Решение № 125909202, 18.03.2025, Хозяйственный суд Луганской области

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м.Харків Справа № 913/31/25

Провадження № 4/913/31/25

Господарський суд Луганської області у складі судді Ірини ГОЛЕНКО, розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 17.01.2025

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до відповідача - Відділу освіти, культури, бібліотек, молоді та спорту Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського району Луганської області, смт Лозно-Олександрівка Сватівського району Луганської області

про стягнення 392243 грн 41 коп.

Без виклику (повідомлення) учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовною заявою до Відділу освіти, культури, бібліотек, молоді та спорту Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського району Луганської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 11-1101/21-БО-Т від 10.11.2021 у сумі 392243 грн 41 коп., з яких: 256139 грн 97 коп. - основний борг, 54105 грн 18 коп. - пеня, 17734 грн 80 коп. - 3% річних, 64263 грн 46 коп. - інфляційні втрати.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Голенко І.П.

Господарський суд Луганської області ухвалою від 21.01.2025 відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, а також встановив сторонам строки для подання процесуальних заяв по суті.

Ухвала суду від 21.01.2025 була надіслана до електронних кабінетів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» сторін та отримана ними 05.02.2025 о 21 год. 06 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Суд ухвалою від 13.02.2025 відмовив у задоволенні заяви б/н від 09.02.2025 Відділу освіти, культури, бібліотек, молоді та спорту Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського району Луганської області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

03.02.2025 відповідач подав через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що позовна заява була подана велектронному вигляді представником позивача адвокатом - Кемінь Віталієм Васильовичем, але відомості про цього адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні.

Територія Лозно-Олександрівської громади є тимчасово окупованоювійськами російської федерації, тому всядокументація Відділу залишилась на тимчасово окупованій території, фактичного доступу до неїнемає. Відбулася втрата усіх активівустанови та захоплення збройними формуваннями та окупаційною владою будівель, приміщень, техніки, обладнання. Сам Відділ практично з «нуля» став працювати дистанційно на території підконтрольній Україні лише з червня 2023 року.

Акти приймання-передачі природногогазу підписані тільки з однієї сторони (ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») одним подібним підписом, підписантом зазначена особа ОСОБА_1 , а в Акті приймання-передачі від 30.11.2021 за листопад 2021р. під таким же підписом зазначена інша особа ( ОСОБА_2 ). При цьому ці акти за період протягом кінця 2021 року та початку2022 року не були підписані представником з боку Відділу.

При подачі позову у позивача відсутні будь-які оригінали документів, звісно крім Актів, які він сам їх і виписує і підписує. Позивачем подано до суду позов із односторонніми письмовими доказами лише в копіях, тобто вони не є належними.

Згідно до ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» договір № 11-1101/21-БО-Т від 10.11.2021 був зареєстрований на платформі «Прозоро». Проте, на платформі «Прозоро» є і інший договір - Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» від 29.12.2021, також підписаний попереднім керівником Відділу Суською Л.І., але пізніше за вищенаведений договір. Згідно з п.1.4 цього договору постачальником останньої надії є ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452.

Відповідачем на електронні адреси ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (lug-bo@naftogaztrading.com.ua , ngt@naftogaztrading.com.ua) було направлено лист № 13-в/о від 15.01.2024 з проханням надати роз`яснення щодо існування двох договорів із постачання газу, але пояснень від ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» так і не було отримано.

Якби була заборгованість Відділу перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», то головний бухгалтер, яка обіймала посаду у 2021-2022 роках, зареєструвала б ці фінансові зобов`язання по акту звіряння розрахунків за період спожитого природного газу в Державній казначейській службі. На даний час, в бюджетному обліку Державної казначейської служби відсутня будь-яка кредиторська заборгованість за спожитий природний газ Відділом.

Подія із введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану до його офіційного закінчення є обставиною непереборної сили (форс-мажором), що засвідчено офіційним листом від 28.02.2022 Торгово-промислової палатиУкраїни. Таким чином, строк виконання зобов`язань за договором Відділом відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, враховуючи умови договору та лист ТПП України, відповідальність настає лише за наявності саме вини зі сторони особи. Із наданих до суду позивачем документів не вбачається з боку відповідача порушень зобов`язань.

