Решение № 125554415, 03.03.2025, Тутаевский районный суд Киевской области

03.03.2025 Провадження по справі № 2/940/138/25

Справа № 357/18295/24

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Зіп`юк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (надалі ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 487450-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2024 року в розмірі 77484,45 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 487450-КС-001. Договір укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 487450-КС-001 від 23.01.2024 року.

Відповідно до п. 1 договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в розмірі 12000,00 грн. строком на 24 тижні до 09.07.2024 року на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2,0 % в день стандартна процентна ставка (фіксована), 1,15012500 % в день знижена поцентна ставка (фіксована).

Крім того, 02.02.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 487450-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає ОСОБА_1 додатковий кредит у сумі 6000,00 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 18000,00 грн, втім Горгола В.В. порушує взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на 26.11.2024 року заборгованість за договором № 487450-КС-001 від 23.01.2024 року станом становить 77484,45 грн.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 14.01.2025 року відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу роз`яснено право подавати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зокрема право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Сторони у справі повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

26.02.2025 року на виконання ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 14.01.2025 року, від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла до суду запитувана інформація стосовно ОСОБА_1 (а. с. 148-155).

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачу ОСОБА_1 надсилалась ухвала про відкриття провадження, яка повернулась до суду не врученою з відміткою Укрпошти про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Разом зтим,відповідач ОСОБА_1 27.01.2025року ознайомивсяз матеріаламисправи,що підтверджуєтьсяйогопідписом у на заяві про ознайомлення з матеріалами справи. У встановлений судом строк заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідач суду не надав, відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно доп.1ч.1статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено судом,23.01.2024року ОСОБА_1 уклав зТОВ «БізнесПозика» договір№487450-КС-001 про надання кредиту в електронній формі, в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору № 487450-КС-001 про надання кредиту (а. с. 40-59).

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у розмірі 12000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Строк кредиту 24 тижні до 09.07.2024 року на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2,0 % в день стандартна процентна ставка (фіксована), 1,15012500 % в день знижена поцентна ставка (фіксована).

Відповідно до п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів.

Крім того, 02.02.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 487450-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає ОСОБА_1 додатковий кредит у сумі 6000,00 грн. (а. с. 65-73).

ТОВ «Бізнес Позика» виконало свої зобов`язання за кредитним договором перерахувавши кредит у розмірі 12000,00 грн. та 6000 грн., що підтверджується довідками від 02.12.2024 року наданими ТОВ «Платежі онлайн» та випискою за договором № б/н за період з 23.01.2024 року - 09.07.2024 року від 18.02.2025 року наданою АТ КБ«ПриватБанк» (а. с. 80-81, 148-155).

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та додатковою угодою.

Згідно наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку, заборгованість за договором № № 487450-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2024 року станом на 26.11.2024 року становить: 77484,45 грн. і складається із: 18000,00 грн. заборгованості за кредитом; 56784,45 грн. заборгованості по відсотках; 2700,00 грн. заборгованості по комісії (а.с. 20-24).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із досліджених судом договору № 487450-КС-001 пронадання кредитувід 23.01.2024 року та додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 487450-КС-001 від 02.02.2024 року встановлено, що даний договір та додаткову угоду укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.

Отже, підписання вищезазначених договору та додаткової угоди свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, надані ТОВ «Бізнес Позика» докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення договору між сторонами у справі та порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

Разом з тим, як вбачається з умов кредитного договору, для нарахування процентів за користування ОСОБА_1 кредитом передбачено застосування процентної ставки: 1,15012500 % в день знижена процентна ставка та 2,0 % в день стандартна процентна ставка. Тобто, згідно наданого розрахунку, для визначення заборгованості за договором, позичальником застосовано процентну ставку в розмірі 1,15% в день та 2,0 % в день.

При цьому, загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні, визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір № 487450-КС-001 про надання кредиту був укладений 23.01.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%.

Розрахунок процентів на користування ОСОБА_1 кредитом становитиме 30420 грн. (18000,00 грн. х 1 % х 169 днів).

Розрахунок відсотків, згідно зі спірним кредитним договором судом визначено за період з 23.01.2024 (дату видачі кредиту) по 09.07.2024 включно, що становить в сукупності 169 днів.

З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 48420,00 грн, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Разом зтим,відповідно дост.264ЦПК Українисуд підчас ухваленнярішення вирішуєпитання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За правилами ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає доведеним позов на суму 48420,00 грн, отже позов задоволено на 62,5 % (48420 х 100) : 77484,45).

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1514,00 грн. судового збору, виходячи із наступного розрахунку: (2422,40 грн. х 62,5%) : 100 = 1514,00 грн.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Бізнес Позика»,01133м.Київ,бульвар ЛесіУкраїнки,буд.26,офіс 411,код ЄДРПОУ41084239,заборгованість задоговором №487450-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2024 року в розмірі 48420 (сорок вісім тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок та понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко