Решение № 127595189, 16.05.2025, Бучацкий районный суд Тернопольской области

Справа № 595/1466/22

Провадження № 2/595/9/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2025

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Содомори Р.О.,

при секретарі Присташ П.Р.,

з участю представника позивача Андрусенко І.Я.,

представника відповідача ОСОБА_1 Суп М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бучач справу за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Андрусенко Ігор Ярославович до ОСОБА_1 та третьої особи Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області про визнання договору земельного сервітуту укладеним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та третьої особи Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області та згідно позовних вимог просить визнати укладеним договір про встановлення земельного сервітуту від 02.02.2022 року між Бучацькою міською радою, як власника з однієї сторони, ОСОБА_1 , як орендаря, з другої сторони, та ОСОБА_2 , як сервітуарія, з третьої сторони, предметом якого є встановлення особистого земельного сервітуту на підставі рішення сесії Бучацької міської ради від 02.02.2022 №2346 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди (сервітуту) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху громадянці ОСОБА_2 » стосовно частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0071 га, кадастровий номер 6121210100:02:004:1343, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивує тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 0,18 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6121210100:02:004:1314, яка розташована по АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці розташована дренажна канава. Поряд із цією земельною ділянкою розташована земельна ділянка з кадастровим номером 6121210100:02:004:1343, яка відноситься до земель комунальної власності та належить третій особі, Бучацькій міській раді. Протягом багатьох років ОСОБА_2 із чоловіком використовували частину вищевказаної земельної ділянки для проїзду транспортним засобом (переважно сільськогосподарською технікою) до своєї земельної ділянки (кадастровий номер 6121210100:02:004:1314) з метою обслуговування. За рішенням міської ради від 1993 року чоловік позивачки насадив там фруктових дерев, а також в цілях благоустрою заїзду завіз та висипав на земельну ділянку біля десяти машин каменю. У грудні 2021 року земельну ділянку із кадастровим номером 6121210100:02:004:1343 передано в оренду ОСОБА_1 строком на 7 років. Зазначає, що Бучацька міська рада надаючи ОСОБА_1 земельну ділянку в оренду передбачила умову (обмеження), а саме встановлення земельного сервітуту через орендовану земельну ділянку до земельної ділянки ОСОБА_2 . Рішенням восьмої сесії восьмого скликання Бучацької міської ради Тернопільської області №2346 від 02.02.2022 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди (сервітуту) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху громадянці ОСОБА_2 », вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди (сервітуту) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху громадянці ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . Окрім того, передбачено укласти з ОСОБА_2 договір строкового сервітуту на частину земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту (право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху) кадастровий номер земельної ділянки 6121210100:02:004:1343, площею 0,0042 га, строком на 7 (сім) років. 02.02.2022 року передбачалося укладення трьохстороннього договору про встановлення земельного сервітуту між Бучацькою міською радою, в особі ОСОБА_3 , як власника, з однієї сторони, ОСОБА_1 , як орендаря, з другої сторони, та ОСОБА_2 , як сервітуарія, з третьої сторони, предметом якого було встановлення особистого земельного сервітуту на підставі рішення сесії Бучацької міської ради від 02.02.2022 №2346 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди (сервітуту) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху громадянці ОСОБА_2 » стосовно частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0071 га (категорія земель для городництва, код КВЦПЗ А 01.07), кадастровий номер 6121210100:02:004:1343, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що даний договір було підписано ОСОБА_2 та представником Бучацької міської ради ОСОБА_3 . Натомість ОСОБА_1 зазначений договір не було підписано у зв`язку із її відмовою. Встановлення даного сервітуту необхідно для того, щоб ОСОБА_2 мала можливість проїхати транспортним засобом, в тому числі сільськогосподарською технікою (трактором) через земельну ділянку кадастровий номер 6121210100:02:004:1343 до своєї земельної ділянки кадастровий номер 6121210100:02:004:1314. В інший спосіб ОСОБА_2 не може проїхати транспортним засобом до своєї земельної ділянки кадастровий номер 6121210100:02:004:1314, оскільки вздовж неї знаходиться дренажна канава, яка примикає впритул до зазначеної земельної ділянки. Прохід чи проїзд через дренажну канаву (яму) неможливий. Якщо засипати дренажну канаву, то усі стічні води будуть накопичуватись на земельних ділянках у людей, які проживають неподалік. Крім того, зазначає, що відповідачка у своєму поясненні від 11.05.2022 року повідомила Бучацьку міську раду про те, що вона відмовляє у підписанні договору сервітуту, оскільки ОСОБА_2 має інші шляхи для проїзду до своєї земельної ділянки. Також ОСОБА_1 зазначила, що планує використовувати дану ділянку згідно цільового призначення «городництво», а проїзд унеможливить використання ділянки в цілому. Вважає, що дана відмова є немотивованою. Коли ОСОБА_1 надавалась спірна ділянка в оренду, їй було відомо про те, що через вказану ділянку буде встановлено сервітут, шляхом проїзду транспортним засобом до ділянки ОСОБА_4 . Також звертає увагу на той факт, що у 2019 році ОСОБА_1 зверталась до суду із позовом у якому просила визнати недійсним п.2 рішення Бучацької міської ради від 26.07.2017 року №976 яким було передбачено укладення договору сервітуту на земельну ділянку, яка відводиться в оренду ОСОБА_1 . Рішенням Бучацького районного суду від 08.11.2019 року у справі №959/764/19, яке залишено в силі Тернопільським апеляційним судом, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено з тих підстав, що її право не порушено. Також необхідність встановлення сервітуту та неможливість в інший спосіб задовольнити потреби щодо земельної ділянки ОСОБА_2 підтверджується Актом обстеження земельної ділянки від 31.01.2022 року, який складено розширеною комісією у складі постійної комісії з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку комунальної власності, природокористування, екології, житлово-комунального господарства території Бучацької міської ради, згідно якого рекомендовано встановити особистий земельний сервітут в інтересах, сервітуарія ОСОБА_2 на право проїзду і проходу через земельну ділянку з кадастровим номером 6121210100:02:004:1343 для обслуговування присадибної земельної ділянки, яка є власністю ОСОБА_2 (кадастровий номер 6121210100:02:004:1314), оскільки проїзд транспортним засобом необхідно та рекомендовано здійснювати з вулиці Миру з південної сторони ділянки, яка є приватною власністю ОСОБА_2 , вздовж дренажної канави, не перетинаючи залізничну колію. Інший спосіб проїзду на думку комісії є неможливий.

Ухвалою суду від 13 січня 2023 року відкрито загальне позовне провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Андрусенко Ігор Ярославович до ОСОБА_1 та третьої особи Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області про визнання договору земельного сервітуту укладеним та призначено підготовче судове засідання.

07.02.2023 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Суп М.Б. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить позов залишити без задоволення, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а відтак такими що не підлягають задоволенню. Відповідач вважає, що у позивача наявна можливість проходу і проїзду до земельної ділянки, яка перебуває у її власності для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6121210100:02:004:1314 та розташована по АДРЕСА_1 від присадибної земельної ділянки ОСОБА_5 (свекрухи позивачки), до дороги загального користування, тобто до АДРЕСА_1 . Крім того ,зазначає, що із поданого позивачкою листа відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, інфраструктури та цивільного захисту Бучацької районної державної адміністрації від 25.01.2018 року №4/01-11 адресованого Бучацькій міській раді вбачається, що відповідно до містобудівної документації (генеральний план м.Бучач), заїзд до даної земельної ділянки (кадастровий номер 6121210100:02:004:1314) через під`їздну колію до цукрового заводу не передбачений. Земельна ділянка примикає до вул.Миру, відповідно заїзд до неї можливий тільки зі сторони вул.Миру. ТОВ «Бучачхлібпром» у листі №3 від 01.07.2021 року на звернення ОСОБА_1 вказав, що переїзд через власну колію, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6121210100:02:004:1343 поряд із земельною ділянкою кадастровий номер 6121210100:02:004:0260 неможливий. Зазначає, що позивачем без проведення експертизи не підтверджено заявлений у технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди (сервітуту) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху громадянці ОСОБА_2 розмір земельної ділянки, яка за її твердженням необхідна для сервітуту, і на думку відповідача є надмірним. Відповідач вважає, що встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку площею 0,0071 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6121210100:02:004:1343, яка використовується відповідачем для городництва, не є єдиним можливим способом для позивачки для проходу і проїзду до земельної ділянки, яка перебуває у її власності для ведення особистого селянського господарства. Крім того, зазначає, що такий спосіб встановлення сервітуту є найбільш обтяжливим, оскільки фактична площа сервітуту становить 59,15% від загальної площі земельної ділянки. А також зазначає, що сервітут у виді проїзду транспортним засобом (сільськогосподарською технікою трактором) по земельній ділянці сільськогосподарського призначення унеможливить її фактичне використання за цільовим призначенням, а тому не відповідає вимогам раціонального використання земель.

Ухвалою судді Бучацького районного суду від 06 квітня 2023 року на підставі клопотання представника позивача позовні вимоги в частині встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки кадастровий номер 6121210100:02:004:1343 залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено. Провадження у справі відновлено 26 листопада 2024 року у зв`язку із надходженням висновку експерта.

Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила з підстав наведених у відзиві.

Представник третьої особи Бучацької міської ради у судове засідання не з`явився, будучи належно повідомленим про дату та час судового засідання, згідно із заяви, яка міститься в матеріалах справи, просить розглядати справу без участі представника Бучацької міської ради та при вирішенні покладається на думку суду.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В силуст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно дост.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно дост.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається із інформаційної довідки 315741261 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивачці ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 6121210100:02:004:1314.

Із витягу НВ-0001320372022 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6121210100:02:004:1314 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

Як вбачається із інформаційної довідки 315740496 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 6121210100:02:004:1343 на праві власності належить Бучацькій міській раді.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6100077912022, сформованого 21.01.2022, земельна ділянка площею 0,0071 га, кадастровий номер 6121210100:02:004:1343, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має цільове призначеннягородництво. Підставою здійснення державної реєстрації земельної ділянки є проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 15.03.2021 ДП «Тернопільська регіональна філія Центр ДЗК». Дана реєстрація здійснена 05 квітня 2021 року. Згідно даних, що містяться в Державному реєстрі земель, передбачено право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху земельної ділянки площею 0,0042 га на підставі рішення Бучацької міської ради та договору.

Рішенням сімнадцятої сесії сьомого скликання Бучацької міської ради Тернопільської області від 26 липня 2017 року №976 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення городництва за адресою АДРЕСА_1 » вирішено: 1) надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років для ведення городництва орієнтовною площею 0,01 га за рахунок земель не наданих у власність та постійне користування в межах населеного пункту АДРЕСА_1 ; 2) передбачити укладення договору сервітуту на земельну ділянку, яка відводиться в оренду ОСОБА_1 у відповідності до п.1 даного рішення, між міською радою (як власником земельної ділянки) та ОСОБА_2 , на право проїзду через земельну ділянку до присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27.02.2020 року, рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2019 року, яким в позові ОСОБА_1 до Бучацької міської ради Тернопільської області та ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування п.2 рішення 17-ї сесії сьомого скликання Бучацької міської ради Тернопільської області від 26 липня 2017 року №976відмовлено, залишено без змін.

Рішенням сьомої сесії восьмого скликання Бучацької міської ради Тернопільської області №2068 від 15.12.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для городництва громадянці ОСОБА_1 » вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва на умовах надання в оренду в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на території Бучацької міської ради Тернопільської області; надати громадянці ОСОБА_1 в оренду терміном на 7 (сім) років земельну ділянку для городництва площею 0,0071 га, кадастровий номер 6121210100:02:004:1343, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на території Бучацької міської ради Тернопільської області; зареєструвати договір оренди землі у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з договору оренди землі від 15 грудня 2021 року, укладеного між Бучацькою міською радою, як орендодавцем, в особі міського голови Фреяка В.Й. з одного боку та орендарем ОСОБА_1 з другої, орендодавець на підставі рішення міської ради від 15.12.2021 №2068 надає, а орендар приймає в строкове платне користування для городництва земельну ділянку площею 0,0071 га, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , кадастровий номер якої 6121210100:02:004:1343. Договір укладено сторонами строком на 7 (сім) років.

За даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 46078139, право оренди земельної ділянки площею 0,0071 га, кадастровий номер 6121210100:02:004:1343, зареєстровано за ОСОБА_1 , на підставі договору оренди землі від 15.12.2021, орендодавцем виступає Бучацька міська рада.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 21 серпня 2020 року, адресованої голові Бучацької міської ради П.М.Мосціпану, вона не заперечувала особисто погодити межі земельної ділянки, що надається в оренду ОСОБА_1 , при умові, якщо в договорі оренди будуть вказані обмеження, що нададуть їй право проїзду (сервітуту) через вказану ділянку, яке їй належить на підставі п.2 рішення 17-ї сесії 7-го скликання Бучацької міської ради Тернопільської області від 26 липня 2017 року №976.

Згідно із актом обстеження земельної ділянки від 31 січня 2022 року, розширеною комісією у складі постійної комісії з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку, комунальної власності, природокористування, екології, житлово-комунального господарства та благоустрою, а також постійною комісії з питань земельних відносин та планування території Бучацької міської ради, рекомендовано встановити особистий земельний сервітут в інтересах сервітуарія ОСОБА_2 на право проїзду і проходу через земельну ділянку з кадастровим номером 6121210100:02:004:1343 для обслуговування присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка є власністю ОСОБА_2 (кадастровий номер 6121210100:02:004:1314). Зазначено, що у відповідності із листом відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, інфраструктури та цивільного захисту Бучацької РДА від 25 січня 2018 року №4/01-11 проїзд транспортним засобом необхідно, рекомендовано здійснювати з вулиці Миру з південної сторони ділянки, яка є приватною власністю ОСОБА_2 , вздовж дренажної канави, не перетинаючи залізничну колію. Інший спосіб проїзду на думку комісії є неможливий.

Рішенням восьмої сесії восьмого скликання Бучацької міської ради Тернопільської області №2346 від 02 лютого 2022 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди (сервітуту) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху громадянці ОСОБА_2 », вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди (сервітуту) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (код згідно КВЦПЗ07.02) громадянці ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Окрім того, передбачено укласти з громадянкою ОСОБА_2 договір строкового сервітуту на частину земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту (право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху), кадастровий номер земельної ділянки 6121210100:02:004:1343, площею 0,0042 га, строком на 7 (сім) років за адресою: АДРЕСА_1 .

02 лютого 2022 року передбачалось укладення трьохстороннього договору про встановлення земельного сервітуту між Бучацькою міською радою, в особі міського голови Фреяка В.Й., як власника, з однієї сторони, ОСОБА_1 , як орендаря, з другої сторони, та ОСОБА_2 , як сервітуарія, з третьої, предметом якого було встановлення особистого земельного сервітуту на підставі рішення сесії Бучацької міської ради від 02.02.2022 №2346 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди (сервітуту) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху громадянці ОСОБА_2 » стосовно частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0071 га (категорія земельдля городництва, код КВЦПЗА 01.07), кадастровий номер 6121210100:02:004:1343, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначено, що особистий земельний сервітут встановлюється в інтересах сервітуарія на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до власної земельної ділянки ОСОБА_2 . Особистий строковий сервітут встановлюється на частину земельної ділянки площею 0,0042 га, що становить 59,15% від загальної площі такої у відповідності до кадастрового плану, який є невід`ємною частиною даного договору. Договір підписаний Бучацькою міською радою та ОСОБА_2 ОСОБА_1 вищезазначений договір не підписала.

Згідно із письмовим поясненням ОСОБА_1 (уповноважена особа ОСОБА_6 ) від 11 травня 2022 року, вона зазначала, що відмовляє у підписанні вищезгаданого договору тому, що ОСОБА_2 має інші шляхи для проїзду до своєї ділянки. Крім того, зазначила, що вона планує використовувати земельну ділянку, яка їй відведена в оренду, згідно цільового призначення, яким є городництво, а проїзд через неї унеможливлює таке.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 29.09.2022 року по справі №595/532/22 ОСОБА_2 зверталася до суду із позовом до ОСОБА_1 та Бучацької міської ради, в якому просила скасувати рішення Бучацької міської ради від 15.12.2021 року за №2068, визнати договір оренди земельної ділянки від 15.12.2021 року, укладений між Бучацькою міською радою та ОСОБА_1 , недійсним. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, у зв`язку із тим, що вимоги позивача, заявлені нею в позовній заяві не призведуть до поновлення її прав, оскільки скасування рішення Бучацької міської ради та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним не свідчитиме про право користування позивачем спірною земельною ділянкою для проїзду чи проходу до її земельної ділянки (право земельного сервітуту).

09 листопада 2022 року позивач ОСОБА_2 звернулася до відповідача ОСОБА_1 із пропозицією щодо встановлення сервітуту та підписання договору про встановлення земельного сервітуту на умовах передбачених трьохстороннім договором про встановлення земельного сервітуту від 02.02.2022 року між Бучацькою міською радою, в особі міського голови Фреяка В.Й., як власника, з однієї сторони, ОСОБА_1 , як орендаря, з другої сторони, та ОСОБА_2 , як сервітуарія, з третьої, предметом якого є встановлення особистого земельного сервітуту на підставі рішення сесії Бучацької міської ради від 02.02.2022 №2346 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди (сервітуту) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху громадянці ОСОБА_2 » стосовно частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0071 га (категорія земельдля городництва, код КВЦПЗА 01.07), кадастровий номер 6121210100:02:004:1343, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.2 ч.1ст.395 ЦК України, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Сервітутні відносини регулюються нормамистатей 401 - 406 Цивільного кодексу Україниістатей 98 - 102 Земельного кодексу України.

За змістом ст. 98ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99вказаного кодексу передбачено види права земельного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

За приписамистатті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до вимог ст.ст.91,96 ЗК Українивласники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з вимогами ст. 100 ЗК України, ст.402ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

З аналізу положень ст.ст.401,402ЦК України вбачається що підставою для встановлення судом земельного сервітуту є недосягнення домовленості сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 листопада 2022 року позивач ОСОБА_2 звернулася до відповідача ОСОБА_7 із пропозицією щодо встановлення сервітуту та підписання договору про встановлення земельного сервітуту на умовах передбачених трьохстороннім договором про встановлення земельного сервітуту від 02.02.2022 року між Бучацькою міською радою, в особі міського голови Фреяка В.Й., як власника, з однієї сторони, ОСОБА_1 , як орендаря, з другої сторони, та ОСОБА_2 , як сервітуарія, з третьої.

Згідност.403ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Положеннями ст.404 ЦК Українивизначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до роз`яснень викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 N 24-150/0/4-13 при вирішенні спорів щодо встановлення сервітуту судам слід з`ясовувати, чи звертався позивач з такою вимогою безпосередньо до власників майна і чи вирішувалося це питання між сторонами в добровільному порядку, чи не будуть внаслідок установлення сервітуту порушуватись права власників майна або інших його користувачів, чи може позивач задовольнити свою потребу у користуванні своїм майном інакше як установленням такого сервітуту. У рішенні суд повинен зазначити, в якій саме частині належного відповідачу майна встановлено сервітут і в якому розмірі, чітко визначити обсяг прав особи, що звертається з питанням обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до п. 38 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Враховуючи вимоги закону, для забезпечення гарантованих прав власника земельної ділянки земельний сервітут має здійснюватися найменш обтяжливим способом. Це означає, що незручності у використанні власником своєї земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, мають бути мінімальними, тобто такими, що суттєво не перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права земельного сервітуту, встановлюючи його на певний строк чи без зазначення строку суд може враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Крім того, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

На виконання ухвали Бучацького районного суду від 24 квітня 2023 року судовим експертом Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надано висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у даній справі. Згідно наданого висновку проїзд (прохід) на земельну ділянку кадастровий номер 6121210100:02:004:1314, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , без установлення сервітуту неможливий. Інші технічно можливі варіанти для встановлення сервітуту проїзду (проходу) на земельну ділянку кадастровий номер 6121210100:02:004:1314, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , окрім як через земельну ділянку площею 0,0071 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6121210100:02:004:1343, якою користується ОСОБА_1 , відсутні.

Частина друга статті 129Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1, 2 ст.80, ч.1 ст.81ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Представником позивача надано в якості доказу світлини, які було переглянуто в судовому засіданні, згідно яких, як стверджує позивач, чітко видно, що іншого проїзду до земельної ділянки позивачки, аніж через спірну земельну ділянку, немає, проте слід зазначити, що в силу ч.2ст.78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Встановлення сервітуту на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, яка перебуває в оренді та суборенді, в першу чергу та головним чином впливає на права та інтереси саме орендаря та суборендаря, які володіють та користуються такою земельною ділянкою, а не титульного власника такої земельної ділянки, який у зв`язку з передачею землі в оренду фактично такою земельною ділянкою не користується. Внаслідок цього відповідні обмеження запроваджені сервітутом в більшій мірі вплинуть саме на права та інтереси орендаря, який безпосередньо використовує земельну ділянку, а не власника, інтерес якого полягає в отриманні плати за користування належною йому земельною ділянкою.

Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16, провадження №12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені устатті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, провадження №12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, провадження №14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, провадження №14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі №925/642/19, провадження №12-84гс20 та інші).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц, провадження №14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20, провадження №12-61гс21 (пункт 148)).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, особа має право на власний розсуд обрати будь-який з можливих способів захисту, які передбачені законом або договором, за виключенням випадків, коли законом встановлено імперативний характер щодо застосування конкретного способу захисту.

В такий спосіб, позивач, який вважає, що його право або законний інтерес порушені, не визнаються або оспорюються має право звернутись до суду за їх захистом, обравши будь-який з передбачених законом або договорів спосіб захисту.

Статтею 124-1ЗК України передбачено порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності, відповідно до ч. 1 якої особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо: а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності; б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.

Відповідно до ч.2 ст.124-1 ЗК України, у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці: особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні; особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні. Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить визнати укладеним договір про встановлення земельного сервітуту від 02.02.2022 між Бучацькою міською радою, як власника, з однієї сторони, ОСОБА_1 , як орендаря, з другої сторони, та ОСОБА_2 , як сервітуарія, з третьої, предметом якого є встановлення особистого земельного сервітуту на підставі рішення сесії Бучацької міської ради від 02.02.2022 №2346 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди (сервітуту) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху громадянці ОСОБА_2 » стосовно частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,0071 га, кадастровий номер 6121210100:02:004:1343, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Положенням статей3,6,203,626,627 ЦК Українивизначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першоїстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина першастатті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені устаттях 642 - 643 ЦК України.

Крім того, згідно із статтями210та640 ЦК України, не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

У відповідності дост.402 ЦК України,ст.100 ЗК України, земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Частина першастатті 628 ЦК Українипередбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору, статті6,627 ЦК Українивизначають, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору,ЦК Україниразом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини три статті6та статті627цьогоКодексупри укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цьогоКодексута інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті203, частини першої статті215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є те, що вони суперечать актам цивільного законодавства.

Отже, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Проте, як вбачається з матеріалів справи сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору про встановлення земельного сервітуту, про що свідчить відсутність підпису орендаря ОСОБА_1 , яка є відповідачем по справі та відповідно не здійснено його державну реєстрацію.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що згідно відповіді ТОВ «Бучачхлібпром» про можливість проїзду через земельну ділянку на якій розташована залізнична колія, власником якої є ТОВ «Бучачхлібпром», біля земельної ділянки кадастровий номер 6121210100:02:004:1343, проїзд через колію в даному місці жодною документацією не передбачений і відповідно не влаштований, окрім того, будь-який проїзд в зазначеному місці буде таким, що ускладнює експлуатацію колії та виконання робіт з утримання її в належному стані. Тому, переїзд через власну колію неможливий.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Право земельного сервітуту полягає в можливості обмеженого використання чужої суміжної (прилеглої) земельної ділянки (ділянок) в певних цілях.

Змістом сервітуту є обсяг прав і обов`язків його сторін щодо обмеженого користування чужою земельною ділянкою особою, на користь якої встановлено земельний сервітут (далі - сервітуарій). Зокрема, обсяг прав сервітуарія може включати можливість вчинення певних дій (прохід, проїзд, прокладення комунікацій тощо) або можливість вимагати від власника сусідньої ділянки утримуватися від певних дій (наприклад, не перешкоджати відводу води із сусідньої земельної ділянки).

Право сервітуарія породжує і його обов`язки перед власником обслуговуючої земельної ділянки, які у свою чергу, теж визначають зміст сервітуту, зокрема: використовувати об`єкт сервітуту в межах, необхідних для задоволення визначених господарських потреб; вносити власнику обслуговуючої земельної ділянки адекватну плату за її використання; використовувати сервітут способом, найменш обтяжливим для власника обслуговуючої ділянки тощо.

Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Як встановлено в ході судового розгляду, земельна ділянка, що перебуває в користування відповідача, має сільськогосподарське цільове призначення, загальна площа вказаної земельної ділянки становить 0.0071 га. Площа даної земельної ділянки, яку позивач хоче відвести для свого проїзду становить 0.0042 га. Таким чином, пропонується використати близько 60% площі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для організації проїзду.

На думку суду, такі умови договору, без деталізації, часу проїзду, дій позивача в разі пошкодження сільськогосподарської продукції, та іншого не можуть бути визнані судом найменш обтяжливими, оскільки визнання договору укладеним в такій редакції фактично унеможливить використання земельної ділянки площею 0.0071 га за її цільовим призначенням, а саме землі сільського господарства.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягаю за їх безпідставністю.

Враховуючи ту обставину, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача судових витрат по справі відсутні.

Керуючисьст.ст.401-404ЦКУкраїни,ст.ст.79, 79-1, 98, 99, 100, 101ЗКУкраїни, ст.ст.10, 57,60,212,213, 215 ЦПК України,суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Андрусенко Ігор Ярославович до ОСОБА_1 та третьої особи Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області про визнання договору земельного сервітуту укладеним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 26.05.2025.

Суддя: Р. О. Содомора