Решение № 125135738, 04.02.2025, Ивановский районный суд Одесской области

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1091/24

Провадження № 2/499/33/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 лютого 2025 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Погорєлова І. В., секретаря Дібрової О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дабіжа Олена Анатоліївна, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у судді Іванівського районного суду Одеської області Погорєлова І. В. перебуває вищевказана позовна заява, в якій сторона позивача просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25 січня 2018 року між сторонами було укладено шлюб. 28.10.2019 року Рішенням Іванівського районного суду Одеської області по цивільній справі № 499/707/19 було розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відновлено позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Однак, як і під час шлюбу, так і після його розірвання, відповідач не намагався ніяким чином брати участь в житті свого сина, він не проявляє зацікавленості у розвитку дитини, не бере участі у її вихованні, не слідкує за успіхами, станом здоров`я, не приділяє уваги фізичному та духовному розвитку, освіті та підготовці до самостійного життя. Зокрема, не забезпечує належного харчування, медичного догляду та лікування, що негативно відображається на фізичному розвитку дитини, створюючи умови, що шкодять її інтересам.

31.07.2020 року ОСОБА_6 звернулась із заявою до Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу ГУНП в Одеській області № б/н від 31.07.2020 року, в якій зазначила, що колишній чоловік ОСОБА_2 приходить до будинку без дозволу, заходить, виражається в бік заявниці нецензурною лайкою та ображає в присутності дитини. Така поведінка відповідача може бути вкрай небезпечною для нормального психологічного розвитку ОСОБА_7 . Незважаючи на всі вищезазначені обставини, позивач продовжувала сприяти щоб забезпечити можливість для дитини мати належний догляд та підтримувати зв`язок із батьком. З цією метою вона подала заяву про встановлення графіку побачень ОСОБА_2 із своїм малолітним сином ОСОБА_3 . Проте відповідач продовжував уникати виконання своїх батьківських обов`язків.

Починаючи з травня 2021 року позивач із сином стали проживати та вести спільне господарство із ОСОБА_8 . 13 серпня 2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було укладено шлюб та на теперішній час вони разом із сином ОСОБА_3 , донькою ОСОБА_9 та сином ОСОБА_10 проживають однією люб`ячою сім`єю, в якій панує підтримка, повага та взаєморозуміння.

Дитина знаходиться на повному утриманні позивача та ОСОБА_8 . Зі слів дитини, то ОСОБА_7 рідного батька не знає, вважає своїм батьком нинішнього чоловіка своєї матері, який ставиться до нього з любов`ю, виховує як свою рідну дитину, забезпечує його всім необхідним, піклується про стан його здоров`я та моральний розвиток.

Відтак, позивач вважає, що збереження будь-яких зв`язків ОСОБА_3 із відповідачем як батьком може негативно вплинути на його психологічний розвиток, в той час як виховання дитини в повноцінній гармонійній сім`ї, в якій він зараз проживає, забезпечить йому розвиток у безпечному та стійкому середовищі.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 25.11.2024 року відкрите загальне позовне провадження.

На адресу суду 25.11.2024 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що між ними дійсно був зареєстрований шлюб 25 січня 2018 року. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 . Сімейно-шлюбні відносини були не довготривалими через постійні ревнощі та зміни настрою з боку позивачки і 28.10.2019 року за рішенням Іванівського районного суду Одеської області справа №499/707/19 наш шлюб було розірвано. Позивачка в позовній заяві вказує на антисоціальні погляди на життя та відсутність інтересу з боку відповідача до виховання сина та його розвитку, та що останній не надає педагогічної, посильної трудової та матеріальної допомоги. Вважає ці аргументи надуманими та не підтверджені відповідними доказами. ОСОБА_2 працює вчителем інформатики та фізики, характеризуюся з позитивної сторони, є спокійним, врівноваженим, розсудливим, привітним, доброзичливим як з учнями так і з вчителями, вміє нести відповідальність за свої вчинки, на критику реагує правильно.

Після розірвання шлюбу позивачка переїхала проживати разом з нашим сином до своєї матері в с.Малинівка. Відповідач перестав бачитися з дитиною з обставин незалежних від його волі. Спроби щодо безпосередньої участі у вихованні дитини, побачень, завершувались категоричною відмовою з боку позивачки та нецензурною лайкою на його адресу. Більше як півроку після припинення відносин з позивачкою здійснював постійні спроби побачити свого сина, потримати на руках, погратися, приймати участь у його вихованні та здійснювати все необхідне за для забезпечення йому нормальних умов життя та здоров`я. Не витримавши більше телефонних погроз та постійних переїздів позивачки, 31.07.2020 року приїхав до будинку місця проживання позивачки і сина, щоб побачити свою дитину і запевнитись, що з ним все гаразд, а також надати матеріальну допомогу. На приїзд позивачка біля будинку, в якому проживала, та до якого я без дозволу не заходив, здійняла галас та крики з нецензурною лайкою, і викликала поліцію, якій я надав письмові пояснення, але сина побачити так і не вдалося.

