Решение № 125556267, 03.03.2025, Ивановский районный суд Одесской области

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1477/24

Провадження № 2/499/112/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 березня 2025 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява акціонерного товариства «Універсал Банк», в якій представник позивача Мєшнік К. І. просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 16.01.2019 року у розмірі 80131.46 грн. станом на 03.10.2024 р., а також покласти понесені позивачем судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те що, 16.01.2019 року ОСОБА_2 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 16.01.2019 року. Відповідач користувався кредитними коштами, натомість дій щодо погашення заборгованості не вчинив, чим порушив права та законні інтереси позивача.

У справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте просив суд проводити розгляд справи без його участі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань не надавав, відзиву не подавав, про дату, час та місце судового засідання у відповідності до ст.128 ЦПК України повідомлявся належним чином. Кореспонденція направлялась відповідачу за місцем його реєстрації відповідно до адресної довідки. Суд визнає неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У порядку ст. 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.

На підставі наведеного, суд вважає можливим вирішити справу за наявними у ній матеріалами та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 16.01.2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач повністю та безумовно прийняла пропозицію позивача та погоджується з тим, що анкета-заява разом із умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

За п. 3 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг Monobank відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 40 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Після підписання заяви відповідач взяв на себе зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають у результаті використання платіжних карток згідно тарифів. Однак, не дивлячись на взяті на себе зобов`язання, відповідач не дотримався даних умов, а саме не здійснював повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених умовами та правилами, а також тарифами.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором про надання банківських послуг від 16.01.2019 року станом на 03.10.2024 року становить 80131.46 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 80131.46 грн.; заборгованість за пенею - 0 грн: заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 0 грн., про що свідчить розрахунок заборгованості за договором від 16.01.2019 року.

При ухваленні рішення суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положеньст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.2ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надані представником позивача докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідачем, у передбачений судом строк, відзив на позовну заяву не поданий, а отже не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань за договором та які б спростовували обставини, зазначені представником позивача.

Встановлено, що відповідач у порушення умов договору своєчасно, у порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Суд зауважує, що саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору, факт отримання відповідачем суми кредиту та прострочення зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань, чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли договірні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але у порядку та на умовах договору не повернуто, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що АТ «Універсал Банк» сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 141, 258, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 54/19; ЄДРПОУ: 211133352) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 16.01.2019 року у розмірі 80 131 (вісімдесят тисяч сто тридцять одну) грн. 46 коп. станом на 03.10.2024 року.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