Решение № 126804580, 23.04.2025, Хмельницкий горрайонный суд Хмельницкой области

Справа № 686/32251/24

Провадження № 2/686/419/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23.04.2025 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Дмітрієвій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2024 року позивач ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування поданого позову вказано, що 30.05.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір про споживчий кредит №103084610 на суму 5000 грн. строком на 30 днів до 29.06.2021 року зі сплатою процентів за користування кредитом: 15,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6 Договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

30.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №30-11-65, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до боржника за договором про споживчий кредит №103084610 від 30.05.2021 року.

10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» на підставіДоговору відступлення права вимоги №10-03/2023/01, в тому числі за договором про споживчий кредит №103084610 від 30.05.2021 року.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, позивач просить стягнути заборгованість в загальному розмірі 24229,06 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3754,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги20475,06 грн., а також сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2024 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в змісті позовної заяви вказав про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.05.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір про споживчий кредит №103084610, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. (п. 1.2), строком на 30 днів з 30.05.2021 по 29.06.2021 (п. 1.3, 1.4).

Згідно п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом: 15,00 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6 Договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит складено графік платежів за договором про споживчий кредит, згідно з яким загальна вартість кредиту становить 5015,00 грн., з яких 5000,00 грн. тіло кредиту, 15,00 грн. відсотки за користування кредитом.

Вказана інформація міститься також в паспорті споживчого кредиту №103084610, копія якого міститься в матеріалах справи.

Окрім того, 26.05.2021 року складена анкета-заява на кредит №103084610, згідно з якою сума кредиту 5000,00 грн.; строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту 29.06.2021; сума до повернення 5015,00 грн.; складові частини сукупної вартості кредиту: проценти за користування кредитом 15 грн. (0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом).

30.05.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000,00 грн. згідно договору №103084610, що підтверджується даними платіжного доручення №28153408.

30.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №30-11-65, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до боржника за договором про споживчий кредит №103084610 від 30.05.2021 року.

10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» на підставіДоговору відступлення права вимоги №10-03/2023/01, в тому числі за договором про споживчий кредит №103084610 від 30.05.2021 року.

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги відповідачмає загальну суму заборгованості у розмірі 24229,06 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» за договором станом на 02.12.2024 в сумі 24229,06 грн., з яких: заборгованість за кредитом3754,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги20475,06 грн.

Перевіряючи правомірність позовних вимог законодавчим нормам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушив умови кредитного договору та вимоги ст.ст.526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 5000 грн. є правомірними та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог ТОВ «Коллект центр» в частині стягнення відсотків за договором позики, суд виходить з наступного.

Так, пунктом 2.3 передбачено пролонгацію кредитного договору. В пункті 2.3.2 Договору зазначено, що розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної обставини щодо якої невідомо настане вона чи ні, і які полягають у: а) здійсненні платежу після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору. Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку № 1, і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1,2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені оновленим графіком.

Аналіз вищенаведених умов договору свідчить про їх явну суперечливість між собою.

Зокрема, п.2.2.1 договору чітко визначає, що у випадку продовження позичальником строку кредитування він має додатково сплатити комісію, при цьому конкретної прив`язки до п.2.3.1.1 або п.2.3.1.2, які передбачають пролонгацію на пільгових та стандартних (базових) умовах, не містить, а лише відсилається на загальний пункт 2.3 договору.

Належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об`єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, зокрема сплатив відповідну комісію, як це передбачено п.2.2.1 договору, до матеріалів позову не додано та в позові не зазначено.

Крім цього, структура самого договору про споживчий кредит достатньо свідчить, що строк кредитування визначається предметом договору (розділ 1) і становить 30 днів, а подальші умови, що визначені у розділі 2 договору, передбачають лише умови виконання самого предмета договору, тобто розділу 1 договору, який і включає у себе строк кредитування.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» у редакції чинній на час укладення договору, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Пункти 9, 10 частина 3 статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» у редакції чинній на час укладення договору, передбачають, що несправедливими умовами договору є установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на невизначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру. Установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладенням договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції чинній на час укладення договору, нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

У зв`язку із цим, нарахування відповідачу після 30.05.2021 року процентів у відповідності до 2.3.1.2 договору не знаходить свого належного юридичного обґрунтування і по своїй суті є реалізацією положень ч.2 ст.625 ЦК України, яка захищає інтереси кредитодавця в разі прострочення позичальником грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд не вбачає обґрунтованих підстав вважати, що після спливу визначеного у п.1.3 договору строку кредитування відбулася пролонгація кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у даному випадку є безпідставним.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач кредит наданий йому у розмірі 5000 грн. не повернув, з останнього підлягають стягненню відсотки у розмірі 7500 грн., які узгоджені та нараховані йому за 30 днів з моменту отримання кредиту за стандартною процентною ставкою 5% за кожен день користування кредитом, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню та із ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за кредитним договором №103084610 від 30.05.2021 у загальному розмірі 12500,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення договірних відсотків слід відмовити за безпідставністю їх нарахування.

Відповідно до положень ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннямистатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2статті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн. до матеріалів справи надано копію договору №01-07/2024 про надання правничої допомоги від 01.07.2024, укладений між адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" та ТОВ «Коллект Центр», заявку на надання юридичної допомоги №359 від 11.10.2024, витяг з акту №1 про надання юридичної допомоги від 08.11.2024.

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі9000,00 грн. Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Таким чином, відповідно до вимог ст.141 ЦПК Українисудові витрати необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 51,59% (12500,00:24229,06х100) від розміру задоволених судом позовних вимог, а тому судовий збір становить 1249,74 грн. (12500,00х2422,40:24229,06) та витрати на професійну правничу допомогу4643,10 грн. (9000:100х51,59).

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81,141,258, 259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 257, 526, 546, 549, 611, 634, 638,1050,1054 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306) заборгованість за договором про споживчий кредит №103084610 від 30.05.2021 року у розмірі 12500,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1249,74 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4643,10 грн., всього стягнути: 18392,84 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Сергій Стефанишин