Решение № 125641725, 06.03.2025, Володарский районный суд Киевской области

Справа № 364/97/25

Провадження № 2/364/115/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2025 , Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Моргун Г. Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , засоби зв`язку не зазначені, електронна пошта та електронний кабінет відсутні)

до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку не зазначені)

третя особа: БЦ ВДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ ( м.Київ) (код ЄДРПОУ 34846037, адреса: бульвар Олександрійський, 94, м. Біла Церква, Київська область, № тел: 380456382468, наявний електронний кабінет)

про розстрочку сплати заборгованості за аліментами,

УСТАНОВИВ:

28.01.2025 на адресу суду надійшла зазначена позовна заява. У позовній заяві позивач зазначає, що він перебував у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 , яка після припинення відносин дочка залишилася проживати з матір`ю. Він сплачує аліменти на доньку. 05.07.2013 відкрито виконавче провадження № 38849852 за виконавчим листом № 2-392 від 16.09.2009 виданим Володарським районним судом Київської області. Станом на 10.12.2024 виникла заборгованість по сплаті аліментів, яка складає 124489,80 грн.

Зазначає, що його матеріальне становище не дозволяє йому виплачувати аліменти у повній сумі щомісячно, оскільки він не має роботи, так як основне місце роботи пов`язане з керуванням автомобілем, а державний виконавець наклав тимчасове обмеження щодо нього у виді тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом. Окрім того він має на своєму утриманні ще троє дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Окрім того він хворіє та потребує постійного лікування. Вказує, що не відмовляється платити аліменти на дитину, але оскільки він офіційно не працює, в даний час він перебуває у скрутному матеріальному становищі, тому вимушений звернутися до суду та просити розстрочити виплату заборгованість по аліментам.

Посилаючись на викладені у позові обставини та на ст. 195 СК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 4, 175, 187 ЦПК України, позивач, просить суд, розстрочити заборгованість за аліментами, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття та визначити щомісячний розмір внесення платежів в рахунок погашення заборгованості у розмірі 2000 (дві тисячі) грн, до повного погашення заборгованості за аліментами.

10.02.2025 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 06.03.2025.

27.02.2025 на адресу суду надійшов відзив, у якому відповідача заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому зазначає, що дійсно вони з позивачем мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивач сплачує аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Вказує, що позивач є працездатного віку, офіційно ніде не працює, хоча має постійне місце роботи де регулярно отримує заробітну плату, достатньо фінансово забезпечений, проте всілякими способами приховує розмір доходів аби не сплачувати аліменти та заборгованість по аліментам. Позивач володіє квартирою у місті Біла Церква, має на утриманні ще трьох дітей, однак попри все, він зобов`язаний згідно Закону належним чином забезпечувати та утримувати всіх своїх дітей. Повне погашення заборгованості по сплаті аліментів надасть можливість забезпечити дитину необхідними їй матеріальними благами, подбати про її фізичне та психічне здоров`я, навчання та відпочинок, інтелектуальний, моральний, культурний, духовний розвиток.

Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження, час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення доєднані до матеріалів справи ( а.с. 26, 27).

Третя особа про відкриття провадження та про час розгляду справи належним чином повідомлена шляхом надсилання в електронний кабінет відповідних процесуальних документів ( а.с. 28, 29). Пояснень щодо виниклих правовідносин на адресу суду надіслано не було.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст.274 ЦПК України.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позиції сторін викладені у відповідних процесуальних документах, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Матеріали справи вказують, що з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_8 на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття( а.с. 38-42). 05.07.2013 за виконавчим листом № 2-392 виданим 16.09.2009 відкрито виконавче провадження ВП № 38849852 (а.с.12). Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 232897 виданим головним державним виконавцем БЦ ВДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ ( м. Київ) станом на 10.12.2024 заборгованість по виплаті аліментів склала 124 489,80 гривень ( а.с. 13-14).

Зазначені обставинине потребуютьдоведення уданому судовомурозгляді в силу положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, оскільки вони визнаються учасниками справи, та суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання та про них зазначає позивач у позові і відповідачка у відзиві.

