Дата принятия
12.12.2011
Номер дела
2а-3943/11/0970
Номер документа
25121724
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2011 р. Справа № 2a-3943/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

секретаря судового засідання Мельничука Є.С.,

за участю представників сторін:

позивача -Олексина О.В.,

відповідача -Савчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Лукор»

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 року за №0002122302,-

ВСТАНОВИВ:

22.11.2011 року закрите акціонерне товариство «Лукор»(надалі - позивач) звернулося із вказаним адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (надалі -відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 21.10.2011 року за №2666/23-02/31256759, всупереч фактичних обставин справи, вимог Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 року за №0002122302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1451,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві та пояснив суду наступне. Висновок податкового органу про неможливість ЗАТ «Лукор»реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Вісан», викладений в акті перевірки від 21.10.2011 року за №2666/23-02/31256759, суперечить фактичним обставинам справи, вимогам Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України.

Так, підприємством у лютому 2011 року придбані у вказаного товариства 5 штук протигазів марки «ПШ-1»загальною вартістю 8700,00 грн. Ця господарська операція здійснена фактично та є реальною і підтверджується документально. Тому, позивачем у лютому 2011 року правомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість кошти в сумі 1450,00 грн., а податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 22.06.2011 року за №0002122302 є безпідставним та підлягає скасуванню.

У зв'язку з цим, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Лукор»зареєстроване як юридична особа 06.12.2000 року Виконавчим комітетом Калуської міської ради, ідентифікаційний код суб'єкта господарювання в ЄДРПОУ -31256759 (а.с. 11-12).

07.12.2000 року Товариство взяте на податковий облік в Калуській ОДПІ та є платником податків і зборів, визначених законом, в тому числі, податку на додану вартість.

З 11.10.2011 року по 17.10.2011 року Калуською ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ЗАТ «Лукор»з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Вісан»за період з 01.02.2011 року по 28.022011 року. За результатами перевірки складений акт від 21.10.2011 року за №2666/23-02/31256759 (а.с. 30-37).

Перевіркою ЗАТ «Лукор»податковим органом установлено неможливість позивача реального здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Вісан»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, прийняття до виконання від вказаного Товариства податкових накладних за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах та суперечать законодавчим і нормативним актам. Встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок чого, безпідставно включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року податок на додану вартість в сумі 1450,00 грн. та занижено до сплати в бюджет на вказану суму розмір податку на додану вартість за цей звітний період (а.с. 36).

На підставі акту перевірки Калуською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 03.11.2011 року за №0002122302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1451,00 грн. (а.с. 13).

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що вказані вище висновки Калуської ОДПІ, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ «Лукор»з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Вісан»за період з 01.02.2011 року по 28.022011 року не відповідають фактичним обставинам справи, нормам Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України, виходячи з наступного.

27.01.2011 року ЗАТ «Лукор»у ході здійснення господарської діяльності уклало з ТОВ «Вісан»договір за №05-35 на придбання протигазів марки «ПШ-1»в кількості 5 штук на загальну суму 8700,00 грн. (а.с. 43-45).

Судом установлено, що вказаний договір оформлений відповідно до вимог закону, не суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Він не порушує публічний порядок, оскільки не спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним.

Угода позивача, укладена з вказаними вище контрагентом у ході господарської діяльності направлені на настання реальних юридичних наслідків -придбання протигазів для використання їх у власному виробничому процесі.

Цей висновок суду підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами щодо виконання зазначеної угоди: видатковою накладною від 07.02.2011 року за №34, податковою накладною від 07.02.2011 року за №34, прибутковим касовим ордером від 11.02.2011 року за №14 (а.с. 15-16, 46).

В подальшому, придбані протигази були оприбутковані на складі ЗАТ «Лукор»та 3 штуки з них використані в ході виробничого процесу. Це підтверджується дослідженою в судовому засіданні карткою складського обліку матеріалів за №022171 (а.с. 47).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що Калуська ОДПІ під час проведення перевірки не зверталася до суду з позовом про визнання недійсним договору від 27.01.2011 року за №05-35, укладеного з ТОВ «Вісан». Також, представник відповідача пояснив суду, що станом на момент розгляду даної справи такий позов податковим органом не ініціювався і відповідне рішення суду з цього приводу відсутнє.

У зв'язку з викладеним, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо неможливості здійснення ТОВ «Вісан»поставки протигазів, обґрунтовані посиланням на повідомлення Ленінської МДПІ в місті Луганську від 20.04.2011 року за №16750/16 та висновки, викладені в акті камеральної перевірки ТОВ «Вісан»від 20.04.2011 року за №594/16/32742814 (а.с. 38-42).

При цьому, суд також зазначає, що позивач не може нести відповідальності за порушення вимог закону, можливо допущені його контрагентами в ході їх власної господарської діяльності.

Відповідно до вимог частини 1 стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 року порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) регламентований нормами Податкового кодексу України

Статтею 54 Кодексу встановлено порядок визначення сум податкових зобов'язань. Відповідно до пункту 54.1 вказаної статті визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно підпункту 54.3, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З моменту набрання чинності Податковим кодексом України, правовідносини позивача щодо сплати ним податку на додану вартість, формування податкового кредиту тощо регламентовані нормами цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту 198.1 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Порядок оформлення та видачі податкової накладної регламентовані нормами статті 201 Кодексу.

Так, відповідно до пункту 201.1 цієї статі платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пункту 201.2 статті 201 Кодексу форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Пунктом 201.4 цієї статі встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.6 податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.8 встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Нормами пункту 201.11 статті 201 Кодексу визначено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення електронними контрольно-касовими апаратами сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підстави та порядок визнання недійсності (нікчемності) правочинів встановлені Цивільним кодексом України.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2 статті 215 ЦК України).

Згідно до частини 3 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно частини статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами -в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи вказаний господарський договір, позивач діяв з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу при укладанні позивачем угоди в ході його підприємницької діяльності, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і, як наслідок, через фізичних осіб, котрі входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження фактів порушення позивачем установленого порядку здійснення підприємницької діяльності Калуською ОДПІ до суду також не надано.

Окрім того, суд зазначає, що товари, які стали предметом купівлі-продажу за угодою, відносної якої податковим органом зроблено висновок щодо її нікчемності, не виключені з цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх купівлі-продажу.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в статті 215 та 216 ЦК України правових наслідків, пов'язаних із стягненням виконаного.

Тому, суд вважає безпідставними твердження відповідача, що вказаний договір укладений позивачем з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК України його слід вважати нікчемним.

Нормами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, на підставі норм, встановлених Податковим та Цивільним кодексами України, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки Калуської об'єднаної державної податковою інспекції в Івано-Франківській області від 21.10.2011 року за №2666/23-02/31256759 не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам податкового та іншого законодавства, Цивільного кодексу України, а податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 року за №0002122302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1451,00 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов ЗАТ «Лукор»до Калуської ОДПІ в Івано-Франківській області підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому на користь ЗАТ «Лукор» необхідно стягнути з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 28,23 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області від 03.11.2011 року за №0002122302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Лукор» (ідентифікаційний код 31256759, вул. Промислова, буд. 4, м. Калуш Івано-Франківської області, 77306) судові витрати в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Бобров Ю.О.

Постанова складена в повному обсязі 16.12.2011 року.

Часті запитання

Який тип судового документу № 25121724 ?

Документ № 25121724 це

Яка дата ухвалення судового документу № 25121724 ?

Дата ухвалення - 12.12.2011

Яка форма судочинства по судовому документу № 25121724 ?

Форма судочинства - Административное

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 25121724 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Информация о судебном решении № 25121724, Ивано-Франковский окружной административный суд

Судебное решение № 25121724, Ивано-Франковский окружной административный суд было принято 12.12.2011. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – . На этой странице вы сможете найти необходимые сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить необходимые сведения.

Судебное решение № 25121724 относится к делу № 2а-3943/11/0970

то решение относится к делу № 2а-3943/11/0970. Организации, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша платформа обеспечивает поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска данных. Это позволяет эффективно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 25121722
Следующий документ : 25121725