Решение № 128165791, 16.06.2025, Подольский районный суд города Киева

Справа № 758/2598/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С. ,

за участю секретаря судового засідання - Обиход В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначав, що 30.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було винесено постанову № 4А-1494 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 25 500 грн.

У вказаній постанові було установлено, що він 27.10.2024 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце, зазначені в повістці.

Однак, його не було повідомлено належним чином про дату, час та місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_4 , він не отримував повістки та інших повідомлень про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З відповіді АТ «Укрпошта» від 17.02.2025 вбачається, що вручити відправлення не надалось можливим, так як адресат був відсутній за вказаною адресою. Повідомлення про надходження листа № 0600298226089 у вигляді смс-повідомлення не направлялося, оскільки на відправленні не було зазначено номер телефону адресата. Повідомлення про надходження рекомендованого листа №0600298226089 залишено за адресою: АДРЕСА_1 , в холі на столі для кореспонденції, оскільки за даною адресою відсутня поштова скринька.

Однак, він не перевіряв наявність вказаного повідомлення в холі гуртожитку, оскільки не знав та не міг знати про наявність повідомлення, не був повідомлений іншими особами про наявність такого письмового повідомлення, або його повідомлення могла забрати будь-яка стороння особа.

Крім того, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 до моменту винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення не зібрав необхідні докази, які б підтвердили або спростували його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували повідомлення його про складання відносно нього протоколу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вказав, що 15.07.2024 він оновив свої облікові дані в Центрі надання адміністративних послуг, що підтверджується Витягом з мобільного за стосунку «Резерв+», де зазначено: дату уточнення даних, адресу місця проживання, номер телефону, ідентифікаційний код, дату народження та інші дані, а отже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Посилаючись на зазначені обставини, просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 № 4А-1494 від 30.11.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 25 500 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ухвали судді Подільського районного суду м. Києва від 20.03.2025 було відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон).

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені ст. 22 Закону.

Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Судом установлено, що відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 № 4А-1494 від 30.11.2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 25 500 грн. (а.с. 14).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що його не було повідомлено належним чином про дату, час та місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_4 , йому не було вручено повістку, у вказаній постанові відсутні докази, які б підтвердили або спростували його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ухвали судді Подільського районного суду м. Києва від 20.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Вказана ухвала була надіслана ІНФОРМАЦІЯ_6 04.04.2025 на електронну адресу, вказану на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 25).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 269 КАС України копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу та іншим учасникам справи до електронного кабінету, а за його відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні.

Ураховуючи вищевикладене, відповідач є таким, що повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Станом на 11.06.2025 від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, керуючись нормою ч. 4 ст. 159 КАС України та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, незважаючи на своєчасне отримання ухвали про відкриття провадження у справі, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, в силу норм ст. 77 КАС України, у зазначеній категорії справ обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Таким чином, відповідачем доказів на спростування доводів позивача та доказів, які б вказували на правомірність його дій при винесенні постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 № 4А-1494 від 30.11.2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , суду надано не було.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідкам розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням зазначених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а саме: скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 30.11.2024 № 4А-1494, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн. та закриття провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-73, 77, 189, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297, п. 15.5 Перехідних положень КАС України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - НОМЕР_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 4А-1494 від 30.11.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн.

Справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення - 16.06.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук