Постановление № 18951082, 04.08.2011, Тернопольский окружной административный суд

Дата принятия
04.08.2011
Номер дела
2-а/1970/2046/11
Номер документа
18951082
Форма судопроизводства
Административное
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2046/11

"04" серпня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Сенчак О.Є.

за участю:

представників позивача - Різника С.В.. ;

представника відповідача Переймибіди Р.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Матера»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 17.02.2011 р. № 0001562305/0, визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011 р. №00015522305/0 в частині, якій товариству збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1421536,00 грн. зобовязань з податку на прибуток та в сумі 355384,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Матера»(далі по тексту ТзОВ «Матера»або позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Тернопільська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 17.02.2011 р. № 0001562305/0, визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011 р. №00015522305/0 в частині, якій товариству збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1421536,00 грн. зобовязань з податку на прибуток та в сумі 355384,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, визнання протиправними та скасування рішень ДПА України від 20.04.2011 р. №6279/10/25-007/171 та від 01.07.2011 р. №12007/6/25-011.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими, встановленими з неправильним застосуванням та з порушенням норм чинного законодавства України, що є грубим порушенням ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»і ч.2 ст.19 Конституції України, а тому не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки, п. 4.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства (надалі по тексту Порядок) уточнено, що підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами субєкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Враховуючи викладене, останнім днем перевірки є 7 грудня 2010 року, то акт, складений за результатом проведення перевірки посадовими особами Тернопільської ОДПІ, мав бути вручений під підпис директору ТзОВ «Матера»не пізніше 14 грудня 2010 року.

Проте, в порушення Порядку оформлення результатів перевірок, Акт перевірки складений Тернопільською ОДПІ за результатом проведення планової виїзної перевірки ТзОВ «Матера»був вручений директору товариства лише 07 лютого 2011 року, що свідчить про грубе порушення податковим органом чинного в Україні законодавства та перевищення своїх службових повноважень посадовими особами Тернопільської ОДПІ.

З врахуванням цього, позивач вважає, що допущені порушення тягнуть за собою порушення прав та законних інтересів нашого товариства, фактично є перевищенням влади і службових повноважень посадовими особами податкового органу і незаконним втручанням у господарську діяльність субєкта підприємництва.

Також, позивач зазначає, що оскільки датою настання платежу за векселями наданими ТзОВ «Матера»ТзОВ «Пулінг-Одеса»є 26.04.2008р. та 27.04.2008р., то строк позовної давності за вимогами, що випливають з вищевказаних векселів, спливає по закінченні трьох років від дати настання строку платежу, а саме від 26.04.2011р. та 27.04.2011 р.

Відповідно, що в супереч викладеним в акті перевірки доводам, на момент проведення перевірки, строк позовної давності по заборгованості ТзОВ «Матера»(векселедавця) перед ТзОВ «Пулінг-Одеса»(векселедержателем) не минув, а від так заборгованість у сумі 5 686 143, 00грн. не належить до безповоротної фінансової допомоги та не повинна бути включена до складу валового доходу періоду, що перевірявся під час планової виїзної перевірки товариства.

З врахуванням наведеного, ТзОВ «Матера»вважає, що не порушувало пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не занижувало суму валового доходу і податку на прибуток на суму 5 686 143,00грн.

Крім того, позивач зазначає, що відсутні законодавчі обмеження щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у інших податкових періодах.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з мотивів викладених в адміністративному позові та додатково пояснив, що оскільки Законом «Про податок на додану вартість»передбачено, що право на податковий кредит виникає в періоді отримання податкової накладної, а не у момент її виписки, та уточнено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право, то позивач, цілком правомірно, скористався своїм правом на отримання податкового кредиту саме у момент отримання податкових накладних.

Представник позивача також вказав, що законодавством не передбачено обовязковість якого-небудь іншого підтвердження дати отримання податкової накладної, окрім вказівки дати її здобуття в Реєстрі виданих і отриманих податкових накладних.

Факт отримання податкових накладних, сформованих постачальниками у січні, лютому, березні, квітні 2010 р. та у вересні 2009 р. на думку представника позивача підтверджується реєстром отриманих податкових накладних ТзОВ «Матера»за січень, лютий, березень, квітень 2010 р. та вересень 2009 р., які ведуться товариством на виконання пп. 7.2.8. п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97- ВР.

З врахуванням викладеного, представник позивача вважає, що ТзОВ «Матера»правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 6874277,00 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від постачальників товару саме у січні, лютому, березні, квітні 2010 р. та у вересні 2009 р.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, що стосується заниження суми валового доходу і податку на прибуток, на думку податкового органу, позивачем видано прості векселі товариству з обмеженою відповідальністю «Пулінг-Одеса», оскільки строки сплати за векселями визначені «за предявленням», вони можуть бути предявлені до сплати починаючи з наступного дня після їх видачі. Строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя, спливає по закінченні трьох років від дати, наступної після його видачі. Заборгованість векселедавця перед векселедержателем, за якою минув строк позовної давності, належить до безповоротної фінансової допомоги та включається до складу валового доходу відповідного податкового періоду. Враховуючи зазначене, перевіркою зроблено висновок, що в порушення вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товариство з обмеженою відповідальністю «Матера»занизило суму валового доходу на загальну суму 5686143, 00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на 1421536,00 грн.

Щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, податковий орган вважає, що згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Представник відповідача наголосив, що проведеною перевіркою не встановлено, а посадовими особами для перевірки не надано підтвердження своєчасного звернення ТзОВ «Матера»до Тернопільської ОДПІ зі скаргою на дії постачальників щодо відмови від надання податкових накладних.

Також, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05. N 244 „Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", із змінами та доповненнями та за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Також представник відповідача вважає, що оскільки податкова накладна згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 N 799, звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою „Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення, а тому документальним підтвердженням у покупця - платника податку на додану вартість ври включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої в інших податкових періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля (за умови дотримання інших вимог закону щодо формування податкового кредиту).

З врахуванням викладеного, представники відповідача просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що працівниками Тернопільської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Матера»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 7 лютого 2011 року №1286/23-05/33916380 відповідно до якого перевіркою встановлено порушення товариством пп. 1.22.1, п.1.22 ст. 1, пп. 4.1.6, п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 1427022,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2009 р. в сумі 2064,00 грн., за ІV квартал 2009 р. в сумі 1597,00 грн., за І квартал 2010 р. в сумі 1825,00 грн., за ІІ квартал 2010 р. в сумі 1421536,00 грн. та пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8, п.7.2, пп.7.3.1, п.7.3, пп. 7.4.1, п.7.4, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 49839,00 грн., за січень 2010 р. на суму 250044,00 грн., за лютий 2010 р. на суму 240261,00 грн., за березень 2010 р. на суму 184161,00 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення за №0001562305/0 від 17.02.2011 р., яким визначено суму податкового зобовязання ТзОВ «Матера»за платежем податок на додану вартість в розмірі 724305,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 181076,25 грн. та №00015522305/0 від 17.02.2011 р., яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1427022,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 356755,50 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, керуючись пп. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» та Положенням про порядок подання га розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПА України за № 29 від 11.12.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за № 723/1748, позивач скористався правом на адміністративне оскарження рішення податкового органу та звертався до Тернопільської ОДПІ, ДПА у Тернопільській області та ДПА України зі скаргами про перегляд оскаржуваних Рішень.

Рішенням ДПА в Тернопільській області від 20.04.2011 р. № 6279/10/25-007/171 про результати розгляду первинної скарги та рішенням ДПА України від 01.07.2011 року за №12007/6/12-0115 вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги ТзОВ «Матера»про скасування податкових повідомлень рішень від 17.02.2011 року №0001562305/0, №00015522305/0 - без задоволення.

Рішенням ДПА України від 01.07.2011 року № 12007/6/25-01115 повторна скарга товариства залишена без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Досліджуючи обставини справи щодо заниження суми валового доходу і податку на прибуток ТзОВ «Матера», суд виходив з наступного:

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами і доповненнями, безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону визначено, що валовий доход включає доходи в інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема: сум безповоротної фінансової допомоги отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з підпунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 14 Закону України від 23 лютого 2006 року №3480-ІV «Про цінні папери та фондовий ринок», із змінами та доповненнями, вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателя).

Відповідно до пункту 2 статті 3 цього Закону, вексель належить до боргових цінних паперів, тобто паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобовязання емітента сплатити у визначений строк сплати згідно із зобов'язаннями.

Статтею 77 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі»встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вини є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу та позовної давності.

Відповідно із статтею 33 цього Закону, переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу і пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на вказану дату.

Відповідно до статей 11, 16 зазначеного Закону, будь-який переказний вексель (також і простий вексель навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Статтею 70 цього Закону передбачено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Враховуючи те, що строки сплати за векселями визначені «за пред'явленням», вони можуть бути предявлені до сплати починаючи з наступного дня після їх видачі. Тобто строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя, спливає по закінченні трьох років від дати наступної після його видачі.

Таким чином, заборгованість векселедавця перед векселедержателем, за якою минув строк позовної давності належить до безповоротної фінансової допомоги та включається до складу валового доходу відповідного податкового періоду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що ТзОВ «Матера»занизило суму валового доходу на загальну суму 5686143,00 грн., за рахунок того, що строки позовної давності за вимогами, що випливають з простих векселів від 26.04.2007 р. та 27.04.2007 р. спливають по закінченню трьох років від дати, наступної після його видачі.

Аналізуючи підстави для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у інших податкових періодах, суд виходив з наступного:

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану і вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку:

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних. матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або доставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Правила, які передбачають формування податкових зобов'язань продавця і податковий кредит покупця в одному звітному періоді та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування свого податкового кредиту, встановлено прямими нормами Закону №168/97-ВР.

Так, згідно підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надасться покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). При цьому ні даним пунктом Закону ні будь-якими іншими не передбачено жодних причин для отримання можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна має бути надана покупцю у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця за правилом «першої події», встановленим підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно з вимогами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів з банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну. Тобто, на дату визначену підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звертатися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби відповідно до вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР.

Зокрема абзацом 2 п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Суд погоджується з позицією позивача з приводу того, що даною нормою встановлено право, а не обовязок на подання скарги, тобто не заборонено можливості для платника податків приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з врахуванням того, що оформленні належним чином податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту, а тому законом не заборонено включення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів в межах термінів позовної давності.

Відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.05 N 244. зі змінами та доповненнями, отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Отже, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05. N 244 «Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», із змінами та доповненнями та за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, позивачем відображено отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді.

Разом з тим, суд вважає, що платник податків повинен надати докази, які б доводили запізніле отримання податкових накладних.

ТзОВ «Матера»у відповідності до вимог ст.ст.69, 70 КАС України не надано доказів, які б підтверджували надходження податкових накладних від контрагентів, отриманих в інших податкових періодах ніж дата їх виписки. Зокрема, представниками позивача не надано пояснення з приводу того яким способом (нарочно, поштою) надійшли податкові накладні від контрагентів на підприємство.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Тернопільська ОДПІ прийнявши податкові повідомлення-рішення від 17.02.2011 року № 0001562305/0 та №0001552305/0, діяла у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, не порушивши прав позивача, а тому суд прийшов до переконання, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються.

Керуючись ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 1,4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Матера»до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 17.02.2011 р. № 0001562305/0, визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011 р. №00015522305/0 в частині, якій товариству збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1421536,00 грн. зобовязань з податку на прибуток та в сумі 355384,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 серпня 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.

Предыдущий документ : 18951078
Следующий документ : 18951083