Позивачка описує в позові факт сприяння нею забезпечення можливості для дитини підтримувати зв`язок із батьком і що саме з цією метою вона подала заяву про встановлення графіку побачень ОСОБА_2 із своїм малолітнім сином ОСОБА_3 до виконавчого комітету Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області. Вказане рішення підтверджує неодноразові спроби виконувати свої батьківські обов`язки перед своїм сином. Так після отримання цього рішення, дійсно сподівався, що позивачка сприятиме бачити свого сина, але ні, на жаль, спроби виявились марними. Постійно відмовлялося в побачені з дитиною, відмова позивачки супроводжувалась агресивною поведінкою та нецензурною лайкою. Усі ці дії відбувались в присутності сина, який перебував у емоційно-пригніченому стані через неправомірну поведінку позивачки.

Розуміючи, що така поведінка двох дорослих батьків є ненормальною для психологічного розвитку сина, вирішив дати час позивачці обдумати свої дії, та прийняти рішення щодо не порушення прав дитини як особистості та отримання сином належного виховання обома батьками.

З ОСОБА_2 стягували на користь позивачки ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно починаючи з вересня 2019 року по червень 2024 року.

З вересня 2024 року по невідомим причинам, стягнення аліментів припинились. Відповідачем до Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), оскільки після об`єднання територіальних громад, дислокація дільниці села Конопляне, Богуново та Михайлопіль відноситься до цього відділу, було направлено заяву про надання інформації щодо причин припинення стягнень аліментних платежів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час відповіді на звернення не надходило.

В той же час, з відділу бухгалтерії Коноплянській ОТГ Березівського району Одеської області (за місцем роботи), стало відомо про повернення виконавчого документу без виконання. У жовтні 2024 року від чоловіка позивачки ОСОБА_8 до Іванівського районного суду Одеської області надійшла заява про встановлення факту утримання трьох дітей, у тому числі і сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В заяві чітко визначено, що факт утримання трьох малолітніх дітей, має юридичне значення та є необхідним для підтвердження права заявника на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Окрім того, в заяві зазначено, що встановлення такого факту не пов`язується з позбавленням іншого з батьків батьківських прав щодо дитини, у зв`язку з чим спір про право в даній заяві буде відсутній. Також на стор. 5 заяви зазначено, що адвокатом Дабіжею Оленю Анатоліївною було направлено адвокатський запит до Роздільнянського ВДВС у Роздільнянському районі Одеської області задля отримання інформації щодо відкритих виконавчих проваджень. Отримали відповідь, що у відношенні вищевказаної особи виконавчих проваджень не зареєстровано, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не сплачує аліментів, у зв`язку з чим не утримує ОСОБА_3 . Таким чином позивачка свідомо подала заяву про відмову від аліментів, а її чоловік ОСОБА_8 скористався відповіддю, що виконавче провадження відсутнє, та вказав на свій захист неправдиву інформацію, що відповідач не сплачує аліменти.

З огляду на викладене вбачається, що вищезазначені особи вживають усіх необхідних заходів для здійснення своєї прагматичної мети, у т. ч. і вирішив позбавити відповідача батьківських прав, при цьому, ігноруючи і зловживаючи правами та інтересами дитини.

Тож, відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

25 листопада 2024 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача та зобов`язано орган опіки та піклування: Служба у справах дітей Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) по відношенню до дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

17.12.2024 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_11 надійшла відповідь на відзив, в якій остання заперечує проти доводів відповідача щодо причин розірвання шлюбу, зазначає, що відповідач здійснював домашнє насилля, застосовував фізичну силу до позивача, ставив під сумнів своє батьківство відносно дитини. Зауважує, що характеристика з місця роботи не характеризує відповідача як батька.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від "17" грудня 2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, в яке викликано свідків сторони позивача та сторони відповідача.

В судовому засіданні позивач та її представник позовну заяву підтримали, просили задовольнити з підстав, передбачених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Додатково вказав, що не хоче травмувати сина, а тому й не повідомляє йому, що є його батьком; просив аби позивач підготувала їх сина до цієї розмови, провела попередню бесіду щодо цього. Позивач підтвердила такі наміри відповідача та вказала, що вже звернулась до психолога задля врегулювання цього питання.

Представник третьої особи без самостійних вимог: Служби у справах дітей Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області подав заяву про розгляд справи без їх участі, надавши висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

Крім того, в судовому засіданні допитано свідків, повідомлених про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиву дачу показів.

Так, свідок ОСОБА_12 показала суду, що є свекрухою позивачки (позивач проживає зараз з її сином) працює в дитячому садочку на посаді вихователя. З перших днів, тобто з жовтня місяця 2020 року, як позивач з дитиною почали жити у них, дитина ОСОБА_3 називає її бабусею. ОСОБА_2 жодного разу не проявляв дій щодо спроб поспілкуватися чи дізнатися про життя дитини, не з`являвся на дні народження, не прибував до дитячого садочку, не передавав ніяких продуктів чи інших речей, не вів дитину у перший клас. У батька жодних перешкод у спілкуванні немає. Дитина вважає батьком іншу людину сина ОСОБА_12 , а відповідача дитина не знає. На питання відповідача щодо необхідності підготовки дитини до повідомлення про наявність біологічного батька вказала, що дитина не бажає навіть знати про біологічного батька. За час проживання з жовтня місяця 2020 року ОСОБА_2 не приїздив, сварок не було, до поліції ніхто не звертався.

Свідок ОСОБА_13 показала суду, що в сімейних відносинах з сторонами не перебуває. В жовтні місяці 2020 року прийняли дитину до дошкільного закладу. Вперше батька дитини побачила, коли проходили медичний огляд та їй сказали, що це батько ОСОБА_3 . Весь 2023-2024 рік дитина проходила у дошкільному закладі у групі «Веселка», для того аби батьки могли спілкуватися з вихователями, то є група «Веселка», проте жодних коментарів від батька не було. Проводяться різні заходи, на яких жодного разу не було ОСОБА_2 . Батько не цікавився життям дитини, не вчиняв ніяких заходів в організації заходів.

Свідок ОСОБА_14 показала суду, що є класним керівником дитини, в сімейних відносинах з сторонами не перебуває. Дитина забезпечена всім необхідним, шкільним життям дитини займається не біологічний батько, а ОСОБА_15 . ОСОБА_2 жодного разу не цікавився шкільним життям дитини, на території школи останнього не бачила. Перешкод у біологічного батька для спілкування з дитиною, отримання інформації щодо шкільного життя немає. Дитина не знає, що ОСОБА_2 є його батьком. Вказала, що б дозволила спілкуватися з батьком, якби дитина знала про нього.

Свідок ОСОБА_16 показала суду, що для позивача вона є кумою, а з відповідачем вчилася в школі. Ніколи не чула аби дитина говорила за ОСОБА_2 , а вважає батьком ОСОБА_17 . Про намагання відповідача спілкуватися зі своїм сином їй нічого не відомо, нічого не чула ніколи.

Свідок ОСОБА_18 показала суду, що вона є тіткою ОСОБА_2 , знає сім`ю зсередини оскільки є членом сім`ї. молода сім`я була у гарних відносинах, народилась дитина, як ОСОБА_19 поїхала і мешкала у бабусі була незаміжня, вони спілкувалися, були подарунки, допомога, аліменти сплачував, її сестра їздила до них. Це все було десь роки два з 2018 року. ОСОБА_19 потім вийшла заміж, у них були моменти коли ОСОБА_19 дозволяла спілкуватись з дитиною, то не дозволяла, хоча у ОСОБА_20 було рішення про те що він може спілкуватись з дитиною. Після того як ОСОБА_19 вийшла заміж, то фактично взагалі перестали спілкуватись. Дитина не знає, що ОСОБА_21 є батьком. ОСОБА_2 їздив до дитини кожні вихідні. Зберігає іграшки дитини, які купувалися. ОСОБА_2 показував їй переписки, в яких вказувалось, щоб він то приїздив, то не приїздив, вказувалось, що тато приїде (Крістіни вітчим) поб`є голову та машину ОСОБА_20 не їде на вихідних до дитини. Фізичних перешкод у спілкуванні з дитиною в дитячому садочку та школі не створювалось. Через знайомих дізнавались як живе дитина. Перешкоди у спілкуванні з дитиною від ОСОБА_1 були, забороняла спілкуватися з дитиною, були погрози від теперішнього чоловіка ОСОБА_19 , про що їй відомо зі слів відповідача та з переписок, показаних відповідачем. ОСОБА_22 не хотів їхати, щоб не було сварок і дитина не була свідком цих сварок.

Свідок ОСОБА_23 показала суду, що в родинних відносинах між сторонами не перебуває, є сусідкою батьків ОСОБА_19 , нічого цілком їй не відомо, вказала, що ОСОБА_2 приїздив колись до дитини. На той час (десь 2019-2020 рік) ОСОБА_19 проживала в батьківській хаті. Про батька дитини нічого не знає, бачила десь там колись, та й то це було далеко. З дитиною постійно була його мама, про батька нічого не відомо. Щодо перешкод у спілкуванні з дитиною їй невідомо. З ОСОБА_24 та її сином бачилась кожен день, при цьому, ОСОБА_2 не бачила. Про те, що ОСОБА_2 приїздив, знає зі слів ОСОБА_19 , сама цього не бачила та не пам`ятає. Дитина постійно гралась біла будинку ОСОБА_23 .

Заслухавши учасників справи, свідків, допитаних в залі судового засідання, дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом встановлені такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_2 та ОСОБА_25 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від подружнього життя у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого Іванівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Однак сімейне життя у них не склалося через відсутність непорозуміння між собою. Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 28.10.2019 року справа № 499/707/19 провадження №2/499/440/19 шлюб між ними було розірвано, жінка змінила прізвище на дошлюбне « ОСОБА_5 ».

Питання щодо встановлення графіку спілкування ОСОБА_2 з своїм малолітнім сином за заявою ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розглядалося на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини 20.08.2020 року. Рішенням виконавчого комітету Коноплянської сільської ради від 25.08.2020 року №72 -«Про встановлення графіку побачень ОСОБА_2 зі своїм малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » було встановлено порядок побачень батька з сином.

13 серпня 2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 був укладений шлюб. ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_26 ». Подружжя має спільних дітей - доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом з матір`ю та вітчимом.

Відповідно до довідки Михайлопільського закладу дошкільної освіти №2 від 02.09.2024 року, ОСОБА_3 відвідував дитячий садок з 12 жовтня 2020 року по серпень 2024 року. За час перебування дитини в закладі батько ОСОБА_2 не відвідував сина, не брав участь в різних заходах дошкільного закладу. Відповідно до листа Михайлопільської гімназії від 10.09.2024 року №110, наданого у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_11 , директор ОСОБА_27 гімназії зазначила, що на території Михайлопільської гімназії ОСОБА_2 ніколи не бачила, інформацією щодо участі ОСОБА_2 у вихованні дитини, чи проявляє ОСОБА_2 батьківське піклування відносно дитини, чи забезпечує фізичний, духовний та моральний розвиток дитини - не володіє.

Батько дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 працює вчителем інформатики та фізики Богунівського ліцею. Відповідно до характеристик Богунівського ліцею від 08.10.2024 року та відділу освіти, культури, молоді та спорту Коноплянської сільської ради №09-06/212 від 15.11.2024 року характеризується з позитивної сторони, є спокійним, врівноваженим, розсудливим, привітним, доброзичливим як з учнями так і з вчителями, вміє нести відповідальність за свої вчинки, на критику реагує правильно. В колективі користується повагою.

31.07.2020 року ОСОБА_6 звернулась із заявою до Іванівського відділення поліції Роздільнянського відділу ГУНП в Одеській області № б/н від 31.07.2020 року, в якій зазначила, що колишній чоловік ОСОБА_2 приходить до будинку без дозволу, заходить, виражається в бік заявниці нецензурною лайкою та ображає в присутності дитини, таке звернення зафіксовано талоном-повідомленням єдиного обліку № 2222 від 31.07.2020 року.

Згідно виконавчого листа Іванівського районного суду Одеської області від 23.05.2019 року №499/155/19 з ОСОБА_2 стягували на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно. Відповідно до довідки про доходи від 05.11.2024 року №25, виданої Коноплянською сільською радою, загальна сума утриманих аліментів за період вересня 2019 року по червень 2024 року по ВП №59369522 становить 153938,03 грн та по ВП №59370125 становить 20800,00 ґрн. Відповідно до вимоги Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.08.2024 року №19613 припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 у зв`язку з заявою стягувана ОСОБА_1 , яка отримана 20.08.2024 року щодо повернення виконавчого документу без виконання.

За висновком органу опіки та піклування Коноплянської сільської ради про «Доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 », затвердженого рішенням виконавчого комітету Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області № 199 від 13 грудня 2024 року, виконавчий комітет Коноплянської сільської ради як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських, прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При ухваленні рішення по суті справи суд виходить з такого.

Частиною першою статті 9 Конституції Українипередбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 51Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина другастатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятоюстатті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістомстатті 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами першою-четвертоюстатті 150 СК Українипередбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 157 СК Українитой із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до частини першоїстатті 164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у змісті постанови від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18).

Відтак, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Вказаний висновок викладено у змісті постанови Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантованістаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(пункт 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюєтьсястаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободіє втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантованостаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушеннястатті 8Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Крім того, у рішенні від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько не може мати права відповідно достатті 8Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

Також ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року (заява№ 70879/11) зазначив про те, щоякщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 24 травня 2023 року у справі № 358/371/21 вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, такі заходи допускаються лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях; неактивна участь батька в житті дочки спричинена надмірним споживанням відповідача алкоголю та наркотичних речовин, які в подальшому призвели до залежності та розвитку душевної хвороби; відповідач перебуває на лікуванні, у зв`язку з чим не можуть формуватись плідні та продуктивні відношення між батьком та дитиною, а фізична неможливість спілкування батька з дочкою, через перебування в медичному закладі, не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.

У постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) Верховний Суд вказав, що «зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21).

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Разом з тим, у змісті постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2024 року у справі № 715/1337/23 вказано, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З наведеного випливає, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача

Суд вважає,що позивачналежним чиномне довелапро обраннящодо відповідачатакого крайньогозаходу,як позбавленнябатьківських прав,не надаланалежних,допустимих тав своїйсукупності достатніхдоказів невиконаннявідповідачем своїхбатьківських обов`язківбез поважнихпричин,покази свідківздебільшого характеризуютьвідповідача знегативної сторони,акцентовано найого незацікавленостів дошкільномута шкільномужитті дитини,при цьому,на переконаннясуду,саме лишенез`явлення дозакладів освітита дошкільноїосвіти неможе свідчитипро виннуповедінку відповідача,підтверджувати свідоменехтування останнімсвоїми батьківськимиобов`язки,а можеслугувати доказомневиконання батьківськихобов`язків лишев сукупностіз іншимиобставинами тана їхпідтвердженням доказами,між тим,за матеріаламисправи судомне встановленовинної поведінкивідповідача,свідомого нехтуванняним своїмиобов`язками,які бпоза розумнимсумнівом надавалиможливість визнати ОСОБА_2 недобросовіснимбатьком тазастосувати доньоговиключний і надзвичайний спосіб впливу у виді позбавлення батьківських прав; також не встановлено чи до відповідача раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Доводи сторони позивача щодо антисоціальних поглядів відповідача, здійснення психологічного тиску, нанесення фізичних ушкоджень позивачу не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вказаними фактами в матеріалах справи немає, як і вироків, якими б ОСОБА_2 визнавався винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а сам по собі талон-повідомлення єдиного обліку № 2222 від 31.07.2020 року не може слугувати доказом вчинення правопорушення.

В силу частини шостої статті 19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 07 травня 2024 року у справі № 715/1337/23, зазначивши, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав носить рекомендаційний характер.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області, згідно з яким було визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Так, у висновку органу опіки та піклування вказано те, що батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини, проте не наведено належних підстав та достатніх аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дітей та не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей, не враховано ставлення батька до виконання батьківських обов`язків та до дитини.

Відтак, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дитини, який судом оцінено у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Наявності таких обставин у цій справі не доведено, отже суд вважає достатнім попередити відповідача про необхідність змінити поведінку і ставлення щодо участі у вихованні дітей.

Окрім того, у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як батька щодо його дитини протягом розумного строку після ухвалення оскаржуваного судового рішення, позивачка може знову ініціювати питання про позбавлення його батьківських прав.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 13 березня 2023 року у справі № 215/3495/21, від 13 вересня 2023 року у справі № 202/3248/22, від 27 лютого 2023 року у справі № 443/643/21, від 24 березня 2023 року у справі № 343/505/22, від 02 червня 2022 року у справі № 754/15490/18.

Судом також враховується, що в ході розгляду справи не встановлено, що відповідач є тією особо, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з ним сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.

Враховуючи встановлені обставини про недоведеність навмисного ухиляння ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, негативного впливу на життя дитини, винної поведінки відповідача у цьому, чи свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, відповідності позбавлення його батьківських прав істинним інтересам дитини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-11, 15, 57-60, 81, 88, 174, 209, 212-215, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), в інтересах якої діє адвокат Дабіжа Олена Анатоліївна, до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ), третя особа: Служба у справах дітей Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області (вул. 30-річчя Перемоги, 70, с. Конопляне Березівського району Одеської області; ЄДРПОУ: 43696645) про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме про необхідність брати участь у його вихованні та утриманні, і покласти на орган опіки та піклування Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.02.2025 року

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