№ 125984658, 20.03.2025, Московский районный суд города Харькова

Справа № 643/190/25

Провадження № 3/643/678/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2025 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Пасічник О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, старшого водія, 1 штурмового взводу 1 штурмового відділення, 3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ,

за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2024 року о 00 год. 35 хв. ОСОБА_1 , керував автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2 , по Салтівське шосе, 147 у м. Харкові, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alkotest 7510 прилад ARLM-0296, результат тесту становить 1.57 проміле (тест 683), чим порушив п. 2.9 а ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання 17.01.2025, 07.02.2025, 24.02.2025, 11.03.25, 20.03.2025 не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

16.01.2025 від захисника ОСОБА_1 адвоката Мельниченка Євгенія Олександровича надійшло клопотання про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Постановою суду від 17.01.2025 клопотання захисника Мельничена Євгенія Олександровичазадоволено, вирішено проводити судові засідання у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1ст.130КУпАП в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису за участю захисника Мельниченка Євгенія Олександровича.

07.02.2025 від захисника ОСОБА_1 адвоката Мельниченка Євгенія Олександровича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю захисника у Верховному Суді, та висловлена позиція щодо недопустимості доказу відеозапису на відеореєстраторі 70 mai, крім того подано клопотання про зупинення провадження у справі на час перебування ОСОБА_1 в ЗСУ.

11.03.2025 від захисника ОСОБА_1 адвоката Мельниченка Євгенія Олександровича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та подано клопотання про зупинення провадження у справі на час перебування ОСОБА_1 в ЗСУ до якого долучено службову характеристику ОСОБА_1 від 23.02.2025.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції 20.03.2025 адвокат Мельниченко Євгеній Олександрович, підтримав раніше заявлені клопотання, зазначив, що ОСОБА_1 проходить службу в ЗСУ та не має можливості відвідувати судові засідання, просив не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, оскільки воно необхідно для виконання ним бойових завдань.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно доп.2.9аПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеного пункту ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану.

З досліджених письмових матеріалів справи вбачається, що провина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, повністю доведена та підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 202967 від 23.12.2024 року; роздруківкою з приладу Drager Alkotest 7510; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (Drager Alkotest 7510 прилад ARLM-0296) - результат огляду на стан сп`яніння: проба позитивна 1.57 проміле, ОСОБА_1 , перебував у стані алкогольного сп`яніння, даними відео з нагрудного відеореєстратора працівників поліції, рапортом.

Порушень при складанні адміністративного протоколу інспекторами поліції при судовому розгляді не встановлено, адміністративний протокол відповідає вимогам, встановленим законом.

Щодо клопотання захисника про зупинення провадження у справі на час перебування ОСОБА_1 в ЗСУ, суд вважає за необхідне відмовити, адже відсутні процесуально визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення підстави для зупинення провадження у справі, одночасно необхідно врахувати, що введення воєнного стану не виливає на процес здійснення судочинства по відповідному провадженню.

Щодо недопустимості доказу відеозапису на відеореєстраторі 70 mai. Суд відхиляє клопотання захисника про визнання доданого до справи відеозапису неналежним та недостовірним доказом, зважаючи на таке. При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження (вказана позиція узгоджується з позицією Верховного суду у справі, що викладена у постанові від 27.10.2021 у справі № 668/69/16-к).

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).

Відеозапис з відеореєстратора 70 mai містить відомості про обставини керування та зупинку транспортного засобу ОСОБА_1 . Тобто відеозапис, наявний у матеріалах справи та досліджений у судовому засіданні, містить необхідні та достатні дані для встановлення обставин події, тому суд не вбачає підстав для визнання відеозапису неналежним або недопустимим доказом у справі.

Крім цього, суд зауважує, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом.

За таких обставин суд вбачає в діях ОСОБА_1 , склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1ст.130 КУпАП, яке виразилось у керуванні транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, вважаю за необхідне притягнути ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавленням права керування транспортними засобами.

З приводу незастосування додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами щодо ОСОБА_1 суд зазначає.

Згідно з ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

В п. 2.2 Рішення від 15.06.2022 р. № 4-р(II)/2022, Конституційний Суд України, розглядаючи питання притягнення осіб до адміністративної відповідальності, зазначив, що: - «адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні» (перше речення абз. 1 п.п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010);

- «суспільна користь адміністративних стягнень за адміністративне правопорушення полягає не в поповненні державного бюджету, а в забезпеченні конституційного правопорядку, безпеки суспільства та прав і свобод кожної особи» (перше речення абз. 1 п. п. 2.5 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21.07.2021 р. № 3-р(II)/2021).

В п. 3 цього Рішення, Конституційний Суд України вказав, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2.11.2004 р. № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності в контексті вирішення питання конституційності ст. 69 КК України у справі про призначення судом більш м`якого покарання, зазначив таке:

- «Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчить п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину » (абз. 7 та 8 п. п. 4.2 п. 4 мотивувальної частини);

- « встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності» (абз. 6 п. 5 мотивувальної частини).

В ч. 2 п. 3.2. Рішення Конституційний Суд України зазначив, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 Митного кодексу України має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

В ч. 4 п. 4.2 Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що посутній аналіз наведених норм МК України і КУпАП, що регулюють відносини з притягнення особи до адмінвідповідальності за порушення митних правил, свідчить про те, що загалом ці норми мають розвивати, конкретизувати та деталізувати принципи Основного Закону України, зокрема принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, визначений ч. 2 ст. 61 Конституції України.

В ч. 2 та 3 п. 4.3 Рішення Конституційний Суд України вкотре наголосив, що в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов`язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності.

Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб`єкту накладення адмінстягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

В п. 4.5 Рішення Конституційний Суд України визначив, що позбавлення оспорюваним приписом ст. 485 МК України суб`єкта накладення адмінстягнення (митного органу) можливості індивідуалізації адмінстягнення з урахуванням усієї сукупності обставин справи, на думку Конституційного Суду України, унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 МК України та не створює належного законодавчого підґрунтя для застосування домірних заходів до порушника митних правил.

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що абз. 2 ст. 485 МК України суперечить ч. 2 ст. 61 Конституції України.

За таких обставин, з урахуванням висновків, зазначених Конституційним Судом України, також враховуючи, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, старшим водієм, 1 штурмового взводу 1 штурмового відділення, 3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , а наявність права на керування транспортними засобами вкрай важливо для виконання бойових завдань з приводу оборони країни, суд вважає за можливе застосувати аналогії закону ст. 69 КК України щодо не накладення додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Наведені обставини переконують суд, що автомобіль та право керування ним потрібні ОСОБА_1 для проходження служби в Збройних силах України, а тому суд вважає за можливе не застосовувати такий вид додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605грн. 60коп., які підлягають стягненню з правопорушника.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 280,283, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 17000 грн. (отримувач коштів ГУК у Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ)37874947; банк отримувача Казначейство України(ЕАП); код банку отримувача (МФО)899998; рахунок отримувача UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету 21081300 призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60грн. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постановине пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. В порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.

Суддя Пасічник О.М.