Решение № 127936155, 02.06.2025, Обуховский районный суд Киевской области

Справа № 372/3523/16-ц

Провадження № 2-18/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2025 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Клименко В.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про захист порушених прав власників, треті особи Реєстраційна служба Обухівського районного управління юстиції Київської області, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4 , треті особи: Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, про захист порушених прав власника.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона є власником майна (будинку та земельної ділянки) за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_4 є власником сусідньої земельної ділянки площею 0,1202 га та домоволодіння на ній за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Впродовж тривалого часу відповідач ОСОБА_4 намагався привласнити собі землі, які йому не виділялись, та змінити конфігурацію земельної ділянки у зручний для себе спосіб за рахунок земель комунальної власності, а саме за рахунок вулиці (проїзду) та прибережної смуги, порушуючи тим самим право позивача ОСОБА_1 на проїзд до її земельної ділянки.

Судами неодноразово розглядались спори між позивачем та відповідачем та ухвалювались рішення, аналіз яких свідчить, що ОСОБА_4 неодноразово намагався привласнити собі землі під тупиковим проїздом по АДРЕСА_1 , при цьому, в рішеннях зазначалось про порушення відповідачем прав власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_5 , матері позивача.

В 2015 році на підставі замовлення ОСОБА_4 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території смт Козин Обухівського району Київської області.

02 листопада 2015 року без залучення суміжного землекористувача ОСОБА_4 , голова Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та ФОП ОСОБА_6 склали акт встановлення і погодження меж земельної ділянки.

14 грудня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 12623971 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку кадастровий № 3223155400:05:100:0023.

В 2016 році ОСОБА_4 було зведено паркан вздовж всієї земельної ділянки згідно нової конфігурації, по межі, встановленій на підставі акту від 02 листопада 2015 року, внаслідок чого в черговий раз суттєво звужено проїзд до помешкання ОСОБА_1 , чим обмежено її як суміжного землекористувача та її родину в проїзді легкових автомобілів, великогабаритних транспортних засобів чи проїзду автомобілів швидкої допомоги, пожежних чи інших екстрених служб у разі виникнення екстрених ситуацій.

Вищенаведені дії відповідача по звуженню проїзду до земельної ділянки позивача за рахунок земель загального користування позивач вважає неправомірними.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області від 18 грудня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку з кадастровим № 3223155400:05:100:0023, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та запис № 12623971 від 14 грудня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, а також просила скасувати реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим № 3223155400:05:100:0023, право на яку виникло на підставі рішення Козинської селищної ради № 118/66 від 25 грудня 1997 року.

Крім того, позивач на відновлення своїх прав суміжного землевласника просила суд зобов`язати відповідача звільнити зайняту за рахунок АДРЕСА_1 земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги та звільнити зайняту за рахунок водоохоронної зони земельну ділянку шляхом знесення побудованого на ній паркану.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_4 звільнити зайняту за рахунок АДРЕСА_1 земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено той факт, що відповідач ОСОБА_4 облаштував у 2016 році паркан таким чином, що звузив проїзд до будинку позивача ОСОБА_1 , порушивши при цьому її права.

Підстав для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, а також скасування відповідного рішення державного реєстратора суд не знайшов.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року в частині задоволених позовних вимог та вирішення питання про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судових витрат скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення суду про відмову в позові. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,120 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку з кадастровим № 3223155400:05:100:0023, право на яку в ОСОБА_4 виникло на підставі рішення Козинської селищної ради № 118/66 від 25 грудня 1997 року, оскільки реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі здійснена відповідно до вимог закону.

Також апеляційний суд погодився з висновками районного суду, що вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора індексний № 27228095 від 18 грудня 2015 року 09:58:02 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку з кадастровим № 3223155400:05:100:0023 правомірно залишено без задоволення, оскільки судом не було встановлено порушень при прийнятті цього рішення, крім того, позивач не довела в ході розгляду справи, що прийняттям рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на вищезазначену земельну ділянку будь-яким чином порушено її право.

