Решение № 35188954, 29.10.2013, Хозяйственный суд Тернопольской области

Дата принятия
29.10.2013
Номер дела
921/846/13-г/9
Номер документа
35188954
Форма судопроизводства
Хозяйственное
Государственный герб Украины

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2013 р.Справа № 921/846/13-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крам", вул. Гайова, 31, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Клін", вул. Симоненка, 10/89, м. Тернопіль, 46016

про стягнення заборгованості в сумі 59 464 грн. 14 коп., з яких: 30 572 грн. 94 коп. - сума основного боргу, 27 973 грн. 38 коп. - сума штрафних санкцій, 917 грн. 82 коп. - 3% річних.

За участю представників сторін:

позивача: Гриб Олег Васильович, довіреність № 02 від 15.10.12 р.

відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні 29.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крам", вул. Гайова, 31, м. Тернопіль звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Клін", вул. Симоненка, 10/89, м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 59 464 грн. 14 коп., з яких: 30 572 грн. 94 коп. - сума основного боргу, 27 973 грн. 38 коп. - сума штрафних санкцій, 917 грн. 82 коп. - 3% річних.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: претензії №01/2013 від 05.04.2013р. з доказами направлення відповідачу, Договору майнового найму №09 від 03.07.2009р. та Акту прийому-передачі складського приміщення, Договору майнового найму №09 від 01.01.2011р., Договору №9 найму (оренди) нежитлового приміщення від 01 липня 2011 року та Акту прийому-передачі, Гарантії оплати заборгованості ТОВ "Аква Клін" від 30.04.2012р., Статуту ТОВ "Крам", та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 19.08.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.09.2013 р. о 14 год. 10 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 17.09.2013р. на 14 год. 30 хв., на 15.10.2013р. о 14 год. 20 хв. та на 29.10.2013р. о 14 год. 20 хв. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

17.09.2013р. в судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи по суті.

Строк вирішення спору у справі №921/846/13-г/9 встановлено по 14.10.2013р. За клопотанням представника позивача від 17.09.2013р., у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 17.09.2013р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав наведених у позові.

Представник відповідача явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст. 64, 77 ГПК України, про що свідчать відмітки про відправку документа здійснені на ухвалах про порушення провадження у справі від 19.08.2013р. (відправлено 21.08.2013р.) та про відкладення провадження у справі від 03.09.2013р. (відправлено 05.09.2013р.), від 17.09.2013р. (відправлено 19.09.2013р.) та від 15.10.2013р. (відправлено 21.10.2013р.).

Вказані ухвали судом надіслано на адреси відповідача, зазначені позивачем в позовній заяві: юридична адреса - вул. Симоненка, 10/89, м. Тернопіль, 46016.

Вказана адреса відповідає, також, адресі зазначеній у представленому позивачем Витязі з ЄДР, в якому згідно проведеного запису №1 зазначено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Клін" знаходиться за адресою : В.Симоненка будинок 10, квартира 89, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46016.

Також, суд зазначені вище ухвали направляв засновнику (учаснику) керівнику ТОВ "Аква Клін" Інкіну Ігорю Володимировичу на адресу, зазначену у Витягу з ЄДР від 29.08.2013р., 76000, Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул. Г. Хоткевича, 73 кв. 34.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи (п.19 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482).

Також, і згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги строки розгляду справи, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи доводи позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Із змісту ст.ст. 1,2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України, відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 03 липня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крам" в особі директора Варянка Олексія Семеновича, діючого на підставі Статуту (далі по тексту також - Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Клін" в особі директора Інкіна Ігоря Володимировича (далі по тексту також - Орендар, відповідач у справі) укладено договір майнового найму №09 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Орендодавець здає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення (склад) площею 90 м2 за адресою : м.Тернопіль, вул.Гайова,31. (п.1.1. договору).

За умовами договору приміщення передано в оренду на строк з 03.07.2009р. по 31.12.2009р. Строк передачі майна в оренду по акту прийому-передачі розпочався з 03.07.2009р. і закінчився 04.07.2009р. (п.п.1.2., 1.3. договору).

Орендодавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, надавати в оренду нежитлове складське приміщення, яке числиться на його балансі, а Орендар бере на себе зобов'язання використовувати приміщення по прямому призначенню, визначеному в п.1.1. даного Договору. При цьому, щомісячно перераховує на розрахунковий рахунок Орендодавця або вносить готівкою у касу Орендодавця : до 15-го числа наступного місяця - орендну плату, яка становить 15х90=1350 грн. за перший місяць оренди із врахуванням щомісячного коефіцієнту інфляції. (п.3.1. Договору), та протягом 5-ти банківських днів - плату за комунальні та інші послуги згідно пред'явлених Орендодавцем рахунків. (п.3.1.2. договору).

Сторони погодили, що договір є чинним з дати його підписання і діє до моменту заключного розрахунку (п.8. договору).

За спільною згодою сторін, Договір було пролонговано спершу до 15.03.2010 року, а згодом до 31.12.2010р., про що у договорі зроблено відповідні записи завірені підписами й печатками повноважних керівників сторін.

Матеріали справи, також, свідчать, що 01 січня 2011 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМА" було укладено новий договір майнового найму №9, за умовами якого Позивач надав у майновий найм - оренду Відповідачу, як Орендарю, теж нежитлове складське приміщення площею 90 м2 , що числиться на його балансі, строком з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. із правом пролонгації Договору.

За винайняте приміщення Відповідач, згідно п.3.1.1договору зобов'язувався також до 15 числа кожного місяця вносити орендну плату у сумі 1350,00 грн. виходячи із розрахунку вартості оренди : 15,00 х90м кв. =1350,00 грн. плюс нарахування щомісячного коефіцієнту інфляції.

30 червня 2011 року у зв'язку із реєстрацією зміни назви юридичної особи відповідача із старої ТОВ "Ома" на нову - ТОВ "Аква Клін", за обопільною згодою сторін дію Договору майнового найму №09 від 01.01.2011р. було припинено.

01 липня 2011р. між тими ж сторонами : ТОВ "Крам", як позивачем, та ТОВ "Аква Клін", як відповідачем, було укладено договір №09 найму (оренди) нежитлового приміщення.

Згідно договору, позивач надав у тимчасове платне користування (найм) для здійснення підприємницької діяльності (а саме - для розміщення складського приміщення) відповідачу, як Орендарю, нежитлове приміщення площею 90 м кв., що числиться на балансі позивача, строком на вісім місяців з 01.05.2011р. по 31.12.2011р.

Згідно п.3.1. договору відповідач зобов'язувався, до 1 числа місяця наступного за розрахунковим, вносити орендну плату у сумі 1350,00 грн. виходячи із розрахунку вартості оренди : 15,00 х90м кв. =1350,00 грн. плюс нарахування щомісячного коефіцієнту інфляції.

За спільною згодою сторін, позивача та відповідача, дія договору №09 найму (оренди) нежитлового приміщення була пролонгованою на 1 рік часу до 31.12.2012р., про що у договорі зроблено відповідний запис із підписами посадових осіб позивача та відповідача та завірено печатками.

01 січня 2013 р. за згодою сторін дію договору було припинено.

Враховуючи зазначене, слід вважати, що між сторонами виникли правовідносини пов'язані з орендою (наймом), які регулюються положеннями глави 58 ЦК України та параграфом 5 глави 38 ГК України.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

І змісту ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме передав за актом прийому-передачі об'єкт оренди (складське приміщення) вартістю 100 тис. грн. в технічно-належному стані у користування відповідачу 03.07.2009р. Вказаний акт підписаний представниками сторін (директорами) та завірений печатками юридичних осіб.

Зазначене свідчить про те, що Орендодавець в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором.

Проте, як стверджує позивач та вказане підтверджено ним належними доказами, відповідач, як орендар не виконав своїх зобов'язань перед позивачем, як орендодавцем за вказаними договорами оренди в частині сплати орендної плати за час користування орендованим майном, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 30572,94 грн., що і стало підставою для звернення з позовом у суд.