Відділ є бюджетною установою, що повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Проведення процедур закупівель без затвердження їх у річному плані є порушенням законодавства у сфері держзакупівель. Бюджетна установа повинна планувати та здійснювати закупівлю товарів, робіт іпослуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад виключно шляхом проведення відкритих торгів. На даний час це зробити не можливо.

Позивач надмірно зависив штрафні санкції, водночас суд відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України має право зменшити розмір санкцій.

У затвердженому бюджеті Відділу на 2025 рік закладено кошти тільки на виплати заробітних плат працівників, на виплати по погашенню заборгованостей не закладено.

05.02.2025 позивач подав через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач з повної вартості поставленого газу на суму 1207608,65 грн. частково сплатив за газ на суму 951468,68 грн., в призначенні платежу відповідач вказував як номер договору №11-1101/21-БО-Т, так і реквізити рахунків на оплату та реквізити актів приймання-передачі газу за відповідні періоди. Також акти приймання-передачі природного газу підписані з боку позивача були направлені на адресу електронної пошти відповідача osvita.lozna@ukr.net, яка зазначена у договорі №11-1101/21-БО-Т. Відповідач зі свого боку не повернув підписані акти приймання-передачі газу. Проте, неповернення/відсутність актів не може бути умовою для не сплати за поставлений газ, враховуючи положення Кодексу ГТС та умови договору. Тому обсяги поставленого газу між відповідачем та позивачем є угодженими згідно даних інформаційної платформи.

Відповідач не додав до відзиву Типовий договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії». Цей договір не укладається на платформі «Прозоро». У даному випадку, норми Закону України "Про публічні закупівлі" щодо необхідності проведення спрощеної процедури закупівлі не розповсюджують свою дію на відносини з укладення типових договорів, які автоматично укладаються з постачальником "останньої надії", оскільки фактично укладаючи договір (починаючи споживання природного газу) сторони не можуть знати який саме обсяг природного газу буде спожито відповідачем та на яку суму. Відповідні норми Закону "Про публічні закупівлі" щодо проведення спрощеної процедури закупівлі у разі укладення договору з постачальником "останньої надії" не регулюють спірних правовідносин, натомість підлягають застосуванню положення п. 2 ч. 7 ст. 3 Закону "Пропублічні закупівлі".

Крім того, дотримання принципів публічних закупівель у відносинах з постачальником "останньої надії" неможливо, адже відповідний договір на постачання природногогазу укладається на умовах і в порядку, що визначені нормативними приписами, а ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМ від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ № 1102 (такий висновок покладено в основу постанови Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №904/2867/22).

Якщо б такий Типовий договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії» існував, то постачання газу відбувалося за інший період, який не міг перетинатися з періодом постачанням газу позивачем.

В матеріалах справи наявні докази включення відповідача саме до Реєстру споживачів позивача у відповідному періоді. Тобто, у даному випадку належним доказам постачання природнього газу за відповідний період можуть бути дані з інформаційної платформи.

Відповідач не надав до відзиву передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання відповідачем спірного договору. Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором, не узгоджується з умовами договору та законодавством.

Доводи відповідача, що в затвердженому бюджету Відділу освіти закладено тільки кошти на виплати заробітної плати працівників, а на виплати по погашенню заборгованості не закладено є необґрунтованими та не підтвердженими документально. Адже, такі доводи не є виключними обставинами, які можуть стати підставою для зменшення пені. Сума неустойки (пені) у співвідношенні до суми несвоєчасно сплаченого основного боргу становить 21,12 %. Тобто, стягнення пені у такому розмірі не набуде карального характеру для відповідача та не створить для нього надмірного фінансового навантаження.

07.02.2025 відповідач подав через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що позивач не пояснив, чому у нього відсутні оригінали документів (договір, акти приймання-передачі природного газу), чому акти приймання-передачі підписані у 2024 році лише зі сторони позивача.

Відповідно до п. 3.1 договору право власності на природній газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Ніде у договорі № 11-1101/21-БО-Т від 10.11.2021 не зазначено, що акти приймання передачі газу не обов`язково підписувати обома сторонами договору.

Відповідно до п. 10.3 договору відповідач не міг негайно повідомити позивача про виникнення форс-мажорних обставин та надати протягом 14 днів з дати їх виникнення необхідні документи відповідно до законодавства, оскільки з 28.02.202 вся територія Лозно-Олександрівської селищної ради вже була окупована, фізичного доступу до споруд Відділу, електронних носіїв та документів вже не було, а також був вимкнений зв`язок і інтернет.

Згідно із ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ЕІС-код - 56Х930000010610Х (далі - постачальник, позивач) та Відділом освіти, культури, бібліотек, молоді та спорту Лозно-Олександрівської селищної ради, ЕІС-код - 56XS000171QOI00R (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 11-1101/21-БО-Т, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

Згідно із п. 1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

У п. 1.5 договору передбачено, що у разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: Новопсковське МРУЕГГ АТ «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір.

Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 163,910 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2021 - 4,740 тис. куб. м, листопад 2021 - 20,600 тис. куб. м, грудень 2021 - 22,200 тис. куб. м, січень 2022 - 22,700 тис. куб. м, лютий 2022 - 22,200 тис. куб. м, березень 2022 - 19,200 тис. куб. м, квітень 2022 - 5,150 тис. куб. м, травень 2022 - 0,00 тис. куб. м, червень 2022 - 0,00 тис. куб. м, липень 2022 - 0,00 тис. куб. м, серпень 2022 - 0,00 тис. куб. м, вересень 2022 - 0,00 тис. куб. м, жовтень 2022 - 5,320 тис. куб. м, листопад 2022 - 19,600 тис. куб. м, грудень 2022 - 22,200 тис. куб. м (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.1.3 договору загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.

Згідно з п. 2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

У п. 3.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.

Згідно із п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У п. 3.5.1 договору передбачено, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2 договору).

Відповідно до п. 3.5.3 договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Згідно із п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

У п. 4.1 договору сторони передбачили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на цим договором становить 16554,00 грн.

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 2261138 грн 45 коп., крім того ПДВ 452227 грн 69 коп., разом з ПДВ 2713366 грн 14 коп. (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюєтьсяспоживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно із п. 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором (п. 6.2 договору).

У п. 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Договір постачання природного газу № 11-1101/21-БО-Т від 10.11.2021 підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ у листопаді 2021 року - лютому 2022 року.

На підтвердження поставки відповідачу природного газу у листопаді 2021-лютому 2022 року в обсязі 72,94968 тис.куб.м на загальну суму 1207608 грн 65 коп. позивач надав акти приймання-передачі природного газу:

-від 30.11.2021 в обсязі 14,31000 тис.куб.м на суму 236887 грн 67 коп.;

-від 31.12.2021 в обсязі 21,42000 тис.куб.м на суму 354586 грн 58 коп.;

-від 31.01.2022 в обсязі 20,96668 тис.куб.м на суму 347082 грн 32 коп.;

-від 28.02.2022 в обсязі 16,25300 тис.куб.м на суму 269052 грн 08 коп.

Вищезазначені акти приймання-передачі природного газу, підписані ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Позивач зазначає, що відповідні акти направлялися відповідачу на електронну пошту osvita.lozna@ukr.net, зазначену в договорі постачання природного газу, на підтвердження чого надав скріншот з електронної пошти.

Суд із скріншоту встановив, що повідомлення від 06.09.2023 із відповідними актами адресоване osvita.lozna@ukr.net має статус «готове до надсилання».

Водночас, позивач на підтвердження поставки природного газу відповідачу та його споживання надав дані з Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом56XS000171QOI00R в періоди з 13.11.2021 по 28.02.2022, які надало ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у листі № ТОВВИХ-24-12825 від 20.08.2024, а саме:

-з 13.11.2021 по 30.11.2021 - 14310,00 м3 (236887 грн 67 коп.);

-з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 21420,00 м3 (354586 грн 58 коп.);

-з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 20966,68 м3 (347082 грн 32 коп.);

-з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 16253,00 м3 (269052 грн 08 коп.).

Споживач з ЕІС-кодом 56XS000171QOI00R у період з01.11.2021 по 12.11.2021 був зареєстрований в Реєстрі споживачів за іншим постачальником.

Всього у період з листопада 2021 по лютий 2022 року поставлено природний газ в обсязі 72,94968 тис.куб.м на загальну суму 1207608 грн 65 коп.

Відповідач частково розрахувався за отриманий природний газ у загальній сумі 951468 грн 68 коп.: 23.12.2021 на суму 236887 грн 67 коп. за природний газ, поставлений у листопаді 2021 року; 29.12.2021 на суму 367498 грн 69 коп. за природний газ, поставлений у грудні 2021 року; 18.02.2022 та 28.02.2022 на суму 347082 грн 32 коп. за природний газ, поставлений у січні 2022 року, що вбачається з інформації від 12.08.2024 № 16/2-09/92086/2024 АТ «Ощадбанк» про надходження коштів, сальдо з бухгалтерського рахунку позивача. Суд з`ясував, що в призначенні платежу є посилання на договір № 11-1101/21-БО-Т від 11.11.2021, але не зважаючи на невірне зазначення дати, це фактично не спростовує факти часткової оплати саме за спірним договором № № 11-1101/21-БО-Т від 10.11.2021.

Решту суми заборгованості за договором відповідач не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу за лютий 2022 року в сумі 256139 грн 97 коп., пені в сумі 54105 грн 18 коп. за період з 16.04.2022 до 15.10.2022, 3% річниху сумі 17734 грн 80 коп. за період з 16.04.2022 до 05.08.2024, інфляційних втрат у сумі 64263 грн 46 коп. за період з травня 2022 року до липня 2024 року.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до п. п. 27, 31, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих тощо, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживачем є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правовідносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила).

Відповідно до п. 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача (п. 11 розділу ІІ Правил).

Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» Оператор газотранспортної системи (Оператор ГТС) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).

Відповідно до п. 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).

Для кодування використовується ЕІС-код.

Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.

Згідно з п. 4 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).

У п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Факт укладання договору постачання природного газу № 11-1101/21-БО-Т від 10.11.2021 між сторонами спору підтверджується матеріалами справи та документально не спростовується відповідачем.

Суд на підставі наявних у справі матеріалів встановив, що відповідач у період з 13.11.2021 по 28.02.2022був закріплений за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (лист № ТОВВИХ-24-12825 від 20.08.2024ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»).

Надані позивачем акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022 до уваги судом не приймаються, оскільки вони підписані лише ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та відсутні належні докази їх відправлення відповідачу електронною поштою. Як встановив суд, повідомлення від 06.09.2023 із відповідними актами адресоване osvita.lozna@ukr.net має статус «готове до надсилання», тобто у такому випадку неможливо достовірно встановити факт відправлення відповідачу цих документів.

Проте, факт поставки позивачем відповідачу природного газу в обсязі 72,94968 тис.куб.м на загальну суму 1207608 грн 65 коп. за період з листопада 2021 року до лютого 2022 року та його споживання підтверджується іншими належними доказами, зокрема,листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 20.08.2024 № ТОВВИХ-24-12825 та даними з Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000171QOI00R, доступ до якої має також відповідач.

Отже, відповідач мав можливість дізнатися з Інформаційної платформи Оператора ГТСпро спожиті обсяги природного газу за спірний період.

Відповідачне надав суду доказів того, що використані позивачем дані, розміщені Оператором ГТС на Інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за лютий 2022 року, є неповними чи недостовірними або такими, що відрізняються від даних самого споживача, тобто дані Інформаційної платформи ніяким чином документально не спростував.

Суд також враховує, що умовами договору (п. 6.2) та Правилами постачання природного газу (п. 11 розділу ІІ) обов`язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача. Отже, сама по собі обставина не отримання, не підписання споживачем актів прийому-передачі не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно визначив обсяг спожитого відповідачем природного газу у спірний період відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Беручи до уваги наведені положення укладеного між сторонами договору, відповідач мав здійснити оплату за фактично поставлений природний газ до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ у листопаді-грудні 2021 року та січні 2022 року, всього на загальну суму 951468 грн 68 коп. (інформація від 12.08.2024 № 16/2-09/92086/2024 АТ «Ощадбанк» про надходження коштів, сальдо з бухгалтерського рахунку позивача). При цьому, в призначенні платежу є посилання на договір № 11-1101/21-БО-Т від 11.11.2021, але не зважаючи на невірне зазначення дати, це фактично не спростовує факти часткової оплати саме за спірним договором № № 11-1101/21-БО-Т від 10.11.2021.

За поставлений природний газ у лютому 2022 року відповідач не розрахувався.

У зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 256139 грн 97 коп.

Зміст ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Тобто обставину треба доказувати таким чином або реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, позивач належним чином обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у лютому 2022 року в сумі 256139 грн 97 коп. за договором постачання природного газу № 11-1101/21-БО-Т від 10.11.2021.

Тому ця вимога є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що на платформі «Прозоро» крім спірного договору ще зареєстрований інший договір між сторонами у цій справі - Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» від 29.12.2021 суд відхиляє, оскільки не стосується предмету цього спору та не спростовує наявність укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Відділом освіти, культури, бібліотек, молоді та спорту Лозно-Олександрівської селищної ради договору постачання природного газу № 11-1101/21-БО-Т від 10.11.2021 та наявності заборгованості за цим договором з отриманого відповідачем природного газу у лютому 2022 року.

Доводи відповідача стосовно того, що позовна заява була подана в електронному вигляді представником позивача адвокатом - Кемінь Віталієм Васильовичем, про якого відсутні відомості в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні, суд вважає безпідставними, оскільки відповідна інформація наявна в Єдиному реєстрі адвокатів України за посиланням https://erau.unba.org.ua/profile/55308 .

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що при подачі позову у позивача відсутні будь-які оригінали документів, крім актів, які він сам їх і виписує, і підписує. Позивачем подано до суду позов із односторонніми письмовими доказами лише в копіях, тобто вони не є належними. Суд не погоджується з цими доводами, оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» та на виконання п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначив, що у нього наявні оригінали письмових та електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви. Надані позивачем докази в обґрунтування своїх доводів є належними, оскільки відповідають умовам ст. 76 ГПК України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 54105 грн 18 коп. за період з 16.04.2022 до 15.10.2022 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Стаття 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку штрафних санкцій позивач нарахував відповідачу пеню за зобов`язаннями лютого 2022 року в сумі 54105 грн 18 коп. за період з 16.04.2022 до 15.10.2022.

Суд перевіривши розрахунок пені позивача, прийшов до висновку, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, здійснений з дотриманням вимог законодавства, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення пені в сумі 54105 грн 18 коп. за період з 16.04.2022 до 15.10.2022 є обґрунтованою.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, хоча й не звертається до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, але у відзиві посилається на ст. 233 ГК України, якою передбачено право суду зменшити розмір санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Щодо зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 статті 3, ч. 3 статті 509 та ч. 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

У ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З наведеного вбачається, що зменшення розміру пені є правом суду, яке прямо передбачено частиною 3 статті 551 ЦК України і реалізується у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Суд звертає увагу на те, що позивач не врахував, що таке право суду реалізується судами, зважаючи на відповідні положення процесуального законодавства з урахуванням фактичних обставин, встановлених судами, незалежно від наявності клопотання сторони (постанова Верховного суду у справі № 917/991/22 від 23.11.2023). Тобто суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості й пропорційності (п. 32 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду (п.п. 7.42, 7.43 постанови).

У цьому випадку суд вбачає наявність виняткових обставин, які свідчать про можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені з огляду на наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду справи.

Суд встановив з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що місцезнаходженням відповідача - Відділу освіти, культури, бібліотек, молоді та спорту Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського району Луганської області є Луганська область, Сватівський район, смт Лозно-Олександрівка, вул. Сонячна, 9.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, територія Лозно-Олександрівської селищної територіальної громади є тимчасово окупованою з 05.03.2022.

У ч. 3 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факт окупації смт Лозно-Олександрівка Луганської області є загальновідомою обставиною, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребує доказування.

Суд також враховує, що відповідно до п.п. 2.1, 7.1 Положення про Відділ освіти, культури, бібліотек, молоді та спорту Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського району Луганської області є Луганська область(нова редакція), затвердженого рішенням сесії Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського району Луганської області від 23.11.2021 №15/20, метою Відділу є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина через систему багатопрофільної,різнорівневої дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти, забезпечення доступності освіти для всіх, хто її потребує, забезпечення реалізації місцевої та державної молодіжної політики та політики з питань дітей, молоді та спорту, надання населенню якісних послуг в сфері фізичної культури шляхом виконання відповідних державних і місцевих програм, через мережу комунальних підприємств, установ і закладів для задоволення потреб та інтересів Лозно-Олександрівської територіальної громади; Відділ фінансується за рахунок коштів бюджету Лозно-Олександрівської селищної ради, які виділені на його утримання.

Через тимчасову окупацію Лозно-Олександрівська селищна територіальна громада втратила значну частину доходів. Тому покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача, який фінансується з бюджету Лозно-Олександрівської селищної ради, у вигляді неустойки може унеможливити виконання певних обов`язків, а в умовах недостатності державного фінансування у період збройної агресії тягар може бути невиправдано обтяжливим.

Суд також бере до уваги, що розмір заявленої до стягнення пені становить 21% від розміру заявленого до стягнення основного боргу.

У цьому випадку неустойка є лише санкціями за неналежне виконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. При зменшенні розміру пені позивач не несе негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору.

Також суд бере до увагу ступінь виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором, а саме: відповідач сумлінно проводив розрахунки до початку збройної агресії Російської Федерації, що не заперечується позивачем. Після окупації смт Лозно-Олександрівка нормальна діяльність відповідача стала об`єктивно неможливою.

З урахуванням наведеного, виходячи із принципів добросовісності, справедливості, розумності, пропорційності, суд уважає за можливе реалізувати свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, щодо зменшення розміру належної до сплати пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 40%, тобто до 32463 грн 11 коп.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 32463 грн 11 коп. У задоволенні решти вимог слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річниху сумі 17734 грн 80 коп. за період з 16.04.2022 до 05.08.2024 та інфляційних втрат у сумі 64263 грн 46 коп. за період з травня 2022 року до липня 2024 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

За приписами п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що розрахунок зроблено арифметично вірно з дотримання вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому є обґрунтованим.

Щодо зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Визначені частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання, але до мінімального розміру (до 3%), встановленого зазначеною статтею.

Водночас, інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові не передбачає можливості зменшення розміру інфляційних втрат.

У цій справі суд враховує, що розмір відсотків річних не є надмірним, а визначений саме в тому розмірі, який і передбачає ст. 625 ЦК України (3% річних).

Тому, підстави для зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат відсутні.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 17734 грн 80 коп. за період з 16.04.2022 до 05.08.2024 та інфляційних втрат у сумі 64263 грн 46 коп. за період з травня 2022 року до липня 2024 року підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 370601 грн 34 коп., з яких: основний борг у сумі 256139 грн 97 коп., пеня в сумі 32463 грн 11коп., 3% річних у сумі 17734 грн 80 коп., інфляційні втрати в сумі 64263 грн 46 коп.

Крім того, щодо звільнення відповідача від відповідальності у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та бойові дії на території Луганської області), суд зазначає наступне.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чітко визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3).

Відповідно до ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом.

Відповідно до п. 10.4 договору постачання природного газу № 11-1101/21-БО-Т від 10.11.2021 настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.

В матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України щодо договору постачання природного газу № 11-1101/21-БО-Т від 10.11.2021.

Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 зазначив, що лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, вказаний лист не є сертифікатом та не є документом, який виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини і не є допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.

Враховуючи вищевикладене, вказані доводи відповідача та посилання на лист Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 суд відхиляє.

У рішеннях ЄСПЧ «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України», «Трофимчук проти України» зазначено, що хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Мета, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17).

Отже, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується судовий збір у сумі 4706 грн 92 коп.

Враховуючи розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд ухвалює та підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 2, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти, культури, бібліотек, молоді та спорту Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського району Луганської області (92211, Луганська область, Сватівський район, смт Лозно-Олександрівка, вул. Сонячна, буд. 9, ідентифікаційний код 43062882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) основний борг у сумі 256139 грн 97 коп., пеню в сумі 32463 грн 11 коп., 3% річних у сумі 17734 грн 80 коп., інфляційні втрати в сумі 64263 грн 46 коп., судовий збір у сумі 4706 грн 92 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано - 18.03.2025.

Суддя Ірина ГОЛЕНКО