Наразі, між сторонами виник спір, який стосується майнових прав та інтересів спільної дитини, а також обов`язків батьків по її утриманню.

Згідно зіст.180 Сімейного кодексу Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Цей обов`язок закріплений уст. 51 Конституції Українита рівною мірою стосується як матері, так і батька дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 141 Сімейного кодексу Українитакож закріплено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихконституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (п.7, 8ст. 7 СК України).

Згідно ч.2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікованопостановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.1991) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною першою ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з вимогамист. 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.2ст. 182 Сімейного кодексу Українирозмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч.1ст.192 Сімейного кодексу Українирозмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Під зміною сімейного стану слід розуміти з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, якими вони за законом зобов`язані надавати утримання і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття (ч.3ст. 194 СК України.)

Відповідно до положень ч.1ст. 197 СК Україниз урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

Відповідно дост. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

У цій справі судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником по сплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свій обов`язок по утриманню доньки позивач виконує періодично та не регулярно і як наслідок станом на 10.12.2024 виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 124489,80 гривень, тобто фактично дитина весь цей час перебувала на повному утриманні матері.

Водночас, встановлено, що позивач має на своєму утриманні ще трьох дітей, на ствердження чого він долучив свідоцтва про народження: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а.с.8, 9, 10). Однак такі зміни в сімейному стані позивача не стали підставою для звернення його до суду з позовом про зменшення присуджених з нього аліментів на доньку ОСОБА_9 . Позивач продовжував нехтувати своїм батьківським обов`язком відносно старшої доньки, щодо її утримання. Одночасно слід зазначити, що розмір аліментів, які повинен був сплачувати позивач визначені у найменшому можливому розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У суду немає підстав вважати, що з часу набрання рішенням суду законної сили, щодо присудження аліментів на доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 зовсім не мав доходу, оскільки він не надав інформації, що перебував на обліку у службі зайнятості, як такий, що шукає роботу та не долучив інформації від ГУ ДПС з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого(перерахованого) податку та військового збору, щодо наявності чи відсутності у нього доходів за весь період з 05.07.2013.

Долучена позивачем до матеріалів справи виписка № 2567 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 ( а.с.11), жодним чином не вказує та не стверджує, що позивач має тяжку хворобу чи то має такі захворювання які би йому перешкоджали працювати та внаслідок чого і виникла заборгованість по сплаті аліментів.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що матеріальний і сімейний стан платника аліментів станом на час розгляду справи дає підстави для розстрочення заборгованості по сплаті аліментів. Таким чином суд не находить підстав, передбачених ч.1 ст.197 Сімейного кодексу України, для розстрочення сплати заборгованості за аліментами, яка виникла з вини позивача.

Відмовляючи у розстроченні заборгованості за аліментами, суд також виходить з того, що відповідачка - стягувач аліментів не просить стягнути з ОСОБА_1 усю суму одноразово та, не зважаючи на те, що заборгованість виникла з вини позивача - платника аліментів, не ставить питання відповідальності боржника шляхом стягнення з нього неустойки у розмірі та порядку, визначеномуст.196СК України та не зверталася до відповідних органів щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Крім цього, судом взято до уваги, що стягнення заборгованості за аліментами, яка становить 124489,80 грн і без судового рішення здійснюється частинами, фактично з розстрочкою, шляхом відрахувань у відповідності до положень ч.1ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження».

Окрім того слід вказати, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України;судове рішення є обов`язковим до виконання.

З огляду на наведене, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з відсутності передбачених Законом підстав для розстрочення позивачу сплати заборгованості за аліментами, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів які би надали суду підстави розстрочити заборгованість зі сплати аліментів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 180, 182, 192, 194, 196, 197 СК України, ст. ст.10,77- 81,82,263-265,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

третя особа: БЦ ВДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ ( м.Київ) про розстрочку сплати заборгованості за аліментами, - відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Г. Л. Моргун