Решение № 128062740, 12.06.2025, Гадячский районный суд Полтавской области

Справа № 526/581/25

Провадження № 2/526/1066/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 червня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Синепол С.А., розглянувши в м. Гадяч у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, якому зазначив, що 16.08.2021 року між Товариством з обмеженою в відповідальністю «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75396883, за умовами якого останній отримав грошові кошти у розмірі 4350,00 грн., та 650 грн. строком 22 дні зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Відповідач не виконає свої зобов`язання за договором. Внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно розрахунку становить 16079,35 грн., яка складається з наступного: заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 5000,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 11079,35 грн. В подальшому, 21.12.2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА Компанія УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено Договір факторингу № 2112, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА Компанія УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 75396883. А 31.03.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА Компанія УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу № 310323-ФМ, відповідно до якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 75396883. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 75396883, яка згідно розрахунку складає 16079,35 грн., а також судові витрати.

Заочним рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.04.2025 позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 20.05.2025 заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 12.06.2025.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 16.08.2021 року між Товариством з обмеженою в відповідальністю «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75396883, за умовами якого останній отримав грошові кошти у розмірі 4350,00 грн. та 21.08.2021 додатково 650 грн., строком 22 дні зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронний підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

21.12.2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА Компанія УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено Договір факторингу № 2112, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА Компанія УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №75861533. В подальшому, 31.03.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА Компанія УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу № 310323-ФМ, відповідно до якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №75396883.

У відповідності до ст. ст.525,526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із положень частини першоїст. 638 ЦК Українислідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідност. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1ст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1ст.1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК Українипередбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст.12 цього Законує оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно зістаттею 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);правонаступництва;виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем(майновим поручителем);виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК Українивстановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно достатті 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно розрахунку заборгованість за договором позики № 75396883 від 16.08.2021 складає 16079,35 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 5000,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 11079,35 грн.

Суд не погоджується з вказаним розрахунком щодо заборгованості за відсотками у зв`язку з наступним.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовціві членівїх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовціві членівїх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

У відповідності до положень ст.1Закону України«Про оборонуУкраїни» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» в постанові від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц.У постанові зазначено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».З огляду на зазначене Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.

Також, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Як вбачається з наданих представником відповідача суду документальних доказів, відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 04.03.2020 по теперішній час (довідка від 21.03.2025), тобто на час виникнення спірних правовідносин відповідач був військовослужбовцем військової частини та є ним же і на теперішній час. Вказане також підтверджується наданою копією військового квитка відповідача.

Таким чином, у період виконання умов кредитних договорів, а також станом на момент розгляду даної справи, відповідач мав (має) статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто у відповідача був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Враховуючи вищенаведені обставини та наведені положення законодавства, суд вважає, що таобставина, що позивач не знав і нараховував заборгованість включно зі всіма складовими, не маючи даних про вказані обставини, не спростовують права відповідача, як військовослужбовця, на гарантоване законом надання йому відповідних пільг.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності зіст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню (0,31 від суми заявлених позовних вимог), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 750,94 грн.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

Також суд враховує висновки, викладені в постанові ВС від 13.03.2025 (справа № 275/150/22), що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Так, за матеріалами справи витрати на професійну правничу допомогу складають 3500 грн., а тому з урахуванням критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, суд погоджується з вказаним розміром витратна професійну правничу допомогу, яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5,12,13,258,259,263,264,265,280-282,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики від 16.08.2021 року № 75396883 у розмірі за тілом кредиту 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346) витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) грн. 94 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 копійок, а всього 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн. 94 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. ст. 358 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 12.06.2025.

Головуючий: В. Г. Черков