Оскільки відсутні підстави для скасування реєстрації права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим № 3223155400:05:100:0023, то апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У той же час, апеляційний суд встановив, що позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що встановлений відповідачем паркан звужує проїзд до її домоволодіння та порушує, таким чином її права, не надано та, зважаючи на надані відповідачем докази, які спростовують докази позивача, висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача знести паркан, побудований за рахунок проїжджої частини дороги апеляційний суд визнав безпідставними та такими, що порушують право відповідача, як власника належної йому земельної ділянки, використовувати її на власний розсуд.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року в частині вимог про зобов`язання відповідача звільнити зайняту за рахунок водоохоронної зони земельну ділянку шляхом знесення побудованого на ній паркану, справу у відповідній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовано рішення Апеляційного суду київської області від 07 грудня 2017 року в частині вимог про зобов`язання ОСОБА_4 звільнити зайняту за рахунок АДРЕСА_1 земельну ділянку шляхом знесення паркану, побудованого за рахунок проїжджої частини дороги, та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судових витрат, у відповідній залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року.

В іншій частині рішення Апеляційного суду київської області від 07 грудня 2017 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року, в незміненій частині, залишено без змін.

Скасовуючи рішення Апеляційного суду київської області від 07 грудня 2017 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року в частині вимог про зобов`язання відповідача звільнити зайняту за рахунок водоохоронної зони земельну ділянку шляхом знесення побудованого на ній паркану, справу у відповідній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд виходив з наступного.

Зі змісту матеріалів справи і встановлених судами попередніх інстанцій обставин слідує, що між сторонами існує спір з приводу обмеження права позивача ОСОБА_1 у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , з боку відповідача ОСОБА_4 який є власником суміжноїземельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ). Крім того, існує спір з приводу обмеження права позивача ОСОБА_1 у користуванні землями природоохоронної зони.

Обмеження позивача у відповідному праві полягає у тому, що внаслідок неправомірних рішень та дій Козинської селищної ради Обухівського району Київської області відповідачеві ОСОБА_4 було передано у власність частину земельної ділянки проїжджої частини і внаслідок цього ОСОБА_1 було обмежено у праві вільного проїзду до її будинковолодіння, влаштування розворотного майданчика в тупиковому проїзді.

Незаконність рішень та дій Козинської селищної ради Обухівського району Київської області щодо передачі відповідної земельної ділянки (частини дороги) ОСОБА_4 позивач пояснювала тим, що передача земельної ділянки проведена з порушенням пункту 3.22 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» і це суперечить статті 83 ЗК України.

З метою визначення реального розміру ширини проїзду до будинковолодіння позивача та встановлення факту накладення земельної ділянки ОСОБА_4 на суміжні земельні ділянки, тощо позивач ОСОБА_1 заявила до суду першої інстанції клопотання про призначення експертизи (а. с. 102-103, т. 1), однак таке клопотання судом задоволено не було.

Як роз`яснено у пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд сприяє сторонам у виконанні їх обов`язку подати свої докази. Для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд відповідно до статей 143, 144 ЦПК України (ЦПК України в редакції 2004 року) призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із статтею 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди першої та апеляційної інстанцій формально вирішили спір, надавши перевагу доказам відповідача у справі, які заперечувалися позивачем. Із урахуванням вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року суди не забезпечили процесуального права позивача на доведення перед судом вимог і підстав позову шляхом призначення відповідної експертизи з питань які є підставою позову, що не визнаються відповідачами у справі та мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного її вирішення, і апеляційним судом такі недоліки районного суду залишено без уваги, при цьому в своєму рішенні як на підставу відмови у задоволенні позову у відповідній частині суд першої інстанції посилається саме на недоведеність позивачем власних вимог у відповідній частині, то судові рішення у справі в такій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як наслідок, у порушення вимог статей 214, 215, 303, 316 ЦПК України 2004 року, суди попередніх інстанцій обставини справи не встановили, не надали належної оцінки доказам у справі та дійшли передчасних висновків щодо предмета і підстав позову в у відповідній частині.

В частині задоволених вимог позивача судом першої інстанції апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, відповідні висновки апеляційного суду ґрунтуються на однобокій оцінки доводів відповідача у справі і встановлених судом першої інстанції обставин, які підтверджуються матеріалами справи, не спростовують. В зазначеній частині рішення суду апеляційної інстанції вважати законним і обґрунтованим не можна, тому воно підлягає скасуванню з залишенням в силі у відповідній частині рішення суду першої інстанції.

У той же час позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області від 18 грудня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку з кадастровим № 3223155400:05:100:0023, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та запису № 12623971 від 14 грудня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, а також про скасування реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим № 3223155400:05:100:0023, не підлягають задоволенню через їх безпідставність в контексті цього позову. Аналогічних і правильних по суті висновків дійшли і суди попередніх інстанцій.

Таким чином, дана цивільна справа передана до суду першої інстанції на новий розгляд в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача звільнити зайняту за рахунок водоохоронної зони земельну ділянку шляхом знесення побудованого на ній паркану.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21.08.2018 прийнято до провадження дану справу та призначено підготовче засідання на 02.10.2018.

10.10.2018 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якої відповідач не визнає вимогу про звільнення зайняту за рахунок водоохоронної зони земельну ділянку шляхом знесення побудованого на ній паркану оскільки паркан побудований на земельній ділянці відповідача, що підтверджується актами земельної комісії Козинської селищної ради за 2106 рік та графічними матеріалами.

29.05.2019 позивачем подано клопотання про призначення земельно - технічної експертизи.

21.11.2019 позивачем подано уточнене клопотання про призначення земельно - технічної експертизи.

Ухвалою суду від 21.11.2019, клопотання позивача задоволено, призначено по справі судову земельно-технічну експертизу. На вирішенняекспертів поставитинаступне запитання: чи розміщено, станом на момент проведення експертизи, огорожу (виступаюча її частина - фундамент), що розміщена навколо земельної ділянки ОСОБА_7 (кадастровий номер: 3223155400:05:100:0023) на земельній ділянці площею 0,0418 га (кадастровий номер 3223155400:05:100:0049) та на інших земельних ділянках по периметру огорожі, окрім тієї частини огорожі, що проходить вздовж проїзної частини АДРЕСА_1 . Якщо так, то яким чином? На якій відстані (площа на координати), станом на момент проведення експертизи, згідно даних Державного земельного кадастру, розташована земельна ділянка ОСОБА_7 (кадастровий номер: 3223155400:05:100:0023) до земельної ділянки ОСОБА_1 (кадастровий номер: 3223155400:05:100:0009); до земельної ділянки (кадастровий номер: 3223155400:05:100:0061); до земельної ділянки (кадастровий номер: 3223155400:05:100:0049)? На якій відстані від зрізу води по периметру знаходиться земельна ділянка ОСОБА_7 (кадастровий номер: 3223155400:05:100:0023)? Провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи.

25.03.2020 директором КНДІСЕ направлено до суду клопотання про забезпечення об`єктів дослідження, надання роз`яснень та додаткових відомостей необхідних для проведення дослідження, зокрема експерт просив надати координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки кадастровий номер: 3223155400:05:100:0061 з бази даних Державного земельного кадастру, геодезичної системи координат 1963 року, в повному об`ємі із семизначних цифр до коми.

Ухвалою суд від 27.03.2020 провадження у справі відновлено та призначено судове засідання для розгляду клопотання експерта на 28.04.2020.

27.04.2020 позивач подала клопотання про відкладення судового розгляду в зв`язку із КОВІДОМ.

28.04.2020 справа знята з розгляду в зв`язку з КОВІДОМ на 19.05.2020.

14.05.2020 позивач подала клопотання про відкладення судового розгляду в зв`язку із КОВІДОМ.

19.05.2020 справа знята з розгляду в зв`язку з КОВІДОМ на 09.06.2020.

03.06.2020 до суду надійшло лист КНДІСЕ від 28.05.2020 про неможливість надавання висновку експерта та незадоволенням клопотанням експерта.

В підготовчому засіданні 28.01.2022 клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у управлінні Держгеокадастру в Обухівському районі координати поворотних точок (9кутів) меж земельної ділянки з кадастровим номером 322315540:05:100:0062 з бази даних Державного земельного кадастру, геодезичної системи координат 1963 року ( SC63), в повному об`ємі із семизначних цифр до коми, по можливості в електронному вигляді (додаток 1); відомості щодо назви водоймища (схематично позначеного у додатку 2 - ОЗЕРО (1) точки: 2,3,5,7) та відомості щодо назви водоймища (схематично позначеного у Додатку 2 ОЗЕРО(2), точки: 1,13) та оголошено перерву до 10.03.2022.

22.02.2022 Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі надано координати поворотних точок (9кутів) меж земельної ділянки з кадастровим номером 322315540:05:100:0062 з бази даних Державного земельного кадастру, геодезичної системи координат 1963 року ( SC63), в повному об`ємі із семизначних цифр до коми. Відомості щодо назви водоймища відсутні.

В підготовчому засіданні 24.04.2024 клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у управлінні Держгеокадастру в Обухівському районі координати поворотних точок (9кутів) меж земельної ділянки з кадастровим номером 322315540:05:100:0061 з бази даних Державного земельного кадастру, геодезичної системи координат 1963 року ( SC63), в повному об`ємі із семизначних цифр до коми, по можливості в електронному вигляді та оголошено перерву до 06.06.2024.

23.05.2024 Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі надано координати поворотних точок (9кутів) меж земельної ділянки з кадастровим номером 322315540:05:100:0061 з бази даних Державного земельного кадастру, геодезичної системи координат 1963 року ( SC63), в повному об`ємі із семизначних цифр до коми.

02.10.2024 протокольною ухвалою суду, підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду на 06.11.2024.

26.02.2025 ухвалою суду замінено первісного відповідача ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_8 в зв`язку із укладенням договору дарування земельної ділянки від 16.11.2021. Судове засідання відкладено на 25.03.2025.

25.03.2025 ухвалою суду замінено відповідача ОСОБА_8 на належного відповідача ОСОБА_3 в зв`язку із укладенням договору дарування земельної ділянки від 11.03.2025. Судове засідання відкладено на 12.05.2025.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, вказала, що відповідач зайнято частину земельної ділянки водного фонду.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив в повному обсязі. Зазначив, що позивач зловживає процесуальними правами, позовні вимоги є необґрунтованими та не доведеними. В зв`язку з цим, в задоволенні позову просив відмовити.

Інші учасники, які викликались належним чином, в судове засідання не з`явились, заяв чи клопотань про поважність неявки або по суті справи не подавали.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч. 5,6ст. 263 ЦПК Україниобґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.77ЦПК України, належнимиє докази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення . Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82ЦПК Україниобставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, та підтверджується рішеннями судів і з матеріалів справи вбачається,що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 041309, виданого Козинською селищною радою 29.01.1998 року, відповідачу ОСОБА_4 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,120 га в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку (том 1, а.с.7). Вищевказаний державний акт було видано на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25.12.1997 року за №118/66

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці, відділеній від ділянки відповідача ОСОБА_4 проходом, який відноситься до земель загального користування.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 березня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року, у цивільній справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан, встановлено, що ОСОБА_4 самовільно збудував: паркан (вздовж берега водойми), частину теплиці, гойдалку, причал, водозабірний колодязь, електрощитові та клумбу, а також паркан і ворота вздовж вулиці, при цьому встановлено, що паркан відповідач самовільно збудував на території проїжджої частини АДРЕСА_1 , відступивши від своєї межі в бік вулиці на 1,5 метри, а ворота на 3,5 метри; розташував на цій земельній ділянці площею 0,01 га водозабірний колодязь, електрощитові і клумбу, чим звузив частину проїзду до 5 метрів з 6,15 метрів, передбачених генеральним планом, а також встановлено, що в результаті зазначених дій ОСОБА_4 члени територіальної громади позбавлені доступу в зону відпочинку, відсутній доступ для обслуговування водойми і прибережної захисної смуги та створено перешкоди для нормального руху транспорту і обслуговування земельної ділянки ОСОБА_5 , розташованої у тупику вулиці.

На виконання рішення Обухівського районного суду по справі № 2-168/06 від 21.03.2006 року, 23.05.2007 року було видано виконавчий лист за № 2-168/06про зобов`язання ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 0,05 га, які розташовані: 0,04 гавздовж берега водойми в районі АДРЕСА_1 і примикає до земельної ділянки ОСОБА_4 ,ділянка 0,01 га - вздовж проїзду по АДРЕСА_1 , шляхом знесення самовільно побудованих на них споруд, на ділянціплощею 0,04 га - паркану вздовж берега водойми, гойдалки, причалу, частинисамовільнопобудованої теплиці, на ділянці площею 0,01 га-шляхом знесенняпаркану,побудованого на відстані межі на 1,5 м за рахунок проїжджої частини дороги, воріт, збудованих за 3,5 м від встановленої межі в бік дороги, клумби, водозабірного колодязя та електрощитової, повернути самовільно зайняті ділянки за належністю до земель Козинської селищної ради у придатному для використання стані.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції Київської області 1 жовтня 2007 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в якій булозазначено, що виконавчі дії було повністю завершено 31.08.2007 року.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13 травня 2010 року задоволено скаргу стягувача ОСОБА_5 , інтереси якої представляла ОСОБА_1 , та скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції Київської області від 01 жовтня 2007 року про закінчення виконавчого провадження по виконаннювиконавчого листа за рішенням Обухівського районного суду Київської області № 168/06 від 21.03.2006 року.В ухвалі суду зазначено, що рішення суду виконано не в повному обсязі, а саме на ділянці площею 0,04 га паркан вздовж берега водойми знесено частково, гойдалку знесено частково, частину самовільно збудованої теплиці не знесено, на земельній ділянці площею 0,01 га паркан, побудований на відстані межі на 1,5 м за рахунок проїжджої частини, знесено частково, водозабірний колодязь знесено частково, відносно повернення самовільно зайнятих ділянок за належністю до земель Козинської селищної ради у придатному для використання стані не виконано в повному обсязі.

У 2015 році ОСОБА_4 гойдалку, частину самовільно збудованої теплиці знесено повністю, паркан на ділянці площею 0,04 га вздовж берега водойми, що був встановлений ОСОБА_4 , прибрано, що підтверджується актом головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Борискевича А.І. від 02 лютого 2016 року, з якого вбачається, що паркан вздовж берега водойми на ділянці площею 0,04 га, який знаходився на берегоукріплюючій споруді, знесено, гойдалка перенесена на ділянку боржника, частину теплиці знесено, паркан, побудований на відстані межі 1,5 м за рахунок проїзної частини, який був розташований на зем. ділянці площею 0,01 га-знесені, водозабірний колодязь перенесено на земельнуДІЛЯНКУборжника, самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,01 та 0,04 га повернені до земель Козинської селищної ради у придатному до використання стані (том 1, а.с.141-142).

Після виконання рішення суду, в 2015 році на підставі замовлення ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_6 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території смт. Козин Обухівського району Київської області (том 1, а.с.146-160).

02.11.2015 року ОСОБА_4 , голова Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та ФОП ОСОБА_6 склали акт встановлення і погодження меж земельної ділянки відповідача (том 1, а.с.161-162).

14.12.2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 12623971 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:05:100:0023.

В 2016 році ОСОБА_4 було зведено паркан вздовж всієї належної йому земельної ділянки згідно нової конфігурації, по межі, встановленій на підставі акту встановлення і погодження меж від 02.11.2015 року.

30 березня 2016 року ОСОБА_4 замовив будівельний паспорт на будівництво огорожі на земельній ділянці, що перебуває у його власності, та розташована в АДРЕСА_1 . Відділом містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації 11 квітня 2016 року видано будівельний паспорт. Також відділом містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації погоджено схему забудови земельної ділянки ОСОБА_4 , а саме будівництво огорожі, та підтверджено додержання державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».На звернення ОСОБА_4 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області з повідомленням про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта «Огорожа» за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач отримав відповідь про те, що будівництво такого об`єкту як огорожа здійснюється без повідомлення про початок таких будівельних робіт.

З відповіді Козинської селищної ради за результатами розгляду звернення ОСОБА_4 про наявність порядку влаштування огорож земельних ділянок в межах смт. Козин та вимог, які ставляться при влаштуванні огорож, вбачається, що такий порядок сесією Козинської селищної ради не приймався.

Крім того, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 25.08.2016 року, 26.08.2016 року, як зазначено у відповіді Козинської селищної ради вих. №903 від 19.09.2016 року, земельною комісією Козинської селищної ради було вивчено питання законності та правомірності будівництва паркану ОСОБА_4 , про що складено Акти від 02.09.2016 року та 28.09.2016 року, в яких не встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 (том 2, а.с.7, 8).

Актом земельної комісії Козинської селищної ради від 02.09.2016 року (том 2, а.с.7) за результатами польових топографо-геодезичних робіт по межам встановленого паркану встановлено, що паркан гр. ОСОБА_4 встановлений по координатам меж земельної ділянки, визначених згідно «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 на території АДРЕСА_1 , складений ФОП ОСОБА_6 у 2015 році, про що повідомлено ОСОБА_1 .

Вищевказаний акт земельної комісії містить графічні матеріали, на яких зазначено координати встановленого паркану та координати землеволодіння ОСОБА_4 . В графічних матеріалах, що є невід`ємним додатком №1 до акту від 28.09.2016 року, відображено знаходження паркану ОСОБА_4 в межах належної йому земельної ділянки.

16.11.2021 відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування ОСОБА_4 , подарував ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,1202 га, кадастровий номер 3223155400:05:100:0023, що розташована: АДРЕСА_1 та будинок, що розташований на цій земельній ділянці.

11.03.2025 відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1202 га, кадастровий номер 3223155400:05:100:0023, що розташована: АДРЕСА_1 та житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що спір щодо порушення колишнім власником ОСОБА_4 земельного законодавства, а саме самовільного будівництва паркану (вздовж берега водойми) на ділянці площею 0,04 га, частини теплиці, гойдалку, причал, водозабірний колодязь, електрощитові та клумбу, вже був вирішений рішенням Обухівського районного суду від 21.03.2006.

Також судом встановлено, що на виконання даного рішення суду у 2015 році ОСОБА_4 гойдалку, частину самовільно збудованої теплиці знесено повністю, паркан на ділянці площею 0,04 га вздовж берега водойми, що був встановлений ОСОБА_4 , прибрано, що підтверджується актом головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Борискевича А.І. від 02 лютого 2016 року.

Отже, суду не надано жодного належного та допустимого доказу, що на час подачі позову та під час його розгляду наявне порушення земельного законодавства, а саме захоплення частини прибережної захисної смуги та встановлення на най паркану або тимчасових споруд.

Щодо призначення експертизи.

Судом першої інстанції, відповідно до Постанови Верховного Суду від 04.07.2018 та клопотаннями позивача від 29.05.2019 та 21.11.2019 призначено судову земельно-технічну експертизу. На вирішенняекспертів поставлено наступнезапитання: чи розміщено, станом на момент проведення експертизи, огорожу (виступаюча її частина - фундамент), що розміщена навколо земельної ділянки ОСОБА_7 (кадастровий номер: 3223155400:05:100:0023) на земельній ділянці площею 0,0418 га (кадастровий номер 3223155400:05:100:0049) та на інших земельних ділянках по периметру огорожі, окрім тієї частини огорожі, що проходить вздовж проїзної частини АДРЕСА_1 . Якщо так, то яким чином? На якій відстані (площа на координати), станом на момент проведення експертизи, згідно даних Державного земельного кадастру, розташована земельна ділянка ОСОБА_7 (кадастровий номер: 3223155400:05:100:0023) до земельної ділянки ОСОБА_1 (кадастровий номер: 3223155400:05:100:0009); до земельної ділянки (кадастровий номер: 3223155400:05:100:0061); до земельної ділянки (кадастровий номер: 3223155400:05:100:0049)? На якій відстані від зрізу води по периметру знаходиться земельна ділянка ОСОБА_7 (кадастровий номер: 3223155400:05:100:0023)? Провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи.

25.03.2020 директором КНДІСЕ направлено до суду клопотання про забезпечення об`єктів дослідження, надання роз`яснень та додаткових відомостей необхідних для проведення дослідження, зокрема експерт просив надати координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки кадастровий номер: 3223155400:05:100:0061 з бази даних Державного земельного кадастру, геодезичної системи координат 1963 року, в повному об`ємі із семизначних цифр до коми.

Ухвалою суд від 27.03.2020 провадження у справі відновлено та призначено судове засідання для розгляду клопотання експерта на 28.04.2020.

03.06.2020 до суду надійшло лист КНДІСЕ від 28.05.2020 про неможливість надавання висновку експерта та незадоволенням клопотанням експерта.

22.02.2022 Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі надано координати поворотних точок (9кутів) меж земельної ділянки з кадастровим номером 322315540:05:100:0062 з бази даних Державного земельного кадастру, геодезичної системи координат 1963 року ( SC63), в повному об`ємі із семизначних цифр до коми. Відомості щодо назви водоймища відсутні.

23.05.2024 Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі надано координати поворотних точок (9кутів) меж земельної ділянки з кадастровим номером 322315540:05:100:0061 з бази даних Державного земельного кадастру, геодезичної системи координат 1963 року ( SC63), в повному об`ємі із семизначних цифр до коми.

Отже, судом було витребувано інформацію, яку просив експерт у клопотанні від 25.03.2020.

В подальшому судом, в підготовчих засіданнях неодноразово роз`яснювалось право на повторну подачу клопотання про призначення експерт та те, що інформація яку просив експерт вже наявна в матеріалах справи.

Разом з тим, позивач не повторно не заявляла такого клопотання на стадії підготовчого засідання, при тому, що заявляла клопотання про витребування інформації, яку експерт не витребовував у суду у відповідному клопотанні.

Згідно ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст.102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно ст.103 ЦПК України суд призначаєекспертизу усправі засукупності такихумов: дляз`ясування обставин,що маютьзначення длясправи,необхідні спеціальнізнання усфері іншій,ніж право,без якихвстановити відповідніобставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно ст.105 ЦПК України призначення експертизисудом єобов`язковим уразі заявленняклопотання пропризначення експертизиобома сторонами.Призначення експертизисудом єобов`язковим такожза клопотаннямхоча боднієї ізсторін,якщо усправі необхідновстановити: характері ступіньушкодження здоров`я; психічнийстан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Згідно ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно ч.3 ст.107 ЦПК України при визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Згідно ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні су д вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Зважаючи на тривалий розгляд справи на неодноразові роз`ярення права позивача на подачу клопотання експертизи на підготовчому засіданні, позивач таким правом не скористалась, а тому судом було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Підстави для призначення судом експертизи з власної ініціативи, зважаючи на принцип диспозитивності, не було.

Під час виступу в судових дебатах позивач зазначила про необхідність проведення експертизи, проте таке клопотання на стадії судових дебатів судом не було задоволено, враховуючи, що воно було заявлено на не відповідній стадії судового провадження.

Таким чином, позивачем не надано жодного доказу, порушення прав відповідачем щодо захоплення частини земельної ділянки прибережної захисної смуги та порушення прав позивача.

Крім того, суд зважає, що даний предмет спору, вже розглядався в судах та були прийняті відповідні рішення, а тому вказані питання у разі їх наявності повинні вирішуватись в порядку виконання судових рішень а не в позовному провадженні.

Будь-яких доказів, що після виконання рішення суду від 21.03.2006 у 2015 році шляхом знесенням ОСОБА_4 гойдалки, частини самовільно збудованої теплиці повністю, паркану на ділянці площею 0,04 га вздовж берега водойми, що був встановлений ОСОБА_4 , що підтверджується актом головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Борискевича А.І. від 02 лютого 2016 року, суду не було надано.

Будь-яких інших обставин та доказів на протилежне позивачем ні у позовній заяві ні у наданих письмових матеріалах не було надано.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача звільнити зайняту за рахунок водоохоронної зони земельну ділянку шляхом знесення побудованого на ній паркану не підлягає до задоволення.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, позивач звертаючись з позовом до суду, зазначала, що спірна земельна ділянка на якій побудований паркан та інші споруди та частково захоплена відповідачем належить до земель водного фонду, тобто позивач не є власником частини земельної ділянки, яка є предметом спору. Також в судовому засіданні встановлено, що земельні ділянки, що належать сторонам по справі не мають спільної межі

Як вбачається з п. «г» ч. 1ст. 96 ЗК Україниземлекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

В силуст. 152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 391 ЦК Українипередбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом г) частини 1статті 91 Земельного кодексу Українивизначено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (ч.ч.1,2ст.103 Земельного кодексу України).

Інститут земельних відносин добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 376 ЦК Україниоб`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомоїстатті 376 ЦК Україниу разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того, відповідно до положеньстатті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей16,386,391 ЦК Українипозивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістомстатті 376 ЦК Українивимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно достатті 376 ЦК Україниє крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Такий висновок викладено у постановахВерховного Суду від 16 січня 2019 рокувсправі № 458/1173/14-ц, від 20 грудня 2019 року в справі №640/13906/17.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду зданимпозовом, ОСОБА_1 зазначала, що відповідачпорушили межі належної йому, ОСОБА_4 земельної ділянки, встановивши огорожу тапобудували інші споруди.

За змістомстатті 376ЦК Українивимоги про знесення самочинного паркану позивач можезаявити за умови доведеності факту порушенняїїправ самочинною забудовою.

Разом з тим, ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, чи були порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси позивача (чи існує можливість порушення).

Звертаючись до суду, та зазнаючи, , що самочинним будівництвом відповідач порушив межі належної йому земельної ділянки, встановивши огорожу та побудувавши інші споруди, ОСОБА_1 будь-яких доказів зазначеному, зокрема здійснення відповідачем самочинного будівництва на належній їй земельній ділянці не надала.

Доказів того, що діями відповідача завдано позивачу, як власниці сусідньої земельної ділянки, шкоду чи порушено інші її права, матеріали справи також не містять.

Відповідно дочастини 6статті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на вищенаведене підстави для задоволення позову відсутні, а тому суд приходить до висновку в задоволенні позову слід відмовити.

Зважаючи на відмову у позові, судові витрати по сплаті судового збору, покладаються на позивача, а накладений арешт на земельну ділянку відповідача підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 319, 373, 376, 391 ЦК України, ст.ст. 91, 152, 212 ЗК України, керуючись ст. ст.4,13,49,81,89,200,206,258-260,263,265,268,273,274 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про захист порушених прав власників, треті особи Реєстраційна служба Обухівського районного управління юстиції Київської області, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області відмовити в повному обсязі.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20.03.2025 на земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування земельної ділянки від 11.03.2025, площею 0,1202 га, кадастровий номер 3223155400:05:100:0023, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2025.

Суддя О.Б. Тиханський