Постановление суда № 125524357, 03.03.2025, Володарский районный суд Киевской области

Справа № 364/143/25

Провадження № 2-н/364/13/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у видачі судового наказу

03.03.2025 суддя Володарського районного суду Київської області МакаренкоЛ.А., ознайомившись з матеріалами заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 42094646, адреса місцезнаходження: вул.Київська, 8В, м.Вишневе, Бучанськийр-н, Київськаобл., 08132; поштова адреса: вул.Борщагівська, 97Б, м.Київ, 03056; далі ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ») до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 18.02.2025 надійшла зазначена заява ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії; відомості щодо зареєстрованого місця проживання Боржника отримано з даних Єдиного державного демографічного реєстру 19.02.2025 у порядку частини п`ятої, шостої статті165 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення зазначеної заяви ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» та видачі судового наказу за цією заявою, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому названим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті4 ЦПК України).

Згідно з норами частин першої третьої статті19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку наказного провадження, яке призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення (пункт1 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»).

Отже, наказне провадження один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог і доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти. Одними із характерних ознак наказного провадження є: спрощеність, оскільки має місце «урізана» цивільна процесуальна форма; на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; відсутність стадійності цивільного процесу; судовий наказ видається за відсутності сторін; документарна видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.

Як визначено частиною першою статті160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею161 цього Кодексу, зокрема вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт3 частини першої статті161 ЦПК України).

За загальним правилом, що вбачається зі змісту пункту7 частини першої статті168 ЦПК України, під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Разом з тим, згідно з вимогами до форми і змісту заяви про видачу судового наказу, визначеними статтею163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено, окрім іншого, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; до заяви додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (пункти4, 5 частини другої, пункт4 частини третьої статті163 ЦПК України).

Наведене приписи свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права. Відтак, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, суд має встановити обставини виникнення або порушення права грошової вимоги зокрема, й саме в тій сумі, щодо стягнення якої подано відповідну заяву, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Аналогічні роз`ясненнявикладено впункті13згаданої вищеПостанови ПленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справпро те,що уразі заявленнявимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебаченнята радіомовлення, судовий наказ може бутивидано занаявності відповіднихдоговорів пронадання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отриманнятаких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Як вбачається зі змісту заяви ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», Заявник просить суд видати судовий наказ про стягнення з Боржника ОСОБА_1 заборгованість з оплати електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №420000514 у розмірі 30638грн. 75коп. (а.с.3), стверджуючи також у заяві на підтвердження договірних відносин з названим Боржником споживання ним електричної енергії та здійснення часткових оплат, але без зазначення коли і в якому розмірі такі оплати здійснювались (а.с.1).

На підтвердження заявленої вимог Заявником суду надано, зокрема, такі докази:

копію Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у редакції, що діє з 01.01.2019. Цей Договір не містить номеру, на який посилається Заявник у заяві, та не містить підпису ОСОБА_1 (а.с.8-11);

копію комерційної пропозиції «ПОБУТ» для побутових споживачів, яка є додатком до зазначеного Договору і також не містить підпису ОСОБА_1 та/або відомостей про те, що він отримав таку пропозицію (а.с.12);

копію даних з відповідних державних реєстрів про об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_1 (а.с.13);

копію Акта звірки про стан розрахунків за договором №420000514 від 01.01.2024 (який, як наведено вище, суду не надано) між Постачальником Володарським ВОК та ОСОБА_1 , який не підписаний сторонами, а лише особою, яка склала цей Акт (а.с.14). При цьому, як вбачається зі змісту цього Акта, у графах «Споживач» відсутні жодні відомості про внесення будь-якої оплати, що суперечить зазначеному у заяві (а.с.1). Крім того, зі змісту даних у графах «Постачальник» вбачається, що електроенергія із січня до вересня 2024року не споживалася (нарахування «0,00грн.»), а у жовтні 2024року нарахування склало одразу 46313,87грн., і далі знов електроенергія не споживалась (нарахування «0,00грн.», лише двічі зазначено про нарахування 3% річних у жовтні та листопаді);

далі додано копію Рахунку-фактуру №420000514/10/1-1 від 22.10.2024 (а.с.15), з якого вбачається, протягом періоду червень вересень 2024року електроенергія споживалась, що суперечить відомостям згаданого вище Акта звірки (а.с.14);

з копії Рахунку-фактуру №420000514/10/1-1 від 31.10.2024 (а.с.16) вбачається, що в жовтні 2024року нарахування склали 10575,85, а не 46313,87грн. як зазначено у згаданому вище Акті звірки (а.с.14);

копії повідомлень про припинення подачі електроенергії (а.с.15, 16, 17), проте відсутні докази на підтвердження направлення та/або отримання їх адресатом ОСОБА_1 чи його представником.

Таким чином, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття89 ЦПК України), суд не вбачає наявність належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження заявлених у заяві про видачу судового наказу вимог, зокрема про наявність відповідних правових відносин Заявника з ОСОБА_1 , обізнаність останнього про наявність таких відносин, боргових зобов`язань, їх розміру тощо, оскільки жоден з наданих суду доказів не містить ані підпису Боржника, ані підтвердження принаймні направлення адресованих йому повідомлень, участі у проведенні звірці, а так само, зважаючи на певну суперечливість відомостей щодо нарахувань за окремі періоді постачання електроенергії, суду не надано документа із загальним розрахунком заборгованості, що можна було б перевірити згаданими доказами. До того ж опис відповідних фактичних даних щодо проведених нарахувань, їх розміру, коли і яка сума ніби вносилась Боржником на погашення заборгованості у самій заяві також відсутнє.

Усе наведене в своїй сукупності не надає суду можливості перевірити правильність і безспірність розрахунків і, як наслідок, правильність і безспірність заявленої до стягнення суми заборгованості.

Відповідно до частини другої статті8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті9 названого вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом (стаття11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до пункту1 частини першої, частини другої статті165 ЦПК України у разі, якщо заява подана з порушенням вимог статті163 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, про що постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

З огляду на наведене та вимоги статей163, 165 ЦПК України, враховуючи не надання суду доказів, які підтвердили б обставини, якими Заявник обґрунтовує свої вимоги, правильність і безспірність заявленої до стягнення суми заборгованості, тому суд вважає відсутніми правові підстави для задоволення заяви ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» та видачі судового наказу за цією заявою, а відтак у видачі судового наказу слід відмовити.

Керуючись статтями2, 4, 13, 19, 80, 89, частиною третьою статті124, статтями161-167, 186, 258-261, 272, 273, 351-355 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У видачі судового наказу за заявою ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати електричної енергії у розмірі 30638,75грн. відмовити.

Роз`яснити Заявникові, що відмова у видачі судового наказу з наведених у цій ухвалі підстав, передбачених пунктом1 частини першої статті165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина перша статті166 ЦПК України).

Роз`яснити Заявникові, що в разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається, а зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви, у разі пред`явлення стягувачем відповідного позову до боржника (частина друга статті164 ЦПК України).

Копію цієї ухвали суду надіслати Заявникові.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. А. Макаренко