Решение № 127959753, 09.06.2025, Хозяйственный суд Винницкой области

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2025 р. Cправа № 902/266/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.

за участю представників

позивача Малофєєва О.В., виписка з ЄДРЮФОП та ГФ

відповідач - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області (вул. Петра Кравчика, 4, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГНАТС ГРУП" (вул. Єврейська, буд. 24, м. Одеса, 65000)

про: стягнення 1184926,18 грн

ВСТАНОВИВ:

Ладижинська міська рада Гайсинського району Вінницької області звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГНАТС ГРУП" про стягнення 1 184 926,18 грн, з яких 855 755,68 грн - збитків, 256 726,70 грн штрафу та 72 443,80 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору підряду на капремонт №12Б від 21.04.2021.

Ухвалою суду від 17.03.2025 відкрито провадження у справі № 902/266/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 31.03.2025.

На визначену судом дату в судове засідання 31.03.2025 з`явився представник позивача.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 28.04.2025 об 11:00 год.

Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, ухвалою суду від 02.04.2025 останнього повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату в судове засідання 28.04.2025 з`явився представник позивача.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.05.2025 о 10:00 год.

Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, ухвалою суду від 28.04.2025 останнього повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату, 28.05.2025, в судове засідання з`явився представник позивача, відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог до суду не надходило.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Після переходу суду до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, відповідно до ст. 219 ГПК України та з урахуванням складності справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів до 09.06.2025 о 16:00 год., про що повідомлено присутнього в судовому засіданні представника позивача в судовому засіданні під звукозапис.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

20 листопада 2024 року між громадянином України ОСОБА_1 та громадянином Республіки Узбекистан ОСОБА_2 був укладений акт прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОБУД-Р» (код ЄДРПОУ 41113882) відповідно до якого Продавець - ОСОБА_1 передає свою частку у розмірі 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень), що складає 100 % (сто відсотків) у Статутному капіталі ТОВ «ПРОМАГРОБУД-Р», а Покупець - ОСОБА_2 приймає зазначену частку шляхом підписання між громадянином України ОСОБА_1 та громадянином Узбекистан ОСОБА_2 Договору про відступлення шляхом купівлі-продажу частки у Статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОБУД-Р» від 20.11.2024 року. Відповідно до рішення №11/24 єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОБУД-Р» (код ЄДРПОУ 41113882) від 20 листопада 2024 року було звільнено 20.11.2024 року з посади керівника товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОБУД-Р» ОСОБА_1 за власним бажанням, призначено на посаду керівника товариства з 21.11.2024 року ОСОБА_2 , змінено засоби зв`язку товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОБУД-Р» на тел. +380771483376, а також офіційно перейменовано товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОБУД-Р» на «ТОРГНАТС ГРУП», змінено місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГНАТС ГРУП» за новою адресою: 65000, м.Одеса, Приморський район, вул. Єврейська,24.

Наведена вище інформація підтверджується актом прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОБУД-Р» (код ЄДРПОУ 41113882) від 20.11.2024, рішенням №11/24 єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОБУД-Р» (код ЄДРПОУ 41113882) від 20.11.2024 року, інформаційною довідкою змін відносно ТОВ «ТОРГНАТС ГРУП», витягом №34699951 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 10.03.2025.

21.04.2021 між Ладижинської міською радою Вінницької області (Замовник, позивач), та ТОВ «ПРОМАГРОБУД-Р» (Підрядник, відповідач), укладено договір підряду на капремонт №126, предметом якого був капітальний ремонт площі по вул. Будівельників в м. Ладижин Вінницької області вартістю 25 398 000, 00 грн.

Відповідно до Договору №126 ТОВ «ПРОМАГРОБУД-Р» зобов`язався на свій ризик, власними і залученими силами, засобами і способами, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, діючих норм і стандартів виконати всі роботи на об`єкті: Капітальний ремонт і реставрація - за кодом СРУ за ДК 021:2015 - 45453000-7 (Капітальний ремонт площі по вул. Будівельників в м. Ладижин Вінницької області). 18.10.2021 між Ладижинською міською радою Вінницької області (Замовник), та ТОВ «ПРОМАГРОБУД-Р» (Підрядник) укладено договір підряду на капремонт №412, предметом якого є капітальний ремонт площі по вул. Будівельників в м. Ладижин Вінницької області (додаткові роботи) вартістю 10 662 328,21 грн.

Відповідно до п.1.1. Договору №412 Замовник доручив, а Підрядник зобов`язався на свій ризик, власними і залученими силами, засобами і способами, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, діючих норм і стандартів та згідно умов Договору виконати всі роботи на об`єкті: Капітальний ремонт і реставрація - за кодом СРУ за ДК 021:2015-45453000-7 (Капітальний ремонт площі по вул. Будівельників в м. Ладижин Вінницької області (додаткові роботи)).

Згідно з Договором №126 та Договором №412 Підрядник повинен був завершити виконання робіт до 31.12.2021, при цьому строк виконання робіт визначається календарним графіком виконання, який є невід`ємною частиною вище зазначених договорів. У разі зміни строків виконання робіт сторони укладають додаткову угоду та вносять відповідні зміни до календарного плану (п.п.2.2.,2.3., 2.5 Договорів №№ 126,412).

Пунктами 3.1., 3.2. Договорів №№126, 412 визначено, що вартість робіт визначена твердою договірною ціною до якої включені всі витрати ТОВ «ПРОМАГРОБУД-Р» пов`язані з виконанням їх умов. Тверда договірна ціна може змінюватись у випадках, визначених ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015.

Відповідно до п. 15.1. умов Договорів №№126, 412 ТОВ «ПРОМАГРОБУД-Р» гарантує якість виконаних робіт і можливість експлуатації об`єктів відповідно до умов проектів впродовж гарантійних строків - 10 років.

Відповідно до п. 6.1.9. договорів №126, №412 Замовник має право вимагати від Підрядника відшкодування завданих йому збитків, сплати штрафних санкцій (неустойки, пені) зумовлених порушенням Підрядником умов цього Договору.

Пункти 6.4.16, 6.4.17 вище вказаних договорів підряду передбачають зобов`язання Підрядника відшкодувати Замовнику завдані збитки, а також сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню), передбачені цим Договором, у разі порушення його умов та виконувати належним чином інші зобов`язання, передбачені цим Договором, Господарським і Цивільним кодексами України та іншими актами законодавства.

Згідно п. 16.13. Договорів № 126, № 412 ТОВ «ПРОМАГРОБУД-Р» (Підрядник) зобов`язується, у разі виявлення органами Державної аудиторської служби України, Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту та іншими контролюючими органами, необґрунтованості в документах обсягів робіт, невідповідності їх проектній документації, будівельним нормам і правилам, неправильного застосування цін і розцінок, допущення будь-яких помилок, упущень, які стосуються раніше підписаних документів та інше, що призвело до завищень вартості та обсягів виконаних робіт, повернути Замовнику (Ладижинській міській раді) кошти, зазначені в акті перевірки (ревізії), протягом п`яти банківських днів з моменту отримання від Замовника відповідної вимоги, а у випадку оскарження вимоги контролюючого органу протягом п`яти банківських днів з моменту вступу в силу відповідного рішення суду. У разі не повернення коштів у встановлені строки Підрядник сплачує Замовнику одноразово штраф у розмірі 30 % від неповернених коштів та пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми неповернених коштів, за кожний день несвоєчасного повернення таких коштів.

Пункт 16.14. Договорів передбачає, що Підрядник зобов`язаний відшкодувати Замовнику збитки, завдані йому в результаті невиконання або неналежного виконання умов цього Договору.

Згідно п.20.1 Договорів №126, №412 договори набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють до 31.12.2021, а у відношенні розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 20.2. Договорів №126, №412 закінчення строку Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Роботи по капітальному ремонту площі по вул. Будівельників в м. Ладижин відповідно до договорів №126 від 21.04.2021 та №412 від 18.10.2021 на підставі наданих Підрядником актів виконаних робіт Замовником оплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 05.05.2021, №2 від 23.06.2021, №№4 від 12.07.2021, №7 від 27.07.2021, №10 від 26.08.2021, №11 від 26.08.2021, №19 від 25.10.2021, №23 від 03.11.2021, №31 від 01.12.2021,№37 від 28.12.2021, №21 від 25.10.2021,№20 від 25.10.2021, №24 від 03.11.2021, №29 від 01.12.2021, №30 від 01.12.2021, №33 від 24.12.2021,№34 від 24.12.2021, №32 від 24.12.2021.

На виконання п.2.8.2. плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області в липні - вересні 2024 року було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Ладижинської міської ради за період з 01.01.2021 по 30.06.2024, результати якої відображені в акті ревізії від 30.09.2024 №260211-30/18.

За результатами проведеної ревізії Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області було направлено Ладижинській міській раді Гайсинського району Вінницької області вимогу про усунення виявлених порушень №260211- 13/3046-2024 від 09.10.2024 в пункті 3 якої зазначено про те, що через порушення підрядною організацією ТОВ «ПРОМАГРОБУД-Р» ч.1 ст.193 Господарського кодексу, ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу, п.144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІV, п.99 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, п.п. 3.12, 3.15, 3.6, 5.1, 6.2.2, 6.2.3., 6.3.1, 6.2.4, 6.2.13, 6.4.3, 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1 2013, умов договору, завищено вартість робіт по капітальному ремонту площі по вул. Будівельників в м. Ладижин на загальну суму 855 755,68 грн, які Ладижинською міською радою прийняті та оплачені у повному обсязі, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) бюджету громади на вказану суму та зобов`язано міську раду вжити заходів щодо забезпечення відшкодування вище зазначеної суми заподіяних збитків.

На адресу відповідача була направлена претензія №2.1-09/2836 від 29.10.2024 з вимогою відшкодувати протягом п`яти банківських днів, з дня отримання даної претензії, заподіяну міській раді матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 855 755,68 грн. внаслідок завищення вартості робіт по капітальному ремонту площі по вул. Будівельників в м.Ладижин, які виконувались на підставі договорів №126 від 21.04.2021, №412 від 28.10.2021. 05.11.2024 на адресу Ладижинської міської ради за вхідним номером 3736 від ТОВ «ПРОМАГРОБУД-Р» надійшла відповідь на претензію №2.1-09/2836 від 29.10.2024. В даному листі товариство визнало, що ним взято зобов`язання щодо повернення коштів Замовнику (міській раді), які зазначені в акті компетентного органу, якщо з такими висновками воно погоджується, а також, що товариство має право на оскарження в судовому порядку вимог контролюючого органу, у випадку якщо вони не погоджуються із вказаними висновками.

На вимогу ТОВ «ПРОМАГРОБУД-Р» на його адресу міською радою був спрямований рекомендований лист №2.1-09/2937 від 12.11.2024 з копіями додатків до акту ревізії, який повернувся до відправника у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується поштовою довідкою.

Розмір штрафу за не повернення коштів, у встановлені п. 16.13. Договорів №126, 412 строки, становить 256 726,70 грн., а розмір пені за несвоєчасне повернення коштів за період з 05.11.2024 по 28.02.2025 становить 72 443,80 грн.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 1 184 926,18 грн, з яких 855 755,68 грн - збитків, 256 726,70 грн штрафу та 72 443,80 грн пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд ( ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Правові позиції, втілені у статті 638 Цивільного кодексу України, визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частин 1 та 3 статті 632 Цивільного Кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що договори в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни. Будь-які дії щодо коригування суми оплати за участю відповідача позивачем в установленому порядку не вчинялись.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст.843 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

В матеріалах справи наявні акти виконаних підрядних робіт, які підписані обома сторонами.

Як зазначено в постанові ВГСУ від 20.10.2010 року по справі № 43/154, постанові ВГСУ від 23.04.2012 року по справі № 10/5025/1680/11, постанові ВГСУ від 04.12.2013 року по справі № 923/342/13, що підписання актів приймання виконаних робіт представниками сторін без зауважень свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об`ємів (кількості) та вартості у відповідності умовам договору за іншими показниками. Підписавши акти приймання виконаних робіт, замовник погоджується як з якістю таких робіт, та і з використаними матеріалами.

Крім того, позивач не мав претензій щодо обсягу і якості наданих послуг та повністю оплатив їх вартість. Мотивованої відмови від приймання наданих послуг з боку позивача не надходило, обсяг наданих послуг погоджений сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

Згідно зі статтею 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач, вимагаючи повернення частини виконаного за договорами, фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є порушенням вказаних вимог чинного законодавства.

Згідно зі статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Як вже зазначалось, за загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У роз`ясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.94 Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно - наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за належне надання послуг за договорами підряду, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави договорів про надання послуг і вони не можуть вважатися збитками.

Доводи позивача про те, що підставою для стягнення збитків з відповідача є акт ревізії Державної аудиторської служби України від 30.09.2024 №260211-30/18, є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходи щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 9 пункту 4 Положення № 43).

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Державної аудиторської служби України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Разом з тим, виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з яким органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону № 2939-ХП законні вимоги службових осіб державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Враховуючи вищезазначене вбачається, що до повноважень Держаудитслужби віднесено фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, та, у разі виявлення порушень законодавства, право на пред`явлення обов`язкових до виконання вимог щодо усунення таких порушень. Відшкодування збитків, виявлених під час здійснення фінансового контролю, може бути зазначено у вимозі, проте їх відшкодування (стягнення) відбувається в судовому порядку за позовом органу фінансового контролю.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного суду України у справі №21-40а14 від 15.04.2014, № 21-63а14 від 15.04.2014.

Вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної міри відповідальності, в той час як в межах розгляду даної справи позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, або виконання укладеного договору з порушенням умов, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Відповідно до п. 6.2 роз`яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000р. №02-5/35 акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 10.09.2013 р. у справі №21-237а13 зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Судом врахована правова позиція Верховного Суду України, наведена в Постанові від 22.01.2013 р. № 3-69гс13, відповідно до якої виявлені ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Тобто, в даному випадку, посилання на акт Державної аудиторської служби України від 30.09.2024 №260211-30/18, як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція щодо правової природи акту ревізії також визначена у постанові Вищого господарського суду України від 29 липня 2015 року у справі № 904/5130/14.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладена у постанові від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, де зазначено: «…у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки" заявлена до стягнення з Товариства перерахована йому як виконавцю будівельних робіт за Договорами підряду сума не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України. Оскільки між сторонами у справі було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти, а кошти, які Університет просить стягнути з Товариства, отримані ним як оплата виконаних за Договорами підряду робіт, то суди дійшли висновку, що такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини другої статті 224 ГК України».

З огляду на те, що заявлені позивачем до стягнення збитки, заподіяння яких останнім не доведено, суд не може застосовувати положення п. 16.13 Договорів. У зв`язку з чим суд робить висновок, що вимоги про стягнення 256726,70 грн штрафу та 72443,80 грн пені є такими, що задоволенню не підлягають.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач не надав достовірних та достатніх доказів, які б надавали правові підстави стягнути з відповідача збитки, тому суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Примірник повного судового рішення вручити присутнім в судовому засіданні учасникам справи, іншим - направити засобами електронного зв`язку.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 09 червня 2025 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи