витребувані ухвалою від 05 червня 2014 року документи не зміг, оскільки підприємець знаходиться за кордоном.

Представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, у судовому засіданні та в письмових запереченнях від 11 червня 2014 року (а.с.31-32) заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив, що підприємцем на запит Луцької ОДПІ не були надані первинні документи по господарським операціям з ТзОВ «Медео-Захід», у зв'язку з чим і була призначена позапланова перевірка. Під час перевірки первинні документи також не були надані. З цих підстав, а також враховуючи відомості, які наведені в акті перевірки ТзОВ «Медео-Захід» від 18 квітня 2012 року №753/23-3/35594018, господарські операції ФОП ОСОБА_3 визнані нереальними. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 21 червня 2013 року по 25 червня 2013 року працівниками Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (правонаступником якої є відповідач у справі) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту по фінансово-господарських відносинах з ТзОВ «Медео-Захід», за результатом якої складений акт від 27 червня 2013 року №3459/17.2/НОМЕР_1 (а.с.10-14).

У резолютивній частині акту податковий орган дійшов висновку про порушення підприємцем підпункту «а» пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 192.3 статті192, підпункту «а» пункту 192.1.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме в результаті здійснення безтоварних операцій встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 18 000,00 грн (а.с.14).

В мотивувальній частині інспекція зазначає, що за перевіряємий період позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 18 000,00 грн, який сформований на підставі господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід». В акті Луцької ОДПІ від 18 квітня 2012 року №753/23-3/35594018 встановлено, що діяльність товариства спрямована на формування віртуального податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, а тому операції з ФОП ОСОБА_3 також є безтоварними (а.с.13 зворот).

На підставі акту перевірки від 27 червня 2013 року №3459/17.2/НОМЕР_1, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року №0007491702 яким нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18 000,00 грн та штрафні санкції у розмірі 4 500,00 грн (а.с.15).

Надаючи правову оцінку вищенаведеному рішенню податкового органу, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 13 лютого 1997 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області. З 20 квітня 2005 року позивач зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності згідно КВЕД-2010 є 51.47.2 «Оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям» (а.с.19-23).

На підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 17 червня 2013 року №1858 у період з 21 червня 2013 року по 25 червня 2013 року працівниками відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту по фінансово-господарських відносинах з ТзОВ «Медео-Захід» за серпень 2011 року.

З матеріалів адміністративного позову та усних пояснень представника позивача убачається, що господарські операції між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Медео-Захід» по закупівлі картонної упаковки мали місце в серпні 2011 року, були фактично здійснені і спрямовані на реальне настання правових наслідків: товар був придбаний з метою його використання в господарській діяльності.

З такими поясненнями суд погодитися не може на підставі нижчевикладеного.

Під час судового розгляду на підтвердження проведення господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» представником підприємця було надано:

1) видаткову накладну від 17 серпня 2011 року №РН-0170809, яка скріплена печаткою та підписом тільки ТзОВ «Медео-Захід», підпис позивача або її представника відсутній (а.с.17);

2) податкову накладну від 17 серпня 2011 року №73, яка виписана ТзОВ «Медео-Захід» (а.с.18).

Будь-яких інших документів на підтвердження господарських операцій, зокрема договори, платіжні документи, товарно-транспорті накладні, подорожні листи тощо, суду надано не було. Аналогічно не було надано доказів наявності складських (торгівельних) приміщень, на яких зберігався (реалізувався) поставлений ТзОВ "Медео-Захід" товар, а також доказів подальшої реалізації (використання в господарській діяльності) придбаних картонних коробок, зокрема договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, товарно-транспортні накладні, книга обліку доходів і витрат тощо.

Слід зазначити, що всі вищеперераховані документи витребовувалися в ухвалі від 05 червня 2014 року (а.с.25-26), а для надання можливості їх надати, суд зупиняв провадження у справі до 01 серпня 2014 року (а.с.66-68). Незважаючи на вжиті судом заходи, письмові докази (первинні документи) представником позивача не надані.

Керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, оцінюючи реальність вищезазначених господарських операцій суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд з'ясовує рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин у справі ухвалою суду від 05 червня 2014 року (а.с.25-26) зобов'язано позивача у строк до 11 червня 2014 року надати суду належним чином засвідчені копії наступних документів:

1) всіх первинних документів, окрім тих які додані до позову, по господарській операції з закупівлі картонних коробок у ТзОВ "Медео-Захід" (договори, платіжні документи, товарно-транспорті накладні, подорожні листи тощо);

2) докази наявності складських (торгівельних) приміщень, на яких зберігався (реалізувався) поставлений ТзОВ "Медео-Захід" товар;

3) докази подальшої реалізації (використання в господарській діяльності) придбаних картонних коробок, зокрема договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, товарно-транспортні накладні, книга обліку доходів і витрат тощо.

У судовому засіданні 02 липня 2014 року з'ясовано, що вимоги ухвали суду позивачем не виконано, а її представник пояснив, що остання знаходиться за кордоном до 01 серпня 2014 року і надати витребувані документи він не може (а.с.63).

З метою об'єктивного, неупередженого розгляду справи та для надання представнику підприємця можливості надати письмові докази, ухвалою суду від 02 липня 2014 року провадження у справі було зупинено до 01 серпня 2014 року (а.с.66-68).

Натомість, як слідує з пояснень представника позивача наданих у судовому засіданні 04 серпня 2014 року, остання наразі не повернулася з-за кордону, а тому виконати вимоги суду не має можливості. Просив продовжувати розгляд справи по суті на підставі наявних у матеріалах справи доказах та усних пояснень наданих ним у судовому засіданні.

Крім того, судом було надано достатньо часу для виконання вимог ухвали суду від 05 червня 2014 року (загалом близько 2 календарних місяців), а подальше перебування ОСОБА_3 за кордоном не є поважною причиною для ненадання витребуваних документів. До того ж, згідно довіреності від 11 квітня 2014 року, представник позивача наділений всіма необхідними процесуальними повноваженнями для представлення інтересів підприємця (а.с.24).

Слід зауважити, що у відповідності до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Пунктом 11 частини першої статті 3 цього Кодексу визначено, що розумним є найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Також право на розгляд справи упродовж розумного строку є одним із ключових елементів права на справедливий суд, яке визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

На думку суду тривале перебування позивача за кордоном, не надання суду витребуваних первинних документів свідчить про ігнорування підприємцем своїх процесуальних прав та обов'язків. Подальше відкладення справи призведе до невиправданого зволікання та затягування судового розгляду у розумний строк.

За правилами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Оскільки в обґрунтування позовних вимог представник підприємця посилався на реальність господарських операцій, які були проведені з ТзОВ «Медео-Захід», враховуючи що первинні документи по цій операції мають зберігатися у позивача, як сторони правочину, тому тягар доказування в цій частині лежить саме на ОСОБА_3 та її представнику.

На думку суду, наданих первинних документів (видаткова та податкова накладна) недостатньо для підтвердження реальності господарської операції.

Зокрема, видаткова накладна містить лише підпис та печатку зі сторони ТзОВ «Медео-Захід», однак підпису самої ОСОБА_3, або її уповноваженої особи не містить, що свідчить про невідповідність даного первинного документу вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в якому зазначено, що особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, є обов'язковим реквізитом будь-якого первинного документу.

Також ця видаткова накладна є взаємосуперучною, оскільки кількість відображеного товару (31 304 штук) та його ціна (2,88 грн без ПДВ) не відповідає остаточній вартості (90 000,00 грн без ПДВ, замість 31 304 х 2,88 = 90 155,52 грн) (а.с.17).

Разом з тим, позивачем та її представником не було надано доказів проведення оплати за товар та первинних документів, що підтверджують його транспортування.

Також суду не було надано доказів наявності складських (торгівельних) приміщень, на яких зберігався (реалізувався) поставлений ТзОВ "Медео-Захід" товар та докази подальшої реалізації (використання в господарській діяльності) придбаних картонних упаковок, зокрема договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, товарно-транспортні накладні, книга обліку доходів і витрат тощо.

Суд також враховує, що актом Луцької ОДПІ від 18 квітня 2012 року №753/23-3/35594018 встановлено відсутность у ТзОВ «Медео-Захід» необхідних матеріальних, трудових та виробничих ресурсів для здійснення господарських операцій, а його діяльність спрямована виключно на безпідставне формування податкового кредиту для третіх осіб (а.с.33-46).

Отже, зазначені обставини в своїй сукупності, дозволяють суду дійти висновку, про відсутність податкової правосуб'єктності у позивача та його контрагента, господарської мети при придбанні товару, а також подальшого руху активів, а отже господарські операції між ТзОВ «Медео-Захід» та ОСОБА_3 не мали реального характеру, а тому як наслідок нею неправомірно сформовано податковий кредит.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року №0007491702.

Як визначено частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року №0007491702, суд дійшов висновку, що воно у повному обсязі відповідає вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема Податковим кодексом України.

Оскільки під час судового розгляду був підтверджений висновок Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про нереальність господарських операцій, які були проведені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід», враховуючи що позивачем та його представником не були надані належні первинні документи та доказів подальшого використання товарів в своїй господарській діяльності, тому суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2013 року №0007491702 є правомірними, а у задоволенні позову слід відмовити.

За правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Ставка судового збору у даній справі з позовної вимоги майнового характеру становила 1,5 мінімальних заробітних плат станом на січень 2014 року, тобто 1 827,00 грн. Позивач при поданні позову сплатив 10% відсотків цієї суми, тобто 182,70 грн, що підтверджується квитанцією від 04 червня 2014 року №1979.116.1 (а.с.2).

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог майнового характеру, тому за правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» решта суми ставки судового збору у розмірі 1 644,30 грн підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 08 серпня 2014 року.