Решение № 125745066, 03.03.2025, Чертковский районный суд Тернопольской области

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2025 р. Справа № 608/1730/24

Номер провадження2/608/101/2025

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

представника відповідача Гнатишака О. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EASYCON», справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про скасування заборгованості у розмірі 9872, 91 гривні, яка була стягнута з рахунку позивача,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») про скасування заборгованості у розмірі 9872, 91 гривні, яка була стягнута з рахунку позивача. В позовній заяві вказав, що 05 червня 2020 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір та відкрито банківську картку за номером НОМЕР_1 . 01 травня 2023 року ОСОБА_2 виявив, що з його кредитної карти шахрайським способом невідомими особами, в період з 03:16 по 15:02 двома переказами на рахунок АТ «Таскомбанк», було переведено 2800,91 гривень та 7072 гривень. Будь-яких дзвінків чи повідомлень на його номер телефону не надходило, свої особисті дані він нікому не передавав. З даного приводу ОСОБА_2 звернувся в АТ КБ «ПриватБанк» та правоохоронні органи. По факту викрадення коштів з його кредитного рахунку Чортківським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023211110000282 від 04 травня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України. Вважає, що дії АТ КБ «ПриватБанк» до нього як клієнта банку, є недобросовісними та халатними, оскільки працівниками банку допущено незаконне, шахрайським способом списання, належних йому кредитних коштів в загальній сумі 9872, 91 гривень.

Просить скасувати заборгованість у розмірі 9872,91 гривень, яка була стягнута з рахунку Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» НОМЕР_1 , належного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 .

Представником відповідача Гнатишаком О. В. подано відзив, згідно з яким позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що із розгорнутої виписки по карті клієнта вбачається, що датою 01 травня 2023 року відображені видаткові транзакції на суми: 2700,00 грн та 6800,00 грн, комісійна винагорода Банку склала відповідно 100,91 грн та 272,00 грн. Оспорювані транзакції згідно «Опису транзакцій» цієї виписки є «Переказом зі своєї картки» та здійснені за допомогою терміналу 31000925, що належить PJSC TASCOMBANK, сторонньому Банку, відтак для АТ КБ «ПриватБанк» невідома особа-власник картки одержувача коштів.

Натомість, позивач як платник коштів, вправі звернутись до PJSC TASCOMBANK та з`ясувати особу одержувачу переказаних з його карткового рахунку коштів та заявити підставні позовні вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів.

Виконання переказу коштів через термінал стороннього Банку вимагає обов`язкового підтвердження видаткової транзакції в обслуговуючому Банку (ПриватБанк), що здійснюється користувачем картки у своєму додатку Приват24. В іншому випадку операція не відбудеться.

Прінт-скріном робочої сторінки програмного комплексу Банку стверджується, що оспорювані видаткові операції проведено із ручним введенням номеру картки (posentrey mode 12), введенням CVV-коду картки (resp code-1) та з підтвердженням платежу 3D-Secure (pos condition 82).

Про успішне підтвердження клієнтом в Приват24 переказів через термінал стороннього Банку свідчить присвоєння транзакціям кодів авторизації, успішне виконання таких, що відображені по кожній із оспорюваних транзакцій у виписці у вертикальній колонці «Код.авт».

Банком не зафіксовано ні зміни фінансового номеру телефону клієнта, що використовується для входу до «Приват24», ні зміни паролю входу до «Приват24», що як невідома нікому інформація встановлюється клієнтом при першому вході, а після використовується для кожного входу разом із одноразовим паролем входу, скануванням пальця чи обличчя, що свідчить про те, що саме клієнт, або довірена його особа здійснили вхід до Приват24 та підтвердили операції, які тепер оспорюють.

Доступ до акаунту «Приват24» клієнта дозволяє в свою чергу отримати повні дані (номер, термін дії, CVV2 код) картки та можливість проводити підтвердження інтернет-платежів, збільшувати кредитні ліміти, а також ліміти оплати в Інтернеті, можливість оформляти (перевипускати) картки в «Приват24» та підключати картки для безконтактної оплати шляхом ручного введення № картки, терміну дії та CVV2 коду, а також відновлювати (змінювати) PIN коди карток. Проте, всі ці дії не були б можливими без надання підтвердження зі сторони клієнта з використанням IVR-підтверджень (натискання "1"), паролів з sms та ін).

Також відповідач зазначає, що здійснити вхід в клієнт-банкінг «Приват24» третіми особами без доступу до «фінансового» телефону клієнта (підтвердження авторизації, операцій та ін.) або без розголошення даних на вхід не представляється можливим. При цьому потрібно врахувати, що після проведеної авторизації в акаунті «Приват24» з нетипового девайсу, клієнтом передається повне управління своїм клієнт-банкінгом третім особам. Проте, виходячи з наявної інформації службової перевірки можна зробити висновок, що клієнт ОСОБА_2 намагається замовчувати факт попередньої комунікації з третіми особами та вибрав позицію повної відмови від надання детальних свідчень.

Таким чином в ході перевірки Банку встановлено, що оспорювані видаткові операції виконував особисто клієнт Банку або його довірена третя особа, в т.ч. з врахуванням тієї обставини, що звукозаписом звернення клієнта стверджується, що останній безперешкодно передає свій фінансовий мобільний сторонній особі, яка телефонує до Банку та цікавиться банківською інформацією клієнта.

Представником позивача адвокатом Квятковським Д. В. подано відповідь на відзив на позов. Зазначив, що відповідачем не було забезпечено належний захист кредитної картки позивача, внаслідок чого були викрадені його кошти. Відповідач не надав жодного доказу того, що переказ коштів було здійснено за участі позивача. Саме відсутність належного контролю з боку відповідача призвела для викрадення коштів з рахунку позивача.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Квятковський Д. В. не з`явилися. Адвокат Квятковський Д. В. подав заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - АТ КБ «ПриватБанк» Гнатишак О. В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні повністю, з наведених у відзиві підстав.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

За приписами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 05 червня 2020 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, до якого відкрито банківську карту за номером рахунку НОМЕР_1 .

З позовної заяви та пояснень сторони позивача вбачається, що 01 травня 2023 року у вечірній час доби ОСОБА_2 зайшов до свого мобільного додатку «Приват24» та виявив, що з рахунку кредитного ліміту карти, який складав 46 000 гривень, списано кошти в сумі 9872,91 гривень. Переглянувши свою історію по картці ОСОБА_2 виявив, що 01.05.2023 в період часу з 03:16 по 15:02 невідома особа, без відома позивача, двічі таємно здійснила банківські перекази з банківського рахунку ОСОБА_2 на невідомий рахунок: 2800, 91 гривень та 7072 гривень. Про дані перекази Апушев О. І. не знав, ніхто не телефонував та не вимагав повідомити його особисті дані, кошти просто викрали з картки. Після виявленого, ОСОБА_2 звернувся у відділення АТ КБ «ПриватБанку» по вул. С. Бандери в м. Чорткові, де йому видали виписку по картковому рахунку. У зв`язку з цим він подав заяву в поліцію з повідомленням про крадіжку грошей з його банківського рахунку.

За даним фактом у Чортківському РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023211110000282 від 04.05.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в якому ОСОБА_2 визнаний потерпілим. В ході досудового розслідування було встановлено, що 01.05.2023 о 03:16 відбувся переказ грошових коштів в сумі 2700 грн з рахунку потерпілого № НОМЕР_1 на картковий рахунок АТ «ТаскомБанк». Також, 01.05.2023 о 15:02 год відбувся переказ грошових коштів 6800 грн з рахунку потерпілого № НОМЕР_1 на картковий рахунок АТ «ТаскомБанк».

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Статтею 1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

За положенням ст. 1068 ЦК України, Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначаються загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно п. 1.27 ст. 1 зазначеного Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до частин сьомої-дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) від 13.09.2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20.11.2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18) та від 17.06.2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21).

Згідно п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.

Пунктом 8 розділу VI постанови правління НБУ від 05.11.2014 р. № 705 «Про затвердження Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», обов`язок емітента відновити залишок на рахунку клієнта передбачено лише у випадку здійснення помилкового або неналежного переказу, тобто відповідно до п. 1.24. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у випадках наявності вини банку або ініціатора переказу у здійсненні платежу.

Пункт 9 розділу VI зазначеного Положення звільняє користувача платіжного засобу від відповідальності за здійснення платіжних операцій, лише у випадку коли електронний платіжний засіб було використано без електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача.

Одночасно п. 5 розділу VI Положення покладає на користувача обов`язок контролювати рух коштів за своїм рахунком, а п. 6 розділу VI Положення розмежовує ризик та відповідальність користувача за збитки від здійснення операцій моментом повідомлення користувачем банку про втрату електронного платіжного засобу.

Саме про таке застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зазначено в постанові Верховного Суду від 10.07.2019 року у справі № 522/22780/15.

У відповідності до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи ж відсутність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, слід прийти до висновку про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_2 , у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню як заборгованості по кредитному договору.

З викладених вище обставин суд вважає, що банк покладені на нього обов`язки не виконав, чим порушив майнові права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду в аналогічній цивільній справі № 673/1132/17 (провадження № 61-19561св19) від 15.04.2020, яка у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при вирішенні цієї справи.

З огляду на те, що з картки АТ КБ «ПриватБанк», яка належить позивачу, здійснені перекази грошових коштів 01 травня 2023 року, суд дійшов висновку про задоволення позову та скасування заборгованості за кредитним договором в сумі 9872,91.

Керуючись Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, ст. ст. 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 13, 76, 81, 89, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Скасувати заборгованість у розмірі 9872 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дві) гривень 91 копійки, яка була стягнута з рахунку Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» НОМЕР_1 , належного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 березня 2025 року.

Згідно з оригіналом

Суддя:/підпис/

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1730/24.

Рішення набрало законної сили « » року.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано « » р.

Секретар: