Постановление суда № 16526988, 12.05.2011, Высший административный суд Украины

Дата принятия
12.05.2011
Номер дела
к-18487/09-с
Номер документа
16526988
Форма судопроизводства
Административное
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины Єдиний державний реєстр судових рішень

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2011 р. м. КиївК-18487/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі м.Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 03 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року

у справі №28/388А

за позовом Державної податкової інспекції у Жовківському районі м.Львова (надалі ДПІ у Жовківському районі м.Львова)

до відповідачів: 1. Дочірнього підприємства «ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна» (надалі ДП «ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна»); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Розвитку Будівництва»(надалі ТОВ «Центр Розвитку Будівництва»)

про визнання недійсним договору, -

встановив:

У грудні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом, в якому поставлено питання про: знання недійсною угоди №12/34-07 від 01 липня 2005 року, укладеної між ДП «ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна»та ТОВ «Центр Розвитку Будівництва»; застосування до сторін договору юридичних наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, у вигляді стягнення в дохід держави суми 1727079,00грн., сплаченої згідно умов вказаної угоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобовязання що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу відповідного органу державної влади визнано судом недійсним. Згідно ст.208 ГК України, у разі визнання недійсним господарського зобовязання з підстав невідповідності його вимогам закону кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні все одержане за зобовязанням, а за неможливості повернути відшкодувати його вартість грошима.

Постановою господарського суду Львівської області від 03 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що Позивачем не доведено, що спірне господарське зобовязання було вчинене відповідачами з метою саме заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою. Крім того, не встановлено наміру на приховування від оподаткування доходів відповідачами при вчиненні спірного господарського зобовязання.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивача, представник ДП «ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна», посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна планова документальна перевірка ДП «ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року, про що складений акт №365/23-0/32562051 від 29.03.07 року.

При проведенні перевірки податковим органом було встановлено, що ДП «ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна»мало взаємовідносини з ТОВ «Центр Розвитку Будівництва».

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2005 року між ДП «ОСТ-ІНВЕСТ-унд-Баупроектменеджмент-Україна» (виконавець) та ТОВ «Центр Розвитку Будівництва»(субпідрядник) укладено угоду №12/3407 про виконання субпідрядних будівельно-ремонтних робіт (а.с.13-17).

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи було встановлено, що угода сторонами виконана належним чином, що підтверджується банківськими виписками, накладними, податковими накладними.

Разом з тим, в касаційній скарзі позивач зазначає, що в ході перевірки ним було направлено запит з питань взаєморозрахунків між відповідачами до ДПІ у Соломянському районі м.Києва. ДПІ у Соломянському районі м.Києва надано копію рішення Соломянського районного суду м.Києва від 05.04.05р. №2-1387/05 про визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Центр Розвитку Будівництва»з моменту його внесення до реєстру платників ПДВ 16.04.04р. та копію рішення Соломянського районного суду м.Києва від 13.06.06р. №2-а-153/2006 про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Центр Розвитку Будівництва»з моменту державної реєстрації (13.04.2004р.). Як видно із змісту вказаних рішень суду , громадянин ОСОБА_1 не являється керівником ТОВ «Центр Розвитку Будівництва»та немає жодного відношення до його діяльності починаючи з моменту реєстрації. Соломянський районний суд м.Києва розглядаючи дані справи дійшов висновку, що реєстрація ТОВ «Центр Розвитку і Будівництва»відбулася на підставну особу. Тобто, невідомі особи ще з моменту реєстрації ТОВ «Центр Розвитку Будівництва»здійснювали незаконну підприємницьку діяльність з метою ухилення від оподаткування.

За змістом ст.207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави i суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Також, слід зазначити, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог , встановлених частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, при розгляді справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що в період вчинення спірного господарського зобовязання ТОВ «Центр Розвитку Будівництва»звітувалося до податкового органу і декларувало податкові зобовязання по ПДВ у значно більшому розмірі (1172826,00грн.), ніж загальна сума ПДВ, зазначена у виписаних ним податкових накладних (287846,50грн.). позивачем не надано доказів, які б вказували на те, що сума ПДВ 287846,50грн. не була включена ТОВ «Центр Розвитку Будівництва» до складу загальної задекларованої ним суми ПДВ 1172826,00грн. в липні 2005 року.

Також, Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АА №434101, ТОВ «Центр Розвитку Будівництва»станом на 13.02.2008 року значиться в Єдиному державному реєстрі (а.с.63).

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України «Продержавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, на момент вчинення господарського зобовязання ТОВ «Центр Розвитку іудівництва»було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України, який набрав чинності 01.01.2004р., господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, встановлені ч.1 ст.208 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених ст.250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі м.Львова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 03 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Предыдущий документ : 16526973
Следующий документ : 16526989