Постановление суда № 125957927, 19.03.2025, Хмельницкий горрайонный суд Хмельницкой области

Справа № 686/28449/24

Провадження № 2/686/1552/25

УХВАЛА

19 березня 2025 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді Дем`янова Ю.М.,

за участі секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 у жовтні 2024 року звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із указаним позовом до Держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 29.10.2024 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.12.2024.

Також здійснено виклик у підготовче судове засідання учасників процесу, а саме позивача ОСОБА_1 , відповідача Державу Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, та запропоновано учасникам процесу подати заяви по суті справи у визначеному в ухвалі порядку.

11.12.2024 від представника відповідача по справі - Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області надійшов відзив, у якому заперечуються позовні вимоги, а також сформульовано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

У підготовче судове засідання, яке відбулось 03.12.2024 позивач не з`явився, належним чином повідомлявся про дату та час проведення засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового переказу від 29.10.2024 з якого вбачається, що повістка про виклик до суду вручена особисто ОСОБА_1 31.10.2024. Будь-яких клопотань про проведення розгляду справи без його участі позивачем до суду не заявлялось.

У відкладене підготовче судове засідання, яке відбулось 26.12.2024 позивач повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату та час проведення засідання, про що свідчить довідка щодо перевірки статусу відстеження поштового відправлення від 25.12.2024 з якої вбачається, що повістка про виклик до суду вручена особисто ОСОБА_1 20.12.2024. Будь-яких клопотань про проведення розгляду справи без його участі позивачем до суду не заявлялось.

У судове засідання, яке відбулось 03.02.2025 позивач не з`явився, належним чином повідомлявся про дату та час проведення засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового переказу від 24.01.2025 з якого вбачається, що повістка про виклик до суду вручена особисто ОСОБА_1 28.01.2025. Будь-яких клопотань про проведення розгляду справи без його участі позивачем до суду не заявлялось.

У відкладне судове засідання, яке відбулось 27.02.2025 позивач повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату та час проведення засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового переказу від 05.02.2025 з якого вбачається, що повістка про виклик до суду вручена особисто ОСОБА_1 08.02.2025. Будь-яких клопотань про проведення розгляду справи без його участі позивачем до суду не заявлялось.

У відкладне судове засідання, яке відбулось 19.03.2025 позивач повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату та час проведення засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового переказу від 04.03.2025 з якого вбачається, що повістка про виклик до суду вручена особисто ОСОБА_1 07.03.2025. Будь-яких клопотань про проведення розгляду справи без його участі позивачем до суду не заявлялось.

Отже, позивач ОСОБА_1 не з`явився у підготовчі судові засідання із розгляду справи, які були призначені на 03.12.2024, 26.12.2024 та у судові засідання, які відбулись 03.02.2025, 27.02.2025, 19.03.2025. При цьому, про дату та час розгляду справи позивач повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи чи проведення такого розгляду без його участі на адресу суду не скеровував.

Відтак, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Главою 6 ЦПК України визначено порядок розгляду справ позовного провадження.

Згідно із частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07.12.2020 у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20.01.2021 у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Судом встановлено, що у провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 у підготовчі судові засідання із розгляду справи, які були призначені на 03.12.2024, 26.12.2024 та у судові засідання, які відбулись 03.02.2025, 27.02.2025, 19.03.2025 не з`являвся. При цьому, про дату та час розгляду справи позивач повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи чи проведення такого розгляду без його участі на адресу суду не скеровував.

Відповідно доч.1п.3ст.257ЦПК України,суд постановляєухвалу прозалишення позовубез розгляду,якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Позивач не направляв на адресу суду заяву чи клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, слід залишити без розгляду.

Також, слід роз`яснити позивачу положення ч. 2 ст. 257 ЦПК України, відповідно до яких особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.ст. 130, 247, п.3 ч.1, ч. 2 ст. 257, ст.ст. 260-261 ЦПК України, суд,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Юрій ДЕМ`ЯНОВ