Дата принятия
15.02.2013
Номер дела
19/047-12
Номер документа
29410999
Форма судопроизводства
Хозяйственное
Государственный герб Украины

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" лютого 2013 р. Справа № 19/047-12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами

«Стиролінвест» що діє в інтересах і за рахунок Закритого не диверсифікованого

венчурного пайового інвестиційного фонду «Хімічна фінансово-інвесиційна

група», м. Київ,

до Приватного підприємства «Енергобуд-М», с. Тарасів Білоцерківського району,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Централ Бізнес Груп», м. Київ,

про стягнення 13534820,95 грн.

за зустрічним позовом Приватного підприємства «Енергобуд-М», с. Тарасів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління

активами «Стиролінвест» що діє в інтересах і за рахунок Закритого

не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду

«Хімічна фінансово-інвесиційна група», м. Київ,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Централ Бізнес Груп»

про визнання недійсним Договору про переведення боргу від 13.01.2012 р.

Головуючий суддя Карпечкін Т.П.

суддя Подоляк Ю.В.

суддя Ярема В.А.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Спорий І.Г. (довіреність б/н від 08.08.2012 р.);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Воробйов В.П. (довіреність б/н від 17.09.2012 р.);

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стиролінвест» що діє в інтересах і за рахунок Закритого не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Хімічна фінансово-інвесиційна група» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Енергобуд-М» (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Централ Бізнес Груп» про стягнення 13534820,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору про переведення боргу від 13.01.2012 р. відповідач не повернув у визначений строк суми позики, отримані третьою особою за договорами позики від 25.08.2010 року, від 31.08.2010 року, від 06.10.2010 року, від 28.01.2011 року, від 07.04.2011 року, в зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 13534820,95 грн., з яких: 10760000 грн. сума позики і 3703018,16 - відсотки, нараховані за користування позикою.

Ухвалою суду від 13.08.2012р. порушено провадження у справі № 19/047-12 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.09.2012 р.

Ухвалами від 03.09.2012 р. та від 24.09.2012 р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідача та третьої особи, а також неподанням витребуваних судом доказів.

Втім, 24.09.2012 р. через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позов не визнає, та зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стиролінвест» що діє в інтересах і за рахунок Закритого не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Хімічна фінансово-інвесиційна група», за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Централ Бізнес Груп» про визнання недійсним Договору про переведення боргу від 13.01.2012 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Централ Бізнес Груп», Приватним підприємством «Енергобуд-М» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стиролінвест».

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що Договір про переведення боргу від 13.01.2012 р. повинен бути визнаний судом недійсним, на підставі ст. 215 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки укладений в супереч вимогам ст.ст. 229, 241 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 25.09.2012 р. суд прийняв зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом.

28.09.2012 р. через загальний відділ діловодства господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти відповідача.

Крім того, 09.10.2012 р.від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив, в якому останній позов не визнає.

В засіданні суду, яке відбулось 10.10.2012 р., суд відмовив у задоволенні клопотання позивача за первісним позовом щодо забезпечення позову, оскільки, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, позивачем належними та допустимими доказами не доведено необхідність вжиття відповідних заходів, спрямованих на забезпечення позову, та відклав розгляд справи на 29.10.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи та неподанням останньою витребуваних документів.

Ухвалою від 26.10.2012 р. суд призначив розгляд справи на 08.11.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. у відрядженні.

07.11.2012 р. через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою від 08.11.2012 р. суд відклав розгляд справи на 19.11.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи та неподанням останньою витребуваних документів, а також необхідністю витребування нових доказів по справі.

В засіданні суду, яке відбулось 19.11.2012 р., суд оголосив ухвалу про призначення колегіального розгляду справи № 19/047-12.

Розпорядженням голови господарського суду Київської області № 256-АР від 19.11.2012 р. призначено колегію з розгляду справи № 19/047-12 у складі: головуючий суддя Карпечкін Т.П., судді: Подоляк Ю.В., Ярема В.А.

Ухвалою від 20.11.2012 р. справу № 19/047-12 прийнято до провадження колегією суддів та призначено розгляд справи на 17.12.2012 р.

06.12.2012 р. через загальний відділ діловодства господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 17.12.2012 р. представник позивача за первісним позовом звернувся з клопотанням про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 7 ст. 811 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Клопотання представника позивача за первісним позовом про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу було задоволено та здійснено фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів - програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

Присутній у судовому засіданні 17.12.2012 р. представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві, та заперечив проти задоволення зустрічного позову, згідно з обставинами, наведеними у відзиві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечив проти задоволення первісного позову та просив задовольнити зустрічних позов, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник третьої особи в засідання суду не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, витребувані документи не подав.

Ухвалою від 17.12.2012 р. суд відклав розгляд справи на 17.01.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи та неподанням останньою витребуваних документів, а також необхідністю витребування нових доказів по справі.

Ухвалою від 04.01.2013 р. суд призначив розгляд справи на 31.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.

Присутній у судовому засіданні 31.01.2013 р. представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві, та заперечив проти задоволення зустрічного позову.

Представники відповідача та третьої особи в засідання суду не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

Ухвалою від 31.01.2013 р. суд відклав розгляд справи на 15.02.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, а також неподанням останньою витребуваних документів.

Присутній у судовому засіданні 15.02.2013 р. представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві, та заперечив проти задоволення зустрічного позову, згідно з обставинами, наведеними у відзиві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позову заперечував з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та підримав вимоги зустрічної позовної заяви у повному обсязі.

Представник третьої особи в засідання суду черговий раз не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника третьої особи суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника третьої особи, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Централ Бізнес Груп» (за договором - первісний боржник), Приватним підприємством «Енергобуд-М» (за договором - новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стиролінвест» що діє в інтересах і за рахунок Закритого не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Хімічна фінансово-інвесиційна група», позивачем (за договором - кредитор) було укладено Договір про переведення боргу.

Як вбачається з п. 1 вказаного договору, останнім регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із укладених первісним боржником та кредитором, а саме: за договором позики від 25.08.2010 року; за договором позики від 31.08.2010 року; за договором позики від 06.10.2010 року; за договором позики від 28.01.2011 року; за договором позики від 07.04.2011 року (надалі іменуються «основні договори»).

Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у сумі 14463018,16 грн. (з яких 10760000 грн. сума позики і 3703018,16 - відсотки, нараховані за договорами позики станом на 13.01.2012 р.), який виник на підставі положень основних договорів та який погоджено актом звірки взаєморозрахунків від 13..01.2012 р. між ТОВ «КУА «Стиролінвест» та ТОВ «Централ Бізнес Груп» до Договорів позики № 1 від 25.08.2010 р., № 2 від 31.08.2010 р., № 3 від 06.10.2010 р., № 4 від 28.01.2011 р., № 55 від 07.04.2011 р., а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання (п. 2. договору).

Відповідно до п. 3 договору, кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі, і підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У відповідності з п. 4 договору, з дати набрання чинності цим договором всі зобов'язання первісного боржника перед кредитором, що виникають на підставі основних договорів припиняються у повному обсязі.

Відповідно до п. 5 договору, новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана всі необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором.

Пунктом 7 передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Згідно ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Судом встановлено факт заміни в основному зобов'язанні первісного боржника на нового боржника за згодою кредитора, яке здійснено шляхом укладення в належній формі, з погодженням усіх необхідних умов, Договору про переведення боргу від 13 січня 2012 року.

Отже, в результаті переведення боргу, позивач отримав право вимагати виконання основного зобов'язання, визначеного умовами договорів позики від 25.08.2010 року, від 31.08.2010 року, від 06.10.2010 року, від 28.01.2011 року, від 07.04.2011 року, від нового боржника - відповідача в тій самій мірі, в якій ці зобов'язання повинен був виконати первісний боржник.

Як вбачається з матеріалів справи, за Договором позики від 25.08.2010 р. позивач зобов'язується передати у власність позичальнику грошові (третій особі) кошти, що є активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Хімічна фінансово-інвестиційна група», у розмірі 800000 грн., а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму у визначений цим договором строк.

Згідно п. 4.1. Договору позики від 25.08.2010 р., в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.07.2011 р., позичальник зобов'язується повернути позику у строк до 30.06.2012 р.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору позики від 25.08.2010 р. передбачено, що процент за користування позикою становить 30% річних. Проценти нараховуються та сплчуються у валюті позики. Проценти за користування позикою сплачуються позичальником на користь позикодавця щомісяця протягом 2 банківських днів наступного місяця.

З урахуванням умов додаткових угод № 1 від 28.12.2010 р., № 2 від 31.03.2011 р., № 3 від 01.07.2011 р., розмір процентів за користування позикою становлять з 25.08.2010 р. по 27.12.2010 р. - 30%, а з 28.12.2010 р. -10%.

Згідно умов Договору позики від 06.10.2010 р., позивач зобов'язується передати у власність позичальнику грошові кошти, що є активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Хімічна фінансово-інвестиційна група», у розмірі 360000 грн., а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму у визначений цим договором строк.

Згідно п. 4.1. Договору позики від 06.10.2010 р., в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.12.2011 р., позичальник зобов'язується повернути позику у строк до 11.01.2012 р.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору позики від 25.08.2010 р. передбачено, що процент за користування позикою становить 20% річних. Проценти нараховуються та сплчуються у валюті позики. Проценти за користування позикою сплачуються позичальником на користь позикодавця щомісяця протягом 2 банківських днів наступного місяця.

З урахуванням умов додаткових угод № 1 від 29.12.2010 р., № 2 від 31.03.2011 р., № 4 від 30.12.2011 р., розмір процентів за користування позикою становлять: з 06.10.2010 р. по 28.12.2010 р. - 20%, з 29.12.2010 р. по 31.12.2011 р. - 10%, з 01.01.2012 р. по 11.01.2012 р. - 70%.

Відповідно до Договору позики від 28.01.2011 р., позивач зобов'язується передати у власність позичальнику грошові кошти, що є активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Хімічна фінансово-інвестиційна група», у розмірі 4000000 грн., а Позичальник зобов'язується повернути таку ж суму у визначений цим договором строк.

Згідно п. 4.1. Договору позики від 25.08.2010 р., в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.07.2011 р., позичальник зобов'язується повернути позику у строк до 30.06.2012 р.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору позики від 25.08.2010 р. передбачено, що процент за користування позикою становить 20% річних. Проценти нараховуються та сплчуються у валюті позики. Проценти за користування позикою сплачуються позичальником на користь позикодавця щомісяця протягом 2 банківських днів наступного місяця.

З урахуванням умов Додаткової угоди № 1 від 01.04.2011 р., розмір процентів за користування позикою становлять з з 28.01.2011 р. по 31.03.2011 р. - 20%, а з 01.04.2011 р. - 10% .

За умовами Договору позики від 07.04.2011 р., позивач зобов'язується передати у власність позичальнику грошові кошти, що є активами Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Хімічна фінансово-інвестиційна група», у розмірі 5000000 грн., а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму у визначений цим договором строк.

Згідно п. 4.1 Договору позики від 07.04.2011 р., в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.07.2011 р., позичальник зобов'язується повернути позику у строк 30.06.2012 р.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору позики від 25.08.2010 р. передбачено, що процент за користування позикою становить 8% річних. Проценти нараховуються іта сплчуються у валюті позики. Проценти за користування позикою сплачуються позичальником на користь позикодавця щомісяця протягом 2 банківських днів наступного місяця.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач перерахував позичальнику у строки, передбачені зазначеними договорами позики кошти на загальну суму 10760000 грн., що підтверджується банківською випискою, яка додана до матеріалів справи.

Згідно з умовами договорів позики від від 25.08.2010 р., від 28.01.2011 р., від 07.04.2011 р., строк повернення позики настав 30.06.2012 р., а за договором позики від 06.10.2010 р. - 11.01.2012 р., тобто із зазначеного часу відповідач, який взяв на себе зобов'язання по поверненню вказаних сум позики, відповідно до умов Договору про переведення боргу від 13.01.2012 р., вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено судом та не заперечувалось позивачем і відповідачем під час розгляду справи, позичальник (первісний кредитор) частково виконав свої договірні зобов'язання на загальну суму 2255813,56 грн., з яких 600000 грн. сума повернутих коштів за Договором позики від 31.08.2010 р. та відсотки за користування позикою станом на 13.04.2012 р. При цьому, позивач прийняв виконання договорів позики від первісного кредитора, що відповідає приписам ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання запропоноване за боржника іншою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Приписами частини першої та третьої статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів повернення позики у загальній сумі 10160000,00 грн. та сплати процентів за її користування у загальній сумі 3374820,95 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

За результатом розгляду зустрічного позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог з наступних підстав.

Так, позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним Договір про переведення боргу від 13.01.2012 р., посилаючись на те, що:

- договір укладено під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а отже, є підстави визнання його недійсним згідно ст. 229 Цивільного кодексу України;

- договір про переведення боргу підписано генеральним директором позивача без попередньої або подальшої письмової згоди засновника, як вищого органу управління підприємством позивача, а отже Договір про переведення боргу від 13.01.2012 р. суперечить ст. 241 Цивільного кодексу України, п. 4.8 (г) Статуту Приватного підприємства «Енергобуд-М»;

- договір не спрямований на реальне настання наслідків, зумовлених ним, оскільки відповідач за зустрічним позовом продовжував вважати ТОВ «Централ Бізнес Груп» належним боржником, приймаючі платежі в рахунок сплати частини основного боргу і відсотків за користування позикою та не повертаючи отримані кошти, як перераховані помилково після 13.01.2012р.

Отже, на думку позивача за зустрічним позовом, Договір про переведення боргу від 13.01.2012 р. може бути визнаним недійсним, на підставі ст. 215 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно частин 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 цього ж Кодексу, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 19 цієї ж постанови, відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобовязань, які виникли з правочину, і не повязане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

У процесі розгляду справи позивачем за зустрічним позовом, у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що на момент укладення Договору про переведення боргу від 13.01.2012 р. дійсно мали місце певні обставини, виходячи з яких позивач міг помилитися, щодо підстав укладення вказаного договору і це має істотне значення. Також таких обставин не було встановлено і самим судом у процесі розгляду справи.

З приводу перевищення повноважень генеральним директором ПП «Енергобуд-М» при підписанні спірного договору слід зазначити наступне.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців щодо ПП «Енергобуд-М», наданого державним реєстратором станом на 19.09.2012 р., обмежень щодо представництва від імені юридичної особи не зазначені.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вносяться відомості щодо юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За таких обставин, суд вважає, що твердження позивача про те, що спірний договір підписаний зі сторони відповідача особою, яка не була наділена повноваженнями на підписання вказаного правочину від ПП «Енергобуд-М», не доведені позивачем за зустрічним позовом належними і допустимии доказами та є такими, що спростовуються обставинами справи.

Крім того, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно п. 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2012 р. між ТОВ «КУА «Стиролінвест» та ПП «Енергобуд-М» було укладено Договір застави, предметом якого є передача заставодавцем в заставу заставодержателю рухомого майна - транспортних засобів, зазначеного в п. 3 цього договору, з метою забезпечення виконання умов Договору переведення боргу від 13 січня 2012 року, укладеного між ТОВ «Централ Бізнес Груп», ПП «Енергобуд-М» та ТОВ «КУА «Стиролінвест».

Частиною 4 статті 44 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що при перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. Одночасно, ч. 2 ст. 54 наведеного закону встановлено, що нотаріуси, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Таким чином, повноваження сторін у цьому договорі також були підтверджені та перевірені нотаріусом.

Отже, укладання договору застави свідчить про спрямування договору про переведення боргу на реальне настання правових наслідків.

Оскільки позивачем не заявлено інших підстав недійсності спірного договору, тому з огляду на вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача за первісним позовом та на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Енергобуд-М» (09166, Київська область, Білоцерківський район, с. Тарасівка, вул. Комсомольська, 9, код ЄДРПОУ 34224913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стиролінвест» що діє в інтересах і за рахунок Закритого не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Хімічна фінансово-інвесиційна група» (01004, м. Київ, вул. Горького, 14-б, оф. 26, код ЄДРПОУ 33778223) 10160000 (десять мільйонів сто шістдесят тисяч),00 грн. - суму неповернутої позики, 3374820 (три мільйони триста сімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять) грн. 95 коп. - відсотків за користування позикою, 64380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.02.2013 р.

Головуючий суддя Т.П. Карпечкін

Суддя Ю.В. Подоляк

Суддя В.А. Ярема

Часті запитання

Який тип судового документу № 29410999 ?

Документ № 29410999 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 29410999 ?

Дата ухвалення - 15.02.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 29410999 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 29410999 ?

В Хозяйственный суд Киевской области
Предыдущий документ : 29410994
Следующий документ : 29411044