Решение № 127793257, 30.05.2025, Кобеляцкий районный суд Полтавской области

532/1013/24

2/532/49/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2025 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В.,

з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,

учасники справи:

позивачі:

- ОСОБА_1 ,

- ОСОБА_1 ,

- ОСОБА_2 ,

- ОСОБА_3 ,

представник ОСОБА_1 - адвокат Титаренко С. О.,

відповідачі:

- Білицька селищна рада Полтавського району Полтавської області,

- ГУ Держгеокадастру у Полтавській області,

- Єгорова Г. С.,

представник Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області Бабчук В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом адвоката Титаренка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_4 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И В:

03 травня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява адвоката Титаренка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_4 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Чапаєве Кобеляцького району Полтавської області помер батько позивачів ОСОБА_5 , після смерті якого залишилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, земельна частка (пай) загальною площею 2 га умовних кадастрових гектари, розташована на території колишнього КСП імені «Чапаєва» Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. ОСОБА_5 був членом КСП ім. «Чапаєва» та був включений до списку осіб під № 138, які мали право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00023, зареєстрованого 27 березня 1996 року.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , як спадкоємці за законом першої черги, звернулись із заявою про прийняття спадщини до Кобеляцької державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав на майно, однак у зв`язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

За таких обставин, оскільки саме позивачі фактично вступили в управління або володіння спадковим майном після смерті батька ОСОБА_5 і є такими, що прийняли спадщину, з метою захисту порушеного права спадкоємців, прохають суд визнати за позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) 2 умовно-кадастрових гектари із земель колективної власності бувшого КСП імені «Чапаєва», розташовану раніше на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, на даний час передана в комунальну власність Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області із земель запасу, які не надані у власність або користування громадян чи юридичним особам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті батька.

26 червня 2024 року представник відповідача, Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області - Бабчук В. В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та зазначає, що з моменту видачі КСП ім. «Чапаєва» Державного акта на право колективної власності на землю 27 березня 1996 року, спадкодавець ОСОБА_5 мав право на отримання земельної частки (паю) в землях КСП ім. «Чапаєва», як член колективного сільськогосподарського підприємства які мають право на земельну частку (пай), однак до моменту смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 своїм правом не скористався та сертифікат на земельну частку (пай) не отримав і, відповідно, земельну ділянку (пай) у власність не оформив. Вважає, що до складу спадщини земельна ділянка (пай) не увійшла.

Також зазначає, що на момент смерті спадкодавця та закінчення строку для прийняття спадщини Цивільний кодекс України ще не набрав чинності, тому при розгляді справи до спірних правовідносин застосовуються норми ЦК УРСР.

При цьому мати позивачів як законний представник своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , після фактичного вступу ними у володіння частиною спадкового майна та прийняття спадщини, мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення прав своїх малолітніх дітей, однак не вчиняла жодних дій стосовно отримання сертифіката на земельну частку (паю), у передбачений законом строк з вказаними вимогами не зверталась. В подальшому і самими позивачами після досягнення повноліття ОСОБА_2 у 1997 році, ОСОБА_3 у 2001році, ОСОБА_1 у 2005 році не було здійснено дій щодо захисту свого порушеного права, та навіть ОСОБА_1 , який на момент вступу та прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_5 був повнолітнім та дієздатним, не вчиняв жодних дій стосовно своїх прав на земельну частку (пай).

Згідно вимог ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки. Оскільки поважних причин пропуску позовної давності позивачем не наведено та доказів на їх підтвердження суду не надано, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні. За таких обставин, представник відповідача прохає відмовити в задоволенні позову повністю.

04 липня 2024 року від представника відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача - Щербак Тетяна вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є неналежним відповідачем у справі, так як відсутні повноваження стосовно розпорядження землями сільськогосподарського призначення, а тому прохає відмовити в задоволенні позову.

23 липня 2024 року від представника позивача, адвоката Титаренка С. О., до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує щодо поданих представниками Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відзивів на позовну заяву з огляду на таке.

Так, за життя спадкодавець ОСОБА_5 набув право на земельну частку (пай) у колишньому КСП ім. Чапаєва, але не встиг отримати правовстановлюючий документ сертифікат на земельну частку (пай) або державний акт на право власності на земельну ділянку, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а розпаювання земель відбулося 27 березня 1996 року, тобто через три місяці після розпаювання. Вказує, що на момент проведення розпаювання земель колективної власності та на момент реєстрації державного акту на право колективної власності ОСОБА_5 працював у цьому колгоспі, окрім цього, як члену КСП, колишньою Червоноквітівською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області спадкоємцю ОСОБА_1 було видано викопіювання земельної ділянки, яка передана його померлому батькові ОСОБА_5 із земель запасу.

Також зазначає, що спадкодавець ОСОБА_5 є членом КСП ім.Чапаєва, а тому він має право на земельну частку (пай), яка в подальшому може бути об`єктом спадкування.

Щодо твердження представника відповідача Білицької селищної ради про те, що спадкодавець ОСОБА_5 не реалізував свого права на земельну частку (пай) в КСП ім.Чапаєва, оскільки не виявив бажання отримати сертифікат, зазначає, що таке твердження є безпідставним, оскільки спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а розпаювання земель відбулося 17 червня 1996 року тому, тобто

через три місяці після розпаювання, а тому в такий короткий проміжок часу не можливо реалізувати своє право та отримати сертифікат.

Крім цього, на момент смерті ОСОБА_5 з ним був зареєстрований та постійно проживав його син ОСОБА_1 , а також сини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , а тому позивачі прийняли спадщину згідно ЦК УРСР 1963 року, які фактично вступили в управління або володіння майном. При цьому відповідач ОСОБА_4 , за рік до смерті чоловіка ОСОБА_5 розлучилась з ним, а тому є посторонньою людиною для ОСОБА_5 і до числа спадкоємців не відноситься.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2024 року задоволено заяву представника відповідача Білицької селищної ради Пол- тавського району Полтавської області Бабчука В. В. про відвід судді Тесленко Т. В.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 червня 2024 року прийнято справу та призначено підготовче провадження по справі.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач, ОСОБА_1 і його представник, адвокат Титаренко С. О. в судовому засіданні позов підтримали та прохали задовольнити. Крім цього, адвокат Титаренко С. О. прохав стягнути понесені витрати по сплаті судового збору. Із відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області прохав не стягувати судових збір.

Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача, Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області Бабчук В. В. у судовому засіданні прохав відмовити у задоволенні позову в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Прокопенко Ю. В. у судовому засіданні прохала відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є неналежним відповідачем по справі. Також прохала судові витрати по справі не покладати на Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідач, ОСОБА_4 у судовому засіданні позов визнала та пояснила, що була дружиною спадкодавця ОСОБА_5 , з яким вони в 1995 році розлучилися. Після смерті ОСОБА_5 у 1996 році протягом шестимісячного строку зверталась до Червоноквітівської сільської ради із відповідною заявою про прийняття спадщини. Підтвердила, що заяву подавала від свого імені про те, щоб їй перейшло майно, а саме будинок і земля біля нього. До нотаріуса ніколи не зверталась і нічого не оформляла. Вказує, що будинок перейшов їй автоматично та на цей час він значиться за нею. Про земельну частку (пай) їй відомо не було. Лише у 2020 році дізналася від сина, якому повідомили у сільській раді, що є пай. На той час, коли вона зверталась до сільської ради із заявою, щоб їй перейшла хата і земля після смерті ОСОБА_5 , сільська рада не повідомляла про існування паю.

Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с. 9).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 в Кобеляцькій державній нотаріальній конторі відсутня.

Також судом установлено, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Білицької селищної ради Кобеляцького району Полтавської області № 14-20/5-157 від 19.05.2021 року ОСОБА_1 , 1987 року народження, зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 31).

Згідно листа старостинського округу № 5 виконавчого комітету Білицької селищної ради від 14.03.2023 року № 9-19/5/24 на час смерті з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживали: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходив службу у Збройних Силах України (а.с. 32).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 22 листопада 1995 року зроблено запис № 179 (а.с. 24).

Згідно даних погосподарської книги № 3 с. Чапаєве Червоноквітівської сільської ради за 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , значиться: голова господарства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 35-37).

З метою оформлення спадщини ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулись до державного нотаріуса із заявою про видачу їм в рівних частинах свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_5 .

Постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори від 03 травня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5 на земельну частку (пай) площею 2 умовно-кадастрових гектари для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу комунальної власності на території Білицької селищної територіальної громади Полтавського району Полтавської області, в зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку (пай) (а.с. 34).

Судом установлено, що 27 березня 1996 року колективному сільсько- господарському підприємству ім. Чапаєва на підставі рішення Кобеляцької районної Ради народних депутатів від 22 грудня 1995 року видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00023, згідно якого КСП ім. Чапаєва передається у колективну власність 2726,84 гектари землі для виробництва сільськогосподарського продукції (а.с. 26-27).

Відповідно до списку громадян-членів КСП ім. Чапаєва, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00023 ОСОБА_5 був членом КСП ім. Чапаєва (а.с. 28-29).

Із відповіді відділу у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.05.2021 року № 70/107-21 вбачається, що відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадян членів КСП ім. Чапаєва Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, запис про видачу сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_5 відсутній. Згідно бази даних Державних актів, які знаходяться в архіві Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00023 відсутній (а.с. 33).

Також судом установлено, що рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 травня 2023 року у справі № 532/2275/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом (а.с. 35-38). Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 травня 2023 року залишено без змін (а.с. 39-41).

Із викопіювання вбачається місце розташування земельної ділянки (паю) орієнтованою площею 2,00 га на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області із земель державної власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва спадкодавця ОСОБА_5 (а.с. 30).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що працювала секретарем сільської ради. До моменту розпаювання земель ОСОБА_5 працював у колгоспі, був членом КСП. Відомо, що на момент смерті ОСОБА_5 його діти ще були малі, тільки старший син вже був одружений, а з ОСОБА_7 вони вже були розлучені. Також повідомила, що після розпаювання земель у 1996 році ОСОБА_8 не зверталась до неї особисто щодо отримання права на земельну частку (пай). Зазначила, що приблизно у 2019 році діти спадкодавця виявили, що батько був у списках КСП. Стверджує, що в 2020 році позивач ОСОБА_9 уже знав про земельну частку (пай). Також зазначила, що 16.10.1996 року відповідач ОСОБА_8 подавала до сільської ради заяву про прийняття спадщини, справжність підпису на якій вона завіряла.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що почала працювати в Червоноквітівській сільській раді з 2018 року. Приблизно в 2018-2019 роках позивач ОСОБА_11 звернувся в сільську раду до ОСОБА_12 , яка повідомила, що йому необхідно з`явитися за довідкою про те, що його батько є у списках КСП. На підставі цієї довідки позивачу було запропоновано звернутись до земельного відділу, та, оскільки замість ОСОБА_13 , яка перебувала у відпустці, була ОСОБА_6 , позивачу було видано довідку про наявність земельної ділянки із вільних земель на території сільської ради із земель запасу державної власності. Також зазначила, що викопіювання місця розташування земельної ділянки видавалося у 2018-2019 роках.

Свідок ОСОБА_14 повідомила суду, що 16 років працювала бухгалтером по заробітній платі. На той час дуже добре знала померлого ОСОБА_5 , а також ОСОБА_4 , які все життя пропрацювали в колгоспі. Також вказала, що допомагала оформити спадщину «пайовикам» у 2020 році. Із позивачем ОСОБА_15 зустрілася біля сільської ради, коли приходила в сільську раду за викопіровками. В ті часи вона вже не працювала в сільській раді. Також повідомила, що із ОСОБА_15 раніше зверталась до нотаріуса з метою оформлення спадщини на пай після смерті батька.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, оскільки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент відкриття спадщини Цивільний кодекс України ще не набрав чинності, тому до спадкових відносин мають застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (оголошення громадянина померлим).

