Решение № 125215224, 18.02.2025, Сиротский районный суд Одесской области

Справа № 515/1002/24

Провадження № 2/513/159/25

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - ТОВ "Бізнес Позика") в особі представника Памірського Максима Анатолійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2024 року позивач через свого представника звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому послалося на таке.

24 липня 2021 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 362802-КС-001 по надання кредиту, відповідно до якого відповідач отримав строковий кредит у розмірі 22 000,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 , на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,86454777 в день (фіксована ставка).

Відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, на погашення кредиту кошти вносив не своєчасно та не у повному розмірі, загалом сплачено на суму 4 030,00 грн, у зв`язку з чим допустив заборгованість, яка станом на 09 червня 2024 року становить 53 413,80 грн, з яких: 22 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 29 290,80 грн - сума прострочених платежів по процентах, 2 123,00 грн сума прострочених платежів за комісією.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним договором позики в сумі 53 413,80 грн та судові витрати у сумі 2 422,40 грн.

Відповідно до розпорядження в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А.Дем`янової від 21 червня 2024 року справу передано на розгляд Саратському районному суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2024 року справу передано судді Миргород В.С.

Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом учасників справи; роз`яснено відповідача право на подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась. В позовній заяві просить розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про розгляд справи в суді повідомлений завчасно, належним чином, шляхом направлення рекомендованого повідомлення за адресою відповідача, яке вручено особисто. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив не надала, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи письмову згоду позивача на заочний розгляд справи, з урахуванням положень ст. 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши докази по справі, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес позика» 24 липня 2021 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 362802-КС-001 про надання кредиту.

24 липня 2021 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 362802-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТзОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-9079, на номер телефону, що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

24 липня 2021 року, між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця договір про надання кредиту № 362802-КС-001 та підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить умови щодо порядку та розміру нарахування заборгованості за кредитом, відсотками, а також нарахування штрафу.

Таким чином, 24 липня 2021 року між ТзОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 362802-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з договором позичальник отримав кредит у розмірі 22 000,00 грн строком на 24 тижні до 08 січня2022 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою у розмірі 0,86454777% в день (фіксована ставка), комісія за надання кредиту становить 3 300,00 грн.

24 липня 2021 року позивач видав відповідачу кредит у розмірі 22 000,00 грн шляхом перерахування на зазначену відповідачем банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 427267685 та випискою про рух коштів за період з 24 липня 2021 року по 08 січня 2022 року.

Відповідно до п. 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Сторони в п. 3 Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

До вказаного договору додані Правила надання споживчих кредитів ТзОВ «Бізнес Позика», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта. З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення.

За такого, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти на умовах передбачених договором, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Заборгованість за договором кредиту ОСОБА_1 сплачена та складає станом на 09 червня 2024 року становить 53 413,80 грн, з яких: 22 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 29 290,80 грн - сума прострочених платежів по процентах, 2 123,00 грн сума прострочених платежів за комісією. Згідно з розрахунком, наданим позивачем, на погашення заборгованості відповідачем внесено 4 030,00 грн

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач виконав зобов`язання за кредитним договором, видав відповідачеві кредит у сумі та на умовах, передбачених кредитним договором, натомість відповідач допустив порушення зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті процентів у встановлений у договорі строк. Вказані обставини відповідач не спростував, доказів виконання зобов`язання за кредитним договором не надав.

За такого, суд дійшов висновку про задоволення даного позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 362802-КС-001 від 24 липня 2021 року, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту та прострочених платежів по процентах.

Суд вважає безпідставним нарахування позивачем суми прострочених платежів за комісією в розмірі 2 123,00 грн., з огляду на таке

Так, в ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова ВС від 10.01.2024 по справі № 727/5461/23).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes).

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункти 31.17 та 31.18).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Отже, частина друга статті 8 та частина перша статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають комісії кредитодавця за надання кредиту, а передбачають комісію, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується, зокрема в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, провадження № 61-18730св20.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Як вбачається зі змісту договору від 24 липня 2021 року № 362802-КС-001 про надання кредиту, відповідач погодив комісію «за надання кредиту» в розмірі 3 300,00 грн, засвідчивши це своїм електронним підписом, тоді як в угоді позивач не зазначив та не надав доказів переліку послуг «за надання кредиту», їх погодження зі споживачем при укладенні договору.

Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу, та за які встановлена комісія, а встановлення такої комісії за сам факт надання кредиту Законом України «Про споживче кредитування» не передбачено.

Таким чином, нарахування позивачем заборгованості по комісії в сумі 3 300,00 грн. не ґрунтується на нормах законодавства, таким чином, вимоги позивача в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягають.

Разом з тим, як вбачається з наданих Банком розрахунку станом на 09 червня 2024 року, відповідачем у вказаний період були вчинені проплати на погашення нарахованої комісії у сумі 1 177,00 грн.

З огляду на вищевикладене кошти, які були зараховані Банком на погашення вказаних платежів, підлягають зарахуванню на погашення грошових зобов`язань в порядку, визначеному ст. 534 ЦК України.

Так, ст. 534 ЦК України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Отже, з урахуванням умов кредитного договору, грошові кошти, які зараховані на погашення заборгованості за комісією підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за основною сумою заборгованості за кредитом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача прострочених відсотків в сумі 29 290,80 грн підлягають частковому задоволенню в сумі 28 113,80 грн, оскільки кошти які були спрямовані на сплату заборгованості за кредитним договором (комісії в сумі 1 177,00) мають бути зараховані в рахунок погашення прострочених відсотків.

Також слід зазначити, що надання позивачем Паспорту споживчого кредиту, не має правового значення для вирішення цих позовних вимог, оскільки паспорт споживчого кредиту є лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 23.05.2022р. у справі № 393/126/20.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 50 113,80 грн, з якої: 22 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 28 113,80 грн - сума прострочених платежів по процентах.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.4,13,81,141,263-265,268,280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за кредитним договором № 362802-КС-001 про надання кредиту від 24 липня 2021 року у розмірі 50 113,80 грн (п`ятдесят тисяч сто тринадцять грн 80 к.), з якої: 22 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 28 113,80 грн - сума прострочених платежів по процентах та 2 272,70 грн (дві тисячі двісті сімдесят дві грн 70 к.) судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду або через Саратський районний суд Одеської області, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18.02.2025 року.

Суддя В. С. Миргород