Приговор № 128128883, 16.06.2025, Подольский районный суд города Киева

Справа № 758/10355/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2025

Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві кримінальне провадження 12018100000000396, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Нетреба Рокитнівського району Рівненської області, українця, громадянина України, одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , 25.04.2018, приблизно о 16 год.14 хв., керував технічно справним фронтальним навантажувачем марки «АМКОДОР 352», номерний знак НОМЕР_1 , рухався заднім ходом по території ПрАТ «АДС БЕТОН», яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, 102, зі сторони складу щебеню в напрямку будівлі шиферного цеху.

В процесі руху він частково заїхав через відчинені ворота в приміщення будівлі шиферного цеху, де призупинив вказаний транспортний засіб, маючи намір після відновлення руху переднім ходом виконати маневр правого повороту в напрямку будівлі заводоуправління.

В цей час, зліва на право, відносно місця зупинки вищевказаного фронтального навантажувача марки «АМКОДОР 352», номерний знак НОМЕР_1 , повз приміщення будівлі шиферного цеху, зі сторони складу щебеню в напрямку будівлі заводоуправління, по території заводу в темпі кроку рухався ОСОБА_8 .

Під час руху ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б» та 10.1 Правил дорожнього руху України:

- п. 1.3: учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3 підпункту «б»: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України збоку водія ОСОБА_5 виявились в тому, що він, керуючи технічно справним фронтальним навантажувачем марки «АМКОДОР 352», номерний знак НОМЕР_1 , перед відновленням руху з одночасним виконанням маневру правого повороту проявив неуважність, відволікся від керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого не зміг відповідно відреагувати на її зміну та позбавив себе можливості своєчасно виявити небезпеку для руху у вигляді пішохода ОСОБА_8 , якого він об?єктивно спроможний був виявити, в мить коли той повз приміщення будівлі шиферного цеху наближався до транспортного засобу зі сторони складу щебеню в напрямку будівлі заводоуправління, внаслідок чого, при виконанні маневру правого повороту, навпроти будівлі РЕЦ, розташованої на території ПрАТ «АДС БЕТОН», за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, 102, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 . В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: садна та синці з крововиливами в шкіру на переніссі, на черевній стінці та області таза, на лівому передпліччі та кисті, на правому стегні по задній поверхні; масивні відшарування тканин з утворенням кишені - тканин заповненими кров?ю та розтрощеною клітковиною і розшаруванням м?язів, місцями з розтрощенням м язів, з крововиливами в клітковині під шкірою та у м?язи, які розташовувались на лівому стегні та сідниці на передньобічній поверхні, на черевній стінці з переходом на область таза по передній, задній і бічній поверхням, з розтрощенням м?язів тазового дна, з розривом промежини, з крововиливами в стінку калитки і відшаруванням сечового міхура від лона; рвані рани на лівій кисті по тильній і між пальцями I i II, II і III з відшаруванням шкіри; ділянки розтріскування епідермісу та розриви шкіри пахвинної ділянки справа над уламками кісток; глибокі крововиливи у м?язи правого стегна по задній поверхні і по гребеню крила правої тазової кістки; множинні фрагментовані переломи кісток таза в передньому і задньому на півкільцях з розривами з?єднань тазових кісток; переломи і розриви хрящів ребер справа (в передніх відділах), зліва переломи ребер в задніх відділах, переломи поперечних відростків поперекових хребців; крововиливи під м?які оболонки головного мозку по борознах в бічних щілинах півкуль та у шлуночки мозку; вогнищеві крововиливи під плеврою середньої частки правої легені по косій щілині; розрив правого куполу діафрагми реберної частини спереду; переміщення великого сальника в праву плевральну порожнину, з просоченнями поверхні сальника кров?ю; підкапсульні вогнища крововиливів в правій частці печінки.

Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок множинних переломів кісток скелета, з ушкодженнями внутрішніх органів і тканин тіла, з шоком і крововтратою.

Порушення вимог пунктів п.п. 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б» та 10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав повністю та пояснив, що працював згідно свого робочого графіку, подія відбулась у п`ятницю в кінці робочого дня близько 16:00. Вказав, що черговий раз їхав за щебнем та по дорозі його зупинив головний механік заводу та попросив, щоб він стягнув стрілу зі стіни. Він приїхав туди й там вже був ОСОБА_8 . Заїхав на склад та зацепив трос. Заїхавши у правий кут, він потягнув назад і стріла впала у щебінь. Набравши щебінь, почав виїжджати заднім ходом, заїжджаючи у ворота він почав повертати праворуч. Зазначив, що, виїжджаючи зі складу підняв ковша повище, щоб нічого не зачепити, на навантажувачі було відсутнє праве дзеркало і клаксон. Почав їхати вперед, вирівняв трактор включив 2 передачу і його підкинуло на правий бік. Зупинився побачив, що лежить людина. Наїзд відбувся лівою стороною. Почав кричати, кликати на допомогу, викликали швидку, поліцію. 3 ОСОБА_8 працював дуже давно, він був доброю людиною. Як він потрапив під колеса навантажувача не знає, його не бачив. Враховуючи те, що ОСОБА_8 був людиною похилого віку та в нього були проблеми зі слухом, можливо він не чув, що їде трактор. Потім приїхала поліція, прийшов начальник та дав вказівку змінити номерні знаки з нового трактора та почепити на старий трактор. На заводі було 2 погрущики, та йому було відомо, що трактори були списані. Крім цього, обвинувачений зазначив, що освітлення для пішоходів доріжок не було, також не має розміток. Щебню було приблизно 3.5 тони. Пояснив, що коли він набирав щебінь йому все було видно навкруги. При цьому, ковш піднімається так, щоб була нормальна видимість, приблизно на 15 - 20 см. Потерпілий ОСОБА_8 був хворим, а саме страждав на поганий слух та у нього були боліли ноги, а тому він мабуть не почув звук навантажувача. В інструктажах про техніку безпеки він розписувався, але не ознайомлювався із ними фактично. Потерпілого не побачив із-за стойки кабіни. Після ДТП він не надавав ніякої матеріальної допомоги потерпілому, оскільки не знайшов порозуміння з ним та його представником. Зазначив, що вину не визнає, не знає як ОСОБА_8 опинився під трактором, був переконаний, що людей не було.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що є рідним сином ОСОБА_8 та з обвинуваченим раніше не був знайомим. Вказав, що ті обставини, за яких загинув його батько йому дуже важко сприймати. Йому подзвонив начальник батька і сказав про те, що сталось. Він не був очевидцем подій, зі слів начальника батька, вони разом закінчили роботу і пішли до роздягальні. Батько був робітником на заводі «Бетон». Про те, що сталося знає з відеозапису, де видно, що обвинувачений спочатку вдарив машиною його батька, а потім переїхав. Батько на вади слуху не скаржився, за останні 5 років до поліклініки за специфічним лікуванням не звертався, не було у нього й хронічних захворювань. Раптова смерть батька спричинила йому важкі душевні страждання, від яких він не може оговтатися по цей день, болісно сприймає те, що обвинувачений не надавав жодної допомоги його родині, а не визнання обвинуваченим вини викликає у нього гнів та обурення. Також, потерпілий вказав, що п`є заспокійливе, погано спить, у нього стався гіпертонічний криз. Цивільний позов підтримує в повному обсязі. Просив призначити обвинуваченому максимальну міру покарання, що передбачена ч.2 ст.286 КК України.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав цивільний позов у повному обсязі, просив його задовольнити, вказав на те, що потерпілий зазнав значних моральних страждань внаслідок смерті батька та продовжує відчувати цей біль по сьогоднішній день. При цьому відчуває страждання і внаслідок зухвалих дій відповідача в особі обвинуваченого ОСОБА_5 , який протягом 6 років жодного разу навіть не намагався відшкодувати заподіяну шкоду, не вибачився перед його родиною.

Свідок ОСОБА_10 , допитаний у судовому засіданні, надав показання про те, що ОСОБА_8 знає більше 45 років, не був безпосереднім свідком подій. З загиблим вони разом працювали. У той день, вони разом з ОСОБА_8 йшли в сторону цеху, але він пішов трохи швидше, за ним забіг обвинувачений ОСОБА_5 й попросив викликати швидку. Він побіг й побачив ОСОБА_8 . Наїзд на загиблого відбувся на дорозі біля заводу, навантажувачем керував обвинувачений. Швидкість руху мала б бути невелика, адже там виїзд. ОСОБА_8 був вищий за нього, не був згорбленим, коли вони з ОСОБА_8 розійшлися, то темп руху у ОСОБА_8 був повільний. За роки їхнього знайомства загиблий не скаржився на слух, завжди спілкувалися нормальним тоном. Погодні умови в той день були нормальні. Чи був технічно справний навантажувач він не знає, цим навантажувачем користувався ОСОБА_5 , який за ним був закріплений. Коли він разом з ОСОБА_8 йшли до цеху, то навантажувача не бачили. Вказав, що у місці наїзду немає місця для пішоходів. Крім того, зазначив, що у навантажувача гарний обзор. За технікою безпеки з піднятим ковшем їхати не можна.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні надав показання про те, що працює на посаді інженера з охорони праці ПрАТ «АДС БЕТОН» з 25.12.2016, також був інженером метрологом. До його повноважень входило розроблення схеми руху транспорту та пішоходів на території підприємства, проведення інструктажів для нових працівників. Зазначив, що на території підприємства допускається рух технологічного транспорту, розмітка не передбачена. На підприємстві є 5 дільниць, з яких склад - це дільниця виробництва товарного бетону, та щоб працювати на цій дільниці особа повинна пройти перевірку та інструктажі. Пояснив суду, що він був членом комісії з спеціального розслідування щодо випадку смерті ОСОБА_8 , опитували осіб, в тому числі ОСОБА_10 . За висновками комісії встановлено, що ДТП сталося з вини ОСОБА_5 , який порушив ПДР України. Вказав, що на підприємстві працює один навантажувач, згідно з наказом, за технічний стан навантажувача відповідав ОСОБА_12 , а за проведення безпечних робіт на цьому секторі - ОСОБА_13 , яка проводила цільові інструктажі. Обвинувачений проходив вказані інструктажі. Зазначив, що не знає чи були у ОСОБА_8 проблеми з слухом, проявів такої хвороби не було, хода була нормальна, він не сутулився.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні надав показання про те, що працює на ПрАТ «АДС БЕТОН», за наказом він відповідає за проведення ремонту транспортних засобів та їх технічний стан, усі транспортні засоби є технічно справними, у всіх навантажувачів є клаксон та дзеркала. Повідомив, що на підприємстві існують схеми руху транспортних засобів та пішоходів, однак розмітки немає. За правилами ковш повинен бути піднятий на 400 мм від землі. Коли він прийшов на місце ДТП побачив потерпілого ОСОБА_8 , який лежав на землі, був присутній обвинувачений, ковш у навантажувача був піднятий більше ніж на 400 мм. Заначив, що на навантажувачі був номерний знак, жодних вказівок щодо заміни номерних знаків він не давав. На його думку, ДТП сталася внаслідок неуважності ОСОБА_5 .

Аналізуючи вищевказані показання потерпілого та свідків, які були надані безпосередньо в судовому засіданні, суд вважає їх послідовними, логічними, такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі, відсутні будь-які сумніви щодо їх правдивості, а тому суд вважає їх належними та допустимими доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Окрім цього, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України також доводиться дослідженими безпосередньо в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 25.04.2018 встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди - м. Київ, вул. Кирилівська, 102, територія ПРАТ «АДС Бетон»; нерівностей та пошкоджень не виявлено, встановлено, що об`єктом, який обмежує оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч є піднятий ковш, висота 0,80 м. Не виявлено вказаним оглядом ознак несправності гальмівної системи, рульового керування, а також несправностей, що можуть обмежувати оглядовість з місця водія. Вказаний протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 25.04.2018 був підписаний понятими, якими скарг, заяв та доповнень до протоколу не подавалося. До вказаного протоколу долучено схему пригоди та ілюстративні фото з місця ДТП.

Вказані у протоколі відомості підтверджують встановлені судом обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу в цілому відповідає як показанням свідків, допитаних під час судового розгляду, так і поясненням, наданим самим обвинуваченим.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1416 від 10.05.2018, враховуючи результати лабораторної експертизи № 795 № 03.05.2018, смерть ОСОБА_8 настала внаслідок множинних переломів кісток скелета, з ушкодженнями внутрішніх органів і тканин тіла, з шоком і крововтратою. Вказані ушкодження спричинені тупими предметами за механізмом удару, стиснення та ковзання (тертя). Характер та розташування ушкоджень на тілі вказують на можливість виникнення тілесних ушкоджень при дорожньо-транспортній пригоді - зіткненні транспортного засобу (можливо, спеціального) з пішоходом, як вказано в постанові слідчого. В момент первинного контакту з частинами транспорту потерпілий знаходився в вертикальному положенні та був повернутий задньою поверхнею тіла, можливо, більше справа до частин транспорту; місцем первинного контакту на тілі була задня поверхня стегон (садна на лівому стегні і глибокі крововиливи на правому стегні, гребені крила клубової кістки). Встановити більш конкретне місце розташування первинного контакту, та знаходження потерпілого в статиці чи в динаміці, неможливо, в зв?язку з наявністю переїзду колеса (колес) транспорту через тіло. Після первинного контакту малося переміщення тіла на дорожнє покриття, та здавлення тіла між тупими предметами, з яких один був нерухомий (дорожнє покриття), а другий зміщувався по відношенню до першого (перекочування, переїзд колеса (колес). Переїзд стався через ділянку таза, верхню частину стегон, живота в напрямку справа наліво, можливо, знизу вгору при положенні на спині. При цьому ще мався контакт тупого поширеного предмета з ділянкою грудної клітки, в напрямку спереду назад, і вліво. Ліва рука (кисть та передпліччя) при переїзді могли бути здавлені колесом. Вказані ушкодження знаходяться в причинному зв?язку з настанням смерті потерпілого: вони є єдиною за механізмом суцільною травмою і тому окремо не розділяються за тяжкістю. Травма, отримана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 має ознаки тяжкого тілесного ушкодження (небезпека для життя, множинних переломів кісток скелета з ушкодженнями внутрішніх органів, шоку та крововтрати).

Крім того, відповідно до висновку експертного дослідження №795 від 03.05.2018 в результаті судово-токсикологічного дослідження крові трупа ОСОБА_8 1951 р.н. не знайдено етиловий й метиловий, спирти, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 25.04.2018 №004803 ОСОБА_5 не перебував в стані жодного сп`яніння.

Відповідно до відповіді Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва від 29.05.2018 №1292/б, наданої на запит слідчому, повідомлено, що згідно з реєстрацією викликів базою даних автоматизованої інформаційно-диспетчерської системи (АІДС) «Швидка медична допомога», 25.04.2018 о 16 год. 22 хв. був зареєстрований один виклик швидкої допомоги за №1366 з приводу ДТП за адресою м.Київ, вул. Фрунзе, 102; та долучено копію карти виїзду швидкої за вказаним викликом від 25.04.2018 за №1366 до ОСОБА_8 .

Висновком судової авто технічної експертизи від 11.06.2018 № 12-1/904 встановлено, що на момент огляду навантажувача «Амкодор 352», д.н.з. НОМЕР_1 , гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходится в працездатному стані.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №119/1416 від 19.06.2018, встановлено, що смерть ОСОБА_8 , настала внаслідок множинних переломів кісток скелета, з ушкодженнями внутрішніх органів і тканин тіла, з шоком і крововтратою. Вказані ушкодження спричинені тупими предметами за механізмом удару, стиснення та ковзання (тертя). Характер та розташування ушкоджень на тілі вказують на можливість виникнення тілесних ушкоджень при дорожньо-транспортній пригоді - зіткненні транспортного засобу (можливо, спеціального) з пішоходом, як вказано в постанові слідчого. В момент первинного контакту з частинами транспорту потерпілий знаходився в вертикальному положенні та був повернутий задньою поверхнею тіла, можливо, більше справа до частин транспорту; місцем первинного контакту на тілі була задня поверхня стегон (садна на лівому стегні і глибокі крововиливи на правому стегні, гребені крила клубової кістки). Вказані ушкодження знаходяться в причинному зв?язку з настанням смерті потерпілого; вони є єдиною за механізмом суцільною травмою і тому окремо не розділяються за тяжкістю. Травма отримана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 , має ознаки тяжкого тілесного ушкодження (небезпека для життя, множинних переломів кісток скелета з ушкодженнями внутрішніх органів, шоку та крововтрати).

Відповідно до протоколу перегляду відеозапису від 05.05.2018, на позначці часу «2018-04-25 16:14:28» навантажувач жовтого кольору, відновлюючи рух переднім ходом починає здійснювати маневр правого повороту в напрямку від будівлі шиферного цеху до будівлі заводоуправління, тобто слідом за людиною, котра рухається в тому ж напрямку. На позначці часу «2018-04-25 16:14:34» навантажувач жовтого кольору скоює наїзд на вказану людину, котра рухалась в попутному з ним напрямку, а саме передньою лівою частиною ковшу, від чого людина втративши рівновагу падає на землю. В подальшому, вказаний навантажувач жовтого кольору скоює переїзд вказаної людини спочатку лівим переднім колесом, а потім заднім переднім колесом. Під час переїзду людини лівим переднім колесом біля правого габаритного краю навантажувача з ковшу на землю висипається щебінь. На позначці часу «2018-04-25 16:14:40» вказаний навантажувач жовтого кольору зупиняється, при чому під час зупинки перед переднім габаритним краєм навантажувача з ковшу на землю висипається щебінь. В подальшому, через деякий час вказаний відеозапис закінчується. Крім цього, в судовому засіданні 31.01.2019 безпосередньо переглянуто та досліджено вказаний відеозапис.

Висновком експерта від 23.06.2018 № 12-1/1057 встановлено, що в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій навантажувача «АМКОДОР 352», д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , повинен був керуватися вимогам пункту 10.1 ПДР України. В даній дорожній ситуації, водій навантажувача «АМКОДОР 352», д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом виконання вимог пункту 10.1 ПІДР України. В даній дорожній ситуації, експертом, з технічної точки зору, в діях водія навантажувача «АМКОДОР 352», д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , вбачаються невідповідності вимогам пункту 10.1 ПДР України. 3 технічної точки зору, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія навантажувача «АМКОДОР 352», д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вимогам пункту 10.1 ПДР України.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 01.06.2018 встановлено, що погодні умови, стан дорожнього покриття та його освітлення дозволяють з достатньою точністю уточнити події дорожньо-транспортної пригоди. Так, фронтальний навантажувач було розміщено таким чином, щоб він відповідав розміщенню навантажувача у момент дорожньо-транспортної пригоди. Після замірювання встановлено, що відстань від переднього правого колеса навантажувача до ближньої стіни будівлі шиферного цеху становить 1.70 метрів. Далі, в присутності понятих, ковш навантажувача було піднято до висоти 0,80 метрів, як це зафіксовано в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.04.2018. Далі, в присутності понятих, статиста №1, який мав однаковий зріст з загиблим ОСОБА_8 було поставлено на місце, де відповідно до відеозапису розташовувався потерпілий в момент дорожньо-транспортної пригоди, та встановлено, що відстань між передньою габаритною фарою навантажувача до правого плеча статиста складає 4.60 метри. Також, в присутності понятих, було встановлено, що статист № 2 однакового зросту з обвинуваченим ОСОБА_5 , знаходячись на робочому місці водія вказаного вище навантажувача взмозі виявити статиста № 1 перед вказаним навантажувачем, коли той знаходиться на вказаній вище відстані.

Крім цього, судом встановлено, що на підставі наказу №111-к від 29.12.2012 ПАТ «Азбодерескло» ОСОБА_5 помічника моториста бетонозмішувальних установок, за його згодою, переведено з 01.01.2013 в транспортну дільницю на посаду водія автонавантажувача.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію машини власником навантажувача фронтального «АМКОДОР 352», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , є ПрАТ «АДС БЕТОН».

При цьому наказом генерального директора ПрАТ «АДС БЕТОН» 18.08.2017 №8-ОП затверджено Інструкцію з охорони праці №219 для водія фронтального навантажувача, відповідно до якої, а саме: п.1.11.15 машиніст повинен пам`ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та за безпеку оточуючих; п.3.1 при русі ковш не повинен обмежувати огляд площадки; п.3.6 перед початком руху водій навантажувача повинен переконатися, що на шляху прямування відсутні працівники, подати попереджувальний сигнал і тільки після цього рушати з місця; п.3.8 стежити за дорогою і навколишнім оточенням під час руху, своєчасно вживати заходи щодо запобігання можливій аварії чи наїзду на людей.

Крім цього, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28.12.2023 призначено за клопотанням захисника ОСОБА_4 судову експертизу безпеки життєдіяльності та охорони праці.

Відповідно до висновку судової експертизи безпеки життєдіяльності від 21.06.2024 №3811/24-46 встановлено, що:

-вантажно-розвантажувальні роботи, які здійснювались

25.04.2018 року на території ПрАТ «АДС Бетон» із використанням

великотоннажного технологічного транспортного засобу - навантажувача

фронтального одноковшевого «АМКОДОР 352», відносились до робіт з

підвищеною небезпекою;

-працівники, що виконують роботи на посаді водія

автонавантажувача (код ДК003:2010 № 8334), мають щорічно проходити

спеціальне навчання та перевірку знань нормативно-правових актів з охорони

праці, яким регламентується проведення робіт з підвищеною небезпекою;

-дотримання та забезпечення правил техніки безпеки на

підприємстві ПрАТ «АДС Бетон», у даному конкретному випадку, було

покладено на групу осіб, а саме: працівника, водія автонавантажувача ОСОБА_5 - відповідальність за безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання ним вантажно-розвантажувальних робіт із використанням транспортного засобу; працівника, слюсаря-ремонтника ОСОБА_8 - відповідальність за

дотримання особистої безпеки; посадову особу, начальника дільниці по виробництву товарного бетону ОСОБА_13 - відповідальність за організацію безпечних робіт фронтальним навантажувачем в межах дільниці з виробництва бетону; посадову особу механіка ОСОБА_14 - відповідальність за безпеку праці транспортної дільниці;

-причиною нещасного випадку є дія небезпечного фактору виробництва, а саме: механічний вплив (наїзд) технологічного транспортного засобу на працівника, який перебував у небезпечній зоні його руху, через недотримання учасниками події, працівниками ПрАТ «АДС Бетон» ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

-настання нещасного випадку, який стався 25.04.2018 року на території ПрАТ «АДС Бетон» (код 00293002), наслідком якого стала смерть потерпілого ОСОБА_8 , пов`язане з недотриманням наступних нормативно- правових актів з охорони праці:

1)працівником ПрАТ «АДС Бетон», водієм автонавантажувача ОСОБА_5

ст. 14 ЗУ «про охорону праці» в частині недотримання безпеки і здоров`я оточуючих людей у процесі виконання робіт підвищеної небезпеки;

п.п. 1.5, 1.7, 2.3 «Правил дорожнього руху» в частині недотримання контролю за дорожньою обстановкою, безпекою учасників дорожнього руху та створення загрози життю громадян;

п.п. 3.1.3, 1.4 «Руководства по эксплуатации. Погрузчик фронтальный одноковшевый АМКОДОР 352» (342В.00.00.000РЭ) щодо недотримання вимог безпеки при експлуатації навантажувача;

п.п. 3.1, 3.6, 3.8, 3.14 «Інструкції з охорони праці №219 ПрАТ "АДС Бетон" для водія фронтального навантажувача» в частині недотримання вимог безпеки при експлуатації навантажувача;

2) працівником ПрАТ «АДС Бетон», слюсарем-ремонтником ОСОБА_8

ст. 14 ЗУ «про охорону праці» в частині недотримання особистої безпеки працівником;

п. 4.1 «Правил дорожнього руху» щодо недотримання обережності при пересуванні проїзною частиною;

п. 4.48.6 «Правил охорони праці для працівників бетонних і залізобетонних заводів» (НПАОП 26.6-1.02-00) щодо відповідності пересування пішоходів територією підприємства.

Також в судовому засіданні досліджено Схему руху транспорту по території ПрАТ "АДС Бетон", що надана ПрАТ "АДС Бетон" на запит адвоката ОСОБА_6 від 12.09.2019, на якій відображено межі території підприємства, розміщення корпусів, в тому числі шиферного заводу, а також встановлено траекторію руху при перевезенні піску, щебеню, готової родукції та траекторію руху пішоходів.

Зазначені докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.

Крім того, надані стороною обвинувачення та досліджені судом процесуальні документи у даному кримінальному провадженні за своїм змістом не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення, ні зі сторони обвинувачення, ні зі сторони захисту, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а тому, суд, у розумінні ст. 84 КПК України, процесуальним документам оцінки не надає.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ушаков проти України» від 18 червня 2015 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

З огляду на викладене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Щодо доводів сторони захисту про наявність підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ч. 2 ст. 272 КК України суд зазначає таке.

Різниця між з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст. 286 КК України та кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст. 272 КК України полягає у характері злочину та об`єкті посягання. Стаття 286 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що призвело до тяжких наслідків, таких як смерть або тілесні ушкодження. Стаття 272 КК України, у свою чергу, передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, які призвели до аналогічних наслідків.

Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 272 КК України є безпека виконання робіт з підвищеною небезпекою, а додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи.

Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України є безпека руху та експлуатації автомобільного транспорту, життя та здоров`я особи.

Суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5 , як водій навантажувача, був учасником дорожнього руху в розумінні ст.1 ЗУ «Про дорожній рух», оскільки згідно пункту 1.1 Правил дорожнього руху України, ці Правила відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. При цьому, на ПрАТ «АДС Бетон» наявна схема руху транспорту по території ПрАТ "АДС Бетон", на якій відображено межі території підприємства, розміщення корпусів, в тому числі шиферного заводу, а також встановлено траекторію руху при перевезенні піску, щебеню, готової родукції та траекторію руху пішоходів.

Таким чином, керуючи транспортним засобом - навантажувачем на території ПрАТ «АДС Бетон», водій ОСОБА_5 повинен був дотримуватися дотримуватися ПДР України, і саме порушення останнім пунктів 1.3, 1.5, 2.3, 10.1 цих правил призвело до ДТП та спричинило смерть потерпілого. Тому посилання захисника на необхідність застосування в цьому кримінальному провадженні нормативно-правових актів у сфері охорони праці є безпідставними.

Крім того, порушення ОСОБА_5 ПДР України підтверджується висновком експертизи від 21.06.2024 №3811/24-46 та висновком експерта від 23.06.2018 № 12-1/1057.

Доводи сторони захисту про те, що потерпілий ОСОБА_8 страждав на вади слуху, тому не почув звук навантажувача спростовуються наданими представником потерпілого відповідями на адвокатські запити з медичних установ за місцем проживання загиблого, відповідно до яких ОСОБА_8 за медичною допомогою з приводу скарг на біль в ногах та проблеми зі слухом не звертався. Крім того, допитаний у судовому засіданні в якості свідка головний механік ПрАТ «АДС-БЕТОН» ОСОБА_10 вказав, що на вади слуху ОСОБА_8 не страждав, ходив звичайно.

Наявна ж у матеріалах кримінального провадження службова документація з ПрАТ «АДС-БЕТОН» підтверджує факт проведення інструктажів обвинуваченого ОСОБА_5 з техніки безпеки, які проводила його дружина ОСОБА_13 та ознайомлення з інструкцією з правил експлуатації навантажувача «АМКОРД 352» .

Таким чином, долучені стороною захисту та досліджені судом докази, в тому числі щодо проведення службової перевірки за вказаними подіями, не спростовують вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та не є підставою для перекваліфікації дій останнього за ч.2 ст. 272 КК України.

Проаналізувавши у сукупності досліджені докази суд уважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є доведеною у повному обсязі.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд виходить з наступного.

У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (пп. 4.1 п. 4).

Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення кримінального покарання. Притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності (пп. 4.2 п. 4).

Відповідно до ст. 1 КК України завданням КК є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Згідно зі ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, характеризуючі дані про його особу, стан здоров`я, вік, сімейний стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, та обставин, що пом`якшують його покарання, відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

При цьому, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, характеризується необережною формою вини, фактичні обставини кримінального провадження, тяжкість заподіяних злочином наслідків, а саме смерть потерпілого, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у невизнанні вини та відсутності підтверджений фактів надання будь-якої допомоги потерпілій стороні.

Сам факт висловлення жалю в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого щодо того, що сталося з потерпілим та вказівка в кінці судового розгляду кримінального провадження на визнання вини, суд до уваги як щире каяття не приймає, виходячи з того, що щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який є особою похилого віку (66 років), раніше не судимий, одружений, пенсіонер, на обліках у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебиває, за місцем проживання характеризується позитивно.

При цьому, суд бере до уваги позицію обвинуваченого протягом усього часу розгляду кримінального провадження, а саме з 2018 року, який шкоду потерпілому не відшкодував та не намагався цього зробити, не вибачився та не висловив щирий жаль щодо вчиненого, окрім слів про визнання вини в судових дебатах та останньому слові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки, виходячи із принципів справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.

Зважаючи на те, що висновком експертизи від 21.06.2024 №3811/24-46 встановлено порушення ПДР України і в діях потерпілого ОСОБА_8 , що не виключає кримінальну відповідальність водія транспортного засобу ОСОБА_5 , який порушив ПДР та мав технічну можливість уникнути ДТП, та спричинив смерть пішоходу, однак ця обставина може бути, на думку суду, підставою для призначення покарання останньому у виді позбавлення волі, що наближене до нижньої межі покарання, визначеного у санкції ч. 2 ст. 286 КК України. Також суд зважає на похилий вік обвинуваченого. Щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого жодних доказів суду стороною захисту не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КК України позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Враховуючи наслідки, які настали в результаті вчинення кримінального правопорушення, а саме смерть потерпілого, характер та мотиви допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Щодо заявленого потерпілим ОСОБА_7 цивільного позову про відшкодування моральної в сумі 300 000 грн., суд зазначає наступне.

Обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення моральної шкоди не визнав, пояснив, що заявлені вимоги є для нього є надто непомірними, та на стадії досудового розслідування він був готовий виплатити потерпілому 100 000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Із системного аналізу ст. 23 ЦК України випливає, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Потерпілий в обґрунтування позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, вказує на те, що завдана моральна шкода виразилась у раптовій втраті найближчої людини - батька, внаслідок чого він зазнав значних моральних та душевних страждань, які він проживає до цього часу. Значного болю і страждань йому завдає і те, що його мати залишилась без опори в житті. При цьому, втрата батька спричинила для нього негативні зміни у житті: щоденні думки і спогади про наслідки психотравмуючої події, страх за душевний стан матері; емоційні та тілесні реакції при згадці про батька; поганий сон та перенесений гіпертонічний криз, відірваність від активного соціального життя; неврозність, дратівливість; відчуття обурення та приниження гідності через дії ОСОБА_5 , який не вибачився перед його сім`єю та не відшкодував шкоду.

Таким чином, враховуючи факт заподіяння смерті ОСОБА_8 , який був батьком ОСОБА_7 , причинний зв`язок між винними діями обвинуваченого та заподіянням шкоди потерпілому, наслідки для потерпілого у вигляді зміни способу життя, емоційних страждань та стресового стану, суд дійшов висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню, та заявлена сума на відшкодування моральної шкоди у повній мірі відповідає характеру правопорушення, реальним стражданням потерпілого, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості, виваженості та співмірності, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого в якості відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.

Початок строку відбування покарання слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирався.

Питання речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно з ст. 124 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні слід покласти на обвинуваченого.

Керуючись ст.100, 124, 368-371 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 300000 (триста тисяч) гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: компакт диск марки «sony» з надписом чорного кольору на лицевій стороні диску «відеозапис 25.04.2018», - залишити при матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання; фронтальний навантажувач «АМКОДОР 352», номерний знак НОМЕР_1 , що переданий на зберігання ОСОБА_15 згідно розписки від 25.04.2018, - залишити на зберіганні у законного володільця (власника).

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз в сумі 5040, 60 грн. стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 , на користь держави із відповідним призначенням платежів.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1