ТОВ "Аква Клін" листом вих.№1 від 01.12.2012р. гарантував товариству "Крам" оплату заборгованості за надані послуги до 01.12.2012р., проте, станом на час розгляду справи, заборгованість не погашена.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, надіслана позивачем на адресу відповідача претензія вих.№01/2013 від 05.04.2013р. про сплату заборгованості, в сумі 30 572,94 грн., залишена останнім без відповіді та задоволення.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із змісту статті 19 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані докази, суд вважає доведеним позивачем той факт, що Орендар, станом на час розгляду справи, визначену Договорами орендну плату в розмірі 30572,94 грн. в т.ч. ПДВ., своєчасно не сплатив у зв'язку з чим порушив взяті на себе зобов'язання за договорами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 4 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

В свою чергу, відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

А тому, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, беручи до уваги те, що відповідач в судові засідання не з'явився, станом на день розгляду справи, суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представлено), у зв'язку з чим суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку і згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Крам", вул. Гайова, 31, м. Тернопіль підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Клін", вул. Симоненка, 10/89, м. Тернопіль - 30572,94 грн. заборгованості по орендній платі.

Щодо стягнення 3% процентів річних, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Із змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.

При цьому право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 0,3% річних, суд вважає, що нараховані 917 грн. 82 коп. - 0,3% річних підлягають до задоволення, як такі, що заявлені та обраховані із врахуванням умов Договорів, зокрема, в частині строку сплати заборгованості.

Щодо стягнення штрафу, то суд зазначає наступне.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У свою чергу, за змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до п.4.1. Договору №09 від 03.07.2009р., п.4.1. Договору №09 від 01.01.2009р. сторони погодили, що при неоплаті у визначений термін Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, та п.3.2.Договору №09 від 01.07.2011р. погоджено, що при неоплаті у визначений термін плати за користування об'єктом оренди Наймач сплачує на користь Наймодавця штраф в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також відшкодовує в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання завдані цим збитки.

Таким чином, суд, розглянувши та оцінивши умови Договорів майнового найму, беручи до уваги положення ст. 230 ГК України, яка до штрафних санкцій відносить як штраф так і пеню оцінюючи правову природу пені (стягується у відсотковому відношенні за кожен день прострочки) визначену ст. 549 ЦК України, вважає, що умовами Договорів передбачено та позовними вимогами заявлено до стягнення позивачем 27973,38 грн. пені нарахованої у розмірі 0,5% від суми, що підлягає сплаті за кожен день прострочки.

Проте, суд має за необхідне зазначити, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статей 1, 3 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також в частині 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Проте, пеня позивачем обрахована з перевищенням вказаної ставки у розмірі 0,5% відсотка від суми боргу за кожен день прострочки.

Враховуючи зазначене, суд здійснивши власний обрахунок пені за період з 01.07.2012р. по 30.12.2012р., ураховуючи правило обрахунку пені у розмірі не більше подвійної облікової ставки, вважає, що правомірно заявленими та такими, що підлягають до задоволення є позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 2292 грн. 97 коп. як такі, що обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

У свою чергу, в частині стягнення 25 680,41грн. пені, суд у позові відмовляє, як помилково та безпідставно обрахованих.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що спір в справі виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договорів, керуючись правом наданим суду ч. 2 ст.49 ГПК України, суд судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп. покладає на відповідача у справі, на підставі ст.ст.44,49 ГПК України та він підлягає до стягнення в користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Клін", вул. Симоненка, 10/89, м. Тернопіль, 46016 (ідент. код 31321712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крам", вул. Гайова, 31, м. Тернопіль, 46000 (ідент. код 01554350) - 30 572 (тридцять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 94 коп. - основного боргу, 2292 (дві тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 97 коп., 917 (дев'ятсот сімнадцять) грн. 82 коп. - 3% річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 25 680,41грн., в позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 08.11.2013р.

Суддя В.Л. Гевко

Часті запитання

Який тип судового документу № 35188954 ?

Документ № 35188954 це Решение

Яка дата ухвалення судового документу № 35188954 ?

Дата ухвалення - 29.10.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 35188954 ?

Форма судочинства - Хозяйственное

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 35188954 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Информация о судебном решении № 35188954, Хозяйственный суд Тернопольской области

Судебное решение № 35188954, Хозяйственный суд Тернопольской области было принято 29.10.2013. Форма судопроизводства - Хозяйственное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти ключевые данные об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить ключевые данные.

Судебное решение № 35188954 относится к делу № 921/846/13-г/9

то решение относится к делу № 921/846/13-г/9. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша система поддерживает поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска информации. Это позволяет эффективно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 35178044
Следующий документ : 35212027