Решение № 125525077, 20.02.2025, Кролевецкий районный суд Сумской области

Справа № 579/2624/24

2/579/65/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2025 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді Моргуна О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сергієнко Ж.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кролевець цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кролевецький комбікормовий завод», про конфіскацію земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

заступник керівника Конотопської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області земельні ділянки: кадастровий номер 5922681200:08:001:0067 площею 3,3476 га, кадастровий номер 5922681200:10:002:0210 площею 0,2128 га, кадастровий номер 5922681200:10:002:0211 площею 0,9800 га, які належать на праві власності ОСОБА_1 та знаходяться на території Кролевецької територіальної громади Конотопського району Сумської області.

Відповідач в судове засідання не з?явилася , відзив на позовну заяву не подала, надала заяву про розгляд справи без її участі (а.с. 97).

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області в судове засідання не з`явилося , просить розглядати справу за відсутності його представника (а.с. 99-103).

Третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Кролевецький комбікормовий завод» в судове засідання свого представника не направила (а.с.60).

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації відповідно до посвідки на постійне проживання , країна громадянства: російська федерація (а.с.43).

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 29.03.2019 за ОСОБА_1 (посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , видана УМВС України в Сумській області 09.08.2007) зареєстровано право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) з кадастровими номерами 5922681200:08:001:0067 площею 3,3476 га, 5922681200:10:002:0210 площею 0,2128 га та 5922681200:10:002:0211 площею 0,9800 га, які розташовані на території Білогривської сільської ради Кролевецького району Сумської області (на даний час - Кролевецька об`єднана територіальна громада Конотопського району Сумської області) (а.с.7-12).

Земельні ділянки з кадастровими номерами 5922681200:08:001:0067 площею 3,3476 га, 5922681200:10:002:0210 площею 0,2128 га та 5922681200:10:002:0211 площею 0,9800 га, розташовані на території Кролевецької міської ради Конотопського району Сумської області, ОСОБА_1 отримала у спадщину після смерті матері - ОСОБА_2 , що не оспорюється сторонами.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо вищезазначених земельних ділянок між ОСОБА_1 на ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» код ЄДРПОУ 00686279 укладені договори на право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзіс) строком на 49 років, діють до 02.05.2068 року (індексні номери рішень 46694353, 46696460, 46696741 від 02.05.2019).

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області заходів щодо конфіскації вказаних земельних ділянок в дохід держави не вжило, а листом від 26.09.2024 №10-18-0.612-3250/2-24 повідомило Конотопську окружну прокуратуру Сумської області про відсутність коштів на сплату судового збору.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України.

Частиною 5 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час отримання відповідачем спірних земельних ділянок у власність) визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно з ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

За змістом ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог підпункту «е» ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

В разі невиконання вимог закону про обов`язок відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк настають наслідки, передбачені частинами 2, 4 статті 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Частиною 1 ст. 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Частиною 5 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 будучи громадянкою російської федерації, впродовж року після набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення не відчужила їх, є підстави для конфіскації належних відповідачу земельних ділянок.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яким відповідач незаконно володіє, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами.

Зазначений спосіб захисту чітко визначений частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України.

Звернення до суду прокурора з позовом узгоджується з вимогами частини 3статті 56 ЦПК України та частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422 грн. 40 коп. та за заяву про його забезпечення 1211 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України -повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Відповідач відзив на позов не подала , доказів які обґрунтовують її заперечення проти позову не надала.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.66 Конституції України, ст.1166 ЦК України, ст.ст.24, 105, 107 Лісового кодексу України, ст.ст.68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 56, 76-82, 211, 223, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

позовну заяву заступника керівника Конотопської окружної прокуратури, місцезнаходження: 41601, Сумська область, м.Конотоп, вул.Успенсько-Троїцька, 136, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, місцезнаходження: 40022, м.Суми, вул.Революції Гідності, буд.32, код ЄДРПОУ 39765885, до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , про конфіскацію земельних ділянок задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області земельні ділянки, що належать громадянці російської федерації ОСОБА_1 кадастрові номери 5922681200:08:001:0067 площею 3,3476 га, 5922681200:10:002:0210 площею 0,2128 га та 5922681200:10:002:0211 площею 0,9800 га, які розташовані на території Білогривської сільської ради Кролевецького району Сумської області (на даний час - Кролевецька об`єднана територіальна громада Конотопського району Сумської області).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумської обласної прокуратури (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р UА598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі за подання позовної заяви у розмірі 2422 грн. 40 коп. та за заяву про його забезпечення 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 3 березня 2025 року.

Суддя О. В. Моргун