Приговор № 123394968, 29.11.2024, Покровский районный суд Днепропетровской области

Справа №189/2317/24

1-кп/189/368/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2024року смт. Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинуваченийОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024046540000081від 11.07.2024року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Олександрівка Покровського району Дніпропетровської області, українець, громадянин України, що має повну середню освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, має III групу інвалідності, пенсіонер, депутатом не являється, державних нагород не має, раніше не судимий, -

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи обізнаним про положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, а також з нормами Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ, ознайомившись з механізмом отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який встановлено «Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332, не маючи наміру змінювати своє постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та постійно проживати за адресою: АДРЕСА_2 , вирішив без законних на те підстав, отримати статус внутрішньо переміщеної особи з метою подальшого отримання грошової допомоги, яка призначається державними органами для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб та щомісячно виплачується з державного бюджету України.

Так, 03.08.2023 року в денний час доби (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_4 , фактично не змінюючи свого постійного місця мешкання, та не будучи внутрішньо переміщеною особою, реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами з державного бюджету України, особисто прибув до Центру надання адміністративних послуг, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та подав заяву про отримання статусу «Внутрішньо переміщеної особи», надавши при цьому завідому неправдиву інформацію щодо зміни свого постійного місця проживання, з метою введення в оману працівників Управління соціального захисту населення, зазначивши у своїй заяві нове постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з метою бути включеним до обліку у Єдиній інформаційної базі даних про внутрішньо переміщених осіб, з метою отримання відповідної довідки та подальшого отримання щомісячної грошової допомоги для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб, в результаті чого, того ж дня 03.08.2023 року ОСОБА_4 , отримав довідку №1229-5002892547 про взяття на облік та включення його до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, після чого ОСОБА_4 , набувши статус внутрішньо переміщеної особи, одразу повернувся до місця свого постійного мешкання, розташованого по АДРЕСА_1 , при цьому це повідомивши про даний факт Управління соціального захисту населення, чим порушив п. п. 3, 5 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

В подальшому Управлінням соціального захисту населення Синельниківського УПСЗН м. - Синельникове, ОСОБА_4 , нараховувалась грошова допомога, як внутрішньо-переміщеній особі, на карту № НОМЕР_1 АТ КБ «ПриватБанку», яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_4 , а саме: 17.10.2023 року в розмірі 9 000 грн., 17.11.2023 року в розмірі 3 000 грн., 17.12.2023 року в розмірі 3 000 грн., 16.01.2024 року в розмірі 3 000 грн., 16.02.2023 року в розмірі 3 000 грн., 16.03.2024 року в розмірі 3 000 грн., 17.04.2024 року в розмірі 3 000 грн., 17.05.2024 року в розмірі 3 000 гри., 29.06.2024 року в розмірі 3 000 грн., 18.07.2024 року в розмірі 3 000 грн., а всього за період з серпня 2023 року по серпень 2024 року йому було нараховано грошових коштів в сумі 36 000 грн., якими він заволодів шляхом обману, чим спричинив державі в особі Міністерства соціальної політики України майнову шкоду на загальну суму 36 000 грн.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

В судовомузасіданні,визнаючи себеповністю винним,та неоспорюючи фактичніобставини справи,обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо розгляду справи в порядку частини 3 статті 349 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 також просив суд розглядати справу в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України. Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції. Суд роз`яснив учасникам судового провадження положення частини 3 статті 349КПК України про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухав думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, ухваливши допитати обвинуваченого та дослідити характеризуючі матеріали стосовно особистості обвинуваченого. Після роз`яснення положень ч. 3 ст. 349 КПК України в суду немає сумнівів в добровільності та істинності позиції учасників судового провадження, у тому числі обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, пояснивши суду, що він не будучи внутрішньо переміщеною особою, оформив відповідну допомогу та отримав кошти в соціальному захисті. Всього отримав близько 36000 грн., бо треба було лікувати дружину, яка має онкологічне захворювання.

В судовезасідання представникпотерпілого ОСОБА_5 не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій просила проводити розгляд справи без участі представника потерпілого Мінсоцполітики, покарання обвинуваченому просила призначити на розсуд суду.

Заслухавши обвинуваченого та прокурора, дослідивши письмові докази в частині характеризуючих матеріалів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинуваченим ОСОБА_4 вчинене кримінальне правопорушення, яке згідно статті 12 КК України є кримінальним проступком.

Згідно ст. 66 КК України до обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, слід віднести щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, має III групу інвалідності, пенсіонер, раніше не судимий.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого слід обрати і призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України у виді пробаційного нагляду.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, представник потерпілого ОСОБА_6 заявила цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, яким просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 36 000,00 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявлений позов визнав.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, що кореспондується з нормами ст. 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

У даному випадку судом, справу, згідно ст. 337 КПК України, розглянуто у межах висунутого/пред`явленого обвинувачення та визнано доведеним, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого потерпіла сторона понесла матеріальні збитки.

Суд, з урахуванням наданих доказів, вважає доведеним спричинення ОСОБА_4 матеріальної шкоди потерпілому Мінсоцполітики в розмірі 36 000,00 грн., тому цивільний позов підлягає задоволенню.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі: Міністерства соціальної політики України про стягнення грошових коштів з обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне залишити без розгляду, оскільки в прохальній частині не зазначено суму, яку просить стягнути прокурор.

Згідно з ч. 2 ст.124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370 - 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі п. п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов представника потерпілого Міністерства соціальної політики України - ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави, в особі Мінсоцполітики (рахунок: НОМЕР_2 , в Державній казначейській службі України, код ЄДРПОУ 37567866), майнову шкоду, у розмірі 36 000 грн (тридцять шість тисяч) гривень.

Цивільний позов прокурора Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Стягнути ОСОБА_4 , на користь держави витрати за проведення судово-економічної експертизи №СЕ-19/104-24/37481-ЕК від 20.09.2024 року в сумі 9087 грн. 36 коп. (дев`ять тисяч вісімдесят сім гривень тридцять шість копійок).

Речові докази по справі відсутні.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду у відповідності з вимогами статті 394частини 2Кримінального процесуальногокодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України.

Суддя: ОСОБА_1