Решение № 126656381, 16.04.2025, Белопольский районный суд Сумской области

Справа № 573/137/25

Номер провадження 2/573/101/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2025 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Замченко А.О.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» про визнання пункту кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в :

23.01.2025 ТОВ «ФК «Процент» через систему «Електронний суд» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, в якому вказує, що 08.02.2024 між товариством і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6859, на підставі якого останній отримав кредит у сумі 5000 грн строком на 365 днів, зі сплатою кожні 20 днів процентів за користування кредитними коштами в розмірі 2,5% за кожен день (912,5% річних). Починаючи з 28.02.2024 у ОСОБА_1 виник обов`язок повернути заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, але він її не сплачує, у зв`язку з чим прострочена заборгованість за процентами за період з 08.02.2024 по 13.01.2025 становить 42500 грн. Зазначена заборгованість нарахована за ставкою 2,5% у день. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про споживче кредитування» передбачається нарахування процентів за такими ставками: з 24.12.2023 до 22.04.2024 2,5%, з 23.04.2024 по 20.07.2024 1,5%, з 21.07.2024 1%, але сторонами не були внесені зміни до кредитного договору в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом, загального розміру кредиту), тому підстави для перерахунку процентної ставки відсутні.

Посилаючись на викладене, а також на те, що ТОВ «ФК «Процент» не пред`являє вимоги достроково повернути суму кредиту, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам за кредитним договором у сумі 42500 грн за період з 08.02.2024 по 13.01.2025, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, які складаються з 2422 грн 40 коп. судового збору та 10000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 06.02.2025 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

18.02.2025 до суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 адвоката Кондратенко С.Ю., в якому вона вказує, що на день укладення кредитного договору на законодавчому рівні було обмежено розмір максимальної денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1%. Посилання позивача на п. 17 р. І Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» є неправомірним, оскільки він стосується споживчих кредитів, укладених до набрання чинності Законом №3498-ІХ, строк дії яких продовжується після набрання чинності цим законом. ОСОБА_1 визнає розмір заборгованості по несплаченим процентам у сумі 17500 грн, обрахованих виходячи з денної процентної ставки, встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», у розмірі 1%. Судовий збір не може бути стягнутий з нього, оскільки він є інвалідом ІІ групи, а витрати на правничу допомогу є неспірними зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаної роботи. Посилаючись на викладене, представник Новікова М.С. просила позов ТОВ «ФК «Процент» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 17500 грн заборгованості за процентами та 2000 витрат на правничу допомогу (а. с. 47 - 49).

18.02.2025 адвокат Кондратенко С.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву, в якій посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву ТОВ «ФК «Процент», просить визнати п. 1.2 кредитного договору №6859 від 08.02.2024 недійсним у частині розміру процентної ставки та визначити, що процентна ставка за користування кредитом становить 1% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 365%) (а. с. 55 - 57).

04.03.2025 до суду від представника ТОВ «ФК «Процент» - адвоката Руденка К.В. надійшла відповідь на відзив представника ОСОБА_1 адвоката Кондратенко С.Ю., в якій він вказав на обґрунтованість суми нарахованих відсотків за кредитним договором та правомірність стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн (а. с. 63 - 68).

04.03.2025 до суду від представника ТОВ «ФК «Процент» - адвоката Руденка К.В. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , в якому він, серед іншого, вказує на те, що за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом №3498-ІХ, у тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення такого договору. Процентна ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до договору не вносилися зміни в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом, загального розміру кредиту). ОСОБА_1 погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його, а отже вони, у тому числі в частині відсотків, є обов`язковими для виконання позичальником (а. с. 71 - 74).

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 06.03.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Процент» про визнання кредитного договору частково недійсним об`єднано в одне провадження з первісним позовом ТОВ «ФК «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

17.03.2025 до суду надійшло заперечення представника ОСОБА_1 адвоката Кондратенко С.А. на відповідь на відзив представника ТОВ «ФК «Процент» - адвоката Руденка К.В., а також її відповідь на відзив (а. с. 87 88, 90 - 91).

19.03.2025 до суду надійшло заперечення представника ТОВ «ФК «Процент» - адвоката Руденка К.В. на відповідь на відзив представника ОСОБА_1 адвоката Кондратенко С.А. (а. с. 93 - 94).

У судове засідання представник первісного позивача ТОВ «ФК «Процент» - Руденко К.В. не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника товариства (а. с. 109).

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а. с. 108). Його представник адвокат Кондратенко С.Ю. в судовому засіданні просила задовольнити зустрічний позов, а первісний позов задовольнити частково.

Заслухавши представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кондратенко С.Ю., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 08.02.2024 між ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «Процент» у режимі онлайн через сайт https://procent.com.ua укладено кредитний договір №6859, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 5000 грн на 365 днів по 07.02.2025, з поверненням кредиту в кінці строку кредитування, зі сплатою кожні 20 днів процентів за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом на суму залишку за кредитом (912,5% річних) (а. с. 15 зв. - 20).

Відповідно до п. 1.7 договору товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові.

Згідно з п. 2.4.1, 2.4.2, 4.4, 4.7 договору позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит, достроково повернути кредит та нараховані проценти за фактичну кількість днів користування кредитом у порядку визначеному договором.

У разі прострочення з оплати чергового платежу нарахованих процентів за кредитом, позичальник зобов`язаний протягом 20 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування кредитом станом на дату оплати.

У разі порушення позичальником строків сплати нарахованих процентів на строк більше ніж на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк повернення якого ще не настав, у повному обсязі.

Відповідно до п. 2.1.2 договору товариство має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі порушення умов цього договору.

08.02.2024 між ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «Процент» у режимі онлайн було підписано додаток №1 до кредитного договору, а саме: таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором №6859 від 08.02.2024 (а. с. 20).

У графі позичальник роздруківки вказаного кредитного договору, додатках №1, 2, 3 до нього, клієнтом вказаний ОСОБА_1 та зазначено, що ці документи підписані ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а. с. 20 - 21).

Відповідно до п. 8.2.1 кредитного договору підписуючи договір ОСОБА_1 засвідчив, що до його укладення він уважно ознайомилася з текстом паспорту споживчого кредиту, договору та Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту, а також отримала від товариства інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті товариства, що забезпечує вірне розуміння ним суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

08.02.2024 на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було перераховано 5000 грн (а. с. 22 зв.).

ОСОБА_1 не заперечує факт укладення з ТОВ «ФК «Процент» кредитного договору №6859 та отримання у кредит 5000 грн, про що було зазначеного його представником у заявах по суті справи та в судовому засіданні.

У той же час, ОСОБА_1 скориставшись кредитними коштами, не виконував належним чином умови договору.

За розрахунком ТОВ «ФК «Процент» станом на 13.01.2025 у ОСОБА_1 утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 47500 грн, з яких: 5000 грн строкова заборгованість за сумою кредиту, 42500 грн заборгованість по несплаченим процентам за період з 08.02.2024 по 13.01.2025 (а. с. 22 зв. - 26 зв.).

ТОВ «ФК «Процент» просить стягнути з ОСОБА_1 лише заборгованість по несплаченим процентам за період з 08.02.2024 по 13.01.2025 у сумі 42500 грн, які обраховані за ставкою 2,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом на суму залишку за кредитом.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

З огляду на положення ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема пунктом 5 Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частинами 5, 6 відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки.

Також Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 17 такого змісту: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5%;

протягом наступних 120 днів - 1,5%».

У рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України роз`яснив порядок набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori «наступний закон скасовує попередній».

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено в пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується в разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо в новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма.

Згідно з п. 2 - 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Банкам протягом:

30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону щодо забезпечення можливості проведення Національним банком України інспекційних перевірок та надання йому інформації шляхом віддаленого доступу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

90 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи, не зазначені в абзаці другому цього пункту, у відповідність з вимогами цього Закону.

Надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, вказаними пунктами було визначено порядок дії новоприйнятих норм, як до кредитних договорів, укладених до набрання ними чинності, так і до кредитних договорів, укладених після набрання ними чинності.

Таким чином, надавачі фінансових послуг, у тому числі ТОВ «ФК «Процент», зобов`язані були протягом 30 днів починаючи з дня набрання Законом №3498-ІХ чинності, тобто з 24.12.2023, привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Кредитний договір між сторонами було укладено 08.02.2024, тобто після спливу вказаного строку.

Таким чином, максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати:

- з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно - 2,5%;

- з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно - 1,5%;

- з 21.08.2024 1%.

Згідно зі ст. 204, ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71-73 постанови від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий споciб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається в резолютивній частині судового рішення.

З огляду на викладене, суд вважає що п. 1.2 кредитного договору №6859 від 08.02.2024 щодо застосування процентної ставки в розмірі 2,5% у день (912,50% річних) з 23.04.2024 є нікчемним, а тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» необхідно стягнути 25550 грн заборгованості за відсотками за період з 08.02.2024 по 13.01.2025, яка складається з наступного:

- 9250 грн за період з 08.02.2024 до 22.04.2024 включно (5000 грн х 2,5% х 74 дні);

- 9000 грн за період з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно (5000 грн х 1,5% х 120 днів);

- 7300 грн за період з 21.08.2024 до 13.01.2025 включно (5000 грн х 1% х 146 днів).

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Водночас, сторона, яка звільнена законом від сплати судового збору, не звільняється від відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №274/4384/23, від 21.10.2020 у справі №644/6351/17-ц, від 15.07.2020 у справі №336/5035/16-ц, від 24.03.2021 у справі №308/1020/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є інвалідом ІІ групи, який звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», а тому судові витрати позивача підлягають компенсації за рахунок держави.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України ТОВ «ФК «Процент» пропорційно задоволеним вимогам (60%) необхідно компенсувати за рахунок держави 1453 грн 44 коп. понесених і документально підтверджених судових витрат (а. с. 1).

Що стосується вимоги ТОВ «ФК «Процент» про стягнення 10000 грн витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, стороною позивача доведено, що витрати на правничу допомогу становлять 10000 грн.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» були задоволені частково.

Як вбачається з п. 1, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представник ОСОБА_1 адвокат Кондратенко С.Ю. заявила клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з урахуванням складності справи, її малозначності, виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого на роботи.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн є неспівмірними зі складністю даної справи, наданим адвокатами обсягом послуг, як це було передбачено договором, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з ОСОБА_1 становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому дійшов висновку, що реальні витрати позивача на правничу допомогу становлять 3000 грн.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» пропорційно задоволеним вимогам (60%) слід стягнути 1800 грн витрат первісного позивача на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, код ЄДРПОУ 41466388) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити часткового.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» 25550 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн заборгованості за кредитним договором №6859 від 08.02.2024, 1800 (одну тисячу вісімсот) грн судових витрат.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» за рахунок держави 1453 (одну тисячу чотириста п`ятдесят три) грн 44 коп. судового збору.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» про визнання кредитного договору частково недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя