Решение № 128083399, 12.06.2025, Черновицкий окружной административный суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4667/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області щодо не проведення та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.10.2024;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області провести ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року і з 01.03.2018 по 05.10.2024 із застосуванням базового місяця - березень 2018 року та виплатити її в нарахованому розмірі;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області на користь позивача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211,20 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що за період проходження служби в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 01 січня 2016 року по 05.10.2024 року останньому не нараховувалась та виплачувалась у повному обсязі індексація грошового забезпечення.

Позивач вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення має відбуватись із застосуванням базового місяця січень 2008 року та березень 2018 року. Натомість, відповідач допустив порушення прав позивача на отримання заробітної плати у належному розмірі за час проходження служби.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01 грудня 2015 року визначено постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013, якою передбачено застосування базового місяця для нарахування індексації січень 2016 року. На виконання вимог вказаної постанови Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області проводило індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2016 року, а тому відповідач вважає, що діяв з урахуванням вимог чинного на той час законодавства.

Крім цього, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 з 01 березня 2018 року відбулась зміна грошового забезпечення осіб начальницького і рядового складу, що і стало підставою для встановлення базового місяця при обчисленні індексації саме березень 2018 року. Вважаючи заявлений позов безпідставним, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Згідно витягу з наказу Головного управління ДСНС України у Чернівецькій області від 04.10.2024 року № 275 підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено із служби та виключено з кадрів ДСНС 05 жовтня 2024 року за підпунктом 3 пункту 176 (за станом здоров`я).

2. 06.09.2024 року позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив провести йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з використанням базового місяця для її нарахування - січень 2008 року та з 01.03.2018 року по день звільнення з використанням базового місяця - березень 2018 року.

3. 16.06.2024 року відповідач листом № 6902-4040/6916 повідомив позивача про те, що в Головному управлінні відсутнє нормативно визначене повноваження від МВС чи ДСНС України на право здійснення нарахування та грошові кошти на виплату індексації грошового забезпечення за минулі бюджетні роки.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-ХІІ).

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

2.Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ передбачено, що з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частинами 1,2 статті 19 Закону №2017-ІІІ встановлено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

3.Законом, що визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, є Закон України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону України №1282-ХІІ).

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону №1281-ХІІ проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

4. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно підпункту 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Беручи до уваги наведені норми суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, наявні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078.

5. Згідно зі встановленими у справі обставинами підставою для не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 05 жовтня 2024 року стала відсутність нормативно визначених повноважень від МВС чи ДСНС на право здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за минулі роки.

Проте, з указаним суд не погоджується, виходячи з такого.

6. Положеннями Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Поряд з цим, вказаними нормативно-правовими актами виплата індексації не ставиться у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Тобто, мова йде про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17 та від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно - правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Крім цього суд звертає увагу на постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17 та від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, в яких зазначено, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Отже, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, що здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах Кечко проти України, Ромашов проти України, Шевченко проти України.

Положення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Пунктом 23 рішення у вказаній справі Європейського суду з прав людини вказано, що Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v.Croatia), п. 74) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

7. Таким чином, зазначені твердження відповідача порушують гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, з огляду на те, що чинне правове положення передбачає індексацію грошового забезпечення, відтак, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у виплаті індексації, доки відповідні положення є чинними.

Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від наявність чи відсутність інформаційних роз`яснень або ж надання (ненадання) органом вищого рівня повноважень на виплату індексації грошового забезпечення, в той час як право на індексацію грошового забезпечення прямо гарантоване законом.

Отже, доводи відповідача щодо ненарахування індексації грошового забезпечення через відсутність повноважень на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за минулі бюджетні роки жодним чином не впливають на наявність чи відсутність у позивача права на її нарахування та виплату, що фактично є предметом спору у даній справі.

З огляду на викладене, бездіяльність відповідача, яка полягала у невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, є протиправною.

8. Таким чином, оскільки право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 05 жовтня 2024 року є порушеним, то таке має бути відновленим.

Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, що висловлена у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17, яку суд враховує при вирішенні даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

9. Стосовно посилань у відзиві на здійснення нарахування та виплати індексації позивачу у відповідності до вимог законодавства суд зауважує, що на їх підтвердження відповідачем як суб`єктом владних повноважень всупереч положенням частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано жодних належних доказів того, що позивачу дійсно була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за спірний період. Доводи відзиву в цій частині суперечать змісту листа, яким позивачеві відмовлено у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення через відсутність відповідних повноважень від МВС чи ДСНС на виплату індексації грошового забезпечення за минулі бюджетні роки.

10. Суд зауважує, що згідно з частиною 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем в силу наведених вище положень законодавства не доведено факту нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 05 жовтня 2024 року.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги положення статті 245 КАС України, якою передбачено повноваження суду при вирішенні справи, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача у даних правовідносинах є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення під час проходження служби в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області у період з 01 січня 2016 року по 05 жовтня 2024 року.

11. Стосовно визначення базового місяця при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення під час проходження служби у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, що просить у позові позивач, суд звертає увагу на те, що питання визначення базового місяця для індексації знаходиться в залежності від таких показників, як розмір прожиткового мінімуму за певні періоди, розмір коефіцієнту індексації пенсій тощо, які підлягають застосуванню відповідними органами, підприємствами, установами, організаціями при здійсненні відповідних розрахунків.

Оскільки індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, а тому питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації за вказаний період, наразі є передчасним.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

12. З урахуванням наведеного суд вважає передчасними вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення під час проходження служби у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця «січень 2008 року» та зобов`язання вчинити відповідні дії, а тому такі задоволенню не підлягають.

13. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 жовтня 2024 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року, суд зазначає наступне.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Абзац 2 пункту 4 Порядку №1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку №1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, який передбачає, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 вказує, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 визначає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

14. Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.

В даному випадку, абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 передбачено спеціальний механізм захисту прав працівника для забезпечення підтримання рівня його платоспроможності, який полягає у тому, що навіть у випадку підвищення посадового окладу та зміни місяця підвищення доходу (базового місяця), роботодавцю необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи для того, щоб запобігти зменшенню загального рівня доходу через припинення нарахування індексації.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

15. Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду у постановах від 23 вересня 2020 року по справі №620/3282/18 та від 15 жовтня 2020 року по справі №240/11882/19 питання наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.

16. Проте, як свідчать обставини даної справи, питання щодо наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення позивача та, відповідно, права у позивача на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 05 жовтня 2024 року відповідачем не досліджувалось, оскільки безпосередньо індексація грошового забезпечення позивача за час проходження служби у вказаний вище період взагалі не була нарахована та виплачена.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про передчасність вимог позивача в указаній вище частині, а тому такі не підлягають задоволенню.

17. Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

18.Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 605,60 грн (з розрахунку 1211,20:2) на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області з 01 січня 2016 року по 05 жовтня 2024 року.

3. Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області з 01 січня 2016 року по 05 жовтня 2024 року.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області (вул. С. Скальда, 1А, м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 58018, код ЄДРПОУ: 38595868).

Суддя О.В. Боднарюк