№ 125898731, 17.03.2025, Сиротский районный суд Одесской области

Справа № 515/1444/24

Провадження № 3/513/34/25

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 року суддя Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С., розглянувши матеріали ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, які надійшли для розгляду з Одеського апеляційного суду після визначення підсудності, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працює за наймом, ідентифікаційний номер не відомий, -

за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

06 квітня 2024 року о 22 годині 25 хвилин по вул. Князєва, буд. 10, м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_2 керував мопедом марки «Honda», без державного номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився на місці зупинки та у медичному закладі. Своїми діями порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та допустив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи в суді повідомлявся завчасно та належним чином, шляхом надсилання листа поштовим зв`язком на адресу: АДРЕСА_1 , яке повернулось до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" та з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" та розміщенням оголошення про виклик особи до Саратського районного суду Одеської області від 11 березня 2025 року, про причину своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

Зі складеним з приводу виявленого адміністративного правопорушення протоколом ОСОБА_2 ознайомився, йому роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що зроблено відмітка в протоколі про адміністративне правопорушення, від підпису якого ОСОБА_2 відмовився. Причину своєї неявки суду не повідомив, клопотання про перенесення судового засідання, а також заперечення на складений протокол про адміністративне правопорушення суду не направив.

У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення, той факт, що ОСОБА_2 при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, не з`явився у судове засідання, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП та вважає за необхідне розглянути справу у відсутність особи, щодо якої складені протоколи про адміністративні правопорушення на підставі наданих суду доказів.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Отже, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд має провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд приходить до такого висновку.

У порядку статті 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує також питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення і виходячи з цього, не вправі вийти за межі протоколу.

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, виходячи з такого.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року N 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України N 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись. Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ст.130 КпАП України відсильна, що зобов`язує працівників поліції, викладаючи суть адміністративного правопорушення у точній відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначати в протоколі, на підставі яких ознак представником поліції було виявлено стан алкогольного сп`яніння, що саме пропонувалось особі, в якій послідовності, вказати дії, які про керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №066718 від 06 квітня 2024 року, ОСОБА_2 , керуючи мопедом марки Honda», без державного номерного знаку, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, на вимогу працівника поліції відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: на вимогу поліцейського, водій повинен пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Саме невиконання правопорушником п.2.5 Правил дорожнього руху України, що є об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є предметом судової перевірки, а тому ОСОБА_2 підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

За такого, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, та провина його повністю доведена, у розумінні ст.251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №066718 від 06 квітня 2024 року, зауважень щодо викладених у них обставин ОСОБА_2 не вніс, з протоколом погодився;

рапортом поліцейського СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області В. Гречальника від 06 квітня 2024 року про те, що близько 22 години 25 хвилин у ході патрулювання по вул. Князєва в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області був зупинений мопед марки Honda», без державного номерного знаку, під керуванням ОСОБА_2 . Під час спілкування з водієм було встановлено, що останній має ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Проходити огляд на місці події водій відмовився, також відмовився пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря у найближчому закладі охорони здоров`я;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 06 квітня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_2 відмовився від проходження такого;

довідкою інспектора САП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області А.Нікітенко, згідно з якою ОСОБА_2 за відомостями ІПНП «ГСЦ» посвідчення водія не отримував; не притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за період з 06 квітня 2023 року по 06 квітня 2024 року;

відеозаписом з місця події, на якому зафіксовані обставини вчинення адміністративного правопорушення, а саме факт відмови ОСОБА_2 на пропозицію працівників поліції, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_2 зауважень щодо викладених у протоколах обставин не вніс. Поліцейські протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 складені в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 з боку працівників поліції або свідків було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_2 суду не надав.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, вчинив вищезазначені адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

За таких обставин, оцінивши наведені докази, суд визнає вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною, в його діях є склад правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КпАП України. До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 (остаточне 17.06.2011), в пункті 45 якого зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі "Салман проти Туреччини")".

Відповідно до вимог ч.2 ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , згідно зі ст.35 КУпАП, не встановлено.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Цей захід є відтворенням головної запобіжної мети цього етапу, а саме: запобігання вчиненню правопорушень з боку самого порушника, а також застереження інших осіб від вчинення адміністративних правопорушень на прикладі порушника, утримання їх від можливості вчинення подібних протиправних діянь.

Суд зауважує, що адміністративне стягнення є лише способом для виправлення протиправної поведінки особи і запобігання вчинення нових порушень.

За ч.1 ст.130 КУпАП передбачено покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд приймає до уваги те, що згідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Враховуючи те, що згідно облікових даних адміністративної практики (ІПНП «ГСЦ») відсутня інформація щодо отримання посвідчення водія ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне з метою його виховання та попередження вчинення нових правопорушень застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 36, 40-1, 130, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00грн (сімнадцять тисяч грн 00к.) без позбавленням права керування транспортними засобами.

Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок №UA848999980313080149000015001, код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526, отримувач коштів - ГУК у Одеській області (Одеська обл.) 21081300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), вид платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60к.) на розрахунковий рахунок №UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, призначення платежу стягнення судового збору на користь держави.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.

Суддя В. С. Миргород