У статті 527 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина перша статті 529 ЦК УРСР).

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частина друга статті 548 ЦК УРСР).

Частинами дев`ятою, десятою статті 5 ЗК України, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений ( безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року ( 561-12), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06).

Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.

Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

У деяких випадках при розгляді цивільних справ про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування суди неправильно встановлюють зміст правовідносин, що виникають, та застосовують до спірних правовідносин норми, що регулюють право власності на земельні ділянки, та не беруть до уваги, що право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були членами цього підприємства.

Якщо спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК, то необхідно враховувати, що ст. 549 ЦК УРСР було визначено перелік дій, які свідчать про прийняття спадщини фактичний вступ у володіння та управління спадковим майном.

Судом установлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_5 мав право на земельну частку (пай), однак правовстановлюючий документ сертифікат на земельну частку (пай) не отримав, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Також під час розгляду справи судом установлено, що разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , на час його смерті проживали дружина ОСОБА_4 , з якою він розлучився в 1995 року, тобто за рік до своєї смерті, а також неповнолітні діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 який проходив службу в Збройних Силах України. До того ж найстарший син ОСОБА_1 , який на момент відкриття спадщини після смерті батька вже був повнолітній, проходив військову службу до 17 червня 1996 року, оскільки був звільнений в запас після закінчення строку служби, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_3 .

Статтею 524 Цивільного Кодексу УРСР встановлено, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Спадкування за законом здійснюється у разі відсутності заповіту.

Згідно ст.529 Цивільного Кодексу УРСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, чоловік (дружина) та батьки померлого, а також дитина померлого, народжена після його смерті.

Відповідно до статті 535 Цивільного Кодексу УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається із предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, що визначено статтею 548 ЦК УРСР.

Статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Вказані дії мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За приписами статті 562 ЦК УРСР поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом.

Як зазначалось вище, ст. 548 ЦК УРСР передбачає обставини для прийняття спадщини. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тобто, законодавство як діюче на день розгляду справи (ЦК України), так і на день відкриття спадщини (норми ЦК УРСР), не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Оформлення свідоцтва є правом, а не обов`язком спадкоємців. Факт не оформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Отже, для прийняття спадщини особи, які є спадкоємцями першої черги і бажають прийняти спадщину, повинні до спливу шести місяців після смерті спадкодавця фактично вступити в управління або володіння спадковим майном, або подати до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Протягом встановленого шестимісячного строку на прийняття спадщини позивачі, як спадкоємці першої черги, які проживали зі спадкодавцем, є такими, що прийняли спадщину після смерті батька і не відмовилися від своєї частини спадщини у встановленому законом порядку. Відтак, спадщина після смерті ОСОБА_5 належить позивачам в рівних частинах, а саме по 1/4 частини.

Також судом установлено, що мати позивачів ОСОБА_4 від імені своїх на той час неповнолітніх дітей заяв про отримання правовстановлюючого документа сертифіката на право на земельну частку (пай) у передбачений законом строк до відповідних органів не подавала. Про існування у колишнього чоловіка права на земельну частку (пай) не знала.

З моменту відкриття спадщини після ОСОБА_5 та протягом шестимісячного строку, про існування права на земельну частку (пай) - 2 умовно-кадастрових гектари із земель колективної власності бувшого КСП імені «Чапаєва», розташовану раніше на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, яка на даний час передана в комунальну власність Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, а ні позивачам, а ні відповідачу відомо не було та сільською радою не повідомлялось.

Твердження представника відповідача Білицької селищної ради про те, що самими позивачами після досягнення повноліття не було здійснено дій щодо захисту свого порушеного права на земельну частку (пай) не заслуговують на увагу, оскільки лише в 2018-2019 роках при зверненні одного із позивачів до сільської ради та отриманні викопіювання місця розташування спірної земельної ділянки (паю) стало відомо про те, що їхньому померлому батьку, який був у списках КСП імені «Чапаєва» за життя належало право на земельну частку пай 2 умовно-кадастрових гектари із земель колективної власності КСП імені «Чапаєва», розташовану раніше на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

Тобто саме з цього часу позивачі, як спадкоємці після смерті батька ОСОБА_5 дізналися про порушення свого права, за захистом якого позивачі звернулися до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

До того ж суд звертає увагу, що в грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 вже звертався до суду за захистом свого порушеного права з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

За змістом статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за позивачами права на земельну частку (пай) 2 умовно-кадастрових гектари із земель колективної власності КСП імені «Чапаєва» на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , є обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Щодо строків позовної давності про застосування наслідків спливу яких прохає представник відповідача Білицької селищної ради суд зазначає, що згідно вимог ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки.

Аналогічно положення закріплені в статті 257 ЦК України, згідно якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Також відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ухвали ВССУ від 27.08.2014 року по справі № 6-12823св14 право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання с/г підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Разом з цим, у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 540/1100/18 (провадження № 61-355св20), вирішуючи питання щодо обчислення строку позовної давності, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що "пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття "позовна" має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене. Таким чином, оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 181/257/19.

Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) з 12 березня 2020 року на всій території України введено карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12, яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

Таким чином, строк позовної давності було продовжено на весь період дії карантину.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і триває станом на день постановлення рішення суду.

Відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, оскільки батько позивачів ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і позивачі після його смерті дізналися про право на земельну частку (пай) лише у 2018-2019 роках, що також узгоджується із показаннями свідків, тому перебіг трирічного строку позовної давності для звернення за захистом своїх цивільних прав розпочався саме з того часу, крім того позивач ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом про визнання за ним права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом у грудні 2022 року.

З даним позовом до суду позивачі звернулися 03 травня 2024 року.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що строк позовної давності позивачами не пропущено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Судом установлено, що позивачами при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 4844,80 грн (а.с. 54).

За таких обставин, з урахуванням повного задоволення позову судовий збір у відповідності вимогам частини 1 статті 141 ЦПК України має бути стягнутий з відповідачів у рівних частках на користь позивача.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є неналежним відповідачем у справі, то з відповідачів Білицької селищної ради та ОСОБА_4 пропорційно з кожного підлягає до стягнення на користь позивачів сума сплаченого ними судового збору у розмірі 2422,4 гривень (4844,80 / 2) з кожного, тобто по 605,60 гривень (2422,4 / 4) кожному позивачу окремо.

Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов адвоката Титаренка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_4 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , право на 1/4 земельну частку (пай) площею 2 умовно-кадастрових гектари із земель колективної власності КСП імені «Чапаєва», розташованої на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Чапаєве Кобеляцького району Полтавської області.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_5 , право на 1/4 земельну частку (пай) площею 2 умовно-кадастрових гектари із земель колективної власності КСП імені «Чапаєва», розташованої на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Чапаєве Кобеляцького району Полтавської області.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_6 , право на 1/4 земельну частку (пай) площею 2 умовно-кадастрових гектари із земель колективної власності КСП імені «Чапаєва», розташованої на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Чапаєве Кобеляцького району Полтавської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_7 , право на 1/4 земельну частку (пай) площею 2 умовно-кадастрових гектари із земель колективної власності КСП імені «Чапаєва», розташованої на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Чапаєве Кобеляцького району Полтавської області.

Стягнути із Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21051585, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) гривень.

Стягнути із Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21051585, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_5 , судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) гривень.

Стягнути із Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21051585, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) гривень.

Стягнути із Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21051585, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_7 , судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) гривень.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) гривень.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_5 , судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) гривень.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) гривень.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_7 , судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивачі:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідачі:

- Білицька селищна рада Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21051585, місцезнаходження: селище Білики, вул. Кобеляцька, 53А Полтавського району Полтавської області;

- Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, код ЄДРПОУ 39767930, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Затишна, 23 Полтавської області;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя