Решение № 125793494, 13.03.2025, Сиротский районный суд Одесской области

Справа № 515/691/24

Провадження № 2/513/96/25

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Рязанової К.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В.,

представника позивачки - адвоката Новосьолової О.В.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с. Сарата Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Татарбунарської міської ради, Рада опіки та піклування при виконавчому комітеті Татарбунарської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, -

у с т а н о в и в:

22 квітня 2024 року представник позивачки звернулась до Татарбунарського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Татарбунарської міської ради, Рада опіки та піклування при виконавчому комітеті Татарбунарської міської ради, в якому просить: визнати протиправним внесення відомостей до реєстру територіальної громади про зняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання у АДРЕСА_1 . Скасувати відомості про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання у АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 з 31 січня 2010 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Також за вказаною адресою були зареєстровані її діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19 травня 2016 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 19 травня 2016 року.

З Довідки про зняття з місця реєстрації місця проживання особи вбачається, що ОСОБА_2 та її синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 19 березня 2024 року.

З відповіді на адвокатський запит 03-20/2345 від 04 квітня 2024 року вбачається, що зняття з реєстрації місця проживання осіб відбулось за заявою власника житла відповідно до п. 5 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».

Проте вона вважає, що їх зняття з реєстрації місця проживання вчинене з порушенням Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», оскільки рішення про зняття дітей з реєстрації приймалось без її згоди.

Розпорядженням Татарбунарського районного суду Одеської області від 22 квітня 2024 року №190 справа направлена до Саратського районного суду Одеської області, куди надійшла 14 червня 2024 року.

25 червня 2024 року судом отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 10 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, справу ухвалено розглядати у загальному позовному провадженні.

06 лютого 2025 року судом постановлена ухвала відповідно до якої підготовче провадження закрито та справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивачів - адвокат Новосьолова О.В. позовні вимоги підтримала із підстав викладених у позовній заяві, зазначивши, що зняття дітей із місця реєстрації відбулось із порушенням порядку.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що не вважає, що вчинила не правильно, оскільки позивачка ОСОБА_2 не проживає з 2013 року, діти не проживають з 2022 року, вона є єдиним власником житла, почали постійно телефонувати колектори, після чого вона звернулась із заявою про зняття із реєстрації місця проживання позивачку та її дітей. Позивачка це її старша донька, з якою вона не спілкується з 2022 року, іншого житла належного на праві власності у позивачки не має.

У судове засідання представники Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради, Ради опіки та піклування при виконавчому комітеті Татарбунарської міської ради не з`явились, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, причину своєї неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Право на житло є одним з фундаментальних прав людини, гарантованих не тільки Конституцією України, а і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), має велике економічне і соціальне значення, а тому суд при вирішенні спору, пов`язаного з правами на житло, зобов`язаний встановити не тільки законність втручання у право на повагу до житла та його мету, а також необхідність такого втручання в демократичному суспільстві.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції кожній особі гарантується, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 21 лютого 1990 року у справі Powell and Rayner v. the U.K.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ від 24 листопада 1986 року в справі Gillow v. the U.K.), так і на наймача (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року в справі Larkos v. Cyprus).

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання №4, 5 від 19 травня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , були з 19 травня 2016 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Відповідно до відповіді виконавчого комітету Татарбунарської міської ради, без дати на номеру, зняття з реєстрації місця проживання осіб відбулось за заявою власника житла відповідно до п. 5 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», відділом з питань реєстрації виконавчого комітету Ттарбунарської міської ради здійснено зняття з реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , за заявою власника житла, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата зняття з реєстрації 19 березня 2024 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є одноособовим власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки №207 від 09 вересня 2024 року виконавчого комітету Татарбунарської міської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно зареєстрована але не проживає з 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідок №208, 209 від 09 вересня 2024 року виконавчого комітету Татарбунарської міської ради ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , дійсно зареєстровані, але не проживають з 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, судом досліджена характеристика на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім того, судом досліджено копію реєстраційної справи щодо зняття з місця реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з реєстрації місця проживання у АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право власності є приоритетнішим над правом на житло.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Відносини у сфері надання публічних ( електронних публічних ) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання ( перебування ) фізичних осіб в Україні , встановлення порядку надання таких послуг та порядок внесення даних регулюються законом України « Про надання публічних ( електронних публічних ) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні » та порядком та Порядком декларування та реєстрації місця проживання ( перебування ), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про надання публічних ( електронних публічних ) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

За приписами ч. 2 ст. 4 цього Закону порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

Цей Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Пунктом 61 Порядку вказується, що у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про надання публічних ( електронних публічних ) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» вбачається, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування ) дитини не здійснюється за заявою власника житла, якщо власником такого житла є один із батьків або інших законних представників дитини.

Норма п.2 ч.1 ст. 18 Закону кореспондує ч. 3 ст. 29 ЦК України, згідно з якою місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном ) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Оскільки власником житла є ОСОБА_1 було подано заяву про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання ( перебування ) позивачки, її дітей, які підлягали зняттю з реєстрації в силу вимог п.2 ч.1 ст. 18 Закону. Вказана норма попереджає виникнення ситуацій, за яких дитина до 14 років матиме інше місце проживання, аніж її батьки, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 29 ЦК України.

Отже, чинне законодавство України передбачає загальне правило за яким діти повинні бути зареєстровані біля одного із батьків, а тому з врахуванням наявності правових підстав для зняття із реєстрації батьків (у даному випадку матері із якою була зареєстрована дитина), законодавством передбачене також зняття з реєстрації дитини.

Частиною 6 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та п. 51 Порядку передбачено, що подання заяви про зняття із задекларованого ( зареєстрованого ) місця проживання ( перебування ) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників.

Отже, згода іншого з батьків вимагається у разі подання такої заяви іншим з батьків.

У даному випадку заяву подано власником житла.

Тобто, положення п. 51 Порядку не підлягають застосуванню, оскільки заяву подано власником житла, а неповнолітні підлягали обов`язковому зняттю з зареєстрованого (задекларованого) місця проживання на підставі імперативної вимоги п. 2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про надання публічних ( електронних публічних ) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

При цьому слід зауважити, що Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», забороняє зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини за заявою власника житла лише якщо власником такого житла є один із батьків або інших законних представників дитини.

У ході судового розгляду сторонами не заперечувалась та обставина, що власником житла за адресою: АДРЕСА_1 являється ОСОБА_1 , а тому така обставина не підлягає доказуванню у відповідності до положень ч.1 ст. 82 ЦПК України, як така, що визнана учасниками справи.

Отже, суд визнає такими, що дії Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області щодо зняття позивачки та її дітей із реєстрації за місцем проживання є правомірними, такими, що відповідають вимогам Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», «Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07 лютого 2022 року.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_2 з 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 не проживає, діти не проживають з 2022 року.

Вище зазначене та аналіз змісту вказаних норм права, встановлених судом фактів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позиву, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12 ,13, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд , -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Татарбунарської міської ради, Рада опіки та піклування при виконавчому комітеті Татарбунарської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_1 , паспорт громадяна України № НОМЕР_2 , виданий 20 липня 2017 року органом 5146, адреса для листування АДРЕСА_2.

Представник позивача: Новоськолова Ольга Валеріївна, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №003615 від 16 січня 2019 року, рнокпп НОМЕР_3 , адреса для листування АДРЕСА_2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 виданий 24 жовтня 1996 року Арцизьким РВ УМВС України в Одеській області, проживає за адресою: АДРЕСА_1

Третя особа: Виконавчий комітет Татарбунарської міської ради, ЄДРПОУ 04527371, 68100, вул.Лесі Українки, 18, м.Татарбунари, Білгород-Дністровського Одеської області.

Третя особа: Рада опіки та піклування при виконавчому комітеті Татарбунарської міської ради, ЄДРПОУ 04527371, 68100, вул.Лесі Українки, 18, м.Татарбунари, Білгород-Дністровського Одеської області.

Повне судове рішення складено 13 березня 2025 року.

Суддя К. Ю. Рязанова