Решение № 125038867, 07.02.2025, Савранский районный суд Одесской области

Єу.н.с.505/2820/24

Провадження №2/512/83/25

"07" лютого 2025 р. с-ще Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря - Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за довіреністю Памірський М.А. в інтересах ТОВ «Бізнес Позика», за допомогою системи Електронний суд» звернулася до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останньої - заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 24.07.2024 матеріали вказаної цивільної справи передано Савранському районному суду Одеської області для розгляду за територіальною підсудністю.

Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 02.09.2021 року між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено Договір №214752-KC-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ "БІЗПОЗИКА" 02.09.2021 ОСОБА_1 направлено, пропозицію (оферту) укласти Договір №214752-KC-002 про надання кредиту. 02.09.2021 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ "БІЗПОЗИКА" направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-4640, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 02.09.2021 року між ТОВ "БІЗПОЗИКА" та ОСОБА_1 було укладено Договір №214752-KC-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ "БІЗПОЗИКА" надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 42 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов?язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86586905 процентів за кожен день користування Кредитом.

ТОВ "БІЗПОЗИКА" свої зобов?язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 42 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Також, 29.10.2021 між ТОВ "БІЗПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до вищевказаного договору. Згідно додаткової угоди ТОВ "БІЗПОЗИКА" надала відповідачці додатково кредити в розмірі 5000,00 грн.

Крім того, 16.02.2022 між ТОВ "БІЗПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору №5363-5420-1774-3015. Згідно додаткової угоди №2 ТОВ "БІЗПОЗИКА" надала відповідачці додатково кредити в розмірі 121000,00 грн. комісія пов`язана з наданням кредитного договору становить 3150,00 грн.

Зважаючи, що відповідачка належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором у останньої утворилась заборгованість в розмірі 70428,67 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 70 428,67 грн.

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецьким О.Ю. від 30.09.2024 відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін 28.10.2024, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів (а.с. 75-76).

Крім того, вищевказаною ухвалою зобов`язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надати суду інформацію щодо банківської карти на ім`я відповідача.

Сторони в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Слухання справи відкладалось тричі на 25.11.2024, 23.12.2024 та 27.01.2024.

01.10.2024 до суду надійшла заява відповідачки про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.88).

Представник позивача, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Разом з позовною заявою подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.

Крім того, 21.10.2024 представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.81).

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

24.12.2024 на виконання ухвали Савранського районного суду Одеської області надійшла виписка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором №б/н за період 02.09.2021 - 28.06.2024 по карті банку (а.с.100-111).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 27.01.2024 не з`явилася, повідомлялася належним чином та своєчасно.

Однак, відповідачка надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.96).

У відповідності до частини 3 статті 211, статті 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 02.09.2021 ТОВ «БІЗПОЗИКА» запропоновало ОСОБА_1 оферту про надання кредиту в розмірі 42000,00 грн. на 24 тижні (а.с.21).

Згідно паспорту споживчого кредиту відповідачка отримала кредит в сумі 42000,00 грн. Крім того, згідно пункту Штрафи вбачається, що у разі прострочки на 1 день розмір штрафу встановлюється в розмірі - 10 % від загальної суми простроченої заборгованості; у разі прострочки на 2 дні розмір встановлюється в розмірі - 20 % від загальної суми простроченої заборгованості; у разі прострочки на 3 дні розмір штрафу встановлюється в розмірі - 30% від загальної суми простроченої заборгованості. Розмір кожного окремого штрафу в залежності від наявної загальної суми прострочених платежів починаючи з 4 дня заборгованості (а.с.19-20).

Відповідно до довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем становить 70428,67 грн. (а.с.23).

З п.3 паспорту споживчого кредиту вбачається сума кредиту в розмірі 42758,24 грн. (а.с.24-25).

Відповідно до п.2.1 додаткової угоди №1 до договору №214752-КС-002 про надання кредиту від 02.09.2021 вбачається, що кредит збільшується на 5000,00 грн.(а.с.26-27).

Згідно пропозиції укласти Додаткову угоду (оферту) до Договору №214752-КС-002 про надання кредиту від 02.09.2021 вбачається. що сторони погодили про збільшення кредиту на 5000,00 грн.(а.с.28-29).

Представник позивача вказує в позовній заяві, що відповідачка здійснила часткову оплату з кредитним договором №214752-КС-002 на загальну суму 93580,57 грн.

В Постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі №338/180/17, провадження №14-144 цс 18 викладено таку правову позицію, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, провадження №61-3084св19 зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

На виконання ухвали Савранського районного суду Одеської області від 30.09.2024 від АТ КБ «Приватбанк» надійшла виписка за договором №б/н за період 02.09.2021-28.06.2024 згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 користувалася карткою № НОМЕР_2 (а.с.100-111).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в частині 1 статті 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, зважаючи на викладене та на те, що ОСОБА_1 не виконала грошові зобов`язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення прострочених платежів за комісією у сумі 3150,00 грн.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачкою, яка не скористалася своїм процесуальним правом подати відзив (заперечення) на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог. Стороною відповідачки не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до частини 3 статті 12, статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог статей 77-78 ЦПК України.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приписами пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, §29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23,25), у яких ЄСПЛ зауважив, що у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.

У рішенні «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003 року, § 36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується наявними у справі доказами, відповідачкою порушено умови зазначеного кредитного договору в частині своєчасного повернення коштів, тому суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення із відповідачки, як боржника, заборгованості за вказаним договором, що підтверджується наданими позивачем розрахунками, які долучено до матеріалів справи.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.

Відповідачка доводів позивача про визначену у позові заборгованість не спростувала, контррозрахунку заборгованості не зробила, доказів сплати заборгованості за кредитним договором не подала.

Отже беручи до уваги те, що відповідачка належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв`язку із чим вважається такою, що прострочила виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення судового збору.

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 4778 від 17.07.2024 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. (а.с.66).

З огляду на зазначене, а також те, що позовна заява була подана до суду у електронному вигляді з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», з урахування частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідачки понесені позивачем витрати по оплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Враховуючи викладене, а також той факт, що відповідачка взяті на себе за договором зобов`язання не виконує, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність їх задоволення.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором № 214752-КС-002 від 02.09.2021 в розмірі 70428 (сімдесят тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 67 коп., з яких: 26023 (двадцять шість тисяч двадцять три) грн. 06 коп. - сума прострочених по тілу кредиту; 41255 (сорок одна тисяча двісті п`ятдесят п`ять) грн. 61 коп. - сума прострочених платежів по процентах; 3150 (три тисячі сто п`ятдесят) грн. 00 коп. - сума прострочених платежів за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.Ю. Брюховецький