Решение № 125606775, 05.03.2025, Володарский районный суд Киевской области

Справа № 364/848/24

Провадження № 2/364/45/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2025 року Володарський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участі секретаря Бондаренко Л.С.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні, в селищі Володарка, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Володарська державна нотаріальна контора, адреса: 09301, Київська область, Білоцерківський район, селище Володарка, пл. Миру, 4,

про скасування свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на земельні ділянки, -

встановив:

До Володарського районного суду 06.11.2024 року звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Володарська державна нотаріальна контора про скасування свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на земельні ділянки. На підставу своїх вимог посилається на те, що 22.08.2008 року її мати ОСОБА_4 подарувала їй житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . У 2009 році її мати приватизувала земельні ділянки, які розташовані під будинком та належать їй з 22 серпня 2008 року. За однією адресою з матір`ю вона не проживала, тому дані обставини відомі їй не були. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті було заведено спадкову справу. ОСОБА_4 за життя склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , яким заповіла належну їй земельну ділянку площею 1,6966 га, яка розташована на території Зрайківської сільської ради. ОСОБА_1 зазначає, що на вказану земельну ділянку вона отримала свідоцтво на спадщину за заповітом. В свою чергу її брат ОСОБА_2 також звернувся до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , та окрім іншого майна на яке претендував, виготовив свідоцтва про право на спадщину на спірні земельні ділянки. Про наявність державних актів на спірні земельні ділянки їй не було відомо та вона вважала, що мати за життя не приватизувала земельні ділянки біля будинку. В зв`язку з даними обставинами ОСОБА_1 просить суд скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом видані на ім`я ОСОБА_2 на земельні ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221688701:01:002:0001 та площею 0,2086 га кадастровий номер 3221688701:01:002:0004, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати право власності за ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимогі підтримала, та просила позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення до суду не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Володарська державна нотаріальна контора, в судове засідання не з`явилася, направила до суду клопотання. Яким просила розгляд справи проводити без його участі, у зв`язку з перевантаженням на роботі (а.с. 49).

За вищевикладених обставин суд, з урахуванням строків розгляду справи, часу знаходження справи у провадженні суду, поведінки відповідача та виконання ним свого обов`язку щодо явки в судове засідання, відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності, вважає за можливе зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази надані по справі, вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.08.2008 року ОСОБА_4 подарувала житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , своїй дочці ОСОБА_1 , що стверджено Договором дарування житлового будинку від 22.08.2008 (а.с. 15-16). Факт родинних відсносин позивачки та спадкодавця стверджується наявними доказами які містяться в матеріалах справи.

07.07.2021 позивачка на підставі заповіту посвідченого Зрайківською сільською радою Володарського району, Київської області 13.09.2019 року і зареєстрованого в реєстрі за № 13, складеного її матір`ю ОСОБА_4 на її користь, отримала в державного нотаріуса Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 1,6966 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Зрайківської сільської ради, Володарського району Київської області, яка належала померлій ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 660715 (а.с. 8). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що стверджено свідоцтвом про смерть (а.с. 23).

У позовній заяві та в судовому засіданні позивачка вказала, що за життя її мати у 2009 році приватизувала земельні ділянки, які розташовані під будинком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , що стверджено державним актом на право власності на земельну ділянку площею 0,2086 га Серії ЯК № 698381 з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства та державним актом на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га Серії ЯК № 698383 з цільовим призначенням будівництва та обслуговуванням житлового будинку (а.с. 84-85). Дані земельні ділянки належать їй з 22 серпня 2008 року. Позивачка стверджує, що про даний факт їй не було відомо, оскільки вона за однією адресою з матір`ю вона не проживала.

Позивачка вказує, що її брат ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , та окрім іншого майна на яке претендував, виготовив свідоцтва про право на спадщину на спірні земельні ділянки.

Згідно матеріалів спадкової справи №165/2020 після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 49-94) 23 листопада 2020 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулась ОСОБА_1 (дочка померлої). 07 липня 2021 року ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченого Зрайківською сільською радою Володарського району Київської області 13 вересня 2019 року і зареєстрованого в реєстрі № 13. Спадщину на яку видано дане свідоцтво складається з земельної ділянки площею 1,6966 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

05 березня 2021 року із заявою про прийняття спадщини звернувсь ОСОБА_2 (син померлої).

Одночасно цього ж дня 05 березня 2021 року ОСОБА_1 подавла заяву, згідно якої відмовилася від прийняття належної їй спадщини.

В свою чергу, 07 травня 2021 року ОСОБА_2 звернувсь до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а саме земельної ділянки площею 3.97 га, оскільки дочка спадкодавця ОСОБА_1 відмовилася від спадщини. 07.07.2021 державним нотаріусом Володарської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за№172 спадкова справа №165/2020 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 72) на дану земельну ділянку.

07.07.2021 ОСОБА_1 звернулася із заявою №280 спадкова справа №1165/20 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , а саме: на земельну ділянку площею 3,97 га яка знаходиться на території Зрайківської сільської ради Володарського району Київської області (а.с. 73). 07.07.2021 державним нотаріусом Володарської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за№296 спадкова справа №165/2020 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (звор. а.с. 83) на дану земельну ділянку.

05.09.2024 державним нотаріусом Володарської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , зареєстроване в реєстрі за№1-772 спадкова справа №165/2020 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на земельну ділянку площею 0,2500 га розташованої на території АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221688701:01:002:0001, що належала спадкодацю на підтаві державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 698383 (а.с. 92). Також 05.09.2024 державним нотаріусом Володарської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом ім`я ОСОБА_2 , зареєстроване в реєстрі за№1-773 спадкова справа №165/2020 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на земельну ділянку площею 0,2500 га розташованої на території АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3221688701:01:002:0004, що належала спадкодацю на підтаві державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 698381 (звор. а.с. 93).

Згідно ізст. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно дост. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. ч. 1, 2ст. 1220 ЦК України).

За правиламист. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно дост. 1261 ЦК України(перша черга спадкоємців) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1261 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост.1279 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3ст. 1268 ЦК України). Відповідно до ч. 1ст. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За правилами ч. 5ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. ч. 2, 3ст. 1275 ЦК Україниякщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

Спадкоємець, який отримав спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, що передбачено ч. 1ст. 1296 ЦК України. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3ст. 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої ємайно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктахдоуповноваженої наце посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва проправо наспадщину натаке майно (ч.1ст.1297ЦК України). Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено. Водночас, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 1301 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщинуце документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

У постановах від 14.11.2018 у справі №2-1316/2227/11 (провадження №61-12290св18), від 14.05.2018 у справі №296/10637/15-ц (провадження №61-2448св18) та від 23.09.2020 у справі №742/740/17 (провадження №61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 в справі №761/26815/17 (провадження №61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.11.2018 у справі №2-1316/2227/11 (провадження №61-12290св18) зроблено висновок, що: «устатті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкуванняутримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо».

Оцінюючи зміст заявлених позивачем позовних вимог, суд вважає за необхідне оцінити їх в розрізіст. 1301 ЦК України, оскільки не зважаючи на заявлену вимогу щодо скасування свідоцтв про прийняття спадщини, вимоги ОСОБА_1 за своїм змістом свідчать про необхідність визнання свідоцтва недійсним.

Так досліджені судом докази свідчать, що після смерті матері ОСОБА_4 у строки визначені ч. 2ст. 1275 ЦК України, а саме: протягом шести місяців із заявами про прийняття спадщини звернулись позивач ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_2 . 05.10.2021 року ОСОБА_1 подала до державного нотаріуса заяву про відмову від прийняття належної їй спадщини з усіх підстав, що стверджено матеріалами спадкової справи № 165/2020 після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 59).

Таким чином не заслуговують на увагу твердження позивачки про те, що вона як така, що не проживала із спадкодавцем та не знала що її мати за життя приватизувала земельні ділянки біля будинку. Окрім цього вона подала до нотаріуса заяву по відмову від належну їй спадщину.

Обставина, на яку позивач фактично як на єдину посилається у своєму позові (незнання, що мати приватизувала земельні ділянки) щодо визнання свідоцтва про прийняття спадщини недійсним, жодним чином не узгоджується як з прямим тлумаченнямст. 1301 ЦК України, так і з усталеною практикою Верховного Суду з означеного питання і за своїм змістом не може мати наслідком скасування виданого свідоцтва про прийняття спадщини.

З огляду на викладене, судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , які у свою чергу не ґрунтуються на нормах діючогоЦК Українита не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1223, 1261, 1268, 1275, 1296, 1301 ЦК України, ст. ст.12,76-81,259,263-265,268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Володарська державна нотаріальна контора, про скасування свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на земельні ділянки відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення/підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення/підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 05.03.2025

Суддя О. В. Ткаченко