Постановление суда № 126012489, 21.03.2025, Володарский районный суд Киевской области

Справа № 378/290/25

Провадження № 2-з/364/2/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2025 , суддя Володарського районного суду Київської області Моргун Г. Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , № тел.: НОМЕР_2 , офіційна електронна адреса та електронний кабінет відсутні)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (код ЄДРПОУ 32855584, місцезнаходження: вул. Цимбала Сергія, 4, селище Ставище, Білоцерківський район, Київська область, 09401, № тел.: 0675542475, 0456452342, е-пошта: iai-sekretar@agro-corp.com.ua , інформація щодо наявності офіційної електронної адреси та наявності електронного кабінету не відома)

про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим та повернення земельної ділянки,

У С Т А Н О В И Л А:

10.03.2025 позивач звернувся до Ставищенського районного суду Київської області. 11.03.2025 в.о. голови Ставищенського районного суду Київської області у зв`язку з неможливістю розподілу справи між суддями справу № 378/290/25 за розпорядженням № 2-р було передано на розгляд до Володарського районного суду Київської області, як найбільш наближеного суду. Безпосередньо до Володарського районного суду Київської області справа надійшла 18.03.2025. За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано на розгляд головуючій судді Моргун Г.Л.

У позові позивач, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та на ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст.3, 175, 317, 319, 321, 386, 391, 626, 792 ЦПК України, просить суд : визнати договір оренди земельної ділянки № 533 від 28 грудня 2017 року , укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та ТОВ «Інтерагроінвест» припиненим; зобов`язати ТОВ «Інтерагроінвест» повернути ОСОБА_1 , земельну ділянку, що розташована на території Ставищенської сільської ради Київської області, площею 2,7207 га, кадастровий номер 3224286400:02:003:0700, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1475403432242, цільове призначення земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва; стягнути з ТОВ «Інтерагроінвест» на користь позивача судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, якою просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» на час розгляду справи у суді здійснювати будь-які дії з використання ( в тому числі оброблення і посів сільськогосподарських культур) земельної ділянки, що знаходиться на території Станіславчицької сільської ради Ставищенського району Київської області площею 2,7207 га, кадастровий номер 3224286400:02:003:0700, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1475403432242, цільове призначення земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що наразі ТОВ «Інтерагроінвест» СТОВ «Агрофірма Паліївська» продовжує користуватися земельною ділянкою, яка йому належить та не зважає на його намір самостійно обробляти землю, про що він неодноразово звертався до відповідача, фактично позбавляючи його можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном. Одночасно вказує, що такий спосіб забезпечення позову дозволить йому у разі задоволення його позовних вимог відразу після набрання рішенням законної сили почати користуватися належною йому земельною ділянкою.

Заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову та його виду, суд виходить із наступного міркування.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Як вже зазначалося, підстави для забезпечення позову визначені ст. 149 ЦПК України.

Ці підстави є оціночними, тому необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналізуючи зміст положень ч.2 ст.149 ЦПК України суддя зазначає, що забезпечення позову допускається лише у виключних випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до п. п. 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А у пункті 4 даної постанови роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 р. у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 р. у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 р. у справі №640/9167/19.

При цьому заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи неможливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що планує самостійно обробляти належну йому земельну ділянку і вразі задоволення позовних вимог, після набрання рішенням законної сили він планує самостійно використовувати, обробляти та здійснювати посів сільськогосподарських культур. Вказує, що відсутність забезпечення позову у вигляді заборони на вчинення дій із земельною ділянкою, призведе до виникнення інших спорів, окрім того, позивачу можуть бути спричинені матеріальні збитки у разі виникнення конфліктної ситуації між сторонами чи третіми особами, до чи після проведення весняних робіт, як то знищення незакінченого виробництва засіяної земельної ділянки. При цьому, до заяви про забезпечення позову не докладає жодних доказів, які би свідчили чи вказували на можливу протиправну поведінку відповідача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вважаю, що наявність самого по собі позову в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, як законному користувачу, здійснювати будь-які дії щодо обробітку земельної ділянки на час розгляду справи судом, з огляду на те, що право власності позивача на земельну ділянку відповідачем не оспорюється, а предметом спору є виключно договірно-правові відносини.

Таким чином, на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, заявником не надано будь-яких доказів, що на час звернення до суду права позивача будь-яким чином порушенні, а земельна ділянка відповідачем була передана в користування третіх осіб, а посилання в заяві сторони позивача на те, що не забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення даної заяви.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням спірних правовідносин, що виникли між сторонами, зважаючи на те, що позивачем не доведено розумності та доцільності такого забезпечення, не доведено, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може реально ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не встановлено відповідність вказаних у заяві видів забезпечення позову позовним вимогам.

Зважаючи на викладене суддя вважає, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.7,149,150,153,197,258-261,353,354 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову по цивільній справі за ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим та повернення земельної ділянки, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня постановлення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г. Л. Моргун