Справа № 740/6490/24
Провадження № 2/740/267/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 січня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Ніжинської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Ніжинської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
установив:
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що батьками неповнолітнього ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері дитина почала проживати в родині її сестри ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач як батько не надає матеріальної допомоги на утримання сина, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, проживає окремо, не бере участі в його вихованні. Згідно з наказом начальника служби у справах дітей № 13 від 01.07.2024 неповнолітнього ОСОБА_1 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Фактично процесом виховання, навчання, розвитку та утримання дитини займається сестра матері - ОСОБА_4 . Рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 10.10.2024 № 491 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 08-30 год. 19 грудня 2024 року, яке відкладено на 11-00 год. 09 січня 2025 року.
У судове засідання сторони не з`явилися.
Представник позивача подав заяву про підтримання позовних вимог, просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач подав до суду заяву, в якій позов визнав повністю, просив справу розглянути без його участі.
Представник третьої особи подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні.
Судом установлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 4).
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 6).
Наказом начальника служби у справах дітей від 01 липня 2024 року № 13 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку з проживанням дитини в сім`ї, в якій батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини (а. с. 11).
Згідно з актом обстеження умов проживання за місцем проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання добрі, приміщення відремонтоване, кімнати умебльовані, наявні речі загального вжитку, побутова техніка, сім`я має достатньо продуктів харчування. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: наявне ліжко для відпочинку, обладнаний куточок школяра, дитина має одяг та взуття відповідно до віку та сезону. Під час бесіди з`ясовано, що мати дитини померла, родині не відомі відомості про батька (а. с. 10).
Рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 10 жовтня 2024 року № 01.1-21/491 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 стосовного неповнолітнього сина ОСОБА_1 , відповідно до якого питання надання висновку про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. ОСОБА_2 запрошений на засідання, проте з невідомих причин на засідання не з`явився. Відсутність ОСОБА_2 на засідання підтверджує його байдуже ставлення щодо виховання та утримання дитини. 26 вересня 2024 року на ім`я міського голови надійшла письмова думка ОСОБА_2 щодо позбавлення батьківських прав. Ураховуючи найкращі інтереси дитини, члени комісії дійшли висновку про те, що ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, сама дитина, яка досягла 14 років.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
У п. 15 указаної постанови зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У Конвенції про права дитини зазначено, що «якнайкращі інтереси дитини» мають відігравати визначальну роль.
За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права.
Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Під час розгляду справи, дослідження доказів знайшли своє підтвердження обставини, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_1 . Зокрема, відповідач як батько не бере участі в його вихованні, матеріально не забезпечує, не спілкується, проживає окремо.
Досліджені в судовому засіданні докази вказують на свідоме небажання відповідача належним чином виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину та займатись її вихованням.
Таким чином, ураховуючи вищевикладене, а також думку відповідача, який визнав позовні вимоги в повному обсязі, з метою забезпечення інтересів і потреб дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до вимог ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Разом з цим згідно із ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
За змістом ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
За таких обставин, наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
З огляду на вказане суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Оскільки відповідач визнав позов, то на підставі ст. 141, 142 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 3028,00 грн за вимоги про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 200, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Виконавчого комітету Ніжинської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Ніжинської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) позбавити батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі однієї чверті (1/4) усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 04 листопада 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Зобов`язати Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області відкрити особистий рахунок на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місячний строк з дня набрання законної сили рішення суду.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко
Судебное решение № 124344561, Нежинский горрайонный суд Черниговской области было принято 09.01.2025. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти необходимые данные об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить необходимые данные.
то решение относится к делу № 740/6490/24. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: